Масова культура, проблема сучасної кризи особистості

Масова культура відображає інтереси широких народних мас, формується, щоб задовольняти тимчасові потреби спожива­чів цієї культури. Масова культура працює на велику ауди­торію й інколи програмує її учасників на недосконалі смаки: розважальність, на успіх сильної особистості, прагнення розбагатіти неморальними методами, смакування сексу, жа­хів, насильства, споживацтва. Акцент переноситься з тво­рення культури на споживацтво. Це культура культів, по­клоніння зіркам, інтерес до містики. Масова культура за­лишає людину поза культурою. Однак вона володіє терапев­тичною функцією, дає змогу людині розслабитись, зменшити психологічну напругу, пропонує стереотипи поведінки у типових обставинах, допомагає входженню людинин у суспільство.

Поява явища масової культури було теоретично обгрунтовано пред­ставниками західної філософії та соціології. Основні тези цих теорій: су­часній людині не треба замислюватися, їй треба споживати.

Фактори, що сприяли розповсюдженню "масової"" культури:

• науково-технічний прогрес, розвиток друкарства книжок, засо­бів масової комунікації, розвиток залізничного руху, поява те­лефону, інших засобів комунікації;

• поява нового класу буржуа, який мав потребу у розвагах;

• зміна суспільно-економічної формації;

• зміна суспільного ідеалу (ідеал лицаря - ідеал підприємця);

• розвиток капіталістичних відносин.

Але на початку XIX ст. поняття "популярна" та "масова" культура ще не відрізнялись. З розвитком капіталістичних відносин, поширенням виробництва значення "масової" культури як розважальної починає змінюватися. Пода­льший розвиток її має два етапи:

· Останні роки ХІХ- початок 40-х років XX століття;

На засоби масової комунікації - газети, журнали, - починають зверта­ти увагу політики: вони починають бачити величезні можливості цих за­собів масової комунікації, а саме: з їх допомогою можна було впливати на свідомість та підсвідомість людських мас. На свідомість - за допомогою переконання, на підсвідомість - за допомогою непрямого навіювання. Пе­ршими ці можливості газет та журналів стали використовувати таки видавці: Пуліцер (газета "Уорлд") та Херст (газета "Екземинер"). На сторін­ках газет вони починають писати про події великої політики того часу, та психологічно готувати свідомість читачів до необхідності війни Сполучених Штатів Америки проти Іспанії за Кубу, Філіппіни, Пуерто-Ріко. Газета починає бути засобом, за допомогою якого маніпулюють сві­домістю мас. Політичні партії починають купувати газети разом з їх видавцями.

Також великий вплив на суспільну думку мала журнальна белетрис­тика. Вона була спрямована на задоволення низьких смаків та емоцій лю­дини: розповсюджувалась сексуальна тематика, теми насильства, жаху,що доповнювалося карикатурами, низькопробними малюнками. Розповсю­джуються різні види журналів: дайджест, який усі події - соціальні, полі­тичні, інші, - трактували самостійно; з'являються журнали-комікси,якіпоєднували комікси жахів, еротики, інші.

· 40-кі роки до теперішнього часу.

Етап розвитку "масової" культури пов'язаний з розповсюдженням преси, радіо, телебачення, кіно. З цього часу головним завданням власни­ків засобів масової інформації стає отримання прибутків, розповсюдження таких творів, які дають прибуток та повинні давати його завжди.

Прикладом таких дій є кінематограф Голівуду, який розробив основ­ний естетичний принцип масової культури – “принцип ілюзії”, якиймавглибоку психологічну основу: людина, яка незадоволена у реальному жит­ті звертається за допомогою до мистецтва. Кіно не вчило людину актив­ним діям у житті, воно надавало їй ілюзію можливості хорошого життя у майбутньому, мрію, насолоду від бачення кінофільму, виконувало функцію наркотику від кіно, яке надає можливості хоч трохи забувати про важкі події реаль­ного життя. Кіно Голівуду не сприяло формуванню моральних цінностей, почуттів, відношення до добра та зла, формувало культ жорстокості та ду­же скоро стало синонімом поганого смаку, проте серед продукції Голівуду зустрічаються і високомистецькі твори.

Одночасно з кінематографом розвивається радіо та поширюються йо­го функції: трансляція новинок життя, реклами, розважальних програм, музичних програм, шоу та інших. Вплив радіо та телебачення на люди ще не вивчено. Але загальні функції "масової" культури відомі:

¨ Маніпулювання психікою людини, примушення її дотипу поведінки, яка враховується необхідною (про що і як думати? що купувати?, кого підтримувати?);

¨ Відрив людства від дійсності, від проблемжиття;

¨ формування особистості із примітивними смаками та потребами;

¨ роз'єднання людей (герой жанру "масової"" культури -обов'язково герой одинак);

¨ вже не розважати, а жахати людей (з'являється індустрія “ жахів”, коли вигідніше, щоб люди жахалась, тому на екранах з'являються різноманітні мутанти, вампіри);

¨ отримання прибутку, грошей.

До зразків масової культури належать: серіали («Бідна Настя», «Менти», «Моя прекрасна няня»), поп-музика (творчість Губіна, «Руки вверх», «ВІАгра», Ані Лорак тощо), бойовики, фільми жахів, еротичні фільми, мелодрами тощо («Крик», «Смертельна зброя», «Емануель» тощо), комікси, рекламні плакати і ролики, кліпи, ток-шоу тощо.

Сьогодні багато науковців говорять про кризу особистості у сучасному суспільстві, зауважуючи зниження загальноосвітнього рівня молоді, відмову від цінностей традиційної культури і прийняття як своїх власних - цінностей, пропагованих «масовою культурою», поширення бездуховності, подолати такий стан можливо лише шляхом підвищення загального культурного рівня, пошуку сенсу життя, відмови від шкідливих звичок, у тому числі наркоманії та алкоголізму, що ведуть до деградації особистості.

1. Місце людини у сучасному культурному просторі

Поняттям культуротворчості можна позначити людську здібність породжувати і, оформлюючи, затверджувати у бутті “інформаційні згустки”, культурні смисли, створювати культурні явища. Культуротворчість реалізується на рівні індивіда та на рівні соціуму, й на обох рівнях це не лише спроможність відтворення культурних форм та осягнення смислів, створених раніше, затвердження їхньої цінності у власному бутті, - й саме завдяки цьому підтримувати буття культури як такої. Таким чином те, що раніше оцінювалося як певна протилежність “Культури” – особисте, приватне життя, повсякдення – у культурі ХХ ст. набуло культуротворчого виміру.

У XX столітті людство опинилося перед загрозою фізичного винищення і винищення життя на Землі. Крім цього, не розв’язаними залишилися проблеми голоду, здоров’я людини, зайнятості, захист дитинства, материнства, освіти населення тощо.

Культура, на початку XX століття, багатьма керівниками сприймалися, як засіб контролю за населенням, коли художник позбавлявся свободи творчості, а звичайна людина – можливості вибору.

У II-й половині XX століття у Західній Європі і США проголошується свобода творчості але тут умови появи творів диктує ринок і основним критерієм оцінки якості стає прибутковість, тому значного поширення набуває кітч, масова культура.

Кітч – це мистецтво, яке привносить в добре відоме елемент безпечної новизни, вміє своє бунтарство узгодити з непорушністю консерватизму і виступає негрізною опозицією під крилом офіціозу. Будучи цілком придатним для споживання “масою”, воно водночас потребує ефективного “упакування” – атмосфери скандалу, сенсації, ажіотажу, викликаних не стільки самим “продуктом”, скільки другорядними обставинами, пов’язаними з біографією митця, історією свого створення або “функціонування”. Таким ефектним “упакуванням” можуть бути повідомлення про чергову пластичну операцію Майкла Джексона, репортаж про заходи, спрямовані на забезпечення повної приватності гучного весілля Мадонни, подробиці розлучення зіркової пари Ніколь Кідман – Том Круз.

На початку XXI століття зближуються поняття творця і пересічного члена суспільства,споживача культури, коли кожен з нас може стати митцем: за допомогою комп’ютерних програм (малювати, співати, писати музику, створювати фільми), робити свої твори доступними для загалу через Інтернет. Сьогодні відбувається зближення побуту і високої культури, що є продовженням тенденції естетизації середовища,започаткованої в епоху модерну.

Розв’язання проблем існування людини у світі сьогодні можливе лише зі зміною ставлення до життя, природи, залучення культурних надбань людства до повсякденного побуту людини, виховання людини через культуру.

Дата добавления: 2015-05-26