Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Біогеоценотичний рівень організації живої природи




Популяції різних видів завжди співіснують у певному середовищі, яке включає як біотичні, так і абіотичні компоненти. Таке поєднання організмів різних видів і різної складності організації з факторами середовища їх існування являє собою біогеоценоз (екосистему), яка є ареною еволюційних перетворень.

Біоценоз (з грец. біос – життя, койнос – загальний, спільний) – сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Усі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна до саморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти і консументи) взаємозалежать один від одного. У біоценозі виділяють: зооценоз (сукупність тварин), фітоценоз (сукупність рослин), мікоценоз (сукупність грибів), мікроценоз (сукупність мікроорганізмів). У польових умовах межі біоценозу і пов’язаного з ним біотопу переважно визначаються за змінами рослинного покриву, які можна добре спостерігати візуально. Рослинність або сукупність рослинних угруповань є невід’ємною складовою частиною ландшафту і одним із найбільш динамічних компонентів навколишнього середовища. Отже, фітоценози і зооценози є частиною більш складних природних систем – біогеоценозів, сукупність яких утворює біосферу Землі. Прикладом біоценозів є ліс, луки, степ, болото тощо.

Термін “біоценоз” був запропонований К. Мебіусом (1877). Засновником вчення про угруповання рослин вважаються І. К. Пачоський (1896) та П. М. Крилов (1898). Уперше визначення рослинного угруповання – фітоценозу – було дане І. К. Пачоським у 1915 році.

Біоценоз тісно пов’язаний з умовами неживої природи (біотопом). Аналізуючи закономірності розвитку лісових природних угруповань, В. М. Сукачов прийшов до висновку, що у природі існують системи, які об’єднують біотичні та абіотичні компоненти. Ці системи приурочені до певної території з абіотичними умовами, що називаються біотопом. Єдність біоценозу і біотопу – це природний комплекс, який В. М. Сукачов назвав біогеоценозом. За визначенням В. М. Сукачова, біогеоценоз – це сукупність на деякій ділянці земної поверхні однорідних взаємодіючих, пов’язаних обміном речовин та енергії, природних компонентів – гірських порід, ґрунту, гідрологічних умов, рослинності, тварин і мікроорганізмів.

Особливостями будь-якого біоценозу є видовий склад та структура. Кожен біоценоз має чітко визначений видовий склад. Загальна кількість видів рослин і тварин, властивих певному біоценозу, більш-менш постійна, але між біоценозами різних типів досить відрізняється. Найбільш багаті за видовим складом біоценози вологих тропіків, а найбідніші – урбанізовані біоценози і біоценози холодних регіонів. Загальна кількість видів, що складає біоценоз, характеризує його видове багатство.

Видова насиченість біоценозу – загальна кількість видів, що припадає на одиницю площі. Залежно від видової насиченості розрізняють біоценози прості і складні. У складних біоценозах велика кількість видів і взаємозв’язки між ними складні. Причому у найбагатших у видовому плані біоценозах практично всі види малочисельні. Так, у тропічних лісах, які мають значну флористичну насиченість, рідко можна зустріти поряд кілька дерев одного виду. Усе це зумовлює формування досить складних біотичних зв’язків. У таких умовах не буває масового розмноження окремих видів, біоценози характеризуються високою стабільністю. Видова насиченість залежить від кліматичних та едафічних умов. Так, біоценози тундри і пустелі охоплюють значно меншу кількість видів, ніж біоценози вологих тропічних лісів. Велику флористичну насиченість мають вологі тропічні ліси. У лісах Шрі-Ланки налічується 1500 видів деревних рослин, а в лісах басейну р. Амазонки – до 2500 видів. Сформовані біоценози, як правило, багаті за кількістю видів, ніж молодші за віком. Сюди відносять біоценози тропічної зони. Від віку біоценозів залежать також і взаємозв’язки між організмами і навколишнім середовищем. Важливою ознакою біоценозів є кількісне співвідношення між видами, які входять до його складу. Види, які чисельно переважають у біоценозі над іншими, називають домінантами. За кількістю домінант біоценози можуть бути моно- і полідомінантними.

Крім того, зооценоз і фітоценоз часто розділяють за систематичними ознаками (птахи, комахи, злаки, вересові), еколого–морфологічними (дерева, кущі, трави) або за розмірами (мікрофауна, мезофауна, ґрунти). Крім домінант, виділяють субдомінанти, другорядні і третьорядні види. Домінування – поняття відносне, оскільки вид, який є домінантом в одному біоценозі може не бути ним в іншому. Едифікатори – види, які визначають структуру біоценозу і специфічні умови існування в ньому (ступінь затінення, умови росту, характер процесів кругообігу). Зазвичай едифікаторами є рослини верхніх ярусів. Едифікатори завжди з числа домінантів, але не завжди домінанти є едифікатором. Асектатори (види супутники) завжди присутні в біоценозі, але ніколи не бувають домінантними.

Розрізняють видову, просторову і трофічну структури біоценозів.

Просторова структура – це вертикальний розподіл фітоценозу в наземній та підземній частинах на окремі горизонти. Тому розрізняють наземну і підземну структури біоценозу. Формування наземної структури залежить від вимогливості рослин до світла, тепла, вологи, вітру тощо. Добре виражена ярусність у лісах: 1) деревний ярус; 2) ярус чагарників і підліску; 3) трав’яний покрив; 4) мохи і лишайники. Слабше ярусність виражена у степових і лучних угрупованнях. У фітоценозах існують також і позаярусні рослини: ліани та епіфіти. Кількість ярусів залежить від екологічних і едафічних умов, видового складу, віку угруповання. Тварини не пристосовані постійно до якого-небудь ярусу. У більшості випадків вони ведуть активний спосіб життя в кількох ярусах.

Горизонтальна структура біоценозу (мозаїчність). Мозаїчність біоценозу проявляється в його поділі на окремі мікроценози, які відрізняються за видовим складом, кількісним співвідношенням особин.

Між організмами в біоценозі існують постійні трофічні (харчові) зв’язки, на основі яких формуються так звані ланцюги живлення. Завдяки їм організми, що об’єднуються у великі групи, утворюють єдиний комплекс, цикл живлення. Кожний ланцюг живлення складається з певної кількості ланок. Цикли живлення визначають трофічну структуру біоценозу та її функціонування.

Трофічні рівні в біоценозі представлені продуцентами, консументами І, ІІ, і ІІІ порядків, редуцентами. Трофічні зв’язки – це зв’язки, що виникають тоді, коли організми одного виду живляться організмами іншого або продуктами життєдіяльності організмів цього виду. Ці зв’язки можуть бути прямі та опосередковані. Трофічні ланцюги живлення організмів складають екологічну піраміду – на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси та енергії, що запасаються організмами за одиницю часу, більша ніж на наступних.

Між організмами існують різноманітні зв’язки, зокрема, топічні, трофічні, форичні і фабричні. У результаті топічних зв’язків відбувається “кондиціонування” середовища, тобто деякі організми створюють своєрідні, сприятливі або несприятливі фізичні або хімічні умови для поселення інших організмів. Завдяки трофічним і топічним зв’язкам, які часто переплітаються між собою, організми об’єднуються в досить стабільні угруповання різних рівнів, що входять до біоценозу. На основі топічних і трофічних зв’язків формуються консорції. Консорція (від лат. консертіо – спільність, співучасть) – система різнорідних організмів, що тісно пов’язані між собою завдяки своїй життєдіяльності з одним із індивідуумів або цілою популяцією будь-якого виду рослин чи тварин. Прикладом окремої консорції в біоценозі може бути сосна або дуб з усім їх населенням. Так, сосна з її мікоризними грибами, з епіфітними мохами й лишайниками на стовбурах і гілках, з усім численним населенням членистоногих – це дуже складна консорція.

Між організмами біоценозу існують також форичні та фабричні відносини. Форичні відносини – це такі відносини, при яких одні організми сприяють переміщенню інших. Наприклад, великі ссавці – олені, лосі тощо – сприяють поширенню плодів і насіння рослин, поселенню паразитів на тілі цих тварин або птахів. Фабричні відносини – це зв’язки, при яких один вид тварин використовує частини іншого виду рослин чи тварин для будівництва жител (гнізд). Наприклад, бобри використовують гілки дерев для будівництва житла, птахи – гілки, листя тощо.

Біоценоз – динамічна функціональна система, яка змінюється в часі. У його межах спостерігаються зміни протягом доби, року, з року в рік і т. д. Добові зміни пов’язані зі зміною життєдіяльності протягом доби (фотосинтез, транспірація, поглинання води і мінеральних солей). Сезонні зміни в біоценозі зумовлені сезонним ритмом вегетації на упродовж року. Сезонні зміни мають певне значення для продуктивності фітоценозів: степових – для визначення строків косовиці, лісових – збирання насіння, плодів тощо. Зміни фітоценозів за роками називають флюктуаціями (лат. fluctuatio – коливання). Вони зумовлені різними чинними, головними з яких є кліматичні і гідрологічні зміни (наприклад, чергування вологих і посушливих років). Річні зміни не ведуть до зміни одного угруповання іншим. Добові, сезонні і річні зміни також впливають на кількісне співвідношення видів і особин у межах ценопопуляції, одні випадають, інші з’являються, при цьому, безумовно, змінюється чисельність або рясність, що характеризується кількістю особин у тій чи іншій ценопопуляції, вираженій у числах або умовних балах на одиницю площі. Вікова динаміка пов’язана зі зміною фізіологічності структури та інших особливостей угруповання. Зумовлена ця динаміка конкретними зв’язками, які впливають на зовнішній вигляд, структуру та ін. Біоценозам властиві багаторічні односпрямовані зміни, що ведуть до перебудови всіх його ознак і до заміни одного біоценозу іншим – сукцесії (гр. succesio – послідовність, зміна). Сукцесії бувають первинними (виникнення угруповань на первинно незаселених організмами субстратах) і вторинними (формування біоценозів на місці знищених). У зв’язку з причинами, що зумовлюють сукцесії, розрізняють кілька їх типів: сингенез – зміни, зумовлені взаємовпливом рослин на рослини; ендоекогенез – зміни, пов’язані з життєдіяльністю самого фітоценозу, внаслідок чого змінюється середовище його існування; екзоекогенез – зміни, зумовлені дією зовнішніх щодо фітоценозу природних факторів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 3364; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.