Суспільство прогрес: критерії і тенденції

Більшість філософів і істориків вважають прогрес провідною тенденцією, головним напрямком розвитку суспільства.Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес - це процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток здібностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збагачення інтересів і прагнень.Ціль суспільного прогресу - всебічний розвиток сутнісних сил кожної людини.

В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямованість прогресу; тобто людина є головною метою і змістом історії.Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкриття самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя людини, сприяють його розвитку.Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш прогресивне, яке-менш? І чи можна знайти єдиний критерій прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відповіді. -

Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В кожній сфері суспільного життя діють специфічні закономірності, які і визначають особливий критерій: економічний, технічний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетичний і інші. Важко по одному й тому ж критерію, вважають вони, визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і моральностіІнші вважають, що оскільки існує єдиний історичний процес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки. Висловлюються різні точки зору по проблемі головного критерію прогресу:

ü рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і технології - (технократичні концепції);

ü тип виробничих відносин (марксизм);

ü рівень продуктивності суспільної праці (валовий національний продукт (ВНП) на душу населення в рік - використовується в міжнародній економічній статистиці);

ü рівень споживання (рівень життя, якість життя);

ü спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані при цьому принципи справедливості і рівноправності);

ü ступінь свободи особи;

ü кількість і структура використання вільного часу;

ü ступінь свідомості і використання суспільних законів;

ü щастя людини як універсальний моральний критерій прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини).

25. Соціальні інститути їх розвиток.

У повсякденному житті соціальні зв'язки досягаються саме через соціальні інститути, іншими словами, – через регламентацію регулювання взаємовідносин; чіткий розподіл (функцій, прав, обов'язків учасників взаємодії та регулярність їх дії. Відносини тривають так довго, як довго його партнери виконують свої обов'язки, функції, ролі. Щоб забезпечити стійкість соціальних відносин, від яких залежить буття суспільства, люди створюють своєрідну систему закладів, установ, що контролюють поведінку їх членів. Передаючись із покоління до покоління, норми та правила поведінки і діяльності в різних суспільних сферах ставали колективною звичкою, традицією. Вони спрямовували спосіб мислення та спосіб життя людей у певне русло. Всі вони з часом інституціювалися (установлювалися, закріплялися у вигляді законів та установ). Все це сформувало систему соціальних інститутів - базисний механізм регулювання суспільства. Саме вони виводять нас на розуміння суті людського суспільства, його складових елементів, ознак та стадій еволюції.У соціології існує немало трактувань, визначень соціальних інститутів.

Соціальні інститути - (від лат. Institutum - установа) - історично установлені форми організації спільної діяльності людей. Поняття "соціальний інститут" запозичено із юридичної науки, де воно визначає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини. Соціальні інститути - це і відносно стабільні та інтегровані (історично сформовані) сукупності символів, вірувань, цінностей, норм, ролей та статусів, завдяки яким управляються різні сфери соціального життя: сім'я, економіка, політика, культура, релігія, освіта та ін. це - свого роду, потужні інструменти, засоби, що допомагають боротися за існування та успішно виживати і окремій особі, і суспільству в цілому. їх призначення - задовольняти важливі суспільні потреби групи.Найсуттєвішою рисою інституційного зв'язку (основа соціального інституту) є обов'язковість, зобов'язання дотримуватися відведених індивіду обов'язків, функцій, ролей. Соціальні інститути, а також організації в системі соціальних зв'язків не що інше, як свого роду скрепи, на котрих тримається суспільство.Першим, хто започаткував термін "соціальний інститут" та ввів у науковий обіг і розробив відповідну теорію, був Г. Спенсер, англійський соціолог. Він вивчив та описав шість типів соціальних інститутів: промисловий (економічний), політичний, профспілковий, обрядовий (культурно-церемоніальні), церковний (релігійний), домашній (сімейний). Будь-який соціальний інститут, за його теорією, – це стійка структура соціальних дій.

Одну з перших спроб пояснити природу соціального інституту у "вітчизняній" соціології зробив професор Ю. Левада, трактуючи його як центр (вузол) діяльності людей, який зберігає свою стабільність протягом певного часу і забезпечує стабільність всієї соціальної системи.

У науковій літературі існує багато трактувань та підходів до розуміння соціального інституту. Часто він розглядається як сталий комплекс формальних та неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності.Соціальні інститути - це організовані об'єднання людей, які виконують певні соціально значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконання своїх соціальних ролей в рамках цінностей, взірців поведінки.

Дата добавления: 2015-05-26