Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Найнижчий клас 6 страница




За змістом запитання поділяються на запитання про факти свідомості, про факти поведінки і про особистість респондента. За формою - закриті, відкриті і напівзакриті. В закритих запитаннях респонденту дають повний набір варіантів відповідей, пропонуючи вибір одного або декількох із них. Відкриті запитання не пропонують ніяких варіантів відповідей і респондент може відповідати на власний розсуд. А напівзакриті в переліку запропонованих відповідей мають позиції "інше" або "що ще?"

Найчастіше в анкетах використовують напівзакриті запитання. Вони залишають респондента з одного боку у рамках досліджуваної проблеми, а з іншого боку - дають йому можливість висловити власні думки.

Запитання анкети розрізняються також і за функціями. Основні запитання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища. Неосновні спрямовані на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання).

У сучасних соціологічних дослідженнях використовують декілька видів анкетування: роздаткове, поштове, пресове. Найпоширеніше роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид опитування найнадійніший. Він гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення.

Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет і одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилаються 2-3 тисячі анкет, легко справляються 2-3 особи). Цей метод дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі й у важкодоступних районах. Основний недолік поштового анкетування - неповне повернення анкет. Ще один - відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки.

Останнім часом набуває поширення пресове опитування – вид анкетування, за якого анкета публікується у газеті чи журналі (наведена вище анкета відноситься до пресових). Кількість повернутих анкет тут невелика, як правило, не більше кількох відсотків усієї сукупності читачів видання. Але за великого тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак, тут слід обережно аналізувати дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів.

У практиці соціологічних досліджень метод інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування. Це зумовлено певними причинами, але передусім недостатнім розвитком мережі спеціально підготовлених інтерв'юерів.

Соціологічне інтерв'ю — метод збору соціологічної інформації, що грунтується на словесній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має свої переваги й недоліки. Головна відмінність між анкетуванням та інтерв'ю - у формі контакту дослідника та опитуваного. За анкетування їх спілкування опосередкується анкетою. Питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпритує самостійно, формулюючи відповідь і фіксуючи її в анкеті.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.

Для одержання одного і того самого обсягу інформації" при використанні метода інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають при цьому підбір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їх роботи. Водночас, розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, і скорочення різноманітних технічних помилок. Інтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо котресь із запитань йому здається незрозумілим.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване і комбіноване інтерв'ю.

Вільне інтерв'ю - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Найпоширенішим є формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю, коли спілкування інтерв'юера регламентоване детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера. Інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, переважають закриті запитання і, як правило, прямі. У комбінованому інтерв'ю поєднуються особливості попередніх.

Поділяються інтерв'ю і за процедурою проведення. Панельне інтерв'ю - багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу. Групове інтерв'ю - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі. Клінічне інтерв'ю -довготривала бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні мотиви, схильності респондентів. Фокусоване інтерв'ю - короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

Однією з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, є наявність якісного питальника і дотримання правил його застосування.

Питальник - документ, у якому сформульовані і згруповані питання за темою, передбачене місце для записів відповідей на них.

Отже, підсумуємо ті особливості і труднощі, які характерні для метода інтерв'ю. Основні особливості інтерв'ю як метода одержання первинної соціологічної інформації:

1. Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

2. Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.

3. Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

Специфічні труднощі, шо виникають при використанні інтерв'ю як метода одержання первинної соціологічної інформації:

1. Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.

2. Значні матеріальні й часові затрати.

3. Трудомісткість підгоговки інтерв'юерів.

4. Вирішення проблеми анонімності.

Пропонуємо вам зразок проведення соціологічного дослідження за методом інтерв'ю.

Зразок:

Тема: Зброя в Україні.

Мета: Визначити думку громадян, щодо того, чи слід скорочувати озброєння в Україні.

План:

1. Здійснення вибірки (20.05 - 23.05.2000)

2. Вибір метода та засобів дослідження (24.05.2000)

3. Збір інформації (24.05. - 3.06.2000)

4. Статистична обробка матеріалу (4.06. - 5.06.2000)

5. Аналіз результатів (6.06.2000)

6. Надання рекомендацій (7.06.2000)

7. Оформлення звіту (8.06. - 10.06.2000)

Загальний час дослідження - 21 день - з 20.05 по 10.06.2000.

Вибірка: Генеральна сукупність - 20 000 чоловік Вибіркова сукупність - 500 чоловік (мешканці мікрорайонів Рівного - Ювілейного, Північного, Автовокзалу).

3 них: 250 - чоловіки 100-до З0 років 100 - від З0 до 55 років 50 - більше 55 років І00 - з вищою освітою,

І00 - з середньою і середньо-спеціальною освітою 50-з неповною середньою і початковою освітою,

250 - жінки вікова і освітня вибірка — тотожна чоловікам.

Метод: усне опитування (інтерв'ю).

Інтерв'ю формалізоване, на прямі й закриті запитання.

Засоби дослідження: папір, ручка, диктофон, аудіокасета, мікрокалькулятор. Інтерв'юери (суб'єкти дослідження):

1. Гук Ольга- 100 чол.. Ювілейний.

2. Бойко Василь - 100 чол.. Ювілейний.

3. Петрина Ігор — 100 чол.. Північний.

4. Мельничук Василь -100 чол., Північний.

5. Ковальчук Світлана- 100 чол.. Автовокзал.

Збір інформфції.

Запитання інтерв'ю:

1. Чи згідні Ви з статусом України як без'ядерної держави?

2. Чи потрібно створити і розширювати мережу магазинів по продажу зброї?

3. Чи потрібен для України закон, який дозволяє вільне володіння деякими видами озброєння (холодною, газовою зброєю)?

4. Чи слід розширити імпорт в Україну зброї?

5. Чи вірний був вибір України щодо її приєднання до міжнародної конвенції про нерозповсюдження стратегічних видів озброєння?

Аналіз результатів.

Отже, дослідження показало, що більшість респондентів негативно ставляться до розширення озброєння, підтримують заходи державного апарату щодо обмеження гонки озброєна на території нашої держави.

Найбільший відсоток респондентів (82,4%) відхилили ідею щодо відкриття магазинів зброї, також значна частина опитаних (82,2%) проти вільного володіння зброєю громадянами України.

На основі дослідження, можна рекомендувати органам державної влади продовжувати політику щодо обмеження озброєння в Україні.

СОЦІОМЕТРІЯ ЯК МЕТОД СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Специфічними і особлииво ефективними при вивченні малих груп є методи соціометрії. Термін "соціометрія" в перекладі з латинської означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі.

Соціометричний метод опитування – один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв’язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо.

Мала група - реально існуюче утворення, в якому люди об’єднані певною спільною ознакою, спільною діяльністю або живуть в ідентичних умовах, обставинах і певним чином усвідомлюють свою належність до цього утворення.

Головною рисою малої групи є відчуття спільності, яке цементує взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Вважається, що "нижня" межа чисельності малої групи становить три, а верхня - п'ятнадцять-двадцять осіб.

У процедурному аспекті смоціометрія - це поєднання методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовуються на основі таких процедур:

Вибір - виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Відхилення (негативний вибір) - небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Опускання - залишення одним індивідом іншого поза власною увагою.

Після створення програми дослідження, необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними. Соціометричний критерій повинен:

а) націлювати суб'єкт на вибір іншого члена групи для спільного вирішення того чи іншого завдання чи відхилення його;

б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи:

в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;

г) переконувати людину в практичній спрямованості опитування. Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативні і

гностичні.

Комунікативні критерії використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з'ясувати як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення. Гностичні критерії призначені для з'ясування того, хто, на його думку, обере його для спільного вирішення певного завдання, хто - знехтує.

Приклад комунікативного критерію: "Кого б ви обрали своїм старостою?" А гностичний варіант звучав би так: "Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?"

У соціометрії поширені й дихотомічні критерії, які дають змогу більш точно з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: "Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?" (заперечна частина критерію).

При соціометричному опитуванні кожному респондентові вручають соціометричну анкету і карточку) і список членів соціометричної групи, де пропонується обрати чи відхилити кандидатури по питанню, яке ставиться дослідником. Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

 

Контрольні завдання:

1. Що таке спостереження? Які характерні особливості спостереження?

2. Назвіть основні види спостереження.

3. Проведіть спостереження на довільну тему, пов'язане з життям Вашого колективу. Оформіть звіт.

4. Охарактеризуйте опитування як метод збору соціальної інформації.

5. Назвіть види опитування.

6. Дайте характеристику письмовому опитуванню (анкетуванню). Назвіть сильні і слабкі сторони анкети.

7. Назвіть і охарактеризуйте основні види анкет.

8. Що таке запитання анкети, які вони бувають?

9. Складіть напівзакриту анкету на тему "кохання в житті студента",

включаючи в неї як прямі так і непрямі запитання.

10 Що таке інтерв'ю? Які переваги і недоліки інтерв'ю у порівнянні з анкетою?

11.Проведіть дослідження за допомогою метода інтерв'ю, користуючись

наведеним вище зразком, за однією з зазначених тем:

а) реклама на телебаченні;

б) екологія навколишнього середовища;

в)Українська армія;

г) шкідливі звички;

д) українська популярна музика;

або іншою за власним вибором. Оформіть звіт.

12.Що таке соціометрія? Яке, на Вашу думку, головне завдання соціометричного метода соціології?

І3.Поясніть суть соціоматриці. Побудуйте соціоматрицю відносин у Вашій групі. Визначте, у кого буде найвищий коефіцієнт вибору, а в кого - найнижчий.

14.Побудуйте соціограму відносин між вибраними Вами шістьма членами

вашого колективу. Визначте лідерів і ізольованих членів.

Теми рефератів

1. Застосування аналізу документів у практиці соціологічних досліджень: історичний огляд.

2. Проблема надійності даних опитування та шляхи її вирішення.

3. Специфіка спостережень як методу збору первинної соціологічної інформації.

 

6. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Тест 1 Соціологія як наука

І. Соціологія – це наука про:

а) закони розвитку природи, суспільства та мислення;

б) поведінку, діяльність людей, їх психологічні характеристики;

в) становлення розвиток і функціонування суспільства, соціальні відносини та соціальні процеси;

г) політичну систему суспільства, громадські політичні відносини.

 

ІІ. Суспільство – це:

а) народ певної країни;

б) країни світу;

в) об’єднання людей, що склалося історично, яке має спільну

територію, культуру, певні соціальні норми;

г) держава.

 

ІІІ. Термін соціологія був введений в науковий оббіг:

а) Сен-Симоном;

б) К.Марксом;

в) О.Контом;

г) Г.Спенсером.

 

ІV. Застосував „вузьке” трактування соціології:

а) Е.Дюркгейм;

б) М.Вебер;

в) П.Сорокін;

г)О.Конт.

 

V. Що із сказаного нижче найбільш повно складає об’єкт соціології?

а) особистість;

б) соціальна спільність;

в) суспільство в цілому;

г) окремі аспекти суспільства.

 

VІ. Предмет соціології:

а) людина;

б) соціальні відносини, соціальні спільності;

в) суб’єкт дії;

г) громадянська активність членів суспільства.

 

VІІ. Соціальна спільність – це:

а) об’єктивна, стійка та організована форма діяльності певних

груп людей;

б) взаємозв’язана система соціальних відносин між окремими

громадянами;

в) сукупність людей, об’єднана відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй право неповторної своєрідності;

г) об’єднання взамозв’язаних установ та організацій.

 

VІІІ. Соціальний інститут – це:

а) взаємозв’язана система відносин між різними соціальними

суб’єктами;

б) відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що

історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства;

в) стійка та організована форма діяльності певних груп людей.

 

ІХ. Соціальна організація – це:

а) стійка форма політичної організації суспільства;

б) соціальна група, орієнтована на досягнення взаємозв’язаних

специфічних цілей і формування високо формалізованих структур;

в) відповідно визначена структура суспільства, взаємопов’язана

система між різними соціальними суб’єктами та об’єктами;

г) сукупність соціальних інститутів.

Тест 2. Історія виникнення та розвитку соціології

 

І. Протосоціологія охоплює період:

а) середньовіччя;

б) добу відродження;

в) діяльність античних мислителів;

г) від античної доби до початку ХІХ ст.

 

ІІ. Соціологія як самостійна наука виникла:

а) до нашої ери;

б) в 20-ті роки Хх ст.;

в) в 30-40-ві роки ХІХ ст.;

г) в період Відродження.

 

ІІІ. Родоначальником позитивізму вважається:

а) А. Сен-Симон;

б) Г. Спенсер;

в) О. Конт;

г) Г. Лебон.

 

ІV. М. Вебер розробив теорію „розуміючої соціології”. Сутність її полягає в тому, що це:

а) уміння зрозуміти будь-які події, що відбуваються у світі;

б) наука, яка прагне зрозуміти соціальні дію і таким чином казуально пояснити її процес і дію;

в) розуміння мотивів поведінки особистості;

г) здібність зробити явним все таємне.

 

V. Визначальним серед об’єктивних закономірностей соціального розвитку вважав економічні закономірності:

а) П. Сорокін;

б) З. Фрейд;

в) К. Маркс;

г) Р. Мертон.

 

VI. Найважливіші фактори, що вплинули на процес виникнення соціології як науки:

а) особливості соціального розвитку окремих країн;

б) розвиток капіталізму на етапі промислової революції, загострення соціальних протиріч, розвиток науки та демократії;

в) виникнення в суспільстві фахівців, здібних дати наукове трактування соціальних явищ, подій;

г) досягнення високого рівня впливу на маси з боку засобів масової інформації.

 

VII. Українська соціологія заявила про себе:

а) у 80-х роках ХІХ ст.;

б) до нашої ери;

в) в епоху Київської Русі;

г) з часів Козацької доби.

 

VIII. Процес інституціоналізації соціології почався в:

а) кінці ХVІІІ ст. – початку ХІХ ст.;

б) 50-ті роки ХХ ст.;

в) кінці ХІХ – початку ХХ ст.;

г) 90-ті роки ХХ ст.

 

 

Тест 3. Соціальна структура суспільства.

 

І. Соціальна структура суспільства – це:

а) відносини людей, які ними суб’єктивно переживаються;

б) сукупність існуючих стійких спільностей людей, а також взаємозв’язки і взаємовідносини між ними;

в) певне цілісне утворення, основними елементами якого є люди, зв’язки між ними;

г) специфічна форма правлячих структур і відносин, що характеризуються кількома ознаками.

 

ІІ. Соціальний статус – це:

а) засіб соціальної регуляції поведінки індивіда і груп;

б) позиція людини в суспільстві, яка передбачає певні права та обов’язки;

в) модель поведінки, що об’єктивно задана соціальною позицією особи в суспільстві;

г) загальна орієнтація людини на певні соціальні об’єкти, що передує дії.

 

ІІІ. Якій теорії соціальної структури, поширеній в сучасній соціології, відповідає таке твердження: „Необхідними складовими частинами будь-якої соціальної структури є вища, привілейована верства або верстви, що здійснюють функції керування та розвитку культури, і решта людей?”:

а) теорії класів;

б) теорії еліти;

в) теорії соціальної стратифікації;

г) теорії соціальної мобільності.

 

ІV. Якій теорії соціальної структури, поширеній в сучасній соціології, відповідає наведене нижче твердження: „Соціальна структура суспільства – це багатомірна система, в якій поряд з класами і відносинами власності, що їх породжують, важливе місце належить статусу?”:

а) теорії класів;

б) теорії еліти;

в) теорії соціальної стратифікації;

г) теорії соціальної мобільності.

 

V. Головною ознакою, за якою відрізняються класи, у марксистській трактовці є:

а) наявність психічних або психологічних властивостей людини;

б) певний рівень освіти;

в) володіння певними інтелектуальними або моральними властивостями;

г) володіння засобами виробництва.

 

 

Тест 4. Соціологія праці.

 

І. Яке з наведених тверджень не стосується сутності поняття „праця”?

а) процес створення матеріальних і духовних цінностей;

б) санкціонована форма поведінки людей;

в) взаємодія людини і природи;

г) цілеспрямована діяльність людей, пов’язана з витратами розумової та фізичної енергії.

 

ІІ. Зміст праці – це:

а) місце і роль працюючого в системі трудових відносин;

б) виробнича поведінка людини;

в) сукупність функцій та конкретних операцій у трудовому процесі;

г) те, за допомогою чого здійснюється трудова діяльність.

 

ІІІ. Соціальна сутність праці полягає:

а) в підвищенні продуктивності праці;

б) у забезпеченні певного статусу людини;

в) у соціалізації людини, формуванні її різнобічно розвиненої особистості;

г) у формуванні професійно-кваліфікаційної структури колективу та суспільства.

 

ІV. Суспільна форма праці – це:

а) система і характер трудових відносин за певного способу виробництва;

б) співробітництво і взаємодопомога в роботі;

в) соціальна спрямованість економіки;

г) праця на основі суспільної форми власності.

 

V. Мотиви праці – це:

а) внутрішні та зовнішні побудники до праці;

б) упорядкування та регламентація трудової діяльності;

в) спосіб прийняття рішень у трудовому процесі;

г) особливості мислення і поведінки суб’єкта праці.

 

V. Яка функція праці визначає положення суб’єкта праці в суспільстві?

а) статусна;

б) ціннісна;

в) формування особистості;

г) соціально-диференційована.

 

VII. Що означає „соціальне партнерство” на виробництві?

а) згуртованість трудового колективу;

б) взаємодія між неформальним лідером колективу та його членами;

в) ліберальний стиль керівництва колективом;

г) взаємодія роботодавців і найманих працівників в управлінні виробництвом, врахування інтересів сторін.

 

 

Тест 5. Соціологія шлюбу та сім’ї.

 

І. Соціологія сім’ї виникла:

а) у 40-ві роки ХІХ ст.;

б) у кінці ХІХ ст.;

в) у 20-ті роки ХХ ст.;

г) у 50-ті роки ХХст.

 

ІІ. Переважною формою екзогамного шлюбу, який передбачав статеві зв’язки між представниками різних родів, був шлюб:

а) парний;

б) груповий;

в) полігамний;

г) моногамний.

 

ІІІ. У наш час найбільш поширена:

а) екзогамія;

б) полігамія;

в) моногамія;

г) ендогамія.

 

ІV. Моногамія – це шлюб між:

а) одним і декількома індивідами;

б) між декількома сім’ями;

в) між однією жінкою і декількома чоловіками;

г) між одним чоловіком і однією жінкою.

 

V. Сім’я – це:

а) соціальний інститут;

б) мала соціальна група;

в) община;

г) одночасно і соціальний інститут і мала соціальна група.

 

VI. Про який тип родини йдеться: „Цей тип сім’ї є одним з найпоширеніших у сучасному суспільстві. Він складається з подружньої пари та дітей, що не мають своєї сім’ї”:

а) про монобатьківську сім’ю;

б) про неповну сім’ю;

в) розширену;

г) нуклеарну.

 

VII. Егалітарними називають сім’ї, в яких:

а) вирішальне слово належить жінці;

б) основні рішення приймає чоловік;

в) влада розподіляється між подружжям;

г) влада розподіляється між подружжям і дорослими дітьми, що живуть в сім’ї.

 

VIII. Яку з перерахованих нижче функцій не можна вважати функцією сім’ї?

а) народження та виховання дітей;

б) господарсько-економічна;

в) соціального управління;

г) підтримка та турбота членів родини один про одного.

 

 

Тест 6. Соціологія особистості.

 

І. Поняття „особистість” фіксує:

а) соціальну сутність людини;

б) соціально-біологічну;

в) біологічну;

г) етнічну.

 

ІІ. Система оцінок і ціннісних життєвих орієнтацій складає в структурі особистості її:

а) художній потенціал;

б) аксіологічний потенціал;

в) гносеологічний потенціал;

г) комунікативний потенціал.

 

ІІІ. Зміна особистісно-усталених норм і цінностей під впливом нового для неї соціального середовища дістала назву:

а) соціалізація;

б) десоціалізація;

в) ресоціалізація;

г) індивідуалізація.

 

ІV. Фаза соціалізації особистості, що фіксує глибоке засвоєння нею існуючих в суспільстві соціальних норм та цінностей, дістала назву:

а) ідентифікація;

б) ітериорізація;

в) адаптація;

г) індивідуалізація.

 

V. Формування особистості здійснюється під впливом факторів:

а) біологічних та соціальних;

б) тільки соціальних;

в) тільки біологічних;

г) самовихованням.

 

VI. Комплексний підхід до виховання це є:

а) метод виховання;

б) форма виховання;

в) принцип виховання;

г) напрямок виховання.

 

 

Тест 7. Соціологічне дослідження: принципи його організації і проведення.

 

І. Які з перечислених видів робіт не входять до процесу підготовки соціологічного дослідження:

а) підрахунок голосів;

б) планування логіки дослідження;

в) розробка методичних документів для збору інформації;

г) забезпечення матеріально-технічного оснащення.

 

ІІ. За яким критерієм соціологічні дослідження поділяються на фундаментальні, прикладні та комплексні:

а) за ступенем складності;

б) в залежності від завдань, що стоять перед дослідженням;

в) за потребами замовника;

г) за фінансовими можливостями.

 

ІІІ. Перепис населення тієї чи іншої країни – яке це конкретно-соціологічне дослідження:

а) суспільне;

б) монографічне;

в) вибіркове;

г) розвідувальне.

 

ІV. Із нижчеперечислених функцій виділіть найхарактернішу для соціологічного дослідження:

а) пізнавальна;

б) методологічна;

в) теологічна;

г) практична.

 

V. Пошук причинно-наслідкових зв’язків – це головне призначення якого дослідження:

а) вибіркового;

б) аналітичного;

в) розвідувального;

г) постійного.

 

VI. Що розуміють під програмою конкретного соціологічного дослідження?

а) інформацію;

б) документ;

в) звіт;

г) анкета.

 

VII. Що таке вибіркова сукупність:

а) це певна кількість ознак, що пояснює структуру суспільства;

б) це певне число елементів, що відібрані за чіткими правилами;

в) це певна кількість осіб, що характеризують спільність;

г) певна сукупність, характеризується однаковими ознаками.

 

 

Тест 8. Методи збирання первинної соціологічної інформації.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 423; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.