Угода про форвардну ставку

Валютний своп

Валютний своп представляє собою обмін номіналу та фіксованих процентних платежів в одній валюті на номінал та фіксований процент в іншій валюті.

Приклад. Вихідні данні для здійснення валютного свопу:

Таблиця 7.2 – Вихідні дані

	Компанія А	Компанія В
Долар	9%	11%
Фунт стерлінг	12,6%	13%

Компанії А та В мають можливість випустити облігації в доларах США або фунтах стерлінгів.

Компанія А бажає імітувати заборгованість в фунтах, а компанія В – в доларах. Обидві компанії можуть випустити облігації на ринках, на яких їм належить перевага, та обмінятися заборгованостями. Виграш, який отримають сторони від обміну складуть різницю між дельтами по доларовим ставкам та ставкам в фунтах стерлінгів: 2% - 0,4% = 1,6%

Механізм реалізації свопу показаний на рисунку 7.2.

	Долари 9%	долари 10,4%
Компанія А	Банк	Компанія В
Фунти 12%	фунти 13%
9% долари		13%фунти

Рисунок 7.2 - Валютний своп

В результаті свопа компанія А отримує заборгованість в фунтах під 12%, що на 0,6% дешевше прямої емісії в фунтах. Компанія В отримує заборгованість в доларах під 10,4%, що на 0,6% дешевше прямої емісії в доларах. Посередник отримує 1,4% в доларах та сплачує 1% в фунтах. Якщо не приймати до уваги різницю в курсі, то його виграш складе 0,4%. Тоді, враховуючи, що в сукупності усі сторони, які беруть участь, поділять між собою виграш в розмірі 1,6%, тобто в розмірі різниці між дельтами за доларовими ставками та ставками в фунтах.

7.3 Своп активів

Своп активів укладається в обміні активами з метою створення синтетичного активу, який приніс би вищу прибутковість.

Приклад. Компанія А може придбати твердо процентну облігацію з прибутковістю 9% або папір з плаваючим купоном, прибутковість якого дорівнює ставці LIBOR. Банк має можливість надати кредит за твердою ставкою 9% або за плаваючою ставкою LIBOR + 25б.п.

FRA – це угода двох контрагентів, згідно якої вони беруть на себе зобов’язання обмінятись на певну дату в майбутньому платежами на основі короткострокових відсоткових ставок, одна з яких є твердою, тобто відома заздалегідь, тому що фіксується в угоді, а друга плаваючою, тому що це ставка спот, яка буде існувати в момент початку форвардного періоду і тому при складенні FRA ще невідома.

Контрольні запитання

1 З якою метою складаються свопи?

2 Поясніть принцип порівнювальної переваги який враховується у свопах.

3 У чому полягає зміст процентного, валютного, товарного, свопов?

4 Яким чином учасник FRA страхується від підвищення відсоткової ставки?

5 Яким чином можна використовувати FRA для спекуляції?

6 Які ризики існують у свопах для посередника?

Задачі для закріплення матеріалу

1 Компанії А та В можуть зайняти кошти на наступних умовах: компанія А – під 30% по фіксованій ставці чи по плаваючий – LIBOR+8%; компанія В – під 35% по фіксованій ставці чи по плаваючій – LIBOR+10%.

Який виграш отримають компанії в сукупності, якщо візьмуть кредити на ринках, де вони мають відносні переваги, і після цього здійснять своп?

2 Компанії А та В можуть зайняти кошти на слідуючи умовах: компанія А – під 40% по фіксованій чи по плаваючій – LIBOR + 10%, компанія В – під 45% по фіксованій чи по плаваючій – LIBOR + 12%. Компанії займають кошти на ринках де вони мають деякі переваги і здійснюють своп. Виграш у процентних ставках по свопу вони ділять порівну. Сформулюйте умови такого свопу.

3 Для задачі 2 сформулюйте умови свопу, якщо його організує посередник і отримує у якості винагороди 20 б.п.

Задачі для самостійного опрацювання

1 Сформулюйте умови для валютного свопу, у якому сукупний виграш учасників свопу дорівнював би 2%.

2 По свопу компанія сплачує плаваючу і отримує фіксовану ставку. Обов’язки з плаваючою ставкою коштують 9 млн. дол., з фіксованою – 10 млн. дол. Визначити вартість свопу.

3 Компанія та банк уклали тримісячну угоду про форвардну ставку через 6 місяців. Номінал FRA – 100 млн. грн.. Компанія є покупцем, банк – продавцем FRA. У контракті встановлена ставка 20%. Через 6 місяців тримісячна ставка спот встановлена на рівні 15%. Визначити, яку суму сплатить покупець продавцю, якщо взаєморозрахунки між сторонами здійснюються:

а) в кінці форвардного періоду;

б) на початку форвардного періоду.

ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Мета роботи: ознайомитися з технікою розрахунків очікуваної доходності та ризику портфеля фінансових інструментів.

8.1 Очікувана доходність портфеля

Портфель - набір фінансових активів, які є у розпорядженні інвестора. Мета його формування - намагання отримати необхідний рівень очікуваної доходності з найменшим значенням очікуваного ризику.

Очікувана доходність портфеля:

(94)

або

(95)

де - очікувана доходність портфеля;

- очікувана доходність відповідно першого, другого та n-го активів;

- питома вага в портфелі першого, другого та n-го активів.

- ймовірність отримання доходності і-го активу

Питома вага активу в портфелі:

(96)

де - вартість і-го активу;

- вартість портфеля.

8.2 Очікуваний ризик активу

Ризик активу визначається показниками стандартного відхилення або дисперсії його доходності.

(97)

де - дисперсія доходності активу;

n - кількість періодів спостереження;

- середня доходність активу;

- доходність активу в і-му періоді.

(98)

Стандартне відхилення доходності активу:

, (99)

8.3 Очікуваний ризик портфеля

Очікуваний ризик портфеля являє собою сполучення стандартних відхилень (дисперсій) активів, які входять в цей портфель. Для визначення ступеня взаємозв’язку і направленості зміни доходностей двох активів використовують показники - коваріація та коефіцієнт кореляції. Формуючи портфель, необхідно включати до нього активи з найменшим значенням кореляції доходностей.

(100)

де - коваріація доходності активів А та В;

, - середня доходність активів А, В за n періодів;

- доходність активів А, В в і-му періоді;

n – кількість періодів.

(101)

де - коефіцієнт кореляції доходності активів А та В;

- стандартне відхилення доходності активів А та В.

Коефіцієнт кореляції змінюється від -1 до +1. Якщо значення додатне – доходності активів змінюються в одному напрямку при зміні кон’юнктури, якщо від’ємне то в протилежному.

8.4 Ризик портфеля, який складається з двох активів

(102)

де - ризик (дисперсія) портфеля;

- питома вага активів А та В в портфелі.

8.4.1 Ризик портфеля, який складається з двох активів з кореляцією доходності + 1

(103)

або

(104)

Об’єднання таких активів в один портфель не дозволяє скористатися можливістю диверсифікації для зниження ризику, оскільки при зміні кон’юнктури їх доходності будуть змінюватися в одному напрямку. Диверсифікація не приводить до зниження ризику, а лише усереднює його.

8.4.2 Ризик портфеля, який складається з двох активів з кореляцією доходності - 1

(105)

або

(106)

Об’єднання таких активів в один портфель дозволяє зменшити його ризик, тому що при зміні кон’юнктури їх доходності будуть змінюватися в протилежному напрямку і тим самим гасити одне одного.

Питома вага активу В в портфелі:

(107)

Питома вага активу А в портфелі:

(108)

8.4.3 Домінуючий портфель

Домінуючий портфель – це портфель, який має найвищий рівень доходності для даного рівня ризику або найменше значення ризику для даного значення доходності. Домінуючий портфель є найкращим вибором для інвестора.

Питома вага активів А та В в домінуючому портфелі:

(109)

(110)

8.4.4 Ризик портфеля, який складається з двох активів без кореляції доходностей

В цій ситуації коефіцієнт кореляції дорівнює нулю.

(111)

(112)

(113)

8.5 Ризик портфеля, який складається з кількох активів

(114)

де - питома вага i-го, j-го активів в портфелі;

- коваріація доходності i-го та j-го активів.

Якщо портфель складається з активів з кореляцією яка дорівнює нулю, то ризик портфеля:

(115)

(116)

8.6 Ефективний набір портфелів

Об’єднуючи в портфель активи з кореляцією доходностей від – 1 до +1, в залежності від питомої ваги кожного активу, можна отримати велику кількість портфелів з різними параметрами ризику та доходності. Раціональний інвестор буде намагатися мінімізувати свій ризик та збільшити доходність.

Ефективний набір портфелів – це набір, який складається з домінуючих портфелів.

Для визначення ефективного набора портфелів за методом Марковця необхідно мінімізувати значення стандартного відхилення для кожного рівня доходності:

(117)

за умовою, що

та

Метод Марковця потребує великої кількості обчислень

8.7 Портфель, який складається з активу без ризику та ризикованого активу. Кредитний та позиковий портфелі

Якщо один актив без ризику, наприклад актив В, то =0 та =0. Формула ризику портфеля (96) буде виглядати так:

(118)

де А – ризикований актив.

Очікувана доходність портфеля визначається за формулою (94)

Портфель, який складається з ризикованого активу та активу без ризику називають кредитним портфелем. Якщо інвестор бере позику та інвестує кошти в ризикований актив, то він формує позиковий портфель.

Приклад:

Інвестор купує ризикований актив А на 100 тис. грн за рахунок власних коштів. Одночасно займає 50 тис. грн під 10% і також інвестує їх в актив А. Очікувана доходність А - 15%, а ризик - 3%.

Очікувана доходність сформованого портфеля:

15% × 1,5+10%×(-0,5)=17,5%

Припустимо, що доходність А дорівнює очікуваної доходності. Інвестор отримав 2,5% додаткової доходності (17,5%-15%).

Якщо реальна доходність А буде більшою на одне стандартне відхилення ніж очікувана доходність, тобто 18% (15%+3%),то доходність портфеля:

18%×1,5+10%×(-0,5)=22%

Якщо інвестор позикові кошти інвестує в більш ризикований актив з доходністю 30%, то доходність портфеля:

30%×1,5+10%×(-0,5)=40%

Якщо реальна доходність А буде на два стандартних відхилень менше очікуваної, тобто 9% (15% - 2×3%), то доходність портфеля:

9%×1,5+10%×(-0,5)=8,5%

Контрольні запитання

1 Яка мета інвестора при формуванні портфеля?

2 Який показник оцінює ризик портфеля?

3 Чому об’єднання в портфель активів з кореляцією доходності +1 не зменшує ризик портфеля?

4 Що представляють собою кредитний та позиковий портфелі?

5 У чому полягає суть ефективного набору портфелів?

Задачі для самостійного опрацювання

1 Портфель складається із трьох акцій. Питома вага першої акції – 20%, другої – 30%, третьої – 50%. Очікувані доходності акцій відповідно дорівнюють 25%, 30% та 35%. Визначте очікувану доходність портфеля.

2 Очікувана доходність портфеля - 30%, стандартне відхилення - 10%. Яку доходність і з якою ймовірністю може отримати інвестор через рік.

3 Портфель складається з двох акцій А та В з кореляцією доходності – 1. Стандартне відхилення доходності акції А – 20%, акцій В – 15%. Визначте питому вагу кожної акції в портфелі, щоб його ризик дорівнював нулю.

4 Портфель складається з двох акцій А та В. Питома вага акції А – 30%, В-70%; очікувана доходність акції А – 30%, В – 20%; стандартне відхилення доходності акції А – 25%, В – 15%. Коефіцієнт кореляції доходності акцій 40%.Визначте очікувані: а) доходність та б) ризик портфеля.

5 Доходність портфеля А - 20%, стандартне відхилення – 15%; портфеля В відповідно – 20% та 17%; портфеля С – 25% та 15%; портфеля D – 30% та 20%. Визначте які портфелі є домінуючими по відношенню одне до одного.

6 Доходність ризикованого активу – 30%, активу без ризику – 15%. Інвестор бажає сформувати кредитний портфель з доходністю 18%. Визначте в яких пропорціях йому необхідно купити ризикований актив та актив без ризику.

7 Доходність ризикованого активу – 30%. Інвестор має можливість взяти позику під 15% річних. Визначте в якій пропорції від вартості портфеля інвестору треба позичити кошти, щоб сформувати позиковий портфель з очікуваною доходністю 36%.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про цінні папери й фондовий ринок: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2006. – №38.

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №61.

3. Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: Указ Президента України від 19 лютого 1994 р.

4. Про довірчі товариства: Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993

5. Про холдингові компанії, які створені у процесі корпоратизації й приватизації: Указ Президента України від 20 квітня 1994р.

6.Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1998. – №15.

7.Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005-2010р.р. // Офіційний вісник України. – 2005. – №13.

8.Закон України “Про заставу” від 02.10.1992р.

9.Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991р.

10.Закон України “Про інститути спільного інвестування” від 15.03.2001р.

11.Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” (проект).2001р.

12.Антонюк Ю.Т. Ефективність діяльності організаторів торгівлі цінними паперами//Цінні папери України.-2001.37(177)-С.14-16..

13.Білошапка В. Банки на фондовому ринку: страхування ризиків//Цінні папери України.-2001.-№26(166).-С.17.

14.Вітлінський В.В. Аналіз. оцінка і моделювання економічного розвитку.-К.:ДЕМІУР,2006.-212с.

15.Житоносов В.М. Банковская деятельность и рынок финансовых услуг в регионе//Финансі и кредит.-2001.-№13.-С.2-10.

16.Иванов В.М. Финансовый рынок.Конспект лекций.-К.:МАУП,1999.-112с.

17.Іщук Т. Послуги фінансових посередниківна фондовому ринку//Цінні папери України.-2001.-№38(178).-С.16-17.

18.Коваленко М.А..Радванська Л.М.Фінанси спільного інвестування: Навч.посібник.-Херсон:Олді-плюс.2002.-147с.

19.Комаринський Я.,Яремчук І.Фінансово-інвестиційний аналіз:Навч.посіб-

ник.-К.:Українська енциклопедія,1996.-300с.

20.Маслова С.О.,Опалов О.А.Фінансовий ринок:Навч.посібник.К.:”Каравела”,

Л.:”Новий світ-2000”.2002.-304с.

21.Науменкова С.Ринок фінансових послуг:основні тенденції розвитку//Вісник НБУ.-2000-№1.-С.36-41.

22.Подорванова Н.Фінансові посередники фондового ринку//Бухгалтерія.-2002.-№61(473).-С.49-53.

23.Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизмы функционирования.-М.:ИНФРА,1996.-306с.

24.Румянцев С.Інтернет-трейдинг цінними паперами//Цінні папери України.-2002.-№13(202).-С.13.

25.Румянцев С. Торгівці цінними паперами в системі корпоративних відносин//Цінні папери України.-2001.-№14(154).-С.24.

26.Саліхова О. Інтернет-індекси-барометр «нової економіки»//Цінні папери України.-2001.-№11(154).-С.12.

27.Юлдашев Р.Т.,Тронин Ю.Н. Российское страхование: системный анализ понятий и методология финансового менеджмента.– М.: Анкил, 2000. – 448 с.

28.Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику // Фінанси України. – 1997. – №11. – С. 103

Дата добавления: 2015-05-26