Тема ділової гри

Специфіка системного підходу до політичної сфери суспільства.

ПЛАН РОБОТИ:

1. Визначення, підходи та основні концепції політичної системи в політологічній науці.

2. Структура і функції політичної системи

3. Типи політичних систем: історія і сучасність.

4. Політична система України та проблеми її реформування (вдосконалення) у контексті політично-правої реформи.

Л I Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України. – К, 1996.

2. Политология: Учебник для вузов / Под ред. Проф. В. Лавриненко. - М, 2002.

3. Реформа політична // Політологічний енциклопедичний словник. - К, 1997.- С. 298.

4. Рудич Ф.М. Політологія: підручник для вузів. - К, 2005.

5. Юридичний енциклопедичний словник. Т. 4.- К, 2001.

6. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. та інш. Основи загальної та воєнної політології. - К.: НАОУ, 2013.

*************

Проблеми для дискусії та обговорення:

a) У чому смисл системного підходу до політичного життя суспільства?

b) Дайте визначення політичної системи суспільства.

c) Розкрийте структуру політичної системи.

d) Визначте типи політичної системи (за Г. Алмондом).

e) У чому смисл реформування політичної системи України?

f) Які елементи політичної системи ми вважаєте основними і чому?

g) Назвіть інституціональні елементи політичної системи.

h) Чому засоби масової інформації (ЗМІ) можуть включатись у склад політичної системи?

i) Виокремте статичні та динамічні елементи політичної системи та яка ієрархія їх відносин?

j) Що означає аналіз стану політичної системи країни?

k) Які елементи політичної системи та зв'язки між елементами слід розглядати основними при аналізів політичної обстановки при плануванні економічних програм.

*******

«Політичний аналіз політичних систем країн СНД як країн «молодої демократії»

***********

Методичні рекомендації з підготовки відповідей:

При підготовці відповіді на перше питання слід звернутись до загальнонаукових підходів щодо системного методу дослідження у суспільних науках. Системний підхід у політології дав можливість представити політичне життя суспільства у вигляді органічної цілісності політичних процесів, інститутів, установ, партій, держави, впливових суб’єктів та сукупності зв’язків між ними. Систему характеризують такі якості:

- Ціле як системоутворючий принцип в системі головує над її частинами і система таким чином не зводиться до суми всіх частин;

- Принципова незводимість якості системи до якостей складових її частин, саме тому окремі елементи набувають особливої, так званої «системної» якості;

- Взаємозалежності системи і оточуючого її середовища та їх взаємодія;

- Поділ систем нашого світу на матеріальні, ідеальні (духовні), абстрактні, системи символьні тощо;

- Єдність аспектів динамічності та статичності станів системи, яка може і видозмінюватись, і водночас залишатись сама собою, тобто виступати системою відносин стабільності та змінюваності.

Політична система являється різновидом (типом) соціальних систем та однією з центральних категорій політології, яка дає загальне цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру, функції кожного елементу та системи в цілому тощо.

Основними ознаками політичної системи є:

1. органічний взаємозв'язок всередині групи елементів;
2. утворення цими елементами певної цілісності;
3. внутрішня взаємодія всіх елементів;
4. прагнення до самозбереження, стабільності та водночас динамізму;
5. здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами і утворювати суспільну мегасистему.
6. ієрархічність (субординація) елементів політичної системи означає, що певні підсистеми, окрім держави, можуть набувати особливого значення.

У політичній науці склалось декілька наукових концепцій політичної системи.

Марксистська політологічна парадигма виходила з того, що політична система соціалістичного суспільства має своїм ядром комуністичну партію, навколо якого, так би мовити, “обертались” держава, професійні союзи, комуністичні молодіжні організації, а також деякі інші, дозволені радянською владою громадські організації.

Концепція політичної системи представленої у вигляді “чорного ящика” Дж. Істона та Г. Алмонда засновувалась на тому, що рішення, які приймаються всередині системи, залишаються не зрозумілими для пересічних громадян, “закритими” для більшості учасників політичного процесу, ми тільки знаємо, що владні рішення приймаються у відповідь на наші вимоги – імпульси, що поступають на вхід політичної системи.

**********

При підготовці відповіді на друге питання слід зважити, що структуру (лат. внутрішня будова) політичної системи складають такі основні компоненти:

· політичні відносини суб'єктів політики з приводу здобуття та здійснення влади (міжособистісні, міжгрупові, внутрішньогрупові, міжнаціональні, міждержавні);

· політична організація суспільства - це підсистема політичних інститутів, вона складається з держави, політичних партій, політичних рухів, груп політичних інтересів), політизованих організацій (народні рухи, профспілки), «квазіполітичних» організацій (об'єднання груп людей за інтересами);

· засоби масової інформації (ЗМІ) - розгалужена мережа установ, які займаються збором, обробкою, поданням у відповідній формі і поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, цінності, ідеали;

· політичні принципи та норми, які впливають на політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань даної політичної системи;

· політична свідомість - сукупність політичних поглядів, ідей, концепцій, що відображені у політичних документах, програмах партій, у політично-правових нормах;

· політична діяльність, яка визначає наявний стан політичного буття у мирних (ненасильницьких) та у немирних, озброєних (насильницьких) формах, зокрема воєнно-політичний переворот є особливим феноменом і видом політичної діяльності;

· політична культура – складова загальнолюдської культури, це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя та достатньо високий рівень опануванням політичними процесами.

У сучасній політичній науці виділяють такі функції політичної системи:

І) розробка політичного курсу держави, визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2) організація діяльності громадськості на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

3) координація дій між окремими елементами суспільства;

4) легітимізація владних інститутів і відносин (діяльність, спрямована на узаконення елементів політичної системи);

5) політична соціалізація (включення людини у свідому політичну діяльність);

6) артикуляція інтересів суспільства (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7) узгодження та впорядкування корінних інтересів і соціально-політичних потреб різних прошарків населення;

8) інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних соціально-політичних цілей і політичних ідеалів, культурних цінностей;

9) політична комунікація між складовими політичної системи;

10) забезпечення єдності соціального організму у часи складних випробувань, якими є війни, стихійні лиха.

Таким чином, політика функціонує в межах утвореної нею системи, "втягуючи" у свою орбіту всі елементи суспільства, які мають значущість у контексті владних відносин. Реальні суспільні відносини в процесі використання влади визначають тип політичної системи і навпаки, остання визначає характер функціонування політичної влади.

**********

При відповіді на третє питання семінару важливо проаналізувати критерії для виділення типів політичних систем, бо незважаючи на значні відмінності у політичних порядках різних країн, їх політичні системи можуть групуватись за певними ознаками.

Американські політологи Г. Алмонд і Дж. Істон в основу класифікації політичних систем кладуть тип політичної культури та політичний режим. На цій підставі розрізняють чотири основних типи: англо-американський, європейсько-континентальний, тоталітарний та доіндустріальний типи політичних систем.

Для англо-американського типу політичної системи характерним є двопартійна партійна підсистема, демократичний політичний режим, армія системою законодавства та політичними традиціями участі у політичних справах відсторонена від боротьби за владу. Стабільність, передбачуваність політичних процесів складають важливий момент у характеристиці даного типу системи. Політичним ідеалом є безпека, добробут, стабільність, демократія, права і свободи людини. Політична культура громадян переважно активістського типу.

Європейсько-континентальному типу політичної системи притаманна багатопартійна партійна підсистема з 6-8 впливових партій широкого ідеологічного спектру – від комуністичних до націонал-патріотичних, політична культура громадян активістського типу з більш енергійною участю у політичних дійствах – маніфестаціях, страйках, демонстраціях, у інших політичних акціях.,

Європейсько-континентальна політична система вважається системою «старої демократії», яка може бути взірцевою для інших країн, які шукають стандарти демократії.

Для політичної системи доіндустріального типу, характерного для країн “третього світу”, країн Азії й Африки, які розвиваються у напрямку від колоніального до індустріального суспільства, характерна нестабільна внутрішньополітична ситуація, перманентна боротьба значних соціальних сил всередині держави, велика роль недержавних інституцій, наприклад, професійних союзів, зазвичай простежується втручання армії та інших силових структур у політичні процеси, існує деформована партійна система, включно до заборони політичних партій тощо.

Для політичної тоталітарної системи характерним є “одержавлена” партійна підсистема з однієї або декількох політичних партій, які повністю залежать від державних органів, домінуюча роль держави у інституціональній підсистемі, всеохоплюючий владний контроль над всіма сферами суспільства. Політичні вибори нагадують політичний маскарад. Армія у цій системі грає важливу роль охорони правлячого режиму і знаходиться у готовності до придушення дій можливої опозиції правлячому режиму. У тоталітарній політичній системі відбувається політизація всіхсфер життя – невиконання плану виробництва, розлади у сім’ї, знайомство з несанкціонованими владою джерелами інформації роблять людину поза законами цієї системи.

Деякі з політологічних вчень виокремлюють типи політичних систем за культурно-цивілізаційними та формаційними (історичними) ознаками, тому виділяються історичні типи рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної політичної системи.

Для рабовласницької політичної системи характерним була провідна роль у політиці мілітаризованої держави, вузьке коло громадян (вільні люди) залучених до політики, переважно монархічна форма правління, запекла боротьба за владу, значна роль армії в політиці верхівки, яка визначала долю цезарів.

Рекомендується самостійно розібрати так званий «комплекс Агамемнона» щодо побоювання відносно можливого повалення влади озброєними людьми.

У політичних систем феодальної формації боротьбу за владу вели світські та релігійні кола, були звичайним відсутність універсальної правової системи, домінування «права сили», незначна роль національної держави, існування переважно найманих армій, чужих інтересам країни й народу.

Політична система буржуазної держави вирізнялась розквітом формальної демократії – всі громадяни оголошувались рівними, скасовувались сослівні привілеї, формувались масові політичні партії, поширювались доктрини республіканізму тощо. Ця система була і залишається доволі гнучкою, вона легко пристосовується до історичних змін – сьогодні відбувається підвищення ролі мас у політичних процесах, інтернаціоналізація та глобалізація, створення систем колективної безпеки – все це лише сприяє зміцненню глобальної буржуазної влади.

Політична система країн «молодої демократії» - це політичні системи, які проходять трансформаційні процеси від тоталітарної до демократичної. Їх особливостями є політично-правова реформа, формування нової політичної культури громадянського типу, демократичні перетворення у всіх сферах суспільства включно з транспортом.

********

Четверте питання аналізує сучасне політичне життя України, питання модернізації або реформування існуючої політичної системи.

Політична система України може бути охарактеризована як така, що знаходиться у перехідному стані від тоталітарного радянського періоду до системи демократичного типу, наближеної до європейської парламентської моделі розподілу державної влади.

Після 20 років незалежності сучасна політична система України включає в себе незалежну, суверенну, демократичну, правову, соціальну держави, багатопартійну партійну систему «атомарного типу», сукупність нових, «посткомуністичних» громадських організацій та установ, як і залишків елементів старої політичної системи (головними з яких є стереотипи, міфологеми, догми політичного мислення), нової політичної культури та більш-менш вільних від диктату держави незалежних, громадських засобів масової інформації.

Магістральний напрямок реформування політичної системи України є забезпечення реального народовладдя, подолання відчуження механізму влади від народу, завершення переходу від залишків тоталітарної політичної системи до демократичної політичної системи держави транзитивного типу.

Конкретний зміст змін політичної системи в Україні складається з таких напрямків:

· конституційна реформа;

· адміністративна та судова реформи;

· реформа розподілу владних повноважень між головними суб’єктами державної влади.

В українському суспільстві зріє розуміння необхідності більш масштабних суспільно-політичної реформи, ніж це мислилось на початку століття – обговорення ідеї двопалатного парламенту (перехід до бікамералізму був підтриманий народом на референдумі 2000 року), позбавлення народних депутатів статусу недоторканості (наближення до принципу рівності всіх перед законом), боротьба з корупцією та аморальністю у політиці - все це повинно забезпечувати у кінцевому підсумку повне реальне народовладдя.

Рекомендуємо самостійно осмислити ідею політичних аспектів реформування транспортної системи України, які мають відношення до політичної системи.

********

ВИСНОВКИ:

1.Системний підхід у політології дав можливість представити політичне життя суспільства у вигляді системи - органічної цілісності політичних процесів, інститутів, установ, партій, держави, впливових суб’єктів та сукупності зв’язків між ними.

2. Виділено декілька типів політичних систем країн світу – англо-американський, континентально-європейський, тоталітарний, системи країн "третього світу", або тих, які розвиваються. Для пострадянських країн більш характерним є політична система транзитивного типу, для якого відомо тільки початок – рух від компартійного тоталітарного режиму.

3. Політична система України може бути охарактеризована як така, що знаходиться у перехідному (транзиті) стані від тоталітарного радянського періоду до системи демократичного типу, наближеної до європейської парламентської моделі розподілу державної влади. Реформи у політичній системі України у кінцевому підсумку мають на меті забезпечення більш повного реального народовладдя.

Практичне заняття до теми 5 (5.2.)

Дата добавления: 2015-05-26