Природа та населення Межиріччя

Стародавня Месопотамія та її історія.

ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ.

Науковi знання єгиптян.

Нас i сьогоднi не перестають дивувати науковi знання єгиптян. Дуже рано єгиптяни встановили систему вiдлiку часу. Вони дiлили рiк не на чотири пори року, а на три - по чотири мiсяцi кожна, i називали їх розлив, прорiст, жнива. Розлив Нiлу завжди починався, коли в погiднi липневi ночi край

неба з"являлась зiрка Сiрiус.

Єгипетський рiк, як i наш, мав 12 мiсяцiв. Однак високосного року у них не було. Семиденного тижня вони не знали i дiлили мiсяць / кожен по 30 днiв/ на три декади / по 10 днiв/. Сутки складались з 24 годин, але дiлились на 12 нiчних i 12 денних годин. Єгиптяни першими винайшли годинник: сонячний та водяний. Кожного ранку сонячне промiння спершу падало на верхiвки обелiскiв, встановлених а честь бога сонця. Верхiвки обелiскiв були вкритi золотом i яскраво виблискували, повiдомляючи єгиптян про початок нового дня. Дiйшло до нас iм"я винахiдника водяного годинника- клепсидри. Ним був вчений-фiзик Аменемхет, що жив у перiод правлiння XVIII династiї.

Вiд того часу збереглась клепсидра Карнакського храму.

Ми вже говорили про єгипетськi пiрамiди, статує та храми. Але для їх будiвництва потрiбна була така точнiсть, що єгиптяни повиннi були знати основнi закони геометрiї. Усi науковi знання єгиптяни одержували у своїрiднiй школi, котру називали " Домом життя". Там вони вивчали такi предмети як астрономiя, математика, лiкувальна справа та iншi.

Єгиптяни могли обчислити довжину кола, площу круга, знали арифметичну прогресiю. У математичних обчисленнях вони користувались дуже оригiнальними способами. Ось один з них. В одному папiрусi є способи обчислення площi круглої дiлянки землi, що має у дiаметрi 9 одиниць. Розв"язання:" Потрiбно вiдняти вiд нього дев"яту частину. Одержимо 8. Множимо 8 на 8, одержимо

64. Площа дiлянки: 64 одиницi" Сьогоднi ми використовуємо формулу, але результат майже тотожний.

Ще в додинастичнi часи єгиптяни робили складнi операцiї. Знайдено ряд черепiв iз слiдами трепанацiї. Пацiїнти iнколи виживали пiсля таких операцiй. Свiдченням цього є те, що вiддiлена частина черепа зросталась iз сусiднiми кiстками. В медичних папiрусах описуються методи лiкування починаючи вiд огляду i лiкування ран на головi i закiнчуючи хворобами нiг. Спецiально зазначаються випадки, коли лiкар не повинен братись за лiкування. Справа в тому, що за лiкування, яке не досягло успiху, лiкар повинен був вiдповiдати, навiть i своїм життям.

Для розвитку цивілізацій Ближнього Сходу найбільше значення мала частина землі, що оточувала гірскі області Палестини, Вірменії і Ірану, так званий Родючий півмісяць. Щоб уявити собі увесь Родючий півмісяць, потрібно в уяві обійти півколо вздовж цих областей. Від долини Нілу на південний-захід він відділений більш 200-километровою смужкою пустелі, що лежить між дельтою, Середземним, Червоним і Мертвим морями. Потім він проходив через родючу долину ріки Оронт і через Сірію виходив в долину двох не меньш великих, ніж Ніл, річок Передньої Азії Тигра і Євфрата.

Давньогрецькі географи дали назву рівнинній області між Тигром і Євфратом, яка була розташована в середній і нижній течії цих річок - Месопотамія(“Межиріччя”). З півночі і сходу її кордонами були гори Вірменії і Ірану. На заході лежали степи Сірії і півпустелі Аравійського півострову, а з півдня омивали води Перської затоки.

Вся Месопотамія географічно і за природніми умовами поділяється на дві частини: Верхню Месопотамію і Нижню Месопотамію (її часто називають Дворіччя). Якщо Верхня Месопотамія- це пагорби і степи, то Нижняя - це болотистая рівнина, що утворена наносами мулу Тігра і Євфрата. У Верхній Месопотамії клімат дуже сухий і землеробство було можливе тільки на пагорбах, куди вітри з Середземномор”я приносили вологу в зимовий період. У Дворіччі землеробство було можливе тільки за наявності зрошення, тому що пекуче сонце (температура нерідко досягала 60 градусів) перетворювало землю в пустелю вже в декількох кроках від ріки.

Літо починається в середині березня та триває до кінця листопада. Зима фактично була не довше 8 тижнів. Тому вже в лютому на зелених луках можна було випасати худобу.. В нижній течії ріки часто змінювали течію і утворювали болота і озера.

Повінь річок починалась весною, коли в горах Вірменії танув сніг і йшли дощі. Першою розливалась ріка Тигр(у березні), на два тижні пізніше - Євфрат.На відміну від Ніла найбільший рівень води припадав на той час, коли йшло достигання хліба (червень-липень), тому нормальний врожай міг бути забезпечений лише за умов, якщо води будут своечасно відведені в канали і водоймища, де вони будуть зберігатись для поливу хліба восени, після другого посіву. Під час повіні рівень води підіймався на 10-12 метрів вище звичайного рівня. Вода знищувала дамби та заливала поля,знищуючи посіви. В дельті повінь дорповнювало морське затоплення, коли хвилі з Перської затоки заганяли воду далеко на материк.

Перші жителі поселились у Нижньому Межиріччі, в основному вздовж Євфрату, так як, в той час, долина Тігру була мало придатна для будівництва іригаційних споруд. Після заселення, райони Месопотамії отримали свої назви. Вони іменувалися: область Нижньої Месопотамії - Вавілонія. Південну частину жителі називали -Шумер, а північну - Аккад Пейзаж цієї країни являв собою пагорби серед степного ланшафту. Землі Верхньої Месопотамії отримали назву - Ассірія. Остання була переважно гірською країною.

Не пізніше IV тисячоліття до н.е. на крайньому півдні Месопотамії виникли перші поселення. Вчені назвали народ, який залишив ці пам”ятки - шумерами. Напевно шумери вже застали тут племена, які говорили іншими мовами, але поступово шумери зайняли всю територію на півночі від района сучасного Багдаду, а на півдні до Перської затоки. Проблемою лишається питання про походження шумерів. Останні розкопки датських вчених на сході Аравії та о-ві Бахрейн (стар. Дільмун) виявили там поселення подібні до культури Убейд. Але скоріше всього пробатьківщину шумерів слід шукатина схід або південний схід від Дворіччя. Мова шумерів продовжує лишатись загадкою. Вона немає аналогій з тюркськими, кавказськими, етруськими і іншими мовами. Зараз спеціалісти вважають що культура Убейд (кін.V - поч. IV тис. до н.е.ф) е вже шумерською. Приблизно в 3000 р. до н.е. шумери вже знали письмо і вміли читати. Вони вирощували ячмінь, пшеницу, льон, випасали стада великої рогатої худоби, кіз і овець. Вони запозичили в місцевих жителів прийоми штучного зрошення.

В північній частині Месопотамії починаючи з першої половини III тис. до н.е. сосідями шумерів були семіти. Вони прийшли з Сірійського степу і були скотарями. Вони говорили на двох діалектах аккадської мови - ассірійському і вавілонському. Ця мова належала до афразійської або семіто-хамітської мовної сім”ї. Крім цих племен в Месопотамії, в різний час, жили племена касситів, куттів, амореїв, хурритів і арамеїв. Вони приходили в різний час і поселялись в районі річок Тигр і Євфрат.

В той час, про який йде мова шумери і семіти були основними жителями цих місць. Проте шумери вийшли на перше місце завдяки тим досягненням в розвитку, які привели до утворення держави. Між людьми, що говорили різними мовами не було етнічної ворожнечі. Всі жителі Нижньої Месопотамії називали себе однаково “чорноголовими (по шумерські “санг-нгіга’”, а аккадською мовою - “ка’каді”).

Пізніше шумери і семіти зливаються. Семіти асимілювали шумерів і їх мова витісняє шумерську. В кінці ІІІ тис. до н.е. в Месопотамію починає проникати з Сирійського степу нова хвиля західносемітських скотарських племен. Жителі Вавілонії називали їх амореями. Назва походить від аккадської назви Сирії “Амурру” - “Захід”. Вже в кінці ІІІ тис. - поч. ІІ тис. до н.е. амореям вдалось заснувати декілька царств, В Північній Месопотамії, Північній Сирії та на Вірменському нагіррі жили племена хурритів. Шумери та аккадці називали їх субареями. Вони стволи в цьому регіоні власну державу Мітанні.

Є ряд племен, які не визначені за своїм етнічним походженням. Це жителі Північної Месопотамії, які проживали в ІІІ тис. до н.е. від верхів”єв ріки Діала до озера Урмія. Їх називали кутіями або сутіями. В кінці ХХІІ ст. до н.е. вони вторглись в Месопотамію і на майже 100 років були її господарями, але потім вони були відкинені на свої терени.

Серед інших племен можна відзначити племена лулубеїв (передгірря Загросу), касити (Північно-східний Іран), а також східних сусідів шумерів еламітів. Серед них найбільшу військову активність проявили касити, які постійно турбували жителів Месопотамії і на початку XVI ст. до н.е. вони захопили Вавилон та заснували свою правлячу династію. Проте вони не змогли зберігти свою самобутність і були повністю асимільовані.

Друга половина ІІ тис. до н.е. була відзначена новим рухом семітських племен Північної Аравії. Це були племена західносемітської гілки, які називались амореями. Вони асимілювали хуритів та амореїв Сирії та Північної Месопотамії. З ІХ ст. до н.е. на Південь Месопотамії прийшли споріднені арамеям племена халдеїв. Враховуючи домінацію арамейського населення в ході ассирійської колонізації (VIII -VII ст. до н.е.) арамейська мова була визнанна державною. Після перського завоювання 539 р. до н.е. це визнання було підтвердження, і залишки аккадської мовної традиції зберіглись лише у великих містах. Практично процес злиття старого населення з прийшлим завершився до І ст. до н.е. коли вавилоняни повністю розчинились та злились з халдеями та амореями.

Дата добавления: 2015-05-26