Охарактеризуйте соціально-економічне становище України на початку 20-х років

Проаналізуйте основні уроки української національно-визвольної революції 1917-1920 рр.

На території колишньої Російської імперії виникло 13 держав П'ять з них були дійсно самостійними(краіни Балтп, Польша і Фінляндія) В усіх інших, в тому числі в Україні, утвердилася радянська форма державності Офіційні інститути радянських республік були зовнішньо самостійними, але насправді контролювалися централізованою політичною організацією, яка мала монополію на владу — РКП(б) Самим своїм існуванням партія більшовиків перетворювала конгломерат радянських республік в єдину крашу

Наполегливі спроби більшовиків у 1918 — 1920 рр побудувати, відповідно до вимог своєї програми, безтоварну централізовану економіку мали згубні наслідки, але вони маскувалися війною Кризові явища в одержавленому народному господарстві можна було списати за рахунок війни, а не реформ Більш того колосальна централізація управління виробництвом забезпечила тоталітарному політичному режиму майже безмежний контроль за ресурсами суспільства Використовуючи його перш за все у воєнних цілях, державна партія створила армію, яка за чисельністю перевищила збройні сили усіх європейських країн, разом узятих За її допомогою вона вийшла переможцем з війни Та це була піррова перемога Зимою 1920 — 1921 рр, коли радянській влад¹ вже не протистояли регулярні війська противника, її становище було тяжчим, ніж раніше Незважаючи на те що Л Троцький мав в Україні понад мільйон червоно- армійців, у республіці спалахували антирадянські

повстання Українські селяни протестували проти вилучення продовольства (продрозкладки) і пов язаної з цим забороною торгівлі Цей протест нерідко набував форми партизанського руху, який розглядався властями як політичний або куркульський бандитизм

У телеграмі до заступника голови Реввійськра- ди РСФРР Є Склянського від 6 лютого 1921 р В Ленін обурювався тим що через опір ' бандитів" з України не можна вивезти продовольство та інші ресурси "І хліб і дрова, все гине через банди, а ми маємо мільйонну армію" Реввійськрада РСФРР кинула проти бунтуючих селян найбільш боєздатні частини Червоної армії на чолі з уславленими воєначальниками — В Блюхером П Дибенком, ГКотовським, О Пархоменком та ш

Армія використовувалася й для реквізиції хліба Продрозкладка здійснювалася лише під загрозою багнетів Централізовані державні ресурси продовольства танули, а інших не існувало адже вільна торгівля хлібом переслідувалася як карний злочин Взятий на себе обов'язок годувати працівнків націоналізованого господарства держава виконувача вкрай незадовільно Робітничий пайок скоротився до чверті фунта хліба (100 г) і до того ж його видавали не кожний день Голодуючі робітники вдавалися до так званих "італійських страйків" тобто уповільнювали темп праці, перебуваючи на робочому місці Схильність до "італійок" пояснювалася просто при звичайному страйку робітників негайно позбавили б трудової книжки, за якою вони одержували свої мізерні пайки

У радянській історіографи наявність кризи початку 20-х рр визнавалася, але причини її пов'язувалися переважно з господарською розрухою, викликаною семирічною війною, спочатку світовою, а потім — громадянською На території України, де воєнні ди тривали весь цей час майже безперервно, народне господарство справді істотно постраждало Але параліч виробництва, який насувався невідворотно, був пов'язаний із спробами державної парти зруйнувати ринковий механізм Через нестачу хліба різко впав видобуток корисних копалин, перш за все вугілля Нестача хліба і вугілля призводила до зупинки залізниць Продовольча, вугільна і транспортна кризи вкінець розхитали матеріально- технічне постачання всієї промисловості Чисельність робітників великої промисловості України зменшилася наполовину порівняно з довоєнною Рятуючись від голоду, робітники осідали в селах

Націоналізовану промисловість душили бюра

кратизм і тяганина Навіть за наявності ресурсів вона не могла справитися із планами Робітничі колективи вимагали продовольчого постачання, але не були в змозі дати еквівалент у вигляді потрібної споживачу продукції Дійшло до того, що місцеві господарські органи свідомо барилися з націоналізацією, щоб підприємства не переходили на їх утримання

І все-таки керівні діячі державної парти були одностайні у тому, щоб закінчити одержавлення виробництва 29 листопада 1920 р ВРНГ РСФРР прийняла постанову про націоналізацію усіх промислових підприємств з кількістю робітників не менше п'ятьох при наявності механічного двигуна і не менше десятьох за відсутності останнього У тезах голови Української РНГ В Чубаря, які датуються лютим 1921 р, підкреслювалося "Для успішного виконання ударних завдань у галузі видобутку палива і металу, а також по відбудові транспорту і помпшенню постачання селянства машинами та знаряддями необхідно закінчити роботу по оволодінню пролетарською державою всім виробництвом і всіма матеріальними ресурсами'

Отже, примара економічної катастрофи аніскільки не позначалася на догматичних позиціях керівників ВРНГ і УРНГ По доповіді Чубаря V Всеукраїнський з'їзд рад на початку березня 1921 р ухвалив "Здійснити до кінця націоналізацію та концентрацію приватногосподарських підпри ємств"

З фінансової кризи думали вийти найбільш радикальним шляхом — скасуванням грошей Комісія на чолі з С Струмиліним готувала пропозиції щодо заміни грошей трудовими одиницями (трода- ми) Почала свою роботу й комісія для скасування грошових податків У зауваженнях на проект відповідного декрету В Ленін підтвердив думку про безспірність переходу до безгрошового обміну в найближчому майбутньому В грудні 1920 р він піписав декрети про безгрошовий відпуск продуктів по картках, про безплатність палива, житла, комунальних і поштово-те \еграфних послуг.

50. Охарактеризуйте суть політики “воєнного комунізму”

Політика «воєнного комунізму». Як і в радянській Росії, політика українського радянського уряду в цей період здобула назву «воєнний комунізм».

4.1. Суть, зміст і мета політики «воєнного комунізму. «Воєнний комунізм» - система надзвичайних заходів керування економікою, що проводилася більшовиками в 1918-1921 pp. (з 1919 р. - в Україні).

Метою політики «воєнного комунізму» були: побудова комунізму насильницькими методами, мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади, підготовка до світової соціалістичної революції.

Політика «воєнного комунізму» містила в собі: одержавлення економіки, припинення товарно-грошових відносин, введення продрозкладки (примусове вилучення продовольства у селянства), загальної трудової повинності, введення зрівняльної оплати праці, мілітаризацію суспільства, скасування комунальних платежів, плати за проїзд в транспорті тощо.

У 1919 р. політика «воєнного комунізму» була введена в Україні.

4.2. Націоналізація промисловості. Держава намагалася взяти важелі керування пріоритетними галузями у свої руки. Була встановлена державна монополія на торгівлю найважливішими товарами - цукром, чаєм, сіллю, вугіллям, металом тощо. Приватні підприємства, які ще не були націоналізовані, повинні були дотримуватися цін, установлених Раднаркомом РСФРР. У 1920 р. були націоналізовані практично всі підприємства України.

4.3. Трудові відносини. Більшовики ввели загальну трудову повинність, трудову мобілізацію. Щоб змусити людей працювати, вони дорівняли робітників до солдатів в армії. Запроваджувалися мілітаризація праці, примусова праці «буржуазних елементів». У 1920 р. була створена Українська трудова армія.

4.4. Торгівля та фінанси. При «воєнному комунізмі» торгівля була заборонена, здійснювався прямий продуктообмін; скасовувалася оплата за паливо, житло, транспорт тощо; влада намагалася повністю скасувати гроші; вводилася карткова система розподілу товарів і продуктів.

4.5. Політика «воєнного комунізму» населі. У ході здійснення політики «воєнного комунізму» заборонялася оренда, наймана праця, робилися спроби запровадити колективні форми господарства (комуни).

а) Продовольча диктатура. Більшовицький режим увів продовольчу диктатуру. Влада поклала обов'язки на селян у примусовому порядку здавати запаси зерна та інших сільськогосподарських товарів за державними (украй низькими) розцінками, а ринкова торгівля цими товарами заборонялась і розглядалась як спекулятивна. Така політика здобула назву «продовольча розкладка» - «продрозкладка». Це була фактична конфіскація товару в селян. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні «продовольчі загони» (продзагони). У 1920 р. продрозкладка була поширена на овочі, м'ясо, молоко тощо.

б) Створення комнезамів. Для зміцнення свого режиму на селі більшовики створювали з найбідніших селян комітети незаможників (комнезами). Вони повинні були доповідати державним службовцям і членам продзагонівпро те, хто із селян має запаси хліба і де їх ховають. У 1919 р. комнезами почали створюватися в українських селах.

Впровадження політики «воєнного комунізму призвело до господарської розрухи, формування адміністративних методів управління, масового невдоволення населення. Уже в 1920-1921 pp. ця політика зазнала повного краху.

5. Політика більшовиків у 1920р. На початку 1920 р. радянська влада в Україні була встановлена втретє (вперше - 25 грудня 1917 p., вдруге - 6 січня 1919 р.). Більшовики створили надзвичайні органи влади- революційні комітети (ревкоми). Ще в грудні 1919 р. у Москві був створений Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком), якому передавалася законодавча і виконавча влада. У лютому 1920 p. у зв'язку з виборами до Рад усіх рівнів Всеукрревком і ревкоми на місцях ліквідувалися, і всі владні повноваження переходили до Рад.

Вибори до Рад відбувалися під контролем більшовиків, тому вони одержали 80% місць у губернських виконкомах і 70% місць у повітових виконкомах.

У 1920 р. Кремль намагався створити враження про зміну своєї політики стосовно України:

- проголошувалося визнання незалежності УСРР;

- була дана обіцянка ширше враховувати інтереси середнього селянства, забезпечити добровільність у створенні комун.

На ділі проголошення цих «змін», особливо стосовно визнання незалежності України, мало демагогічний характер. У 1920 р. в Україні затвердилася політична диктатура КП(б)У в формі радянського режиму.

Більшовики продовжили політику «воєнного комунізму». До продзагонів було мобілізовано 15 тис. робітників. Влітку 1920 р. продрозкладку здійснювала 1-а Кінна армія С. Будьонного.

Значно поширилася націоналізація підприємств, фактично була згорнута приватна торгівля. Ліквідувалися поміщицькі господарства; створювалися радгоспи (їм було відведено понад 1 млн десятин землі) і комуни, куди селяни не бажали вступати. Відповідно до закону про землю від 5 лютого 1920 р., конфіскована поміщицька земля віддавалася працюючим селянам без викупу. Поміщиків не тільки позбавляли землі та інвентарю, але і виселяли разом із сім'ями з маєтків.

6. «Червоний терор». Становлення більшовицького режиму супроводжувалося посиленням «червоного терору». У 1919 р. була створена Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК), яку з квітня 1919 р. очолив М. Лацис. Створювалися «народні суди» й революційні трибунали, робітничо-селянська міліція.

Фізично знищувалися «класові вороги»: поміщики, капіталісти, офіцери царської армії, члени антирадянських партій, священики, представники інтелігенції, селяни та ін. Правові і моральні норми не бралися до уваги. Методами «червоного терору» були: військова блокада, захоплення заручників, кругова порука, виселення сімей, масові страти. Знищувалися як реальні супротивники більшовиків, так і випадкові люди. Особливо багато жертв було серед повстанців-махновців, селян півдня України.

Цього часу в Україні створювалася система примусових робіт і перші концтабори, через які в 1920-1921 pp. пройшли 25-30 тис.чоловік.

Дата добавления: 2015-05-26