Велика Британія та Україна

Після розпаду СРСР ВБ визнала всі нові держави на його колишній території. Значну роль вона почала приділяти і Україні, встановленню з нею дипломатичних відносин в повному обсязі. Вже 31 грудня 1991 року ВБ визнала незалежність України. 10 лютого 1993 року між У. і ВБ було підписано Договір про принципи відносин і співробітництва. 12-13 грудня 1995 року президент України Л. Кучма відвідав ВБ з офіційним візитом, у ході якого було підписано спільну декларацію. Президент Кучма і Прем*єр міністр Мейджор підкреслили важливе значення зовнішньої торгівлі і капіталовкладень для оздоровлення економіки України. У ході візиту Дж. Мейджора до України (1996) серед інших розглядалися питання поглиблення відносин між Україною та Європейським Союзом, введення в дію двосторонньої Тимчасової Угоди про торгівлю, зміцнення європейської безпеки. ВБ входить до трійки головних європейських партнерів України. За обсягами інвестицій вона посідає третє місце.

· Здобуття незалежності, налагодження широких міжнародних контактів з іншими країнами, входження до ряду міжнародних структур створило навколо України новий геополітичний клімат, який дозволив творчо використовувати великий досвід західних демократій для вирішення завдань державотворення і трансформації суспільства.

· В результаті геополітичних трансформацій наприкінці драматичного ХХ сторіччя, пов'язаних із докорінною зміною в системі міжнародних відносин, виникли реальні можливості для повноцінного налагодження і розвитку тісних взаємин між незалежною Україною та Великою Британією.

· Ці відносини, враховуючи історико-культурну та геополітичну особливість обох країн, одразу потрапили у сферу впливу провідних „геополітичних гравців" сучасності, якими визначаються Росія, США та ЄС. Ключову роль при цьому відіграє важливе геополітичне та геоекономічне розташування України, її роль у формуванні системи безпеки на Європейському континенті.

· Роль зазначених геополітичних чинників протягом досліджуваного періоду була неоднаковою і зазнавала трансформацій. Так, якщо впливи США на українсько-британські відносини залишалися стабільно великими і посилилися протягом останнього періоду (2002 - 2004), то вплив Росії зазнавав певних змін, з послабленням на середину 90-х років і подальшим посиленням, чому сприяла політика українського керівництва та міжнародна ситуація. Додамо також фактор стереотипно-ментальнісного сприйняття британцями України як фактично складової Росії, який був домінуючим протягом всього періоду незалежності України і лише останнім часом зазнає відчутних змін. Сьогодні, в нових умовах реалізації українсько-британських відносин, коли нове керівництво України завершило політику „багатовекторності" і проголосило курс на інтеграцію в Європейську спільноту, чинник ЄС виходить на передній план. Також спостерігається посилення чинника США на українсько-британські відносини, тоді як вплив чинника Росії зазнав послаблення.

· Зведення чинника Росії у зовнішній політиці України до регіонального рівня, загальна прагматизація українсько-російських відносин, остаточне припинення неефективної політики т.зв. „багатовекторності" сприятимуть поглибленню європейського напряму зовнішньої політики України.

· Україна і Європейський Союз сьогодні не мають альтернативи розвитку ефективній співпраці. Велика Британія як активний та впливовий учасник євроспільноти підтвердила пріоритетність своєї участі в загальноєвропейських процесах. Саме тому українсько-британські відносини не можна розглядати поза сферою участі двох країн в євроінтеграційних процесах та відносинах з ЄС, який окреслюється як головний перспективний чинник їх розвитку.

· Протягом досліджуваного періоду Україна виступала передовсім як пасивний об'єкт політики інших глобальних гравців внаслідок відсутності чітких глобальних пріоритетів економічного та політичного характеру, тобто перспективної стратегії розвитку країни. Сьогодні, зі зміною внутрішньо- та зовнішньополітичних умов розвитку, Україна отримала реальну можливість, завдяки в першу чергу чітким, послідовним та прогнозованим діям, формувати україноцентричну політику та відповідне міжнародне середовище, надолужити згаяний час і приступити до реалізації історично належного їй значного геополітичного потенціалу як одного з ключових геополітичних гравців регіонального та континентального значення. Від цього виграє як сама Україна, так і її подальші відносини з провідними країнами світу.

Привабливість та перспективність відносин нашої країни зі Сполученим Королівством визначається, окрім традиційних глобальних інтересів, впливів та можливостей, відчутними трансформаціями зовнішньополітичного курсу країни із посиленням її континентального чинника та прагненням посісти лідируючі позиції у Європі. Інтеграційні процеси на континенті стали пріоритетною сферою британської політики. Сприяння поширенню євроінтеграційних процесів, які зменшують наднаціональний тиск і розширюють європейський ринок, вирізняє Велику Британію як надійного партнера України у її прямуванні до Європи, а „особливі" відносини зі США дають можливість поглиблювати інтеграцію у євроатлантичний простір колективної безпеки і демократії. Євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення України збігаються з баченням Великою Британією її місця в сучасному геополітичному просторі.

Дата добавления: 2015-05-26