Основні напрями охорони природи. Природоохоронні заходи захисту довкілля

Система природоохоронних категорій почала формуватися водночас із зародженням усієї природозаповідної справи.

У Конвенції про біорізноманіття (стаття 2) записано: “Природоохоронна територія – це географічно виділена ділянка землі, на якій здійснюється регулювання та використання природних ресурсів для збереження біорізноманіття, природних і пов’язаних з ними культурних ресурсів, природоохоронний режим на якій забезпечується іншими ефективними засобами”.

Одна із перших класифікацій природоохоронних територій охоплювала два рівні категорій – республіканського та обласного значення. У 1983 році дана класифікація поповнилася двома новими категоріями – “державний природний парк” та “біосферний заповідник”.

У 1992 році Законом України “Про природно–заповідний фонд України” (статті 6, 7) було визначено зміст категорії земель територій та об’єктів природно–заповідного фонду України.

В Україні наукову класифікацію розробив С. М. Стойко, який виділив чотири ранги – відділ, клас, порядок, тип. В основу розробки він поклав такі функціональні критерії заповідних об’єктів:

1. Походження (природне, штучне).

2. Призначення (рятувальне, ресурсно–відновлювальне, захисне, науково–дослідне, культурно–освітнє, рекреаційне тощо).

3. Характер і вид режиму збереження (абсолютної, регульованої тощо).

4. Тривалість заповідного режиму (перманентний, тимчасовий, круглорічний).

5. Біоценотична, ландшафтна й естетична оригінальність ендемічний та реліктовий характер, проста і складна структура, унікальність та типовість.

6. Типовість і біогеографічна еталонність (у межах широтної та висотної зональності).

7. Наукове і прикладне значення.

8. Загальне природоохоронне значення.

На сьогодні більшість природоохоронних територій світу поділяють на ряд категорій:

Категорія І а. Суворий природний резерват.

Категорія І b. Територія дикої природи.

Категорія ІІ. Національний парк.

Категорія ІІІ. Пам’ятка природи.

Категорія ІV. Резерват охорони природи.

Категорія V. Наземний чи водний природний ландшафт.

Категорія VІ. Територія управління природними ресурсами.

Категорія VІІ. Антропологічний резерват.

Категорія VІІІ. Територія багатоцільового використання.

Категорія ІХ. Біосферний резерват.

Категорія Х. Об’єкт світової природної спадщини.

Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів: під захист беруть цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заказників, резерватів.

Заповідник – вища категорія природоохоронних територій, де законом зберігається в незайманому стані увесь природний комплекс та ведуться наукові дослідження.

Національні (народні і природні) парки – достатньо великі території, де охорона природи поєднується з рекреацією. Перший у світі національний парк – Йєллоунстонський – був створений у 1872 р. за рішенням конгресу США.

Територія національних парків складається з однієї або кількох екологічних систем чи природних ландшафтів високої естетичної цінності, мало або зовсім не змінених людською діяльністю, де охороняються рослини, тварини і ландшафти. Головне завдання національних парків – створення та підтримування природних екологічних, геоморфологічних і естетичних цінностей даної території. Рекреаційні заходи підпорядковані цій головній меті.

Заказники – території, на яких допускається господарське використання лише частини природних об’єктів тою мірою, в якій це не завдає шкоди об’єкту, який охороняється. Статус заказників визначається їх цільовим призначенням: ботанічні, мисливські, гідрологічні.

Резерват – природоохоронна територія або пам’ятнка природи із заповідним або заказним режимом. Як правило, це невеликі урочища (гаї, озера, ділянки долини і побережжя) та окремі об’єкти (водоспади, печери, унікальні геологічні виступи тощо).

Класифікаційна структура природно–заповідного фонду України включає 11 категорій територій та об’єктів загальнодержавного і місцевого значення, зокрема:

Заповідними територіями та об’єктами природно–заповідного фонду України є:

· Біосферні заповідники: “Асканія–Нова”, “Дунайський”, “Карпатський”, “Чорноморський”.

· Природні заповідники: “Горгани”, “Дніпровсько–Орільський”, “Єланецький степ”, “Казантинський”, “Канівський”, “Медобори”, “Поліський”, “Розточчя”, “Український степовий”, “Ялтинський гірсько–лісовий” тощо.

· Національні природні парки: “Карпатський”, “Шацький”, “Синєвир”, “Подільські Товтри”, “Святі гори”, “Яворівський”, “Сколівські Бескиди”, “Гуцульщина”, “Гомільшанські ліси”, “Великий Луг” тощо.

· Регіональні ландшафтні парки: “Дністровський каньйон”, “Кінбурзька коса”, “Загребелля”, “Лиса гора”, “Печенізьке поле”, “Донецький кряж”, “Меотида”, “Кременчуцькі плавні”, “Дніпровські острови”, “Зачарований край” тощо.

Тепер у країні налічується 4 біосферні заповідники загальною площею 226319,50 га, 17 природних заповідників загальною площею 164276,90 га, 17 національних природних парків загальною площею 1102320,40 га, більше 46 регіональних ландшафтних парків загальною площею 1341506,96 га, заказники, що займають територію близько 1089065,4 га, пам’ятка природи, що займають територію близько 26267,3 га, заповідних урочища загальною площею близько 95388,30 га, ботанічні та зоологічні парки – 3406,93 га, ландшафтні парки – 1351,42 га, пам’ятка природи садово–паркового мистецтва загальнодержавного призначення займають 9809,35 га. Під охорону держави взято 220 тис га болотних масивів, переважно на Поліссі. У ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис га водно–болотних угідь, що мають міжнародне значення.

Дата добавления: 2015-05-26