Методичні завдання та рекомендації

1. Загальні трансформаційні риси переходу до авторитарно-бюрократичної, узгоджувальної та мобілізаційної політичних систем.

2. Динаміка режимів та проблеми політичного переходу.

1. Гессен С. Правда демократии // Новое время.- 1994.-№5.

2. Лапшин А., Шмелев Б. Восточная Европа: демонтаж левого тоталитаризма// Общественные науки и современность 1991.-№1.

3. Лисюткина Л. Л. Постиндустриализм и посттоталитаризм: проблемы переходного периода на Западе и на Востоке// Политические исследования.-1991.-№5.

4. Мачкув Е. Преобразование комунистического тоталитаризма и посткоммунистическая системная трансформация: проблемы, концепции, периодизация// Полис.-2000.-№4.

5. Полохало В. Политология посткоммунистических обществ в Украине и России (к методологии политического анализа)// Полис.-1998.-№3.

6. Растоу Д. Переходы к демократии: закономерности переходного периода// Полис.-1996.-№5

7. Фадеев Д. А. От авторитаризма к демократии:закономерности переходного периода// Полис.-1992.-№1-2.

8. Цыганков А. П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика.-М., 1995.

9. Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем.-М., 2000.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу).

1. Мухаев Р. Модернизация посткоммунистических режимов: ее специфика и возможности в России (опыт сравнительного анализа)// Вестн. Моск. ун-та.-Сер.12.-Социально-политические исследования.-1993.-№3.

2. Павловський М. Криза демократії- основа для розвитку авторитаризму// Віче.-2000.-№4.

3. Романюк О. Посттоталітаризм як соціально-політичний феномен (концептуальні підходи та критерії)// Нова політика.-2001.-№6.

4. Стрижевская Ю. Переходы от авторитарных режимов// Общественные науки и современность.-1992.-№5.

На початку висвітлення першого питання рекомендується звернутися до загальнотеоретичних засад трансформаційних процесів (див.: Пугачев В., Соловьев А. Введение в политологию. М., 1999, гл.23; Політологія/ за ред. І. Дзюбка. К., 1998, с.137-140; Василик М. Политология. М., 1999, гл.15; Бебик В. Базові засади політології. К., 2000, гл.14.3). Подальший розгляд теми передбачає грунтовне опрацювання частини другої монографії Ч. Ендрейна “Порівняльний аналіз політичних систем” (М., 2000). Уникаючи багатослів'я та методологічної невизначеності варто розподілити риси переходу у вигляді таблиць відповідно до кожного означеного типу.

При розгляді другого питання першочергову увагу звернути на опрацювання четвертого розділу монографії О. Циганкова “Сучасні політичні режими: структура, типологія, динаміка” (М., 1995). Зокрема варто зупинитися на параметрах політичного переходу, динаміці переходу до демократії, способах і послідовності динамічного переходу. Вивченню перехідних процесів до демократії присвячена “наука, щодо переходів до демократії” - “транзитологія”, в розробці якої провідну роль відіграли Гіл'єрмо О'Доннелл та Філіпп Шміттер. Варто підкреслити, що транзитологія у багатьох відношеннях близька до теорії раціонального вибору. Основні актори процесу демократизації – авторитарна еліта та протилежна їй контреліта розглядаються як автономні суб'єкти, що знаходяться в стані взаємодії, але переслідують власні інтереси. З'ясувати, що головна відмінність від класичних моделей раціонального вибору полягає у тому, що “правила гри” не означені, панує невизначеність. Корисним буде звернення до структурних теорій розвитку - модернізації, інституціалізму, теорії залежності тощо (див.: Ендрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. М., 2000, с.247-259), до статей Л. Лисюткіна, Д. Растоу, В. Полохало та Д. Фадєєва (див. список літератури). Закономірності демократизації, особливості переходу до демократії постсоціалістичних країн, шлях лібералізації та китайська модель реформування розглянуті в підручнику В. Пугачова, О. Соловйова (с.245-250). На думку Л. Сморгунова та багатьох інших науковців, доцільно у переході виокремлювати крім етапу демократизації - етап консолідації демократії. Щодо проблеми інституціоналізації демократичного транзиту, проблем та чинників консолідації демократії див.: Сморгунов Л. Современная сравнительная политология.М., 2002, гл.10.

Групове заняття №6. Характерні риси та властивості політичних систем та режимів країн світу (3 год.)

1. Політичні системи та політичні режими в країнах Зах. Європи та Північної Америки.

2. Особливості політичних систем та режимів країн Латинської Америки.

3. Особливості політичних систем та режимів країн азіатського регіону.

4. Особливості політичних систем та режимів країн Африки.

1. Білоус А. О. Політико- правові системи: світ і Україна.-К.,1997.

2. Васильев В. Ф. Авторитаризм и демократия в Юго- Восточной Азии//Восток.-1997.-№1.

3. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку.-М., 2000.-С.211-234.

4. Зіллер Ж. Політико- адміністративні системи країн ЄС.-К., 1998.

5. Каменская Г. В., Родионов А. Н. Политические системы современности.-М., 1994.

6. Лебедева Э. Авторитаризм в Африке// МЭ и МО.-1990.-№4.

7. Орлов А. Г. Политические системы стран Латинской Америки.-М., 1982.

8. Основи політичної науки/ Б. Кухта та інш. Част. 4. К., 1998.-С.131-160.

9. Політологія/ За ред. О. Семківа.-Л., 1994.-С.290-309.

10. Політологія/ за ред. М. Сазонова.-Х., 1998.-С.635-681.

11. Політологія/ за ред. А. Колодій.-К., 2000.-Розд.13.

12. Селезнев Л.И. Политические системы современности. Сравнительный анализ.-СПб,1995.

13. Хорос В.., Чешков М.А. Авторитаризм и демократия в третьем мире// МЭ и МО.-1995.-№7.

14. Шаповал В. Державний лад країн світу.-К., 1999.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу)

1. Васильев В. Ф. Государственность и модернизация в странах Юго-Восточной Азии// Восток.-1996.-№3.

2. Васильев А. М. Гражданское общество в Африке: реалии и мифы// Восток.-1995.-№2.

3. Винокуров Ю. Н. Африканские страны на пути к демократии: достижения и проблемы// Восток.-1998.-№6.

4. Государство, гражданское общество и процесс демократизации в Латинской Америке. - М., 1995.

5. Гусаров В. И. Реформы в переходной экономике (теория и практика стран СНГ, Африки, Азии и Латинской Америки)// Восток.-1996.-№4.

6. Данилов В. Западная демократия и восточное общество// Азия и Африка сегодня.-1996.-№6.

7. Зубов А. Б. Парламенская демократия в КНР и опыт реформирования авторитарных режимов// Восток.-1997.-№5.

8. Левтонова Ю. С. Филиппины: модель либеральной демократии в Азии// Восток.-1998.-№3.

9. Мартышкин О. Привьется ли в Африке западная демократия// Азия и Африка сегодня.-1995.-№8.

10. Строганова Е. Специфика демократического правления в Латинской Америке// Полис.-1999.-№3.

Головна мета цього заняття – збагатити та підкріпити теоретичні знання щодо політичних систем та режимів конкретним матеріалом на ґрунті аналізу типових зразків їх варіантів. В такому разі серед країн Західної Європи та Північної Америки доцільно зокрема зупинитися на Великобританії, ФРН, США, Франції та Швейцарії. При цьому в першу чергу використати підручники за ред. А. Колодій (с.407-430) та за ред. М. Сазонова (с. 635-680). Характеристику побудувати за схемою: організація законодавчої та виконавчої влади - судова гілка влади - тип виборчої системи - партійна система - місцеве самоврядування - державний устрій. Звернути увагу на шляхи формування уряду, варіанти підпорядкування, право законодавчої ініціативи, можливості/право розпуску парламенту, право “вето”, імпічмент тощо.

Розгляд політичних систем та режимів країн незахідного світу рекомендується почати з характеристики домінуючих тенденцій та специфіки політичного життя світу в другій половині 20 ст. та зокрема в 90-х роках (холодна війна, здобуття незалежності великою кількістю колишніх колоній, боротьба демократії та авторитаризму в третьому світі, крах біполярної геополітичної системи, експансія демократії, розпад соціалістичного табору, глобалізація та посилення економічного тиску розвинутих країн “вестмінстерської” моделі демократії, індигенізація тощо). Серед внутрішньополітичних особливостей більшості країн третього світу підкреслити: накопичення соціально-економічних кризових явищ, «тиск вулиць» на користь змін до кращого життя - зростання політичної активності населення, бажання правлячих еліт заручитися підтримкою країн індустріального світу. Термін „індигенізація” (див.: Васильев В. Ф. Авторитаризм и демократия в Юго-Восточной Азии// Восток.-1997,-№1, с.50) означає процес пристосування і вживання принципів, інститутів та поведінкових зразків демократії в національні умови і традиції країн «третього світу». Слід мати на увазі, що в результаті створюється певний різновид демократичної політичної системи, а не новий вид демократії. Окреслити загальнотеоретичні чинники, що обумовлюють характер процесу індигенізації, та місцеві, національні умови і традиції, від яких залежатиме його специфіка.

При висвітленні питання щодо політичної системи Латинської Америки та Африки варто зупинитися на характеристиці військово-демократичних режимів та їх відмінності від традиційних військових режимів, а також на характеристиці буржуазно-демократичних режимів в цих регіонах. Показати, що інститути буржуазної демократії в Латинській Америці: не мають власного, національного походження, перед усім вони запозичені з США, тут немає стабільної політичної опозиції, конституційне закріплення прав і свобод носить більш формальний характер, найчастіше виборче право має обов'язковий характер. Варто зазначити негативні тенденції в політичному житті країн Лат. Америки: посилення авторитарних тенденцій, нестабільну соціальну базу політичних партій, популізм і клієнтизм, політичний вплив наркобізнесу і корупції, тенденцію до криміналізації суспільства, політичну поляризацію електорату, слабке громадянське суспільство, руйнування стійких двопартійних систем (Венесуела, Колумбія) тощо.

При розгляді питання про особливості політичних систем та режимів країн азіатського регіону доцільно поділити їх на Середньоазіатські країни (Близький Схід) та Південно-Східну Азію. В першому випадку обов'язково підкреслити особливу роль ісламу та церкви в політичних системах країн мусульманського світу (Іран, Афганістан, Саудівська Аравія тощо). Реальна державно-політична картина країн ПСА є досить різнобарвною. З 10 країн регіону 6 є республіками (Індонезія, Філіппіни, Сінгапур, Бірма, В'єтнам, Лаос); 4 – монархіями (Таїланд, Малайзія, Бруней, Камбоджа). Чітко авторитарні режими існують в 5 країнах: Бірмі, В'єтнамі, Індонезії, Брунеї, Лаосі. 8 з 10 країн ПСА мають цивільні режими. З них до демократичних режимів належать режими на Філіппінах, Таїланді, Сінгапурі, Малайзії. Далі докладніше про окремі країни з переходом до наступних узагальнень: політична практика країн ПСА показує, що при збереженні чітких видових різниць між авторитарними та демократичними режимами наявні деякі змішані, складні форми авторитаризму та демократії, які містять взаємовключені один в одного елементи; авторитаризм в більшості країн ПСА з'явився не випадково, порівняно давно і, скоріше за все, подовжуватиме ще своє існування; демократія набуває свою опору в середньому класі, що створюється.

Характеристику політичних систем та режимів країн африканського регіону рекомендується почати з визначення та тлумачення його політичних особливостей: низький рівень економічного розвитку, відсутність прямого зв’язку між отриманням незалежності і покращенням економічного становища; розмитість соціальної структури і, відповідно, невизначеність політичних структур; зберігання та домінування етно - трибалістських структур, послаблення вертикальної компоненти державної влади, специфічний досвід використання антидемократичних інститутів розв'язання суспільно-політичних проблем (авторитарні революційні організації національно-визвольної боротьби); домінування корпоративно-колективістських традицій, культурного традиціоналізму та релігійних звичаїв при формуванні громадянського суспільства; успадковані племінні та конфесійні протистояння та підозра. Зв’язати це з пануванням на цьому континенті авторитарних систем. Окремо зупинитися на розкритті феномена неопатримоніалізму (див.: Політологія/за ред. М. Сазонова.Х,1998, гл.27).

Дослідивши політичні режими більшості африканських країн можна зазначити їх авторитарний характер. Африканські авторитарні режими мають такі форми:

ü військовий режим, що має кілька різновидів (військово-диктаторський, військово-демократичний, авторитарний преторіанізм);

ü монархічний режим, представлений дуалістичною (подвійною) монархією або персоніфікованим режимом (персональна тиранія, матримоніальна тиранія);

ü однопартійний режим (напівконкурентний, патронажно-клієнтальний);

ü конституційний режим (конституційно-патріархальний, конституційно-авторитарний).

Групове заняття №7. Політична система та політичний режим сучасної України (2 год.)

1. Політична система України на сучасному етапі.

2. Проблеми розвитку та удосконалення політичної системи України.

1. Гаєвський Б. А. Сучасна українська політологія.-К.,1999.

3. Колодій А. До питання про політичний режим в Україні// Сучасність.-1999.-№7-8.

5. Мирончук В. Д., Храмов В. О. Основы политологии.-К., 2000.

6. Пахарєв А. Пострадянський авторитаризм: куди йдемо?// Віче.-2001.-№7.

8. Політична система сучасної Укарїни: особливості становлення, тенденції розвитку / за ред.Ф. Рудича. – К., 2002.

10. Полохало В. Политология посткоммунистических обществ в Украине и России (к методологии политического анализа)// Полис.-1998.-№3.

11. Якушик В. Політична система і політичний режим// Політична думка.-1993.-№1.

Додаткова література (для поглибленого засвоєння матеріалу)

1. Долженков О. Чи є пострадянські країни перехідними суспільствами?// Людина і політика.-2001.-№2.

2. Кордун О. О., Ващенко К. О., Павленко Р. М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. К.: МАУП, 2000.

3. Михальченко М. Україна 21 століття: і знову пошук шляхів розвитку// Віче.-2001.-№1.

4. Полохало В. Неототалітарні трансформації посткомуністичної влади в Україні// Політична думка.-1994.-№3.

5. Тарасенко В. Куди переходить “перехідне” суспільство?// Віче.-2002.-№5.

Рекомендується розгляд першого питання почати з проблеми визначення характеру або типу сучасного українського суспільства (див. статті В. Тарасенка, О. Долженкова, В. Полохало та А. Пахарєва). Корисним може бути визначення ознак пострадянського періоду в суспільстві і в політичній сфері та чинників трансформаційних процесів в Україні за працею: Кордун О., Ващенко К., Павленко Р. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. – К., 2000,с.38-64). Загальна характеристика політичної системи України як еклектичної розкрита в підручнику С. Гелея та С. Рутара (с. 89-93). Далі докладніше розкрити основні риси політичної системи України за схемою: у структурному відношенні, у плані регулюючих норм, за політичними відносинами, з приводу ідеології, за формою правління та політичним режимом, в плані взаємодії з зовнішнім світом (див. Піча В., Хома Н. Політологія. К.,2000, с.188). Альтернативні погляди на характер політичної системи в Україні відбивають статті народних депутатів України В. Філенка, Т. Стецьківа та Т. Чорновіла (Яку Україну ми отримали// Дзеркало тижня. 2001,-№32-33, с.8) та політолога Д. Видріна (Там за обрієм//Дзеркало тижня. 2002,- №12, с.3).

У другому питанні доцільно зосередити увагу на наступних напрямках формування і розвитку політичної системи України: створення демократичної соціальної правової держави; формування громадянського суспільства; подальший розвиток політичного плюралізму і вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм; розвиток політичної свідомості та підвищення політичної культури суспільства і особи; вдосконалення діяльності засобів масової інформації; вдосконалення системи виконавчої влади (адмінреформа); взаємовідносини інституту президентства та парламентаризму. При цьому в першу чергу варто звернутися до підручника за ред. А. Колодій (с. 227-238, 268-272, 471-498) та монографії О. Кордуна, К. Ващенка і Р. Павленка (розд.2).

При розгляді третього питання необхідно розкрити “змішаний” характер режиму та його особливі риси (див. підручник Гелея С. та Рутара С., с.135-137). Особливої уваги заслуговують статті: Якушик В. Політична система та політичний режим// Політична думка. 1993, №1 та його ж – Різновиди політичних режимів//Віче. 1995, №9. Зокрема В. Якушик визначає в політичному режимі України: елементи демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного та охлократичного режимів. Про це відповісти докладніше (див. також: Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. К., 2000, с.208).

План самостійної роботи з курсу “Політичні режими і політичні системи сучасності”

Реферування (конспектування) 3 статей та однієї монографії за розподілом варіантів, призначених викладачем. На реферування виносяться окремі розділи монографій або статті:

1. Каменская Г. В., Родионов А. Н. Политические системы современности. - М., 1994.

2. Селезнев Л. И. Политические системы современности.-СПб., 1995.

3. Эндрейн Ч. И. Сравнительный анализ политических систем.-М., 2000.

4. Орлов А. Г. Политические системы стран Латинской Америки.- М., 1982.

6. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах.-М., 1997.

7. Лебедева Э. Авторитаризм в Африке// МЭ и МО.- 1990.-№4; Работяжев Н. В. Политическая система тоталитаризма// Вестн. Моск. ун-та. –Сер. 12. Полит. науки. –1998, №1.

8. Мирский Г. Ушел ли тоталитаризм вместе с двадцатым веком// МЭ и МО.-2002.-№1; Хорос В. Г., Чешков М. А. Авторитаризм и демократия в третьем мире// МЭ и МО.-1995.-№7.

10. Андерсон Р. Д. Тоталитаризм// Полис.-1999.-№3; Курскова Г. Ю. Тоталитаризм на перекрестке мнений// Социально-гуманитарные знания.-1999.-№1.

11. Васильев А. Ф. Авторитаризм и демократия в Юго-Восточной Азии// Восток.-1997.-№1; Арендт Х. Вирус тоталитаризма// Новое время.-1991.-№1.

12. Строганова Е. Специфика демократического правления в Латинской Америке// Полис.-1999.-№3; Пугачев В. Информационно-финансовый тоталитаризм// Вестн. Моск. ун-та.-Сер. 12. Полит. науки.-1998.-№1.

13. Сморгунов Л. В. Методологические проблемы сравнительного исследования третьей волны демократизации// Вестн. Моск. ун-та.-Сер.12. Полит. науки.-1997.-№5;

14. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология. – М.,2002. – Гл. 6-10.

Письмова самостійна робота (тематичний реферат).

Кожен студент виконує окрему самостійну домашню роботу згідно із своїм порядковим номером у списку групи та номеру теми. На відміну від реферування студент самостійно підбирає відповідну до теми літературу, беручи за основу ту, що зазначена в списках до тематичного курсу, практичних занять та реферування. Оцінюється в першу чергу добір та обсяг опрацьованої літератури, вміння розкрити питання та зробити узагальнення. Певна увага (бали) приділяється якості оформлення роботи і своєчасності її подання.

Шкала рейтингової оцінки контрольних заходів

№ з/п	Назва роботи	Кількість балів мін/макс
	11-й триместр
1.	Опитування на практичних заняттях. Максимальна оцінка-6 балів передбачає використання декількох джерел (3 рази)	9-18
2.	Контрольна робота	6-10
3.	Реферування (конспектування) 3 статей та однієї монографії (загальний обсяг 12 стор.)	7-19
4.	Самостійна робота(використання трьох або більше джерел, наявність плану та посилань на літературу)	9-23
	Всього Залік	31-70
	12-й триместр
1.	Опитування (2 рази)	6-12
2.	Колоквіум (за монографією: Цыганков А. П. Современные политические режимы. – М.,1995)	8-18
3.	Контрольна робота (підсумкова)	13-30
	Всього Іспит	27-60

1. Характерні підходи до розуміння та структуризації політичних систем.

2. Ресурси життєдіяльності політичної системи та проблеми оцінки її ефективності.

3. «Політичний режим» у системі категорій політичної науки.

4. Ознаки політичного режиму та завдання, які він розв'язує.

8. Поділ політичних систем на представницькі, модерністські та постмодерністські.

9. Типологія політичних систем за Ч. Ендрейном: народні, бюрократично-авторитарні, узгоджувальні та мобілізаційні.

10. Біполярні лінійні типології політичних систем.

11. Парні та множинно-координатні типології політичних систем.

12. Багатокомпонентні та біполярні типології політичних режимів.

14. Політичні системи країн Латинської Америки.

15. Політичні системи країн Південно-Східної Азії та Південної Кореї.

16. Політичні системи та режими в сучасній Африці.

17. Політичні системи та режими країн мусульманського світу.

18. Характеристика сучасної політичної системи та політичного режиму України.

19. Концепція «третьої хвилі» демократизації.

20. Характерні риси перехідного періоду від авторитаризму до демократії.

22. Авторитаризм сьогодні: «новий авторитаризм» та «авторитаризм розвитку».

25. Сучасні авторитарно-демократичні режими.

26. Адміністративно-командна, змагальна та соціопримирлива політичні системи.

27. Афро-азіатські неопатримоніальні політичні режими та політичні системи.

1. Поняття політичної системи, її властивості.

2. Основні підходи до визначення структури політичної системи.

3. Сутність теорії політичної системи Д. Істона.

4. Сутність теорії політичної системи Г. Алмонда.

7. Завдання, вирішення яких забезпечує політичний режим.

8. Технології здійснення політичного режиму.

9. Ознаки, за якими відрізняються типи політичних режимів.

10. Багатокомпонентна лінійна типологізація політичних систем.

11. Біполярна лінійна типологізація політичних систем.

12. Парна та множинна координатна типологізація політичних систем.

14. Лінійна та біполярна типологізація політичних режимів.

16. Еволюція поняття та сучасне розуміння демократії.

18. Ліберальна, колективістська та плюралістична концепції демократії.

19. Питання, щодо деспотичної, тоталітарної та конституційної демократії.

20. «Поліархічна демократія» Р. Даля, «делегативна демократія» О'Доннела та конкурентна елітарна демократія Й. Шумпетера.

21. Концепція третьої хвилі демократії С. Хангтінгтона.

23. Питання індигенизації демократії. Чинники, які впливають на процес індиігенизації.

24. Проблеми теорії та практики плюралістичної демократії.

25. Поняття демократичного режиму, його характерні риси та умови функціонування.

30. Порівняння парламентської та президентської систем.

31. Концепція тоталітаризму: витоки, зміст та суперечності, криза.

32. Передумови та причини виникнення тоталітаризму.

33. Характеристика основних різновидів тоталітаризму. Неототалітаризм.

36. Реформаторські можливості авторитаризму.

37. Особливості переходу від авторитаризму до демократії.

38. Політична система України та проблеми її становлення.

39. Політична система України з точки зору особливостей її загальносистемних якостей.

40. Політична системи України з точки зору особливостей політичної природи її політичних інститутів.

41. Типологія демократичних режимів згідно з застосованою виборчою системою.

44. Політичні системи та режими країн Латинської Америки.

45. Політичні системи та режими країн Африки.

46. «Проміжно-змішаний» характер політичного режиму в Україні.

47. Політичні системи неопатримоніального типу.

48. Мобілізаційні та узгоджувальні політичні системи.

49. Загальні трансформаційні риси переходу до авторитарно-бюрократичної, узгоджувальної та мобілізаційної політичних систем.

50. Основні інститути, політико-правові норми, процедури та елементи політичної культури ліберальної та плюралістичної моделі демократії.

51. Ціннісні обґрунтування демократії. Проблема свободи, рівності та справедливості в умовах демократії.

Словник до курсу «Політичні режими і політичні системи сучасності»

Українська	Російська	Англійська
Авторитаризм	Авторитаризм	Authoritarianism
Багатопартійність	Многопартийность	Multi-party system
Буржуазія	Буржуазия	Bourgeoisie
Бюрократія	Бюрократия	Bureaucracy
Вето	Вето	Veto
Виборча система	Избирательная система	Electoral system
Виконавча влада	Исполнительная власть	Executive power
Влада	Власть	Power
Громадянське суспільство	Гражданское общество	Civil society
Двопартійна система	Двухпартийная система	Two-party, bipartisan system
Демократія	Демократия	Democracy
Держава	Государство	State
Держава правова	Государство правовое	Jural state
Державний устрій	Государственное устройство	State system
Доктрина	Доктрина	Doctrine, tenet
Еліта	Элита	Elite
Еміграція	Эмиграция	Emigration
Закон	Закон	Law
Законодавча влада	Законодательная власть	Legislative power
Ідеологія	Идеология	Ideology
Імперія	Империя	Empire
Компроміс	Компромисс	Compromise
Консенсус	Консенсус	Consensus
Конституція	Конституция	Constitution
Легальність	Легальность	Legality
Лібералізм	Либерализм	Liberalism
Лідер політичний	Лидер политический	Poltical leader
Мажоритарна система	Мажоритарная система	Majority system
Мандат	Мандат	Mandate
Мілітаризація	Милитаризация	Militarization
Монополізм	Монополизм	Monopolism
Націоналізм	Национализм	Nationalism
Незалежність	Независимость	Independence
Нейтралітет	Нейтралитет	Neutrality
Опозиція	Оппозиция	Opposition
Охлократія	Охлократия	Ochlocracy
Паритет	Паритет	Parity
Партія	Партия	Party
Парламент	Парламент	Parliament
Партократія	Партократия	Partocracy
Плюралізм	Плюрализм	Pluralism
Плебісцит	Плебисцит	Plebiscite
Поділ влади	Разделение власти	Division of power
Процес політичний	Процесс политический	Political process
Республіка	Республика	Republic
Реформа	Реформа	Reform
Рух	Движение	Movement
Самоврядування	Самоуправление	Self-government
Свобода	Свобода	Freedom liberty
Толерантність	Толерантность	Tolerance
Тоталітаризм	Тоталитаризм	Totalitarianism
Унітарна держава	Унитарное государство	Unitary state
Федерація	Федерация	Federation
Цивілізація	Цивилизация	Civilisation
Шовінізм	Шовинизм	Chauvinism, flag-waving