Форми міжнародних інвестицій

Сутність портфельних міжнародних інвестицій.

Сутність прямих міжнародних інвестицій.

Прямі інвестиції - це вкладання капіталу з метою отримання прибутку та забезпечення довготривалих економічних інтересів у країні вкладення. Вони дозволяють експортеру капіталу встановлювати контроль над об'єктом, в який здійснюється інвестування. До складу прямих іноземних інвестицій входять: 1) вкладення компаніями власного капіталу за кордоном у формі створення філій, дочірніх підприємств та придбання акцій іноземних акціонерних товариств; 2) реінвестування прибутку, тобто частки іноземного інвестора у прибутках компанії, що не розподілені на дивіденди і не переказані; 3) внутрішньофірмові позики, які надаються один одному прямими інвесторами (материнськими компаніями та їх філіями). Прямі іноземні інвестиції приводять до утворення підприємств з іноземними інвестиціями, якими за міжнародними стандартами є підприємство, в якому прямому іноземному інвестору належить понад 10% простих акцій в акціонерному товаристві або у статутному фонді інших форм підприємства. Філією є підприємство, що повністю належить іноземному інвестору. В дочірній компанії прямий інвестор-нерезидент володіє понад 50% капіталу.

Портфельними інвестиціями є вкладення капіталу в іноземні цінні папери у розмірах, що не забезпечують права власності або контролю над об'єктами інвестування. Його метою є виключно отримання доходу у формі дивідендів чи відсотків або спекулятивного доходу за рахунок перепродажу цінних паперів. Портфельні інвестиції мають ряд особливостей порівняно з прямими інвестиціями. Вони мають вишу ліквідність, тобто здатність швидко та без значних фінансових витрат перетворитись у готівкові гроші, та високу мобільність, яка полягає у можливості їх швидкої реалізації. В той же час вони більш ризикові і мають, як правило, нижчий рівень рентабельності.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

- прямі іноземні інвестиції;

- портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обўєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на:

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобовўязання; інструменти грошового ринку та інші).

Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для обох країн. Водночас, характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій.

Дата добавления: 2015-05-26