Висновок

Дана робота була спрямована на дослідження того, як поширилося християнство на Українських землях. Археологічні розкопки довели, що поширення християнства почалося з Кримського півострова. Була відзначена колосальна робота з насадження християнських принципів князем Володимиром, також хрещення Київської Русі. Було доведено, через підтвердження історичних фактів, що Україна стала могутньою християнською державою на сході Європи. Дослідження історичних фактів допомагає зрозуміти й пізнати правду. І не тільки. Дослідження історичних фактів допомагає також визначити перспективи майбутнього. Вилучаючи уроки історії можна не тільки прогнозувати майбутнє, а й стати творцем історії, приклад тому - Лютер. Досліджуючи факти, події та процеси на базі історичних джерел, ми можемо встановити закономірності історії.

Отже, історія Церкви мала, має, і буде мати колосальний вплив на суспільство. Оскільки слова Ісуса звучать і сьогодні: «Ви - сіль землі», цим призначенням Ісус призначив Церкви впливати і творити історію. Якою буде ця історія, і який вплив вона матиме на суспільство залежить від кожного християнина.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту.

2.Александр Шульга. История Церкви на Украине. – Новая Каховка: ЧП «ПИЕЛ», 2010. - 192 с.

3.В.А. Менделев. Энциклопедия необходимых знаний. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб семейного досуга», 2009. – 352 с.

Моя майбутня професія - психолог

Одного разу в дитинстві, через мою непосидючість тато посадив мене на коліна і почав виливати на мене незаплановану порцію «моралі». Я мало що запам’ятав з татової розповіді, лише фразу: «Поганим бути дуже легко,- не потрібно старатись, щоб комусь заподіяти зло, а от хорошим бути набагато важче і це власне є великим мистецтвом, тож шліфуй синку в собі це мистецтво»! Ось приблизно таку установку дав мені батько. Я на неї звичайно відреагував по дитячому - зіскочив з татового коліна та побіг «шукати вітру в полі». Та все ж таки ця фраза запам’яталася мені на роки і відбилася у моєму серці, та й зараз ще дозріває. Йшов час і я шукав, як можна втілити це в життя. Читав літературу на філософську, релігійну тематику; було бажання піти вчитися до духовної семінарії, адже першими практичними психологами були священики та монахи. Однак зараз розумію, що це дуже важкий шлях, тому що на тебе будуть дивитися як на взірець і в майбутньому я зобов’язаний показувати приклад.

Наприклад, якщо я буду вести групу «Анонімних алкоголіків», то повинен забути про будь - який алкоголь; чим би я не займався, я повинен бути прикладом, а це великий та важкий тягар. Я знаю, що це завдання мені підйомне і, можливо, тоді я зможу назвати себе щасливою людиною. Адже щастя полягає не в легкості - його потрібно здобути важкою наполегливою працею над собою, своїми помилками та аналізом своїх досягнень. Та як осягнути і осмислити силу мого покликання? Чи дійсно професія психолога – це моє життєве покликання? Як зробити, щоб професія, яку я обрав, давала мені заряд позитивної енергії; щоб у моєму внутрішньому «Я» не сіли батарейки?

Як мені осягнути радість своєї майбутньої професії? В цьому напевно і полягає пошук самого себе, прагнення бути щасливим. А взагалі, що таке щастя?

Це коли я задоволений? – НІ!

Коли в мене всі і все є? – НІ!

Я думаю щастя я осягну тоді, коли в мене не будуть «сідати батарейки» мого внутрішнього «Я» - психолога, які даватимуть мені інтузіазм в моїй професії, яку я планую здобути.

Я хочу навчитись жити в гармонії з собою та світом, щоб відблиски моєї гармонії освітлювали та омивали інших людей, заряджали їх особливою енергією.

Враховуючи це все, бути щасливим ніби дуже легко,- якщо ти звик до постійної боротьби,- адже щастя є ніщо інше як боротьба. Марк Аврелій писав: «Живи так, ніби час, що залишився тобі, є несподіваним подарунком долі». Час нам непідвладний і це дійсно є безцінний дар. Тому потрібно цінувати кожну секунду свого життя, хоча можна сказати, що секунда нічого не змінить. Тоді скажіть це срібному призеру олімпійських ігор з бігу, який стоїть на п’єдисталі олімпійської слави і дивиться на чемпіона. Звична річ - хочеться бути найкращим, але ще більше хочеться бути щасливим.

Психологи – це мислителі життя, знавці людяності та помічники для потребуючих. Цим заняттям займаються люди, які здатні на щирі прояви любові, бачачи біль та страждання, зовнішню агресію, благання про допомогу. Чи вийде це в мене? Чи знайду майстра, який мені передасть ці секрети? З іншої сторони, самої любові недостатньо- потрібно вміти любити, агресію спрямувати у потрібне русло, благання про допомогу розвіяти та навчити людину допомогти собі та іншим. Але як…

Мені дуже часто говорять, що я можу дуже довго вчитись на психолога і ніколи не зможу ним стати. На мою думку, психолог - це людина з особливим станом душі. І психолог повинен вміти керувати цим станом. В нашому сучасному брутальному світі, де панує брехня, жадібність та заздрість, ми повинні керуватися особливими цінностями і стати взірцем для світу, але для початку повинні допомогти собі змиритись з цим. Це все потрібно осягнути, навчитись; а коли почнеться практична діяльність, то що тоді… Це сумніви, розпач, комплекси, екстремізм, невдоволення. Я розумію, що це речі нормальні, але й розумію, що це не так вже і легко. А може це закономірні етапи росту, будь-якого професійного зросту! Мабуть важливо не зупинятись, не думати, що так буде завжди, адже не помиляється той, хто не працює.

Професія психолога - це професія, яка ламає важкі життєві стереотипи.

Психолог відштовхується від особистісних потреб людини; не всі інноваційні методи та технології можуть йому допомогти, тому він постійно знаходиться в постійному пошуку для повноцінного розвитку та духовного спокою особистості.

Я хочу бути психологом, погляд якого виражає пошук, і тактику «підлаштовування» до душевного стану людини.

Психологу приписують здатність «прогнозувати», «бачити наскрізь людину», «вгадувати думку», «пророкувати долю», взагалі, таке враження що від психолога вимагають постійно якогось дива. Нажаль, це взагалі не так: місія «провидця», «чарівника» чи ворожки психологу не личить.

На мій погляд, психологом має бути людина небайдужа, неординарна. Психолог покликаний не тільки сприяти максимальному розвитку людини, а і особистісному, емоційному і звичайно вольовому. В своїй майбутній професії я старатимусь навчити людину самостійно справлятися з проблемами, щоб від мене вона незалежно та впевнено йшла своєю дорогою до вершин без сторонньої допомоги.

А найбільше мистецтво, - це допомогти психологічно слабкій людині вміти жити і вирішувати тяжкі проблеми буденного життя.

Психологія здається такою загадковою, адже вона була проголошена наукою, а кожен з нас знає, що ніяка наука не допоможе зрозуміти відчуття, переживання та турбування.

Дійсно: що може знати якась абстрактна наука про сором, який я приховую, звертаючись за допомогою? Тільки задумайтеся, що для когось я – механізм, хай навіть складний і цікавий. Як я - як майбутній психолог - зрозумію свою гордість і наскільки вона цінна для мене, і як мені в майбутньому допомогти іншим таким як я?!

Я не довіряю психологам, які використовують в практиці психологію як науку. Практична психологія не наука, а мистецтво; я не науковець.
Я не вивчатиму людей; я прагнутиму зрозуміти їх і про що вони мені будуть говорити.

Ми живемо самі з собою все життя, долаємо свої маленькі і великі труднощі, і не вирішуючи їх вчасно, запускаємо. І мріємо, щоб незнайома людина раптом за одну годину дізналася про них все і розібралася зі всім тим, що було накопичене за декілька років. А коли поліпшений настрій після зустрічі з психологом випаровується, ми нарікаємо – «вся ця психологія фігня, так, на один день стало трохи краще, а потім знову все так само. Ну і який же це результат?»

Коли людина приходить в перукарню, вона ж не чекає на те, що перукар зробить класну зачіску і все - прекрасний зовнішній вигляд вам забезпечений до наступного року! Безумовно, професіонал може і краще знає, як поєднуватиметься колір очей і волосся, і що під «цю» форму голови необхідна «така» стрижка. Але ж Вам це може не сподобатися і бути абсолютно не потрібним, не дивлячись на очевидну логіку досвідченого майстра. А укладена зачіска розкалашматиться вітром до вечора, фарба змиється тижнів за два, а ще через два прийде пора чергового візиту.

За таблетки, уколи або хірургічне втручання платити правильно, адже тут все ясно – горло болить, смокчемо льодяник; ногу зламав, накладемо гіпс. За красу теж правильно – чик - чик і ти вже абсолютно інший. А за те, щоб розібратися в собі, що відбувається всередині – у-у-у-у-у, так хіба ж це робота? Сиди собі і слухай, таке кожний може.

Можливо, сидіти і слухати може кожний. А розібратися і допомогти осмислити клієнту? Не нав'язати свою думку або пораду, а вникнути, побути з людиною поряд. Не слухати, а почути про що він говорить. Не оцінювати, а допомагати рухатися далі і шукати нові рішення і способи. Стати опорою в процесі роботи, щоб йому могли довіряти.

Продовжуючи роздуми про щастя, я можу сказати: щоб бути щасливим, потрібно бути вдячним, вміти радіти своїм успіхам та адекватно сприймати невдачі, бути оптимістом, робити добрі вчинки.

Отже, для себе я зробив такий висновок: щоб бути хорошим психологом, потрібно бути перш за все щасливою та задоволеною людиною, бути вдячним за те, що ти маєш, а не сумувати за тим, чого не маєш; вміти знаходити промінчик сонця у сірих буднях життя.

Дата добавления: 2015-05-26