Економiка i суспiльне життя

Створення великої централiзованої держави сприяло бурхливому розвитку економiки. Велике значення мало поширення бронзи, з якої виготовляли знаряддя працi, озброєння, предмети побуту. Хоча сiнайськi мiднi копальнi посилено розробляються, значна частина мiдi надходила як здобич, данина чи дарунки iноземних правителiв.

З Лiвану Єгипет одержував лiс для будiвництва кораблiв. З цiїю ж метою використовували i ефiрпський лiс. Ефiопiя ж поставляла i цiнне чорне дерево. Важливою частиною ефiопської данини була слонова кiстка. Одержували її також у виглядi дарiв з Кiпру, куди вона поступала, ймовiрно, з Пiвнiчної Месопотамiї. Ефiопськi копальнi були основним джерелом постачання золота. Однак немало його добували пiд час вiйськових походiв. Так Аменхотеп II з одного походу у Сiрiю i Палестину привiз понад 600 кг. золота.

Джерела перiоду Нового царства згадують залiзо i кiлька залiзних предметiв того часу збереглося. Однак, в кiнцi XVIII династiї воно було настiльки дорогим, що вироби з нього вставляли в золоту оправу. Населення продовжувало користуватись кам"яними знаряддями через дорожнечу мiдi.

В епоху Нового царства технiчний прогрес помiтний у всiх галузях єгипетської економiки. Якщо у Середньому царствi плавильне горно роздували ротом через довгi трубки, то тепер з"являється ножний мiх. Вже при XVIII династiї користуються бiльш досконалим вертикальним ткацьким станком. Збiльшується сортнiсть тканин - вiд корабельних вiтрил до найтонших.

В перiод Нового царства з"являються спецiальнi майстернi, в котрих було поставлено виробництво скла у досить широких масштабах Вже вiд XVIII династiї до нас дiйшло багато скляних посудин i дрiбних виробiв з кольорового скла.

З транспортних засобiв поширюються колiснi вiзки. Тутмос III перевiз судна, збудованi у Фiнiкiї, через Сiрiю на Євфрат на колiсних вiзках, запряжених биками.

Багато нового було у скотарствi. Широкий розвиток одержує конярство. Кiнь не використовується у виробництвi, лише у бойових колiсницях. Конi поступали як данина з Сiрiї i Палестини. Звiдти ж поступало багато великої рогатої худоби, ще бiльше дрiбної, а також осли. Стародавня овеча порода з розлогими рогами, яка не давала шерстi, була остаточно замiнена сучасною. Хоча свиня була вiдома давно, але тiльки з часу XVII-XVIII династiй згадуються i зображаються значнi стада свиней. Зображення верблюда поруч з людиною вiдоме ще з часу IV династiї, однак тепер його зображають вже з поклажею.

Фараони Нового царства звертали велику увагу на господарське освоєння Дельти, що страждала вiд надлишку вологи. Особливо великi роботи було проведено у схiднiй частинi Дельти, котра перетворилась в квiтучу область. У нiльськiй долинi було освоїно землi, куди не пiднiмалась вода при природних розливах Нiлу. При цьому використовували шадуфи - пристрої для пiдйому води, подiбнi до наших журавлiв.

Зi своїх чисельних походiв фараони привозять новi сорти рослин, кущiв та дерев i намагаються їх аклiматизувати. Так були привезенi гранатове дерево, яблунi, оливки.

Вдосконалюється технiка сiльського господарства. Покращилась конструкцiя рукоятки сохи, поширюється новий спосiб упряжi, бiльш зручний для тварин.

Пожвавлюється внутрiшня торгiвля. Основним мiрилом вартостi ще при XVIII династiї стало срiбло. Iнколи могли розраховуватися злитками золота чи мiдi. Разом з тим продовжують обмiнювати предмети на предмети. Зовнiшня торгiвля була мало розвинута. За весь перiод Нового царства не вiдомо жодного єгипетського купця, який займався б торгiвлею iз закордоном на правах приватної особи. Потреба у зовнiшнiй торгiвлi обмежувалась природними башатствами самого Єгипту i захопленням сировини у сусiдiв. Крiм того, важко уявити собi жвавi торговi стосунки, наприклад, мiж Єгиптом i Вавiлонiїю, коли в Єгиптi в той час золото цiнилось не набагато бiльше за срiбло, а у Вавiлонiї було у багато разiв дорожче за нього.

В соцiальнiй структурi Єгипту перiоду Нового царства вiдбулись певнi змiни. Основу знатi складали як i ранiше номархи. Деякi з них призначались царем, але деякi були спадкоїмцями своїх батькiв, теж номархiв. Проте ряд значних представникiв знатi не мав родовитих предкiв. Станових перешкод мiж знаттю i народом не iснувало, i чисельнi дрiбнi посадовi особи складали промiжну ланку мiж низами суспiльства i верхами. До знатi належало вище жрецтво. Звичайнi ж жерцi, за своїм соцiальним статусом, можуть бути прирiвнянi до привiлейованої частини вiйська - колiсничих бiйцiв.

Єгипетське вiйсько часу Нового царства дiлилось на два великi пiдроздiли пiше i колiсниче. Пiд час служби воїни перебували на державному забезпеченнi. Державною була i зброя, яка в мирний час зберiгалась на складах. Однак, колiсничий, як бiльш заможний, купував собi колiсницю сам. В пiхоту в основному набирали людей з народу. I хоча колiсниче вiйсько не складалось виключно з представникiв знатi, простi колiсничi бували братами воєначальникiв, верховних жерцiв.

Новоєгипетськi вельможi використовували свої земельнi володiння на власний розсуд, однак у правовому планi не володiли землею. Але i цар не вважався власником всiєї землi в країнi. Землею, з тим же правом власностi, володiють боги i богинi, тобто їхнi храми. Звичайний землероб був слабо пов"язаний зi своїм земельним надiлом. Вiн мiг i сам кинути свiй надiл, мiг бути переведений на iншу дiлянку примусово, навiть тодi, коли його попередня дiлянка залишалась без обробки. Величина земельного надiлу не вказувала на рiвень добробуту землероба, оскiльки вiд неї залежала кiлькiсть зерна, яку вiн мав здати. Землероб Нового царства був не стiльки самостiйним господарем, скiльки робiтником, на якого покладена обробка певної дiлянки землi. Ця дiлянка могла розташовуватись на царських чи храмових землях, а могла належати приватнiй особi.

Ремесло Нового царства, як i в попереднiй перiод, вiдзначається вузькою спецiалiзацiєю. Iснувало не меньше п"яти видiв пекарiв. Частина ремiсникiв жила досить заможно. Деякi ремiсники мали земельнi дiлянки. Однак загалом рiвень життя ремiсникiв невисокий.

Рабовласницькi стосунки в Єгиптi в перiод Нового царства досягли вершини свого розвитку i порiвняно глибоко проникли в суспiльство. Рабами володiють навiть люди незаможнi: пастухи, ремiсники, садiвники, воїни, слуги... Рабiв продавали i купували, здавали в " оренду", переважно на термiн вiд двох до шести днiв. Рабський контингент поповнювався за рахунок успiшних вiйськових походiв, данини людьми з пiдкорених країн. На рабiв звичайно дивились як на додаткову робочу силу, що зливалась з мiсцевим, формально вiльним населенням. По сутi, рядовий землероб вiдрiзнявся вiд посаженого на землю раба лише вiдносною свободою, тим, що вiн не був рiччю господаря.

Дата добавления: 2015-05-26