Стадії стресу за Г.Сельє

Таблиця 11.1

Стадії стресу	Стан організму
І. Тривога	Мобілізація адаптаційних можливостей організму
II. Резистентність	Збалансована витрата адаптаційних резервів організму
III. Стадія виснаження	Заклик об'єкта про допомогу, що може прийти тільки ззовні: а) або у вигляді підтримки об'єкта; б) або у формі усунення виснажливої дії стресора на організм

Екстремальні ситуації поділяють на короткочасні і тривалі.

Короткочасні екстремальні ситуації -коли актуалізуються про­грами реагування, що у людини завжди «напоготові». Короткочасний стрес — це бурхлива витрата «поверхневих» адаптаційних резервів і поряд з цим початок мобілізації «глибоких». Якщо «поверхневих» резервів недостатньо для відповіді на екстремальні реагування сере­довища, а темп мобілізації «глибоких» резервів недостатній для від­шкодування адаптаційних резервів, що витрачаються, то об'єкт може загинути при зовсім невитрачених «глибоких» адаптаційних резервах.

Тривалі - які вимагають адаптаційної перебудови психічних систем людини. Тривалий стрес — це мобілізація і витрата «поверх­невих» і «глибоких» адаптаційних резервів. Його плин може бути прихованим, тобто відбиватися в зміні показників адаптації, що вдається реєструвати тільки спеціальними методами. Максимально стерпні тривалі стресори викликають виражену симптоматику стре­су. Адаптація до таких факторів може бути за умови, що організм людини встигає, мобілізуючи глибокі адаптаційні резерви, «підбудо­вуватися» до рівня тривалих екстремальних вимог середовища. Симп­томатика тривалого стресу нагадує початкові загальні симптоми сома­тичних, а часом психічних хворобливих станів. Такий стрес може переходити в хворобу. В основі короткочасного і тривалого стресу лежать ідентичні механізми, але працюючі в різних ритмах (з різ­ною інтенсивністю).

У залежності від виду стресора і механізму його впливу виділя­ються різні види стресу. Найбільш загальна класифікація запропо­нована Р.Лазарусом, що виділив фізіологічний і психологічний види стресу.

Фізіологічний стрес являє собою безпосередню реакцію орга­нізму на вплив однозначно визначеного стимулу, як правило, фізико-хімічної природи. Відповідні цьому типу стану реакції характери­зуються головним чином вираженими фізіологічними зрушеннями і відповідними суб'єктивними відчуттями фізичного дискомфорту.

Психологічний стрес характеризується включенням складної ієрархії психічних процесів, які опосередковують вплив стресора на організм людини. Найбільш типовими змінами зі спектру психоло­гічних і поведінкових проявів є зміни в протіканні різних психічних процесів, в емоційних реакціях, зміна мотиваційної структури діяльності, порушеннях рухової і мовної поведінки аж до її повної дезорганізації.

Одним з найбільш цікавих аспектів вивчення стресу є аналіз процесу реагування на екстремальний вплив.

Стійкість людини до виникнення різних форм стресових реак­цій визначається насамперед індивідуально-психологічними особ­ливостями і мотиваційною орієнтацією особистості.

Емоційний стрес поділяють на емоційне порушення, напругу і напруженість. При цьому порушення розглядають як стан, що ха­рактеризується активацією різних функцій організму у відповідь на дію емоціогенних факторів. Емоційне порушення не пов'язане з якою-небудь активною або вольовою дією. Емоційна напруга — це стан, що характеризується активізацією різних функцій у зв'язку з активними вольовими актами, цілеспрямованою діяльністю чи підготовкою до неї, чеканням якої-небудь діяльності або небезпеки.

Емоційна напруженість — це стан, що характеризується таким ступенем емоційних реакцій, що обумовлює тимчасове зниження стійкості психічних процесів і працездатності. Серед різноманітних варіантів розуміння напруженості найбільш розроблене поняття «психічна напруженість», яке характеризує особливості поведінки в стресогенних ситуаціях.

За Н.ІНаєнко, стан психічної напруженості виникає при вико­нанні людиною продуктивної діяльності у важких умовах і впливає на ефективність. За типом впливу на ефективність діяльності Н.І.Наєнко виділяє операційну й емоційну напруженість. Операцій­на напруженість виникає при актуалізації процесуальних мотивів діяльності. У цьому стані відбувається зближення об'єктивного зна­чення діяльності та її особистісний зміст для людини, її потреби, інтереси і прагнення спрямовані на зміст і процес діяльності, що сприяє збереженню високого рівня ефективності.

Психічне здоров'я людини власне й означає свідоме керування своєю поведінкою в екстремальних умовах шляхом побудови ефек­тивних моделей поведінки.

Дата добавления: 2015-05-26