Методичні завдання та рекомендації

План

Групове заняття №3

Методичні завдання та рекомендації

План

Групове заняття №2

Політичні системи за типологією: народні, бюрократичні авторитарні, узгоджувальні та мобілізаційні (2 год.)

1. Бюрократичні авторитарні політичні системи.

2. Узгоджувальні політичні системи.

3. Мобілізаційні політичні системи.

4. Народні (племінні) політичні системи.

Література

1.Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. – М., 2000.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу)

1. Белов Г.А. Политология. Курс лекций. – М.,1999.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. – К.,1999.

3. Політологія/ За ред. І.Дзюбка. – К.,1998.-С.226-229.

Розгляд питань цієї теми здійснюється на базі монографії Ч. Ендрейна “Порівняльний аналіз політичних систем”. Згідно з планом заняття визначити характерні риси кожного з типів політичних систем: народної, бюрократичної авторитарної, узгоджувальної та мобілізаційної. Створити порівняльну таблицю цих рис. Щодо властивостей політичної системи додатковий матеріал можна знайти в опису соціопримирливої системи за І.Дзюбком (с.228) та С.Гелеєм і С.Рутаром (с.88). Щодо висвітлення схожих властивостей мобілізаційних та тоталітарних політичних систем корисно може бути монографія Г.Бєлова.

Демократичні політичні системи і політичні режими (4год.)

1.1 Генеза поняття “демократія”. Сучасні ліберально-демократичні та радикально-демократичні теорії демократії. “Поліархія” Р.Даля та “елітарна демократія” Й.Шумпетера.

1.2 Універсальні ознаки демократії (за домінуючим уявленням) та їх багатозначність.

1.3 Характерні риси та недоліки ліберальної (індивідуалістичної), колективістської (ідентитарної) та плюралістичної концепції демократії.

1.4 Ціннісні обґрунтування демократії та їх суперечливість (проблема свободи, рівності та справедливості).

2.1 Основні інститути, політико-правові норми, процедури та елементи політичної культури ліберальної та плюралістичної моделей демократичної політичної системи.

2.2 Передумови та шляхи демократизації. Умови функціонування демократичного режиму.

2.3 Концепція третьої хвилі демократизації.

2.4 Експансія демократії та проблеми індигенизації політичних систем та політичних режимів демократії.

Література

1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М.,2000.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. – К.,1999.

3. Даль Р. О демократии. – М.,2000.

4. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах – М.,1997.

5. Політологія/ За ред. А.Колодій. – К.,2000.-Розд.2,13,14.

6. Політологія/ За ред. М.Сазонова. – Х.,1998.

7. Политология/ Под ред. М.Василика. – М.,1999.

8. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М.,1999.

9. Пугачев В.П. Политология: Справочник студента. – М.,2001.

10. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология. – М.,2002.

11. Сморгунов Л.В. Методологические проблемы сравнительного исследования третьей волны демократизации // ВМУ.-Сер.12.Политические науки.-1997.-№5.

12. Тихомиров Л.А. Критика демократии. – М.,1997.

13. Токвиль А. О демократии в Америке. – М.,1994.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу)

1. Демократия: государство и общество/ Н. Давлетишина и др. – М,1995.

2. Койчуев Т. Проблемы становления демократии в постсоветском обществе // Общество и экономика.-1999.-№3-4.

3. Коломийцев В.Ф. Демократический режим // Социально-гуманитарные знания.-2000.-№2.

4. Левяш И.Я. «Блеск и нищета» демократии //ВМУ.-Сер.12.-Политические науки.-2002.-№4.

5. Ленин В.И. Тезисы и доклад о буржуазной демократии и диктатуре пролетариата 4 марта 1919г. на І конгрессе Коминтерна// Полн.собр.соч.-Т.37.

6. Основи демократії / Посібник за ред. А. Колодій. – К.,2002.

7. Панарин А.С. Политология. – М,1999.-С.70-187.

8. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги. – К., 1994.

9. Сорос Д. Утвердження демократії. – К.,1994.

10. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. – М., 1995.

11. Энгельс Ф. Введение к работе К. Маркса «Гражданская война во Франции»// К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения. – Т.22.-С.200-201.

Висвітлення першого питання доцільно почати з висвітлення генези поняття “демократія” за підручниками М.Сазонова (с.221-225,230-236) та В. Пугачова, О. Соловйова (с.200,208-214). Зупиняючись на питанні про сучасні ліберально-демократичні та радикально-демократичні теорії демократії, насамперед корисно звернутися до монографії М.Василика “Політологія” (М.,1999,с.252-270). Особливо зупинитися на понятті “поліархія” Р.Даля (с.259-262) та конкурентна (“елітарна”) демократія Й. Шумпетера (с.256). Цінним буде використання праць-першоджерел цих вчених (див. список літератури до семінару). Розкрити думку Р.Даля про те, що поліархія – це реальне відбиття ідеального демократичного типу системи, тобто правління меншості, яка обирається народом на конкурентних засадах, та думку Й. Шумпетера, що демократія – форма правління, яка базується на конкуренції потенційних керівників за владу на більш або менш регулярних та відкритих виборах (див. також підручник В.Пугачова, О.Соловйова, с.201-202, та М.Сазонова, с.236-238)

Звернення до універсальних ознак демократії при суттєвій розбіжності її розумінь та властивостей в руслі ліберально-демократичних та радикально-демократичних теорій свідчить про домінування в науці та політиці одного з двох уявлень щодо демократії: в її ліберально-демократичному форматі та сукупності відповідних універсальних ознак; альтернативний підхід до ліберально-демократичної концепції є у працях В. Леніна та Ф. Енгельса (див. список літератури до семінару). В той же час преференції прихильників ліберально-демократичної парадигми демократії мають наслідком деякі розбіжності в переліку її універсальних ознак (навести приклади за О. Циганковим, с.154-156). Ті властивості, які найчастіше розглядаються як універсальні або конституючи ознаки демократії, наведені в підручнику М.Сазонова (с.229) та В.Пугачова, О.Соловйова (с.202-203). Втім зміст цих ознак досить багатозначний (Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М., 1999, с.203-207). Звернути увагу на думку авторів про можливість існування деспотичної та тоталітарної демократії (с.207). Надати коментар до цієї думки, чи не є в такому разі протиставлення демократії та тоталітаризму науково суперечливим?

Характерні риси та недоліки ліберальної, колективістської та плюралістичної концепції демократії доцільно розглянути за підручником В.Пугачова, О.Соловйова (с.214-228). Зробити спробу довести та узагальнити означений матеріал у вигляді порівняльної таблиці.

Питання про суперечливий характер ціннісних обґрунтувань демократії висвітлюється на підставі підручника В.Пугачова, О.Соловйоваі (с.233-239).

Питання про основні інститути, політико-правові норми, процедури та елементи політичної культури демократії з певною умовністю можливо розглядати за схемою: інститути: парламентаризм, інститути представницької та прямої демократії; органи законодавчої, виконавчої і судової влади; інститут права; система політичних партій та громадських організацій; вільні засоби масової інформації; система місцевого самоврядування; система стримувань та противаг у сфері влади; у складних суспільствах – інститут федералізму тощо. Політико-правові норми: визнання народу єдиним джерелом влади; конституція; підпорядкування закону; розподіл влади по вертикалі та горизонталі; законодавча гарантія прав та свобод громадянина; свобода мирних зібрань, гарантія рівноправ’я та визнання права кожного на критику влади та будь-яких її представників; свобода артикуляції політичних інтересів та багатопартійність; неприпустимість дискримінації, легітимність опозиції, відсутність цензури; відсутність привілеїв, пов’язаних із володарюванням; право бути обраним; включаючи виборче право тощо. Процедури: виборність представницької влади, процедура всезагальних, регулярних, вільних, рівних (таємних) виборів; контроль з боку громадянського суспільства за діяльністю держапарату; спрощена процедура відзиву депутатів та зміни чиновників; прийняття рішень більшістю та підпорядкування меншості більшості; розв’язання конфліктів за правилами, доступними усім учасникам; організована самодіяльність; невикористання фізичної сили у внутрішньополітичному житті тощо. Елементи політичної культури: плюралізм ідеології; домінування демократичних цінностей в політичній свідомості; вільна та ненасильницька конкуренція; гласність; прозорість влади; співпраця та консенсус; толерантність; високий рівень участі громадян в політичному процесі тощо. Проблема реальності або утопічності уявлень про демократію; нормативне та емпіричне розуміння демократії.

В наступному питанні особливу увагу звернути на існування економічних, соціальних, культурологічних, релігійних, зовнішньополітичних та інших передумов демократії (див. Политология/ Под ред. М.Василика. – М.,1999,с.270; Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М.,1999,гл13 §2; Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология. – М.,2002, гл.8; Цыганков А.П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. – М.,1995, гл.4). В цих монографіях також висвітлено проблеми демократизації (розкрити) та умови функціонування демократичного режиму. Надати відповідь з обґрунтуванням на питання про ймовірний розвиток подій у випадку демократизації суспільства без існування необхідних передумов.

Концепція третьої хвилі демократизації зокрема розглянута в книжці “Політологія” за ред. А.Колодій (с.452-457), в праці Л. Сморгунова “Сучасна порівняльна політологія” (гл.9) та інших джерелах. Звернути увагу на періодизацію “хвиль”, базові передумови концепції, методологічну еволюцію теорії демократизації (див. працю Л. Сморгунова).

Звертаючись до питання щодо експансії демократії доцільно в першу чергу опрацювати відповідний розділ роботи К. Гаджиєва. (Введение в политическую науку. – М.,2000), також використати фактичний матеріал з роботи Л. Сморгунова (с.199-201,214-215,232) та А.Колодій (с.453). Особливу увагу звернути на статтю В.Васильєва (див. Васильев В.Р. Авторитаризм и демократия в Юго-Восточной Азии// Восток. – 1997. - №1, яка містить визначення поняття “індигенизації” та розглядає особливості, чинники та проблеми поширення демократії в незахідному світі (також див. Винокуров Ю.Н. Африканские страны на пути к демократии// Восток.-1998.-№8).

Додатковий матеріал: За підсумками президентських виборів 2000 року в США кандидат А.Гор програв Дж.Бушу, хоч у 50 штатах набрав на 539тис. голосів більше ніж Буш. Таким чином, Буша було обрано меншістю (четвертий випадок за історію США). Це наслідки системи вибірників: за Буша був 271 вибірник, за Гора – 267 вибірників.

Групове заняття № 4.Авторитарні та тоталітарні системи та режими (3 год.)

Дата добавления: 2015-05-26