Політичні еліти і політичне лідерство. Менеджер і керівник як лідер

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Поняття лідерства у політичній та економічні сфері

2. Керівник і лідер. Взаємини політичного керівництва та вищих економічних еліт.

3. Соціально-політичні проблеми формування лідерських якостей у фахівців економіки та транспорту.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Амброз С. Эйзенхауэр. Солдат и президент. Пер. с англ. – М., 1993.

2. Блондель Ж. Политическое лидерство. Пер. с англ. – М., 1992.

3. Конституція України.-К, 1996.

Теплов Б. Ум полководца // Избранные труды. В 2-х томах. - Т. 1.

^4. Цюрупа М.В. Керівник і політичний лідер: аспекти взаємозв’язку і трансформації //Політичний менеджмент. - 2006.- № 8.

5. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи сучасної політології. - К.: Кондор, 2009.

6. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи загальної та воєнної політології. - К.: НАОУ, 2013.

*******

Тема ділової (політичної) гри: «Шляхи формування лідерських якостей керівника під час навчання у ВНЗі»

******

У першому питанні практичного заняття необхідно розкрити положення існуючих теорій політичного лідерства та визначити певні типи політичних лідерів, що дозволить нам бачити індивідуальне, специфічне та загальне у воєнних лідерів різних часів і народів.

Найбільш ранньою та широко поширеною політологічною теорією є концепціярис лідерства: психолог К. Бірд склав список з 79 рис характеру, які різні дослідники визначили як „лідерські”, при великих розбіжностях у трактуванні необхідного характеру (сукупності характерних рис) для лідера – частіше визнається роль компетентності, відкритості, гумору, ентузіазму, сміливості. При застосуванні цієї теорії до практики формування військового керівника це означає, що слід звертати увагу та формування необхідних саме лідерських якостей та цінностей.

У якості висновку стосовно теорії рис лідера зауважимо, що при концентрації уваги на лідері та його особистісних характеристиках, відбувається ігнорування іншої сторони – дію та вплив його послідовників та підтримуючих, адже феномен лідера передбачає нерозривний зв'язок масового та індивідуального суб’єкта влади. Позитивні чи видатні риси лідера залежать крім сили його особистості (харизми) ще і від оточення.

Прибічники теорії визначальної ролі послідовників зважають на очікування та сподівання прибічників лідера – іншої сторони владно-політичних відносин, як на вирішальний фактор його діяльності. Лідер у такому випадку стає уособленням виразника інтересів соціальної групи. Особливо значна роль послідовників лідера виявляється під час парламентських чи президентських перегонів, адже політичний лідер має тонко відчувати бажання та сподівання його прихильників.

Соціологічна теорія лідерства базується на тому, що не тільки суспільство творить лідера, воно ще й вимагає, формує та позитивно оцінює тільки ті якості, що мають не індивідуальне, а соціальне навантаження.

Синтетична теорія лідерства стала спробою подолати обмеженість вищезгаданих підходів та представити феномен лідерства у сукупності факторів, що впливають на його появу, характер, роль у соціально-політичних перетвореннях. Згідно синтетичної теорії лідерства:

- значення має як особистість лідера, його походження, риси характеру, так і умови соціалізації та способу висування його з соціальної групи;

- аналіз оточення лідера, його послідовників, опонентів та груп підтримки покаже рівень його дійсної самостійності;

- чималу роль відіграє „лідерська поведінка”, вміння вжитись у створений образ, який імпонує масам. Тому не абияке значення мають „ПІАР” кампанії, іміджологія, політичний менеджмент.

Рекомендуємо самостійно визначитись з тією теорію лідерства, яка більш ґрунтовно пояснить перемогу нового президента США Б. Обаму восени 2008 року як нового політичного лідера країни з особливими притаманними йому якостями, що начебто нагадують стиль… кого?

********

При розгляді проблем другого питання практичного заняття слід з’ясувати взаємини таких політичних феноменів як керівник та лідер, політична та економічна еліта.

Для розкриття поняття «економічна еліта» та визначення її місця у структурі політичного правлячого класу слід зробити деякі застереження.

У підсистемі еліти тоді можна виділити такі елітні елементи:

- добірну верству представників політичного управління та економічно-соціального управління на стратегічному рівні;

- професійну верству найкращих спеціалістів матеріального технічного забезпечення;

- науково-інтелектуальну еліту з вибраних представників науки та представників економічно-промислового комплексу;

- педагогічну еліту, що складається з високоосвічених педагогів та інших представників системи освіти;

Самостійно проаналізуйте зміст терміну «елітні частини» у контексті вищезгаданих понять.

Наполеон Бонапарт вважав, що видатний розум та сильна воля мають у політичного керівника бути пропорційно розвинуті, утворюючи, таким чином, рівні сторони квадрату.

У зв’язку з тим, що рівновага в людській природі зустрічається рідко, постає питання: що важливіше для керівника і політичного лідера? З приводу керівника вважається важливішим вольове начало, тоді як у політичного діяча начебто більш цінним є розумова основа. Ця помилкова точка зору заснована на неадекватній оцінці деяких військових керівників стратегічного масштабу, зокрема О. Суворова, Д. Єйзенхауєра та інших.

Сучасне розуміння взаємодії керівництва і лідерства у будь-якій суспільно значимій сфері зумовлюється рівнем диференціації та інтеграції соціальної групи, соціуму в цілому, яке уможливлює передачу керівної ролі цієї неоднорідної групи особистостям з лідерськими якостями. В цьому випадку керівник воєнно-політичного (стратегічного рівня) управління виступає як формальний лідер з відкритими можливостями для виконання ролі загальнонаціонального лідера у разі потреби, або у певній ситуації „національного порятунку”.

********

В третьому питанні практичного заняття слід поглянути на економічну еліту як на групу інтересів в політиці, з метою визначення шляхів формування елітних якостей:

- керівники являються носіями величезного обсягу знань і досвіду в галузі вирішення конфліктів на внутрішній і міжнародній арені. Складно уявити, щоб правлячий клас не прислуховувався до думки вищих економічних кіл стосовно силової боротьби у царині політики;

- економічна сила знаходиться начебто «всередині» прийняття політичних рішень, для впливу на які вона має свої інституціональні форми, представників економічної еліти у воєнно-промисловому комплексі, тому її керівники можуть впливати на процес прийняття рішень не входячи у склад правлячого класу;

- вплив економічної еліти на суспільне життя завжди підсилюється, коли суспільство потребує особливих зусиль по захисту своїх здобутків, у тривожні передвоєнні часи, у надзвичайних станах тощо.

В умовах демократії економічна еліта може забезпечувати стабільність суспільства своєю неучастю політичній боротьбі, відсутністю демонстрації партійних симпатій та антипатій, послідовністю при визначенні своїх політичних (державницьких) позицій, що орієнтовані підтримку конституції, законності та порядку, легітимних основ діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади.

Відповідно до такої характеристики слід розглядати процес формування соціально-політичних елітних якостей:

- формування патріотичних, морально-політичних позицій;

- набуття знань і досвіду в галузі соціального управління;

- формування особливих, специфічних для лідера психолого-педагогічних якостей з метою мати достатні підстави, щоб очолити підлеглих.

Стосовно претензій сучасної економічна еліти на представництво у правлячому класі можна відповісти одним з визначень еліти – це «ієрархія, заснована на власних досягненнях» (К. Маннгейм). Якщо представники еліти опанували мистецтво соціального управління, мають ідейні цінності та владні інтенції, а серед соціально-політичних якостей їм властиве відчуття необхідності суспільних змін та здатність до керівництва суспільством, то вони можуть шукати шляхи реалізації владного потенціалу і у царині політики з певними застереженнями.

У ВВНЗах для формування елітних якостей майбутнім спеціалістам необхідно відчувати відповідальність за рішення, які вони приймають, показувати взірці лідерського стилю управління.

Щодо конкретного механізму формування лідерських якостей слід звернутись до конкретного досвіду передових країн світу, у яких це питання поставлено у систему професійної підготовки.

**********

ВИСНОВКИ:

1. Політичне лідерство - універсальний феномен передачі владних повноважень і відповідальності від масового суб’єкту (соціальна група, народні маси) до однієї особи або декількох осіб з особливими соціально-психологічними та управлінськими якостями за певних соціально-політичних умов.

2. Взаємини між транспортом та суспільством, економічною елітою, політичними лідерами та урядом держави мають бути достатньо стабільними, незалежними від виборчих компаній, політичних колізій, боротьби за перерозподіл між гілками влади тощо.

3. Незважаючи на те, що в конституціях різних країн керівна роль президентів, парламентів, прем’єрів щодо розробки та реалізації воєнної політики встановлена законом, проблемою є реальний розподіл влади та фактичний вплив політичних лідерів на економіку. Ступень довіри до вищого щабля керівників серед населення України доволі високий і співвідноситься з довірою до кращих представників правлячої еліти.

4. Керівник за змістом функцій співвідноситься з поняттям «лідер» як формальний лідер державної воєнно-стратегічного рівня управління. Поняття лідерства у економічній сфері кореспондується зі статусом формального лідера в управлінській сфері.

=============================================

Практичне заняття по темі 7 (7.2)

Дата добавления: 2015-05-26