Межі чинності нормативно-правових актів

Дія нормативно-правових актів — це поширення юридичної сили нормативних актів у параметрах, що дають змогу визначити їх відносність та чинність. В основному використовуються три параметри визначення меж чинності нормативного акта: дія у часі, просторі та за колом осіб. Деякі вчені вважають за необхідне визначати ще предметну дію.

Дія у часі визначається моментом вступу в юридичну силу та моментом втрати юридичної сили. Існують такі варіанти початку дії нормативно-правового акта:

• з моменту, визначеного у самому нормативному акті або в акті, який вводить у дію інший акт;

• з моменту підписання або прийняття, про що йдеться у тексті документа;

- з моменту опублікування;

• через 10 днів з моменту офіційного опублікування правотворчим органом, якщо немає ніяких посилань на інші терміни;

• з моменту отримання нормативного акта адресатом.

Дія нормативно-правового акта припиняється:

• з моменту скасування акта;

• із закінченням визначеного терміну дії;

• з моменту фактичної заміни існуючого акта;

• із зміною обставин, для врегулювання яких було прийнято нормативний акт.

Загальним правилом дії визнається принцип, згідно з яким закон зворотної сили не має, тобто дія нормативного акта поширюється лише на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності. Винятками є випадки, коли про зворотну силу вказується у самому нормативному акті та коли цим актом скасовується чи пом'якшується кримінальне покарання. Розрізняють також переважаючу дію закону, коли поряд з новою формою регулювання даного типу відносин продовжують існувати відносини, що керуються попереднім законом і виникли на основі його приписів. Новий закон породжує нові правовідносини, але старі продовжують існувати, тому що не заважають новому типу або принципу регулювання, не створюють казусів та не суперечать тому інтересу, який закріплено в новому законодавстві.

Дія у просторі — поширення дії акта в межах певної території (територія всієї країни, окремі регіони, міста). Вона залежить від предметної спрямованості нормативного акта, а також від рівня та правового становища суб'єкта правотворчості. Особливістю у визначенні територіальної дії нормативних актів є те, що елементи території держави можуть перебувати за її кордонами (територія посольств, військових судів у відкритому морі, повітряні та космічні апарати). Є випадки, коли дія акта поширюється на територію, що не входить у юрисдикцію правотворчого органу. Такі випадки називаються екстериторіальною дією нормативного акта (вирішення питань спадщини за законодавством держави, де перебувають об'єкти спадщини; використання національного законодавства для врегулювання відносин між громадянами, які перебувають на території інших держав. Такі питання вирішуються на основі міждержавних угод або норм міжнародного права).

Дія за колом осіб означає поширення дії нормативного акта на всіх адресатів у межах територіальної сфери його впливу.

Адресатами можуть бути всі громадяни держави або їх об'єднання, прошарки, стани, специфічні угруповання (військові, вікові, політичні, студентські, професійні тощо). Винятки становлять особи без громадянства, іноземні громадяни, які частково обмежуються у правах (політичні, трудові), а також іноземці та громадяни держави, що користуються правом екстериторіальності (глави держав, представники дипломатичного корпусу, деякі категорії працівників урядів та парламентів, посадові особи, які виконують доручення ООН, тощо).

Дата добавления: 2015-05-26