Культура сімейних відносин

Кожне суспільство зацікавлене в існуванні міцної, духовно та морально здорової сім’ї як підґрунтя добробуту нації. На сім’ю, на рівень її культури впливають як позитивні, так і негативні явища в суспільстві, характер економічного розвитку, політичне життя. Удосконалюючи систему побутових послуг, суспільство звільняє сім’ю від багатьох повсякденних клопотів, збагачується її духовно-культурне життя. Але в рівній мірі успіхи та невдачі сім’ї обертаються здобутками чи втратами всього суспільства.

При вступі в шлюб все частіше вирішальними є спільність інтересів і діяльності, взаєморозуміння, духовна близькість, сексуальна гармонія. І ці фактори залишаються задіяними постійно, упродовж всього існування сім’ї.

Сімейно-побутова культура – це не лише сучасний стан культури суспільства в цілому, але й його майбутнє.

Здебільшого вважають, що незадовільне економічне становище держави є причиною руйнування сім’ї, але на стан сімейних взаємин впливають також емоційні відносини партнерів, чинники кохання, дошлюбних відносин та інші.

Статистика свідчить, що сьогодні в Україні в середовищі сімей військовослужбовців і працівників ДСНС розлучається приблизно кожна п’ята подружня пара, враховуючи й тих, хто має тривалий подружній досвід. Причини зазначаються різні – алкоголь, подружня невірність, неспівпадіння характерів, матеріальні нестатки та ін. І практично ніколи в якості причини не висувають невміння вести себе вдома і в суспільстві, відсутність виховання у партнерів та свідомого розуміння причин створення сім’ї.

На сімейні відносини працівника ДСНС великий вплив мають умови праці. Специфічні чи навіть екстремальні умови діяльності, великі перевантаження на роботі частіше всього є причиною того, що сім’я обділена увагою чоловіка (чи дружини, якщо вона – працівник ДСНС). Проте ці, чи інші причини не можуть змінити великої відповідальності та турботи подружжя про сім’ю.

Коли всі члени сім’ї прагнуть ладнати між собою і уникати конфліктів, вдома завжди пануватимуть мир і згода. Цього не так просто досягти, деколи необхідне велике зусилля, аби погасити іскри сварки, що розгорається.

Культура сім’ї залежить від рівня індивідуальної культури всіх її членів. Підвищуючи рівень своєї культури, кожний сприяє збагаченню, вдосконаленню культури сімейних відносин.

Створити традиції, які скріплюють сім’ю, зробити життя в ній радісним і красивим значною мірою допоможе етикет. Характерною ознакою працівників служби цивільного захисту, як і інших людей в однострої, є дещо помилкове розуміння етикету переважно як службового. Історично склалося, що офіцер – зразок наслідування гарних манер і виховання, які дає військова виправка. Його завжди оцінюють більш прискіпливо ніж цивільних. При цьому слід пам’ятати, що кожен рятувальник – передусім людина, тому велике значення має те, як він поводить себе поза службою – вдома, під час дозвілля, з друзями.

Високоморальна суть людини вимагає красивих вчинків і манер скрізь, у тому числі в сім’ї. Уміння вести себе з близькими у вузькому сімейному колі – своєрідне мірило виховання людини. Адже цілком зрозуміло, якщо чоловік або жінка в домашньому середовищі дотримуються правил хорошого тону, вони майже застраховані від помилки в оточенні сторонніх. До цього можна додати, що людина вихована, галантна – і в колі сім’ї користується набагато більшою повагою, є предметом гордості своїх близьких.

Родинна етика та етикет мають будуватися на основі розуму, добра і краси. Подружжю необхідно поводись з гідністю, спокійно, оберігати свою та родинну честь, не виносити свої розбіжності та сварки на загальний огляд.

Запорукою міцності сім’ї має служити її фундамент, закладений на засадах любові, духовної близькості та чуйності, відповідальності, взаєморозуміння і поваги партнерів у перший рік шлюбу. Недарма, український філософ і педагог П. Юркевич наголошував, що ”вільна і внутрішня любов, яка тяжіє до шлюбного союзу, переходить у стійку дружбу, у взаємну довіру, в усвідомлення спільного життєвого покликання чи спільного обов’язку і виливається з усією повнотою на дітей, народження яких відразу відкриває молодому подружжю найвище моральне завдання їхнього шлюбу”. Важливим елементом життя сім’ї у період звикання один до одного є вивчення рис характеру, добровільний розподіл обов’язків, вміння прощати помилки чи прорахунки.

Історично склалося, що основним покликанням сім’ї є виховання молодого покоління. Як слушно зазначав філософ Д. Локк, “від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу”. В сім’ї дитина пізнає й засвоює перші моральні норми та взірці поведінки, набуває низку морально-психологічних якостей. Емоційні уявлення й поняття про довколишній світ, що складаються у дітей під дією сімейного виховання, незрівнянно ширші й глибші, ніж ті, що їх спроможні формувати дошкільні заклади та школа.

Педагогічна культура сім’ї може значно збагачуватися завдяки змістовному та корисному використанню вільного часу, цікавому дозвіллю. Тут можуть виявлятися необмежені можливості, коли весь світ, природа відкриваються дитині через призму світобачення та світопереживання батьків.

Сім’я – це колектив, у якому повинні діяти закони доброго тону: повага до старших і увага до рідних та близьких, особливо, дружини.

Поведінка батьків – приклад для дітей, вона складає основу їх виховання. Повага до старших – істина, котра не потребує доказів. Проте старші також повинні поводитися тактовно, бо слово старшого, не підкріплене ділом, тратить сенс. Горе-наставник в сім’ї чи колективі ніколи не має авторитету.

Слід підкреслити, що велику роль у сімейних стосунках відіграє побут. Чистота та затишок – невід’ємні атрибути сімейного спокою і благополуччя. Підтримувати порядок, користуватись комфортом, насолоджуватись сімейним затишком – це турбота всіх членів сім’ї.

Запорукою доброго виховання є поведінка членів родини у відношенні один до одного. У сім’ї батько та мати відповідальні за атмосферу доброго стану справ. Своїм прикладом батьки повинні щоденно виховувати в дітях ввічливість, повагу до старших, прищеплювати їм правила доброго тону (див. Додаток 8). Проте, якщо батьки вимагають від дітей того, чого ніколи не виконують самі, вони навряд чи досягнуть бажаного.

Виховання у сім’ї працівників ДСНС має свої особливості. Часто діти таких батьків страждають через брак уваги або навпаки надмірну прискіпливість батьків у питанні поведінки. Психологія багатьох рятувальників така, що діти повинні виховуватись у системі постійної та строгої дисципліни (підсвідоме проектування на курсантську підготовку). Більше того, батько-офіцер іноді самостійно вирішує долю сина, примушуючи його перейняти власний професійний вибір. Це негативний момент. Потрібно з розумінням ставитися до поглядів молодого покоління і не засуджувати, якщо в династії рятувальників дитина раптом хоче професійно займатися танцями чи живописом.

Побутова культура сімейних відносин тісно пов’язана з проблемою сімейних конфліктів. Перелік причин конфліктів надзвичайно розлогий: від особистої несумісності, негативних рис характеру чи звичок, певних протиріч до зовнішніх чинників, таких, наприклад, як втручання батьків у сімейне життя дітей.

Ідеальних сімейних пар не буває, уникнути конфліктів у сімейному житті нікому не вдавалось. Тому без знань культури поведінки в сімейному житті ніяк не обійтись. Дуже добре, коли один з подружжя має вроджений такт, стриманість, вміння гасити конфлікт; тоді сімейне життя йде руслом благополуччя та спокою.

Звісно, що працівник ДСНС на роботі має далеко не ідеальні умови праці, а тому вдома, щоб розслабитись, може погарячкувати чи навіть допустити грубість стосовно дружини чи дітей. Грубість між подружжям річ недопустима, вона – вияв низького рівня культури, котрий рано чи пізно дасть гіркі плоди.

Саме в домашніх умовах проявляється ступінь оволодіння культурою поведінки. Нерідко тут зустрінеш роздвоєння особистості працівника: на людях він ввічливий, у сім’ї – самодур і хам.

Основою шлюбу є кохання партнерів. Відносини люблячих людей мають будуватись на рівноправній основі. І чоловік, і жінка мають узгоджувати свої інтереси з інтересами інших членів сім’ї.

Психологи давно помітили, що абсолютна гладкість у відносинах між подружжям, обопільна ввічливість не є гарантією кохання, а навпаки – свідчать про його відсутність, байдужість один до одного. Люблячі партнери можуть сперечатися, мати розбіжності, ображатися, ревнувати. Але все це має відбуватись у таких формах, які б не принижували чи ображали подружжя.

Мистецтво сімейного життя полягає не в тому, що повністю уникнути конфліктів (це не реально), а в тому, щоб правильно, з етичної точки зору, сприймати та гідно виходити з них. Для цього необхідні хоча б елементарні знання про причини виникнення конфліктів, правила поведінки в їх рамках і шляхи виходу з них. У кожному конкретному випадку потрібно намагатись зрозуміти позицію партнера, адже саме так відкривається реальна можливість більш-менш об’єктивно та вичерпно зрозуміти вчинок іншого. Неуважність, неповага, тверда “власна лінія” породжують постійні нарікання, пошук в іншому рис характеру, які нібито призводять до непримиренної позиції, а за тим і взаємозвинувачень, які супроводжуються сімейними конфліктами.

Взаємні претензії здатні вбити найніжніші почуття, навіть якщо докори заслужені. Той, кому вони пред’являються, підсвідомо прагне ізолювати себе від обвинувача, тому дуже часто висловлювані претензії можуть призвести до розриву.

У минулому в інтелігентних сім’ях існував звичай – під час сварок переходити від родинного “ти” до холодно-офіційного “ви”. І хто знає, від скількох бід і розлучень врятувало це “ви”. Тому, що воно зберігало почуття особистої гідності та не принижувало гідність іншої людини. Коли виявлялося, що причина сварки насправді мізерна, то було просто повернутися до нормальних взаємовідносин. Тому в сучасному світі відносин варто хоч іноді повертатись до досвіду попередніх поколінь, щоб з легкої руки не втратити те, що є в житті найціннішим.

Сімейні конфлікти не варто вирішувати через сварку. Навіть якщо ви праві та намагаєтесь довести свою правоту, треба пам’ятати, що сварка не вирішує конфлікт, а розпалює його. Найголовніше зберегти гарні відносини, а не довести істину чи свою правоту.

Кожному подружжю (особливо молодому) варто опанувати культуру суперечок і вирішення конфлікту. Необхідно навчитись аргументовано висловлювати свою думку, не підвищувати голос, не ображати партнера, визнавати правоту іншого, приймати в суперечці корисне обом рішення. Для останнього треба не лише уважно слухати партнера, але й уміти поставити себе на його місце, вислухати власні аргументи ”його вухами”. В суперечці дуже важлива готовність поступитися один одному, прийняти компромісне рішення.

Подружню галантність можна назвати найважливішою складовою етикету. На думку польського журналіста Я. Камичека, це – “особливе мистецтво”, що потребує багатьох років навчань. Дуже часто чоловік, вельми галантний по відношенню до інших жінок, з дружиною поводиться абсолютно недопустимо, проявляючи елементарну невихованість. Поширена помилкова думка про те, що галантність до власної дружини можуть розцінити як ознаку панування в сім’ї матріархату. Однак саме за ставлення до найближчої людини ми оцінюємо справжнього чоловіка. До того ж це чимала данина поваги до самого себе, адже вона – “його половина”.

Дещо окремо в проблемі подружніх конфліктів стоять ревнощі. У подружньої пари ревнощі є інстинктивною реакцією на небезпеку, що оточує нас. Часто причиною ревнощів є професійна діяльність одного з членів подружжя. Постійна відсутність, зайнятість, поїздки та відрядження можуть спровокувати думки про можливу зраду. А коли у сім’ї крім того не все гаразд – виникають серйозні конфлікти та скандали. Для професії рятувальника та й усієї військової сфери, така ситуація є звичним явищем. Особливо це явище проявляється у сім’ях керівників структурних підрозділів. Для уникнення ревнощів необхідно довіряти своєму партнеру та не давати йому реальних підстав для підозри у зраді.

Досліджуючи проблему професійної зайнятості сучасні психологи визнають факт негативного впливу на сім’ю таких аспектів роботи, як професійний стрес і різні графіки роботи подружжя. З іншого боку, сім’я нерідко виступає як “амортизатор”: коли сімейна ситуація сприятлива, то вона блокує неприємності на роботі, згладжує їх негативний вплив.

Матеріальне забезпечення сім’ї при всіх типах верховенства визнається провідною роллю чоловіка. Однак, покладання на чоловіка ролі годувальника призводить до багатьох негативних явищ. Наприклад, вибір високооплачуваної роботи може не збігатися з професійними інтересами чоловіка: дуже часто така робота йому не подобається. Професійна зайнятість чоловіків і потреби професійного життя, прагнення до необмежених професійних обов’язків, високе психічне та фізичне навантаження на роботі обмежують час, що залишається для родини, виховання дітей. У сім’ї кожен чоловік виконує ролі партнера, господаря і батька, а на службі працівника та колеги. Кожна роль вимагає витрати певної енергії, причому загальна кількість енергії в системі, природно, обмежена. Отже, якщо для будь-якої з цих ролей знадобиться додаткова енергія, то для іншої її вже не вистачить.

Інтенсивна професійна діяльність може стати приводом до сімейних негараздів. Перелік причин, що призводять до сімейних непорозумінь досить розлогий. Зокрема, працівники ДСНС часто бувають відсутні вдома в позаробочий час (вечірній та нічний період), святкові та вихідні дні, виїжджають на роботу по тривозі, мають ненормований робочий день, коротку та регламентовану відпустку. Сім’ї працівника ДСНС важко спланувати час дозвілля. Рятувальникам не завжди вистачає часу і матеріальних засобів для духовного зростання та самовдосконалення, культурного відпочинку. Через інтенсивні психофізичні навантаження працівники ДСНС для релаксації інколи вдаються до вживання алкоголю, що стає причиною значних сімейних негараздів, конфліктів, подружніх зрад. Інколи дружини працівників служби цивільного захисту просто неготові миритись зі специфікою професійної діяльності своїх чоловіків, гостро реагують на відсутність достатньої уваги для себе та дітей.

Складною проблемою, яку віднедавна стали досліджувати психологи, є професійна деформація. Під впливом службового середовища нерідко відбувається деформація особистості, яка негативно позначається на відносинах у сім’ї. Колись спокійний, врівноважений, ласкавий патнер перетворюється на нервового, роздратованого чи байдужого. Працівники ДСНС, які досягли високих щаблів у службовому становищі, інколи намагаються перенести свій посадовий статус у сім’ю, в розмовах з рідними використовують підвищений голос, наказові інтонації. Невірна інтонація може звести нанівець усі ввічливі вирази та фрази, стати причиною образи.

Ще один аспект негативного впливу професійної зайнятості на взаємини в родині проявляється тоді, коли лише дружина надмірно професійно зайнята, а чоловік, наприклад, має звичайний графік трудової діяльності. У таких сім’ях, чоловіки часто не можуть змиритися з тим, що дружини рідко бувають удома, не виконують властивих їм ролей домашньої господині та матері.

Звісно, що працівник ДСНС на роботі має далеко не ідеальні умови праці. Агресивність в сім’ї при такому підході розглядається як наслідок стресового стану, який виник на роботі (конфлікти з керівниками, колегами, виконання службових обов’язків). Але не менш часті стреси породжуються або посилюються несприятливим кліматом в самій сім’ї. Якщо вдома людину чекають чергові неприємності, претензії, докори, то стресові стани накладаються один на другий, акумулюються і достовірність родинних конфліктів різко зростає. В такому випадку єдиним виходом буде усвідомлення кожним із подружжя причини порушення сімейної гармонії і, найважливіше, щире спільне бажання допомогти один одному. Завдяки поступливості, стриманості, насправді можна відвернути багато сімейних суперечок. Готовність йти на компроміс повинна сформуватися ще на початку укладення шлюбу. Потрібно вміти прощати образи, сприймати оточуючих такими, якими вони є, пам’ятаючи, що кожний з нас не без недоліків, піднятися до істинно людських, культурних цінностей та норм взаємовідносин.

Грубість між подружжям річ недопустима, вона – вияв низького рівня культури, котрий рано чи пізно дасть гіркі плоди. Егоїзм, байдужість, зради, утриманство, алкоголізм є ворогами сім’ї.

Слід пам’ятати, що сімейне життя вимагає набагато більшого, ніж прості взаємини. Скорочений варіант дружніх порад для подружжя може виглядати так:

– усмішка та ввічливість мають вагоме значення у вирішені будь-яких сімейних справ;

– завжди виявляйте інтерес до справ членів вашої сім’ї;

– якомога більше розмовляйте з членами сім’ї про сімейні справи, здобутки, проблеми своїх рідних;

– будьте підтримкою для рідних за будь-яких обставин;

– намагайтесь радісні хвилини в житті вашої сім’ї переживати разом.

Для збереження міцної сім’ї чоловіки повинні притримуватись певних правил у спілкуванні з дружиною:

– робити дружині компліменти з приводу її зовнішнього вигляду, зачіски, манікюру, нової сукні тощо;

– розмовляти з дружиною не тільки про сімейні справи, а зачіпати різні теми, в тому числі питання пов’язані з роботою (в межах допустимого);

– хвалити дружину за приготовані страви, за ведення домашнього господарства, створення затишку і комфорту вдома;

– хвалити дружину в присутності рідних, друзів та знайомих, уникати критичних чи іронічних зауважень в її сторону;

– подавати дружині верхній одяг у прилюдних місцях і вдома;

– цікавитись як проводила дружина час за вашої відсутності;

– виходячи з дому в неробочий час та вихідні повідомляти дружину куди йдете та коли повернетесь;

– затримуючись з поверненням додому після роботи повідомляти дружину про причину затримки та час повернення;

– подавати дружині руку при виході з транспорту, пропускати її вперед у дверях, приставляти за нею крісло в громадських закладах;

– дарувати дружині квіти та подарунки без будь-якого приводу;

– під час вечірок перший танець обов’язково танцювати з дружиною;

– в присутності дружини не задивлятись услід іншим жінкам, хвалити їх красу чи зовнішній вигляд;

– якомога менше критикувати характер дружини, стиль її одягу, методи виховання дітей, її друзів та рідних.

Не менш необхідною для збереження міцної сім’ї є коректна поведінка дружини. В українському суспільстві традиційно склалось так, що жінка завжди займає важливе місце у сім’ї, є хранителькою домашнього вогнища, бере на себе більшу частину обов’язків з ведення домашнього господарства та виховання дітей. Не зрідка дружина займає роль родинного критика, не завжди ввічливо та коректно поводиться з чоловіком. Натомість, для збереження сімейної злагоди кожна дружина повинна дотримуватись певних етикетних правил:

– робити чоловікові компліменти, дослухатись до його порад;

– не критикувати чоловіка в присутності дітей, його батьків, родичів та друзів;

– частіше готувати чоловікові його улюблені страви;

– бути з чоловіком ніжною та терплячою, доглянутою і сексуальною;

– не контролювати чоловіка явно;

– не критикувати друзів чоловіка, його батьків та родичів;

– не шукати “компромату” в сумці чоловіка, кишенях чи телефоні, не наводити лад в його столі, ящику з інструментами, не брати без дозволу його особисті речі;

– вибираючи собі одяг, аксесуари та взуття прислухатись до думки чоловіка, а не тільки порад подруг;

– не запрошувати в гості людей, які не симпатичні чоловікові, чи примушувати його йти до них додому;

– не порівнювати свого чоловіка з іншими чоловіками, вип’ячуючи їх переваги;

– зауваження чоловікові робити доброзичливо та ненав’язливо, не повторювати їх без потреби безліч разів ніби вас не почули.

Отже, поняття культури поведінки в сім’ї використовується у значенні моральності та розглядається як оцінка вихованості членів сім’ї окремо і морального клімату сім’ї як колективу. Подружжя повинно з однакових або, принаймні, подібних позицій ставитися до моральних норм і цінностей – таких, як рівність між чоловіком і жінкою, взаємоповага, справедливість, обов’язок, відповідальність перед сім’єю і суспільством. Будь-яке протистояння в цьому один одному буде тільки підривати фундамент їх відносин. На сімейні відносини працівника ДСНС великий вплив мають умови праці. Специфічні чи навіть екстремальні умови діяльності, велике перевантаження на роботі частіше всього є причиною того, що сім’я залишається обділена увагою, або навпаки постійно сприймає негатив, перенесений з роботи. Ідеальних сімейних пар, як і людей, не буває, уникнути конфліктів сімейного життя нікому не вдавалось, але знання культури поведінки в сімейному житті зможе принести в цьому велику допомогу.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке сім’я?
2. Які чинники є вирішальними при вступі у шлюб?
3. Як специфічні умови праці рятувальників впливають на їх сімейне життя?
4. На яких етичних та етикетних принципах має будуватись сімейне життя?
5. Охарактеризуйте роль батьків у вихованні дітей.
6. Назвіть найголовніші причини сімейних конфліктів працівників ДСНС.
7. Як вирішити сімейний конфлікт?
8. Що таке ”подружня галантність”?
9. Назвіть основні етикетні правила поведінки чоловіка щодо своєї дружини.
10. Як з точки зору етикету повинна поводитись дружина щодо власного чоловіка?

Дата добавления: 2015-05-26