С.р. № 1 Тема:Екологія як наука про довкілля

Премии одаренным детям вручал Глава Администрации Лахденпохского муниципального района Вохмин Владислав Дмитриевич.

циклової комісії загально хімічних дисциплін

4 Стійкість природних компонентів, геосистем до антропогенних забруднень 27

5 Поняття „консервативного” і „прогресивного” компонента природи 28

6 Колообіги речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю 33

7 Поняття „невиснажливого природокористування” 37

9 Оптимізація „природного каркасу” території 45

План:Предмет, об’єкт, завдання і методи науки про довкілля.

Структура сучасної екології та її місце в системі наук.

Мета: знати суть основних законів екології та розуміти необхідність їх виконання; знати задачі сучасної екології

Сьогодні всі люди планети незалежно від їх расової чи класової приналежності, політичних поглядів все частіше називають Землю нашою спільною домівкою. Життя у цьому планетарному домі вивчає наука екологія, а ведення господарства у ньому - економіка. Екологія і економіка століттями розвивались паралельно, сьогодні єднаються в еколого-економічну науку.

Нині екологія, хоча вона й народилася з біології та базується на ній, покликана вирішувати набагато ширше коло завдань. Під впливом життєвих потреб вона сформувалася у нову дисципліну, яка поєднує природні суспільно-політичні, технічні, економічні та юридичні науки. Екологія стала теоретичною основою для розробки питань охорони природи й раціонального використання її ресурсів, визначення шляхів гармонізації взаємин людини та довкілля.

Найвизначніший еколог К.Ситник зазначив: "Біди сучасної екології - ніщо інше, як наслідок помилок, негараздів усього суспільства, наслідок тисяч прорахунків у політичній, екологічній, соціальній, науковій и багатьох інших сферах його діяльності". Тому політика і економіка нині найтіснішим чином пов"язані з вирішенням екологічних проблем.

Екологія - молода наука, яка сприяє вирішенню таких проблем, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищення природних угрупувань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Термін "Екологія" вперше запропонував німецький біолог Е.Геккель у 1866 р. Термін "Екологія" утворився з двох слів греческого походження: oikos - дім, житло і loges - наука.

Таким чином екологія - це наука про оточуюче нас природне середовище. Це розділ біології, що вивчає взаємовідносини між (людиною) організмами та оточуючим їх середовищем, про кругообіг речовин у природі та потоку енергії, створюючи можливості життя на землі.

Найважливішим завданням сучасної загальної екології є вивчення основних законів взаємовідносин організмів усіх рівнів організації між собою й природним середовищем і розробка шляхів регулювання й гармонізації взаємин людського суспільства з природою, вивчення стратегій природи, розробка планетарного консенсусу у вирішенні проблем взаємовідносин із природою, розвиток глобальних природоохоронних акцій.

До основних завдань екології належать вирішення таких проблем, як:

а) вироблення абсолютно нових моральних позицій;

в) перетворення людства у єдиний біосоціальний організм з колективним інтелектом й надзвичайно високою системою інформації (мова, абстрактне мислення, колективний інтелект і культура);

г) народонаселення (земля не всіх може прохарчувати);

д) парникового ефекту (вплив газів: СО₂, метан, окис азоту, транспорт, промисловість);

ж) нової утилізації відходів промисловості;

з) екологічно чистої енергетики (сонячні електростанції);

м) ресурсозбереження та рекультивання літосфери;

н) дослідження планетарного консенсусу взаємовідносин людини з природою.

У взаємовідносинах людського суспільства з природою виділено чотири періоди, що розрізняються за характером цих стосунків і обсягом заподіяної навколишньому середовищу шкоди.

Перший включає палеоліт. В цей період первісна людина, пристосовуючись до природи, здійснювала значний вплив на неї. Винищення великої кількості крупних тварин - основного продукту харчування - призвело до виникнення першої глобальної екологічної кризи в неоліті.

Другий період - рабовласницький лад і феодалізм в період до 18 ст. У цей період інтенсивно розвивається землеробство, скотарство, виникають ремесла, розширюється будівництво сіл, міст, фортець. Людство починає своєю діяльністю завдавати природі відчутної шкоди, особливо після виникнення та розвитку хімії та одержання перших кислот, пороху, фарб, мідного купоросу. Це період можна назвати періодом активного використання людиною природних ресурсів. Глобальний тиск надовкілля був загалом ще незначним і локальним, в основу використання штучно створених полів для полювання на звірів, розширення пасовиськ - гине флора і фауна. З'являються пісчані та кам'яні пустелі.

Третій період (18 ст. - перша половина 20 ст.) - характеризується бурхливим розвитком науки, атомної енергетики, стрімким зростанням численності населення (»3,5 млрд.). Це - період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, страшних за своїми екологічними наслідками світових воїн, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів. Основний девіз того часу був: "Підкорити природу".

Четвертий період (останні 40 - 50 років) характеризується розвитком другої глобальної екологічної кризи, виникнення і посилення парникового ефекту, появою озонової дірки та кислотних дощів, суперіндустріалізацією, супермілітаризацією, суперхімізацією, суперспоживанням і суперзабрудненням усіх геосфер. Поряд з цим починає виникати і поширюватись громадянський рух за охорону природи у всіх розвинутих країнах світу. Внаслідок цього відбулась всесвітня конференція ООН в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. В її роботі прийняли участь делегатів понад 180 країн світу. Представниками більше 100 країн були голови держав і урядів. На конференції прийнято пакет важливих міжнародних угод про охорону природи, створено міжнародну організацію "Зелений хрест".

Перші спогади про міри захисту природи знаходяться ще до нової ери. Так, у другому тисячолітті до н.е. імператор Атока заборонив вбивати звірів молодше 6 місяців.

Перший у Росії прийняв важливі міри захисту лісів, звірів, підтримки чистоти водоймищ Петро І. На початку його царювання на світ з'явився російський військовий флот, за для будови чого був потрібен ліс. Але за самовільну порубку дерев пеня була немала: за дуб - 15 рублів, за інше дерево - 10 рублів (у тей час корова коштувала всього 80 коп.). Наряду з охороною лісів за час Петра І були видані укази про охорону живого середовища. Було заборонено відстріл лосів у Санкт-Петербурський губернії. Заборонялось хижацькі методи відлова риби.

Усі царські накази відзначалися жорсткими покараннями за їх невиконання, але були направлені на збереження природних ресурсів держави.

В архіві Кана Нової Запоріжської Січі ми зустрічаємо цілу низьку документів, присвячених природоохоронній тематиці.

Останнім часом у всьому світі започатковані найрізноманітніші напрямки екологічних досліджень, метою яких є забезпечення фахівців, необхідних для прийняття рішень екологічного характеру. До 1994 р. сформувалося понад 90 напрямків екологічних досліджень. Їх можна поділити на теоретичну та практичну екологію.

В теоретичну екологію входить розділ 1 - екологія живих організмів (із підрозділами - екологія людини, екологія мікросвіту, екологія рослин та екологія тварин).

Практична екологія об'єднує три розділи: 2 - науки про охорону та раціональне використання природних ресурсів; 3 - науки про соціально-екологічні методи впливу на довкілля;

4- науки про техногенні фактори забруднення довкілля.

Розділ 3 - об'єднує такі важливі нові підрозділи екології, як екологічна освіта, екологічне право, екологічне народонаселення, національна та міжнародна екологія та інше. Цей розділ

Розділ 4 - техноекологія, це екологія енергетики, промисловості, екологія транспорту, військової справи.

Нарешті, розроблюючи закони про охорону природи стратегічно міжнародної політики, освоєння космосу і світового океану, вчені мають користуватися матеріалами досліджень усіх екологічних підрозділів.

Екологія досліджує явища, які займають 6-ть рівнів організації живої природи: організму, виду, популяції, біоценозу, біогеоценозу, біосфери.

Сукупність клітин, які виконують різні функції, будуть складати організм, а сукупність особин одного виду, які займають певну територію - популяція, сукупність популяцій - біоценоз, екосистему, сукупність екосистем планети Земля творить біосферу.

Біом - це сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони.

Екосистема - взаємозв'язаний природний процес, пов'язаний з діяльністю людини, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем.

Вивчаючи особину конкретного виду, ми досліджуємо, по суті, організм. Організацією і функцією організму займаються дисципліни: анатомія, систематика, фізіологія, ембріологія, частково генетика. Ставленням організмів до середовища вивчає екологія організмів.

Популяція - угрупування особин, які належать до одного виду і заселяють спільну територію. (Наприклад: люди, що живуть в Карпатах (гуцули)).

Біоценоз - історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування (біотоп).

Біогеоценоз - сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов'язані між собою обміном речовин та енергії.

Біосфера - оболонка Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери, літосфери, населенні живими організмами.

Екологію можна умовно поділити на п'ять великих підрозділів:

- аутекологія або факторіальна (екологія організмів);

- демекологія або демографічна (екологія популяцій);

Аутекологія (термін введений у 1896 р. Шретером) вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Займається визначенням між стійкості виду і ставленням його до різних екологічних факторів.

Демокологія (термін введений у 1863 р. Швердтфегером) описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають динамікою популяцій, або

Синекологія (Шретер, 1902 р.) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповування організмів, а також між ними і оточуючим середовищем. Термін біоцентологія, введений у 1918 р. Гамсом, є практично синонімом синекології.

Біогеоценологія, або екосистемологія, вивчає біогеоценотичний шар Земної кулі і, зокрема, конкретні біогеоценози (суходільні, водні), в яких взаємодіють біоценози і абіотичне середовище.

Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з'ясовує закономірності еволюції біосфери.

Нині, коли на всій планеті під впливом людини відбуваються політичні зміни живої і неживої природи, більше значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує от природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, черпає в ній емоційну і естетичну наснагу. Тому необхідна продумана система екологічної освіти і виховання населення.

Знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Вона тісно пов"язана з іншими дисциплінами: біологія - це підгрунтя екології, географія - це біосфера і літосфера, хімія - це гранічно допустимі концентрації, історія и право - це регулювання відносин держави і природи.

Екологія розглядає закономірності процесів на таких рівнях організації живого в природі, процеси біологічних кругообігів речовин і енергії, що становлять матеріальну основу біосфери, взаємозв'язки організмів і надорганізмових систем із навколишнім середовищем і між собою.

Екологія - це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що її оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковується існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.

Якщо екологія виникла як суто біологічна наука, то в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого на нашій планеті між собою та довкіллям.

-вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних факторів минулих і теперішніх;

-прогнозування динаміки (обміну речовин) стану біосфери в часі й просторі;

-розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження, здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення

Потрібно пам'ятати, що спочатку XXI ст. наша планета знаходиться в становищі глобального екологічного кризису. Оцінка спеціалістів: 50% захворювань людей застосовані забрудненням природного середовища, застосуванням недоброякісної води. А між цих ліс - сховище вод - знищується, зменшується родючисть землі, зростає її забруднення пестицидами, тяжкими металами. Забруднюється повітря, вода, збільшуються радіаційні зони. Тому пам'ятаємо, що екологія - це наука про дім, тобто про природу, що оточує нас.

Закон	Сутність
Закон мінімуму	Біотичний потенціал (життєздатність, продуктивність організму, популяції, виду) лімітується тим з екологічних факторів середовища, який перебуває в мінімумі, хоча інші умови сприятливі
Закон максимізації енергії та інформації в еволюції	Найкращі можливості самозбереження має та система, яка найбільшою мірою сприяє надходженню, виробленню та ефективному використанню енергії та інформації
Закон необоротності еволюції	Еволюція незворотна; організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану
Закон оптимальності	Будь-яка система з найбільшою ефективністю функціонує в певних, характерних для неї просторово-часових межах
Закон розвитку системи за рахунок довкілля	Будь-яка система може розвиватися лише за рахунок матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток неможливий
Закон толерантності	Фактори середовища, які мають у конкретних умовах несприятливе (як надмірне, так і недостатнє) значення, обмежують можливості існування виду в даних умовах, всупереч і незважаючи на оптимальний збіг інших факторів
Закон константності живої речовини в біосфері	Кількість живої речовини (біомаса всіх організмів) біосфери для конкретного екологічного періоду є сталою
Закон біогенної міграції атомів	Міграція хімічних елементів у біосфері та інших геосферах здійснюється або за безпосередньої участі живої речовини, або ж відбувається в середовищі, геохімічні особливості якого обумовлені живою речовиною, як сучасною, так і тією, що функціонувала на Землі в минулі геологічні епохи
Закон максимуму	Для біосфери кількісні зміни екологічних умов не можуть збільшити біологічну продуктивність екосистеми чи господарчу продуктивність агроекосистеми понад речовинно-енергетичні ліміти, які визначаються еволюційними властивостями біологічних об'єктів та їх співтовариств
Закон послідовності проходження фаз розвитку	Для природної екосистеми фази розвитку можуть проходити лише в еволюційно закріпленому порядку, звичайно від простого до складного
Закон фізико-хімічної єдності живої речовини	Вся жива речовина Землі має фізико-хімічну єдиність. Шкідливе для однієї частини живої речовини не може бути нейтральним для іншої. Будь-які фізико-хімічні агенти, смертельні для одних організмів, шкодять і іншим
Закон обмеженості ресурсів	Згідно із законом константності кількості живої речовини на планеті, збільшення чисельності і маси одних організмів у глобальному масштабі може відбуватися лише за рахунок зменшення кількості й маси інших організмів. Саме суперечливість між швидкостями розмноження багатьох організмів і обмеженістю ресурсів живлення є своєрідним регулятором, що запобігає "біологічному вибуху" космічного масштабу. Маса продуктів для живлення всіх форм життя на Землі (зокрема й для людини) обмежені і вичерпна, тому виживання цивілізації можливе лише за умов реалізації обґрунтованих і жорстко контрольованих самообмежень
Закон «шагреневої шкіри»	Глобальний початковий природно-ресурсний потенціал безперервно виснажується в процесі розвитку людства, що потребує від нього науково-технічного вдосконалення природокористування
Закон неусуненості відходів і (або) побічних впливів виробництва	У будь-якому господарстві відходи, що утворюються, цілком усунити (ліквідувати) неможливо, вони можуть лише переведені з однієї фізико-хімічної форми в іншу або переміщені в просторі
Закони охорони природи П.Ерліха	В охороні природи можливі лише успішна оборона або відступ. Наступ неможливий, бо вид чи екосистема, які знищені, не можуть бути відновлені ніколи
Зростання населення і охорона природи принципово суперечать один одному
Зростання економічної системи і охорона природи також принципово суперечать один одному
Брати до уваги при прийнятті рішень щодо використання Землі лише найблищі цілі. Негайне благо Homo sapiens є смертельно не лише для людей, а й для біосфери загалом
Охорона природи має бути не тільки закликом (який мало хто чує), а й для біосфери загалом

Назва	Суть
Правило К. Бергмана	У теплокровних тварин, що зазнають географічної мінливості, розміри тіла особин статистично (в середньому) більші в популяціях, які мешкають у холодніших районах ареалу
Правило 1%	Для біосфери загалом частка можливого споживання чистої первинної продукції (на рівні консументів вищих порядків) не перевищує 1%
Правило 10% (правило піраміди енергій Р. Піндемана)	З одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інший, вищий, рівень у середньому близько 10% енергії
Правило екологічної ніші	Порожньою екологічна ніша не буває, вона обов'язково завжди заповнюється природним шляхом
Правило внутрішньої несуперечливості	У природних екосистемах діяльність видів, що до них входять, спрямована на підтримання цих екосистем як середовища власного існування
Правило максимального "тиску життя"	Живі організми розмножуються в природі з інтенсивністю, яка забезпечує їх максимально можливу кількість. Однак цей процес жорстко обмежується ємністю середовища, дією правил взаємонепристосованості, внутрішньої несуперечливості та відповідності середовища генетичному призначенню організму
Правило харчової кореляції	У процесі еволюції зберігаються лише ті популяції, для яких швидкість розмноження скоригована з кількістю харчових ресурсів середовища їх існування
Правило генетичної пристосованості	Будь-який вид організмів може існувати доти і настільки, наскільки навколишнє середовище відповідає генетичним можливостям пристосованості цього виду до змін і коливань екологічних факторів даного середовища
Правило Ю. Одума	При незмінному потоці енергії через трофічну мережу дрібні наземні організми з вищим питомим метаболізмом створюють меншу біомасу, ніж великі організми
Правило взаємопристосованості К. Мебіуса – Г. Морозова	Усі види в біоценозі пристосовані один до одного настільки, що їх співтовариство становить єдине і взаємно визнане несистемне ціле
Правило економіко-екологічного сприйняття (Стайкос,1970р.)	Проблеми довкілля сприймаються в 4 етапи: 1) ні розмови, ні дії; 2) розмови, але бездіяльність; 3) розмови і початок діяльності; 4) припинення розмов, рішучі природоохоронні дії

Назва	Суть
Принцип Ле Шательє	При зовнішньому впливі, який виводить систему зі стану стійкої рівноваги, ця рівновага зміщується в напрямі зменшення ефекту зовнішнього впливу
Принцип мінімуму розсіювання (дисипації), або принцип економії енергії (Л. Онзагер – І. Пригожий)	Еволюція завжди спрямована на зниження розсіювання енергії
Принцип винятку (Т. Гаузе)	Два види не можуть існувати в одній і тій самій місцевості, якщо їхні екологічні потреби ідентичні, тобто якщо вони займають одну й ту саму екологічну нішу
Принцип консервативного споживання	Живі істоти споживають лише необхідне і в такій кількості, яка їм необхідна
Принцип популяційного контролю	Природа не допускає вибухоподібного зростання популяцій, регулюючи кількість особин того чи іншого виду створенням відповідних умов для його існування та розмноження
Принцип адаптації	Живі організми пристосовуються та існують в певних умовах навколишнього середовища завдяки наявності комплексу морфологічних, фізіологічних та популяційних особливостей
Принцип еволюції	Полягає в незворотних змінах живих організмів у процесі історичного розвитку
Принцип зворотних зв'язків	Біосистеми самопідтримуються та саморегулюються завдяки наявності в них різноманітних зворотних зв'язків, завдяки яким інформація з виходу системи додатково надходить і на її вхід
Принцип найпростішої конструкції	З усіх можливих конструкцій біосистем у природі реалізується найпростіший за організацією, що свідчить про їх прагнення до мінімізації витрат речовини та енергії
Принцип адекватності	Біологічні системи відповідають за своєю будовою та функціями тому абіотичному середовищу, у якому вони існують
Принцип віддаленості події	Явища, віддалені від нас у часі і просторі, психологічно здаються менш істотними, не надто важливими
Принцип збалансованого природокористування	Розвиток і розміщення об’єктів матеріального виробництва на певній території мають здійснюватися відповідно до її екологічної витривалості до техногенних навантажень

1 Що таке екологія? Які завдання стоять перед екологією?

2 Які основні напрями екологічних досліджень?

3 Визначте основні структурні блоки сучасної екології

6 Визначте кліматичні фактори та дайте їм характеристику.

7 Яким може бути характер змін екологічних факторів?

8 Яка роль світла в забезпеченні процесів життєдіяльності організмів? Які є пристосування організмів до існування в різних режимах освітлення?

9.Як температура впливає на процеси життєдіяльності? Як організми пристосовуються до існування в різних діапазонах температур?

10 Яку роль відіграє вода у житті організмів? Які є пристосування тварин і рослин до існування в умовах дефіциту вологи?

План: Вплив біотичних факторів на здоров’я людини.

Основні антропогенні фактори. Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини.

Мета: знати„найвпливовіші ” біотичні і антропогенні чинники та їх вплив на здоров’я людини.

У природному середовищі на кожний організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, але і живі істоти, які є невід'ємною частиною середовища проживання і відносяться до категорії біотичних чинників.

Їх дія на організми може бути як прямою (харчування тварин, опилення комахами, паразитування одних організмів на інших), так і непрямою (зміна абіотичних чинників середовища). Представники кожного виду здатні існувати у такому біотичному оточенні, де зв'язки з іншими організмами забезпечують їм нормальні умови життя. Основною формою цих зв'язків є трофічні (харчові) взаємовідносини, на базі яких формуються складні ланки і ланцюги харчування. Крім харчових і групованих рослин і тварин виникають просторові зв'язки. Все це є базою формування біотичних комплексів, у яких різноманітні види об'єднуються не в будь-якому поєднанні, а тільки при умові пристосування до спільного проживання.

Біотичні чинники, які впливають на рослинні організми як первинні продуценти органічної речовини, класифікують на зоогенні і фітогенні.

Зоогенні чинники. Безпосередньою і відчутною формою впливу представників тваринного світу на рослини є споживання рослинної маси для харчування (фітофагів). Практично всі класи тварин мають представників, які відносяться до типових фітофагів. Серед фітофагів виділяються: великі тварини - лосі, олені, косулі, кабани; дрібні звірі - зайці, білки, мишевидні гризуни, різноманітні птахи; багато чисельні представники комах, шкідників тощо.

За характером спостереження рослинної маси для харчування фітофаги поділяються на монофагів, олігофагів і поліфагів. Монофаги - рослиноїдні тварини, які харчуються лише певними рослинами (колорадський жук, тутовий шовкопряд і ін.). Олігофаги споживають для харчування групу близьких видів рослин (горіхотворки галові, пильщики, попелиця та ін.). Поліфаги з'їдають рослинну масу багатьох видів (копитні, мишоподібні гризуни, гриби-паразити та ін.).

Велике значення має механічний вплив тварин на рослини. Найбільш помітно це виражається у руйнуванні і пошкодженні рослин при поїданні їх відповідних морфологічних частин і тканин копитними, гризунами, а також при витоптуванні.

Фітогенні чинники. Рослини, які переважно входять у склад рослинних угрупувань, відчувають вплив сусідніх рослин і при цьому впливають на них. Форми взаємовідносин досить різноманітні і залежать від способу і ступеня контактів рослинних організмів, різноманітних чинників. Нижче перераховані основні взаємовідносини між видами (згідно класифікації В.М. Сукачева і М.В. Дипіса).

Гомотипові реакції. До них належать реакції типу:

Груповий ефект пов'язаний з об'єднанням тварин одного виду по дві чи більше особин. Поширений серед комах і хребетних. Наслідком є значне прискорення росту угрупування.

Наприклад: баклани в Перу налічують 10 000 особин, стадо північних оленів повинно мати 300-400 голів, африканських слонів - хоча б 25 особин. Групове співжиття полегшує звірям пошук їжі та боротьбу з ворогом.

Масовий ефект - це поняття складних коакційних зв'язків, означає ефект, зумовлений перенаселенням середовища.

Розмноження популяції борошняного хрущика. Самка відкладає максимальну кількість яєць, вище якої (оптимум) плодовитість її зменшується. Отже, до оптимуму ми маємо справу з груповим ефектом, вище - масовий ефект.

Внутрівидова конкуренція. Територіальна конкуренція часто виявляється в територіальній поведінці, коли тварини захищають місце свого проживання. У птахів самець стежить, щоб на територію, яка є місцем мешкання сім'ї, що чекає пташенят, не залітали інші птахи свого ж виду, оскільки ця територія - місце збору їжі (комах, личинок, насіння).

Конкуренція між рослинами призводить до змін: потоншення стебла або стовбура, об'ємом крони. Пригнічення одних рослин іншими.

Вплив одного виду на інший може бути нульовим, сприятливим або несприятливим. Взаємодія організмів (рослинних і тваринних) може бути корисною або, навпаки, шкідливою, залежно від того, стимулюється чи обмежується життєдіяльність кожного з них. Власне саморегулюючі процеси, в основі яких лежить взаємодія організмів є, як правило, відповідальними за стан динамічної рівноваги з зовнішнім середовищем. Розглянемо форми біотичних відносин.

Конкуренція - такий тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місце проживання інші необхідні для життя умови, діють один на другого від 'ємно.

Виділяють внутрішньовидову міжвидову пряму і непряму конкуренцію.

Хижацтво - відносини між: хижаком і жертвою. Хижаки - це тварини або рослини, які ловлять і поїдають один одного як об'єкт харчування. Посуті, хижаками є консументи всіх порядків, як травоїдні, так і ті, котрі споживають тваринну їжу.

Паразитизм - форма біотичних зв 'язків організмів різних видів, за яких один живе за рахунок іншого, знаходячись у середині або на поверхні його тіла.

При цьому організм-споживач використовує живого господаря не тільки як джерело харчування, але як і місце постійного або тимчасового проживання. До них належить паразитичні комахи (оводи, кліщі, комарі), паразитичні рослини, паразитичні черв'яки (аскариди).

Аменсалізм - форма біотичної взаємодії двох видів, за якої один з них чинить шкоду іншому і не отримує при цьому відчутної користі для себе (деревні рослини і трав 'яниста рослинність під їх кронами).

Симбіоз (мутуалізм) - представляє собою тривале, нероздільне і взаємовигідне співжиття двох або більше видів організмів (мікориза деяких грибів і коренів дерев).

Коменсалізм - тип біотичних взаємовідносин між двома видами - коменсалами, коли діяльність одного з них постачає харчування або притулок (коменсалу). (Рибка-прилипало пересувається на великі відстані, прилипаючи до акул).

Алелопатія (антибіоз) -хімічний взаємовплив одних видів рослин на інші за допомогою продуктів метаболізму (ефірних масел, фітонцидів).

Сюди можна віднести "цвітіння води" за участю синьо-зелених водоростей, явищ "червоного моря" - виділення гігантськими скупченнями мікроорганізмів токсичних речовин, які викликають загибель риби.