Тема за вибором розробника. 1 страница

Заняття № 5-6

Модуль № 2

Тема: Організація діяльності викладача етики та естетики. Аналіз і обговорення методичних розробок занять – 4 години.

Питання для обговорення:

1. Види діяльності викладача етики та естетики.

2. Розробка навчальних програм. Підготовка викладача до занять.

3. Особливості сучасної лекції її пізнавальні функції. Види лекцій.

4. Різновид семінарських занять і їхнє методичне забезпечення. Місце й роль семінару в навчальному процесі. Призначення й функції семінарського заняття.

5. Практичні заняття.

6. Самостійна робота студента її види. Керування самостійною роботою.

7. Науково-дослідна робота студента. Принципи організації і проведення.

8. Контроль знань.

Практична частина заняття:

1. Розробити план проведення тижня „Етики” у загальноосвітній школі.

Загальна проблема: Життя – вища моральна цінність.

2. Розробити конспект уроку-лекції з заданої проблеми у п.1. Тема лекції обирається розробником.

Аудиторна частина роботи:

1. Розробити конспект бесіди з батьками учнів 9 класу загальноосвітньої школи.

Загальна проблема: Етичне знання і закони моральної творчості.

Тема: Стосунки є таким, якими ми їх формуємо.

2. Розробити конспект нестандартного уроку з курсу „Етика” для 9 класу загальноосвітньої школи.

Загальна проблема: Етичне знання і закони моральної творчості.

Тема: Толерантність стосунків як умова свободи.

3. Взяти участь в обговоренні обраної методики викладання.

4. Провести пробний урок з курсу Етика за вибором розробника.

5. Провести аналіз уроку за схемою.

Література до теми:

1. Агацці Е. Етика і наука //Філософська і соціологічна думка. – 1991. – №9. – С.59-71.

2. Андрощук А.Г. Освіта у країнах європейської спільноти: структура і управління // Проблеми науки. – 2000. №8. – С.54-60.

3. Балабін В.В., Безносюк О.О., Браун В.О., Прохоров О.А., Сторубльов О.І., Уліч В.Л. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Навчально-методичний посібник /За ред. В.В. Балабіна. – К. – 2006. – 223с.

4. Безносюк О.О. Впровадження модульно-рейтингової технології навчання: Методичний посібник. – К.: ВІКНУ, 2002. – 52с.

5. Безносюк О.О., Бабій О.С., Прохоров О.А. Контроль та оцінювання успішності студентів на основі кредитно-модульної системи: Методичний посібник. – К.: ВІКНУ, 2006. – 52с.

6. Берк Е. Мораль та історія //Консерватизм. – К., 1998. – С.369-372.

7. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /За ред. В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.А.Бабин. Київ - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.

8. Віткін А.М. Місце України у світовій та європейській якості //Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. – №3.

9. Возняк В. Философско-педагогические размышления //Философская и социологическая мисль. – 1996. – №7-8. – С.201-223.

10. Гончаров С.М. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у світлі Болонської декларації: документи, матеріали, факти. – Рівне: НУВГП, 2004. – 34с.

11. Гончаров С.М. Основи педагогічної праці: Навчальний посібник. – Рівне: РДТУ, 2001. – 256с.

12. Гончаров С.М., Мошинський В.С. Вища освіта України і Болонський процес: Навчально-методичний посібник. – Рівне: НУВГП, 2005. – 142с

13. Гончаров С.М., Мошинський В.С. Методика оцінювання знань у кредитно-модульній системі організації навчального процесу Рівне: НУВГП, 2005. – 142с.

14. Жуков В. Управление качеством в системе непрерывного педагогического образования //Стандарты и качество. – 2002. – №9.

15. Журавський В.С., Згуровський М.З.. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВУ Вид-во „Політехніка”, 2003. – 200с.

16. Закон України "Про вищу освіту"

17. Закон України "Про загальну середню освіту"

18. Закон України "Про освіту"

19. Колісник М. Методичне забезпечення працює на успіх: зарубіжна практика викладання бізнес-дисциплін //Синергія. – 2003. – №2(6).

20. Левитес Д.Г. Автодидактика. Теория и практика конструирования собственных технологий обучения. – Москва-Воронеж: МОДЭК, 2003. – 320с.

21. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес /Упоряд. М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков. – К.: МОНУ, 2004. – 24с.

22. Мошинський В.С., Гончаров С.М. Нові обрії вищої освіти України у контексті Болонського процесу //Технології навчання. Науково-методичний збірник, вип.9, Рівне: НУВГП, 2004. – 13-18с.

23. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004рр.) /За ред. В.Г. Кременя. – Київ – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – 147с.

24. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. – К.: Україна, 1998. – 343с.

25. Степашко Л.А. Философия и история образования. – М.: Флинта, 1999. – 272с.

26. Товажнянський Л.Л., Сокол С.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ „ХПІ”, 2004. – 144 с.

27. Чаусова Т.В. Методика професійного навчання. Мотиваційні технології. – Слов’янськ: Друкарський двір, 2003. – 164.

28. Щербань П.А. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2004. – 207с.

29. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002. – 560с.

УІІ. Орієнтований перелік питань до диференційного заліку:

1. Предмет, зміст і функції методики викладання етики та естетики.

2. Нормативні підстави освітнього процесу. Необхідність модернізації української освіти. Болонський процес.

3. Державний освітній стандарт і професійно-освітня програма за фахом "етика".

4. Учбово-методичний комплекс дисципліни, його роль в освітньому процесі.

5. Форми навчальної роботи в освітньому процесі, їхня характеристика

6. Курс етики в школі. Мета курсу. Завдання уроків етики. Програми уроків з етики.

7. Основні типи уроків. Дидактичні вимоги до сучасного уроку. Структурні елементи навчального заняття.

8. Розвиток творчих здатностей дитини на уроці.

9. Особистісно-орієнтований урок: планування й технологія проведення.

10. Уроки зі зміненими способами організації.

11. Нестандартний урок. Види нестандартних уроків.

12. Гра як засіб засвоєння наукових знань і навчальних умінь. Технологія проведення гри. Види ігор, їх мета та завдання.

13. Види лекцій. Різновиди лекцій. Методичні основи проведення лекцій.

14. Різновид семінарських й практичних занять і їхнє методичне забезпечення.

15. Основні й допоміжні засоби у викладанні гуманітарних дисциплін.

16. Бібліотечні фонди й інформаційні технології, інтернет-ресурси у викладанні етики та естетики.

17. Поняття завдання. Класифікація навчальних завдань.

18. Самостійна робота студента її керування викладачем.

19. Види й форми контролю знань студентів.

20. Рейтингова методика оцінки знань.

21. Тестування. Види тестування.

22. Диференційований підхід оцінювання знань й успішності студентів. Визначення й критерії оцінки.

23. Види діяльності викладача етики та естетики.

24. Розробка навчальних програм. Підготовка викладача до занять.

25. Аналіз уроку.

УІІІ. Критерії оцінювання знань та умінь студентів

Обов’язковою умовою позитивного складання курсу «Методика викладання етики та естетики» є виконання студентом всіх видів робіт передбачених програмою курсу: повним виконанням навчальних завдань, захисту розроблених уроків (за вибором студента), доповіді на семінарах, опанування при обговорені презентацій, участь у ігрових формах навчальної роботи на заняттях та успішним написанням модульних контрольних робіт. При умові опрацювання студентом менш як двох третин передбаченого програмою обсягу - обов’язкове складання диференційованого заліку.

Для допуску до диференційного заліку студенту необхідно набрати не менш ніж 54 бали. Максимальна кількість балів при складанні заліку – 30 балів. Загальна кількість балів за вивчення дисципліни – 100.

Оцінка „відмінно” (А) 100-90 балів ставиться за відповідь, у якій студент виявив глибоке і всебічне знання програмного матеріалу, уміння творчо викладати і використовувати програмний матеріал, успішно вирішив практичне завдання.

Оцінка „добре” (В) 89-80 ставиться за відповідь, у якій студент виявив глибоке знання програмного матеріалу, виконав практичне завдання.

Оцінка „добре” (С) 79-70 ставиться за відповідь, у якій студент виявив знання програмного матеріалу, але не виконав практичного завдання.

Оцінка „задовільно” (D) 69-60 ставиться за відповідь, у якій студент виявив достатнє знання програмного матеріалу, розуміння змісту основних категорій, успішно виконав практичне завдання.

Оцінка „задовільно” (Е) 59-50 ставиться за відповідь, у якій студент виявив розуміння змісту основних питань, частково виконав практичне завдання.

Оцінка „незадовільно” (FX) 49-31 ставиться за відповідь, у якій студент виявив значні прогалини в знанні програмного матеріалу, виконав практичне завдання.

Оцінка „незадовільно” (F) 30-0 ставиться за відповідь, у якій студент виявив нерозуміння змісту основних проблемних питань, значні прогалини в знанні програмного матеріалу, не виконав практичне завдання.

ІХ. Розподіл балів

Розподіл балів за 4-бальною системою ECTS

Оцінка за ECTS

Значення оцінки

За 100-бальною шкалою

За 4-бальною шкалою

A

Відмінно

90 – 100

відмінно

B

Дуже добре

80 – 89

добре

C

Добре

70 – 79

D

Задовільно

60 – 69

задовільно

E

Достатньо

50 – 59

FX

Незадовільно з можливістю перескладання

31 – 49

незадовільно

F

Незадовільно з обов’язковим повторним вивченням курсу

0 – 30

Види роботи

Структура оцінювання навчальної роботи за кількістю балів

всього

Модуль № 1

Модуль № 2

Теми лекцій

Тема 1

Тема 2

Тема 3

Тема 4

Тема 5

Тема 6

Тема 7

Тема 8

Тема 9

Тема 10

Тема 11

Присутність на заняттях

0,5

0,5

0,5

0, 5

0,5

0,5

0,5

0,5

Усне опитування

Захист робіт

Модульна конт. робота

(при умові повного виконання всіх завдань з урахуванням практичної роботи)

Виконання самост. роботи

Розробка конспектів уроків

Всього за виконання навчально-методичної роботи

ХІ. ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ:

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ „Методика викладання етики та естетики”:

ТЕМА: Предмет, мета й завдання курсу «Методика викладання етики та естетики».

Бурхливий розвиток гуманітарного знання в сучасному суспільстві обумовлено реальними потребами цього суспільства, необхідністю його розвитку, забезпечення сприятливих умов для життя й діяльності людей.

Затребуваність етичних знань і їх низький рівень у суспільстві ставлять перед освітньою системою країни складне й відповідальне завдання - сформувати свідомого суб’єкта моральності, починаючи зі школи й закінчуючи професійним навчанням [49].

Етичні знання проникають у різні області життя й діяльності людини: державні й силові структури, виробництво, політику, бізнес, охорону здоров'я, освіту та інші.

Однак сучасне суспільство ще не готове серйозно сприймати ці знання й тим більше активно сприяти їхньому застосуванню в житті й професійній діяльності людей. Тому однієї із центральних проблем етики як науки і навчальної дисципліни – „розкрити історію моралі як історію становлення та вдосконалення природи людини, творення духовної потреби злагодженості стосунків між людьми; показати історію формування специфічно людських взаємин як історію порозуміння та небайдужості людини до людини, людини до інших людей, людства до природи” [там же].

Для досягнення цієї мети необхідні кваліфіковані педагоги з гарною методичною підготовкою. У той же час спостерігається слабкий рівень підготовки таких фахівців: розрив теорії й практики, опора на пам'ять, слабка методична підготовка, ще застаріли методи викладання гуманітарних дисциплін.

Сучасна гуманітарна освіта має потребу в розробці нових активних методів навчання етики та естетики, нових програм і методичних посібників, розроблених на основі наукових досліджень і практики роботи викладачів-науковців з філософських дисциплін.

Методика викладання етики та естетики як навчальний предмет і тим більше як наукова дисципліна ще недостатньо вивчена, незважаючи на те, що інтерес до цієї дисципліни підкреслювали багато сучасних видатних вчених Боронін С., Возняк В., Дерев’янко Т., Кашуба М., Мовчан В.С., Петрушенко В, Чепіль М., Черноводська Г. та інші, але питання про методичне забезпечення викладання етики та естетики у загальноосвітній школі залишається актуальним.

Концепція гуманітарної освіти передбачає викладання дисциплін, спрямованих на глибоке вивчення проблеми місця і ролі людини в історії світової цивілізації. Це, насамперед, такі предмети, як естетика, етика, історія вітчизняної і світової культури, їх об'єднує загальний принцип, проте кожний з них має власні, специфічні риси і завдання.

Згідно з концепцією та проектом Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні викладання курсу „Основи етики” вводиться з 5 класу загальноосвітньої школи 12 річного навчання; викладання курсу „Естетика” передбачають у 10-11класах з поглибленим вивченням гуманітарних дисциплін 11 річного навчання.

Мета предмета, згідно концепції, полягає в залученні учнів до загальних законів художнього освоєння і пізнання дійсності, розвитку мистецтва, його ролі в житті суспільства.

Наскрізним принципом предмета „Основи естетики” є охоплення всіх сфер людських почуттів, вивчення стосунків між людиною і світом, вплив на формування естетичної свідомості.

Завдання предмета: розвиток естетичної та мистецтвознавчої культури учнів; освоєння естетичних знань у сукупності з оволодінням обсягом інформації з культуротворчих дисциплін; сприяння духовному збагаченню молодої людини; розвиток уміння оцінювати твори мистецтва і працювати з науковими першоджерелами.

Предметом методики викладання є - методи, форми й засоби навчання етики та естетики, їхня специфіка й особливості.

Методи навчання. Метод (у перекладі із грецької) означає шлях, спосіб пізнавальної й практичної діяльності.

Будь-якому виду діяльності властиві певні цілі й відповідні їм методи. Якщо ця відповідність відсутнє, то ціль діяльності не буде досягнута.

Навчання - один з найбільш складних видів діяльності, і тому його мета забезпечується цілою системою різних методів.

Метод навчання – це система послідовних взаємозалежних дій викладача й учнів, що забезпечують засвоєння змісту утворення. Він характеризується трьома ознаками: цілями навчання, способами засвоєння змісту навчання й характером взаємодії суб'єктів навчання (викладача й учнів) [54].

У світовій педагогічній практиці накопичений значний досвід вивчення різних методів навчання, представлені численні їхні класифікації.

Найбільшою мірою відповідаєзавданням курсу методики викладання є класифікація методів навчання, розроблена Бабанським Ю.К.

Всі методи навчання він розділив на 3 види, кожний з яких має складну характеристику.

1. Методи організації й здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Сюди входять:

- словесні (лекції, пояснення, розповіді, бесіди);

- наочні (досвіди, демонстрації, ілюстрації);

- практичні (вправи, виконання творчих завдань).

2. Методи стимулювання й мотивації навчання. До них відносяться:

- пізнавальні ігри;

- навчальні дискусії;

- створення різних навчальних ситуацій (емоційно-морального переживання, новизни, цікавості й інші).

3. Методи контролю й самоконтролю в навчанні. Маються на увазі: індивідуальне й фронтальне опитування, заліки й іспити, тестування і інші види контролю.

Сьогодні ці методи перетерпіли зміни, були доповнені новими науково-методичними розробками Ляудис В., Мовчан В., Ефроімсон В., Поповича О., Романєєвої І.. Аналізуючи їх роботи можна поділити методи на два типи:

- традиційні (зазначені вище)

- нетрадиційні (активні).

Традиційне навчання ґрунтується на перевазі репродуктивної діяльності учнів та на досягненні ними чітко сформованих еталонів засвоєння. Такий підхід виходить із ефективності репродуктивної діяльності як самостійної цінності, орієнтує учнів на стандартні навчальні процедури, ставить викладача в позицію оператора стандартних дидактичних матеріалів і засобів навчання. При цьому позиції викладача (вчителя) і учнів у навчальному процесі залишаються особистісно нейтральним, хоча й припускає позитивне емоційне ставлення один до одного.

До нетрадиційного навчання відносять методи: програмованого, проблемного й інтерактивного (комунікативного) навчання (Ляудіс В.), метод навчальних дискусій, ігровий та інші.

Ці методи наголошують на розвиток потенціалів навчання, виходять із самостійної цінності пошукової діяльності, ставлять педагога в позицію партнера по навчальному дослідженню, припускають особистісну участь всіх осіб, які приймають участь у навчальному процесі, високу індивідуально-професійну готовність педагога до гнучкої, тактовної взаємодії з учнями, у якому відбувається розширення границь як безпосереднього досвіду, так і його осмислення учнями.

Нетрадиційні, пошукові методи виявляються досить продуктивними при професійному навчанні. Вони дають можливість студентам не тільки творчо засвоювати базові знання, але й опановувати цими знаннями відразу в контексті своєї професії.

Форми навчання. Форма (від лат. forma) – зовнішній обрис, зовнішній вид. У науці форма розглядається як зовнішнє вираження будь-якого змісту.

У педагогіці під формою навчання прийнято розуміти ту або іншу побудову, організацію навчального процесу, діяльності вчителя й учня.

Необхідно виділяти наступні форми навчання:

1) фронтальна. У такій формі проводяться лекції, особливо у вузі, перегляди кінофільмів і т.д.;

2) групова. Ця форма використовується для проведення семінарів, практичних занять, для організації навчальних ігор, тренінгів, вправ у парах і ін.;

3) індивідуальна (курсові, контрольні, дипломні роботи, індивідуальні завдання) [54].

Засоби навчання. Засоби навчання – це все, що сприяє поліпшенню якості навчання. До них відносять:

1) наочні приладдя: таблиці, графіки, схеми, малюнки, зображення;

2) технічні засоби (аудіо- і відеоапаратури, комп'ютери);

3) друковані методичні посібники.

Всі методи, форми й засоби навчання обираються у відповідності зі специфікою навчального предмета й окремої теми.

Мета курсу: підвищення якості викладання етики та естетики на різних етапах освітньої діяльності.

Завдання курсу:

ü дати студентам знання про специфіку викладання етики та естетики;

ü сформувати в них навички й уміння керування педагогічним процесом;

ü сприяти розвитку у студентів педагогічних здатностей;

ü розвивати потребу в просвітницькій діяльності й уміння ефективно організовувати її;

ü допомогти студентам в оволодінні прийомами професійної самоосвіти й самовиховання;

ü сприяти пізнанню й розвитку особистості студентів у контексті обраної ними професії.

ТЕМА: Викладання етики та естетики в школі. Основні типи уроків та їх аналіз.

Згідно Закону України „Про загальну середню освіту” та програми гуманізації освіти суспільство покладає на школу важливі завдання - вона має дати не лише певну систему знань щодо цінності моралі як джерела організації стосунків, але й „сформувати свідомого творця моральності стосунків, а отже, особистість, що несе в собі ідею моральної досконалості та утверджує її змістом власних учинків” [49]. Розробка програми „Основи естетики та естетики” здійснювалася відповідно до проекту Державного стандарту загальної середньої освіти. Вона складається з двох частин і критеріїв, які є орієнтовними для вчителів, програма розрахована на сім років навчання за курсом „Основи етики” (1 година на тиждень, загальна кількість годин за рік - 20), але за навчальним планом тільки 5-6 класи є обов’язковими для вивчення дисципліни; два роки навчання за курсом „Естетика” (1 година на тиждень, загальна кількість годин за весь курс навчання - 40) для 10-11 класів з поглибленим вивченням гуманітарних дисциплін.

В 5 класі „Основи етики” вивчаються за загальною проблемою „Культура людських стосунків”, в 6 класі – „Мораль – історія творення культури людських взаємин”, в 7 класі – „Моральні вчителі людства – приклад для наслідування”, в 8 класі – „Мораль як суспільний утвір і керівник у житті людини”, в 9 класі – „Етичні категорії – відображення закономірного в моральному досвіді людства”, в 10 класі – „Етичне завдання і закони моральної творчості”, в 11 класі – „Етика – наукова теорія моралі”.

У 10 класі планується викладання курсу „Естетика” за основною проблемою „Естетика як культуротворча наука” (1 година на тиждень), в 11 класі – „Мистецтво в структурі естетики як науки” (1 година на тиждень). Кількість годин, запланованих на вивчення окремих розділів, є орієнтовною і може варіюватися вчителем відповідно до рівня знань і спрямованості інтересів учнів.

Як зазначає Мовчан В. мета курсу етики – сформувати розуміння того, що людська доля – це особистий вибір, а якість вибору – моральність... Формування свідомого суб’єкта моральності – це виховання щасливої людини, здатної знайти себе у житті і прожити його творчо, а значить – стати шанованою людиною. Тому вимогою викладання етики є вимога моральності педагогічного процесу як у сенсі творення моральної культури спілкування, так і належного рівня теоретизації, тобто аргументованості, переконливості викладу теорії [49].

Із всього сказаного вище можна виділити ряд завдань уроків етики:

- сформувати творчу особистість;

- виховати моральну особистість;

- виховати здатність до моральних стосунків;

- навчити творчо реалізувати себе як людину, яка може виконати своє покликання у відносинах людини до людини, людини до інших людей, людства до природи;

- навчити дитину самовдосконалюватися.

Виконання цих завдань є підґрунтям для реалізації програми курсу „Етика”, що сприятиме формуванню всебічно розвиненої особистості, яка житиме і працюватиме в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства, процесах інтеграції України, а також в умовах реформування освіти.

Ґрунтовне опанування змістом курсів „Етика” та „Естетика” обумовлює необхідність виконання учнями творчих завдань, відповідей на контрольні запитання для перевірки рівня навчальних досягнень учнів, проведення диспутів, олімпіад тощо.

В процесі викладання курсів вчитель повинен дотримуватися, для виконання навчальної програми, таких пунктів:

- ознайомити з предметом і структурою етики, естетики як науки;

- пояснити логіку становлення їх проблематики;

- наголосити про специфіку розвитку етичних та естетичних знань;

- охарактеризувати взаємозв’язок естетики, мистецтвознавства і художньої творчості;

- обов’язково розкрити розвиток етичних та естетичних знань в Україні;

- показати особливості розвитку етичних, естетичних знань на прикладі конкретного культурного регіону (за місцем проживання).

При умові цілісного викладання курсу учні повинні знати:

- основні терміни, поняття і категорії етики, естетики;

- теоретичний доробок її основних представників;

- про значення естетики в розвитку мистецтва, його видів і напрямів;

- зробити порівняльний аналіз розвитку етичних та естетичних знань;

- знати творчу спадщину України, культурного регіону.

Розглядаючи методичну літературу можна виділити слідуючи типи уроків:

Урок вивчення нового. Це: традиційний (комбінований), лекція, екскурсія, дослідницька робота, навчальний і трудовий практикум. Має на меті вивчення й первинне закріплення нових знань.

Урок закріплення знань. Це: практикум, екскурсія, лабораторна робота, співбесіда, консультація. Має на меті вироблення вмінь по застосуванню знань.

Урок комплексного застосування знань. Це: практикум, лабораторна робота, семінар і т.д. Має на меті вироблення вмінь самостійно застосовувати знання в комплексі, у нових умовах.

Урок узагальнення й систематизації знань. Це: семінар, конференція, круглий стіл і т.д. Має на меті узагальнення одиничних знань у систему.

Урок контролю, оцінки й корекції знань. Це: контрольна робота, залік, колоквіум, огляд знань і т.д. Має на меті визначити рівень оволодіння знаннями, уміннями й навичками.

Всі вище перелічені видів уроку відносяться до традиційних уроків вони мають свою організацію, яку можна розглянути по наступних етапах (дидактичних завданнях):

1. Організація початку заняття. Підготовка учнів до роботи на занятті. Повна готовність класу й устаткування, швидке включення учнів у діловий ритм.
2. Перевірка виконання домашнього завдання. Установлення правильності й усвідомленості виконання домашнього завдання всіма учнями, виявлення пробілів і їхня корекція. Оптимальність сполучення контролю, самоконтролю й взаємоконтролю для встановлення правильності виконання завдання й корекції пробілів.
3. Підготовка до основного етапу заняття. Забезпечення мотивації й прийняття учнями мети, навчально-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань і вмінь. Готовність учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на основі опорних знань.
4. Засвоєння нових знань і способів дій. Забезпечення сприйняття осмислення й первинного запам'ятовування знань і способів дій, зв'язків і відносин в об'єкті вивчення. Активні дії учнів з обсягом вивчення; максимальне використання самостійності в добуванні знань і оволодінні способами дій.
5. Первинна перевірка розуміння. Установлення правильності й усвідомленості засвоєння нового навчального матеріалу; виявлення пробілів і невірних подань і їхня корекція. Засвоєння сутності засвоюваних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Ліквідація типових помилок і невірних подань в учнів.
6. Закріплення знань і способів дій. Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні застосування в зміненій ситуації. Самостійне виконання завдань, що вимагають застосування знань у знайомій і незнайомої ситуації.
7. Узагальнення й систематизація знань. Формування цілісної системи провідних знань по темі, курсу; виділення світоглядних ідей. Активна й продуктивна діяльності учнів по включенню частини в ціле, класифікації й систематизації, виявленню усередині предметних зв'язків.
8. Контроль і самоперевірка знань. Виявлення якості й рівня оволодіння знаннями й способами дій, забезпечення їхньої корекції. Одержання достовірної інформації про досягнення всіма учнями планованих результатів навчання.
9. Підведення підсумків занять. Дати аналіз і оцінку успішності досягнення мети й намітити перспективу наступної роботи. Адекватність самооцінки вчителя, що вчиться оцінці. Одержання учнями інформації про реальні результати навчання.
10. Рефлексія. Мобілізація учнів на рефлексію свого поводження (мотивації, способів діяльності, спілкування). Засвоєння принципів саморегуляції й співробітництва. Відкритість учнів в осмисленні своїх дій і самооцінці. Прогнозування способів саморегуляції й співробітництва.
11. Інформація про домашнє завдання. Забезпечення розуміння мети, змісту й способів виконання домашнього завдання. Перевірка відповідних записів. Реалізація необхідних і достатніх умов для успішного виконання домашнього завдання всіма учнями відповідно до актуального рівня їхнього розвитку.

Розглянуті вище етапи уроків можна відобразити у наступній схемі.

Дата добавления: 2015-05-26