Правове середовище діяльності банків на ринку фінансових послуг

Джерелом банківського законодавства виступає, перш за все, Конституція України, яка закріплює фундаментальні норми правово­го регулювання вітчизняної банківської системи. В свою чергу, норми Основного закону конкретизуються та деталізуються у спеціальних законодавчих актах та нормах відповідних законів.

Закони України, що регулюють банківську систему, поділяють на загальні та спеціальні.[41] Норми загальних законів застосовуються в тому випадку, коли спеціальні норми не встановлюють будь-яких інших правил чи обмежень або якщо спеціальне регулювання є суперечли­вим і недосконалим.

Загальними кодифікованими актами, що регулюють відносини у банківській сфері, є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Кримінальний кодекс України в частині скоєння злочинів у банківській сфері. Так, Цивільний кодекс України містить понад 60 статей, що регулюють окремі операції у сфері банківської діяльності (глави 71-74).[42] В першу чергу мова йде про кредитуван­ня, відкриття й ведення рахунків, здійснення розрахунків та платіжні інструменти. Зазначені загальні норми у подальшому деталізуються у відповідних спеціальних законах та підзаконних нормативно-правових актах НБУ, що врегульовують порядок і режим здійснення відповідних банківських операцій.

У Господарському кодексі України відповідними статтями (гл. 35, параграф 1) визначається правовий статус банків, їх види та організаційно-правові форми; ієрархія банківської системи України; встановлюється правовий статус НБУ та Ради НБУ; містить норми, які досить стисло регламентують певні банківські операції, дублюючи таким чином норми законів «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність».[43]

Можливість застосування кримінальної відповідальності за здій­снення злочинів, пов’язаних із незаконною банківською діяльністю, закладено у Кримінальному кодексі України.[44]

До загальних нормативно-правових актів можна віднести також не кодифіковані закони: Закон України «Про обіг векселів в Україні», Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Закон України «Про акціонерні товариства» тощо.

Норми загальних законів застосовуються у регулюванні діяльності банків у зв’язку з тим, що згідно з чинним законодавством вони ви­ступають суб’єктами підприємницької діяльності і, тому, підпадають під дію норми в галузі підприємницької діяльності.

Однак головна роль у правовому регулюванні банківської системи належить спеціальним законам. На сьогодні до таких законів на­лежить Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про Національний банк України». Що стосується законів, які регулюють більш широке коло правовідносин, але меншою мірою стосуються банківської діяльності, відносяться до профільних.[45] До таких законів належать: Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про електро­нний цифровий підпис», Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень», Закон України «Про Фонд гарантування вкладень фізичних осіб», Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним на­слідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Опоненти поданої класифікації відстоюють думку, що недоцільно виокремлювати в окрему категорію профільні закони і відносять їх до спеціальних законів у банківській діяльності.⁴⁵

На нашу думку, виділення профільних законів в окрему групу все ж таки має сенс, оскільки їх положення не регулюються виключ­но банківською діяльністю й застосовуються тільки при виникненні відповідних правовідносин, але з цієї групи слід виключити Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правовідносини у банківській сфері та віднести його до групи спеціальних законів. Крім того, на рівні спеціальних законів повинні бути врегульовані питання здійснення окремих банківських операцій.

Суто спеціальними законами є Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти запровадили системний підхід до побудови банківської системи; встановили правовий режим бан­ківської діяльності, визначили порядок реєстрації та ліцензування банків, класифікували методи банківського регулювання та нагляду. Нормативні акти визначили правове забезпечення сталого розвитку банківської системи України, заклали фундаментальні основи регу­лювання правовідносин на ринку банківських послуг.[46]

Започаткування банківського регулювання та нагляду в нашій державі відбулося зі становленням незалежності України.

І етап припадає на 1991–1994 рр. Головною подією даного періоду було заснування Національного банку України, в якому з 1992 р. запроваджено функцію банківського нагляду. Розробка нормативної бази регулювання та нагляду за банківськими установами почалася з ухвалення Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 20.03.91 № 872-XII (втратив чинність), який визначав правові основи діяльності банків, а також основні засади їх створення. На нашу думку, недоліком цього закону було те, що він не регулював багатьох аспектів, пов’язаних з діяльністю банківських установ. Тому в 1992 році було ухвалено Тимчасове положення “Про порядок створення, реєстрації комерційних банків” від 17.07.92 № 16 (втратило чинність), яке регулювало відносини між банківським установами на комерційних засадах.

Встановлення основ пруденційного регулювання було започатковане Положенням “Про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків” від 21.12.93 № 114 (втратило чинність). Цим документом встановлювались обов’язкові економічні нормативи діяльності банківських установ, серед яких: мінімальний розмір статутного фонду; показники ліквідності балансу; платоспроможність банку; обов’язкові резерви, що розміщуються в НБУ; максимальний розмір ризику на одного позичальника. Однак, на наш погляд, цих показників було недостатньо для ефективного нагляду за діяльністю банків, оскільки вони регулювали лише окремі аспекти діяльності установ та не могли виявити ризики, які не входили до розрахунку даних показників.

З початку свого становлення НБУ в системі регулювання та нагляду намагався враховувати вимоги Базельського комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, особливо це стосувалося нормативу капіталу.[47] Проте ефективному впровадженню даних вимог перешкоджали недоліки, пов’язані з вітчизняною системою бухгалтерського обліку, оскільки вона не відповідала міжнародним стандартам бухгалтерського обліку та звітності.

Протягом даного періоду, з урахуванням спрощених процедур ліцензування, було створено багато банківських установ (в т.ч. з незначними сумами капіталу), які займалися кредитуванням певних підприємств, або окремих сегментів ринку. Вже це, на нашу думку, свідчило, що вони будуть неспроможні забезпечити свою ліквідність, і в подальшому це могло призвести до банківської кризи. Однак, не тільки даний факт вплинув на подальші зміни в банківській системі. Значні дестабілізуючі процеси в Україні, які були окреслені інфляційними коливаннями (гіперінфляція 1992–1994 рр.), зниженням темпів виробництва, зменшенням доходів населення, коливанням курсу карбованця, в свою чергу, негативно вплинули на функціонування вітчизняних банківських установ.

Таким чином, протягом першого етапу становлення системи банківського регулювання та нагляду були впроваджені документи, які свідчили про усвідомлення ролі та значення необхідності банківського регулювання та нагляду в Україні, були направлені на захист інтересів вкладників, кредиторів, та на подальше забезпечення їх довіри до банківської системи в цілому.

ІІ етап – 1995–1998 рр. На початок періоду в банківській системі України спостерігалися стабілізуючі процеси, які були зумовлені переходом від гіперінфляції та стабілізації курсу валюти (впровадження в обіг гривні в 1996 р.).

Протягом цього періоду розроблені нормативні документи, які були направлені на подальше регулювання системи банківського нагляду. Найбільшої уваги заслуговує трансформація інструкцій з питань регулювання та аналізу банківської діяльності. Так, головна мета Інструкції № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” (Постанова НБУ від 30.12.96 № 343, втратила чинність), полягала в забезпеченні фінансової стабільності вітчизняних банків, вона регулювала вже двадцять один норматив та додаткові коефіцієнти ефективності діяльності банку. З урахуванням активного переходу в цей час на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, дана Інструкція (як і попередній її варіант) також включала основні вимоги цих стандартів. [48]

Наступним нормативним документом, який був направлений на удосконалення засад пруденційоного регулювання з боку НБУ, стало Положення “Про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків” (Постанова НБУ від 17.11.97 № 380). Згідно з даним Положенням визначалась система структури банківського нагляду, повноваження системи банківського нагляду НБУ щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, а також встановлювався порядок вжиття заходів впливу до комерційних банків у разі порушення комерційним банком вимог чинного законодавства [13].

З 1998 року почав відбуватися перехід банківської системи на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, що також включало в себе пропозиції та потреби банківського нагляду. Зокрема, в розрізі подання достовірної інформації про фінансовий стан банку та результати його діяльності. В подальшому це дало змогу запровадити формування банківської звітності на консолідованій основі.

З метою забезпечення впорядкування видачі ліцензій комерційним банкам на здійснення банківських операцій відповідно до вимог чинного законодавства було прийнято Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій (затверджено Постановою НБУ від 06.05.98 № 181) [14]. Дане Положення розроблено на основі Положення про порядок ліцензування банків в Україні (Постанова НБУ від 27.03.96 № 77), однак на відміну від останнього, воно було удосконаленим та розробленим з урахуванням останніх змін в системі регулювання та нагляду.

Усвідомлюючи необхідність комплексних оцінок діяльності банківських установ, в цей період Національним банком України були також видані Постанови, які регулювали порядок проведення інспекційних перевірок та надавали можливості спеціалістам відділу банківського нагляду проводити аналіз за системою CAMEL: Положення про планування виїзних інспекцій і Положення про порядок визначення та застосування комплексної рейтингової оцінки комерційних банків за системою CAMEL, затверджені Постановою Правління НБУ від 25.06.98 № 246 [17].

Економічна криза, яка відбулася в Росії в 1998 році, негативно вплинула на вітчизняну банківську систему, в результаті чого деякі вітчизняні банки збанкрутували. Тому, на нашу думку, ухвалення останніх Положень, які стосувалися заходів впливу, виїзних інспекцій та комплексних перевірок, були досить вчасними, оскільки в даний період відбувалися масові порушення банками вимог вітчизняного законодавства, що потребувало негайного реагування з боку керівного органу нагляду.

Тобто, як бачимо, цей період характеризувався окремими стабілізаційними процесами на початок періоду, і дестабілізаційними на його кінець ІІІ етап, який тривав з 1999 по 2007 р., ознаменувався створенням засад для удосконалення системи вітчизняного банківського регулювання та нагляду.

Законами України “Про Національний банк України” (від 20.05.99 № 679-XIV) [6] та “Про банки та банківську діяльність” (від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ) [5] було підтверджено усвідомлення значення ефективної системи банківського нагляду за міжнародними стандартами, а також встановлення засад для подальшого удосконалення вітчизняної системи банківського регулювання та нагляду. За допомогою Закону України “Про банки та банківську діяльність” вдалося вирішити низку проблем щодо приведення вітчизняного банківського законодавства у відповідність до європейських стандартів.

2001 рік ознаменувався створенням низки значимих та необхідних документів з питань банківського регулювання та нагляду. Наприклад, Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (від 12.07.2001 № 2664-ІІІ) було визначено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання даного виду послуг [7].

Закон також передбачає, що банківські організації належать до фінансових установ, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Далі Правлінням НБУ було затверджено Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” (від 17.07.2001 № 275) [15], після прийняття якого Національний банк України почав його використовувати замість Постанови № 181 [14].

Удосконалюючи процес проведення нагляду, Національний банк України ухвалив Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок (Постанова НБУ від 17.07.2001 № 276), яке дало можливість більш ефективно проводити організацію інспекційних перевірок, на відміну від попереднього Положення про виїзне інспектування [16].

З метою захисту інтересів вкладників банків було ухвалено Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20.09.2001 № 2740-III [8]. Даним Законом визначалися відносини між Фондом та Національним банком України, які були направлені на задоволення вимог вкладників внаслідок банкрутства банку.

Подальшого удосконалення отримала сфера регулювання та аналізу банківської діяльності.

Національний банк України ухвалив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (Постанова від 28.08.2001 № 368), що була розроблена у відповідності до двох головних законодавчих актів з питань банківського регулювання (“Про Національний банк України” [6] та “Про банки та банківську діяльність” [5]), та на основі попередньої інструкції-аналога головним завданням розроблення останньої версії було забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов’язань перед їх вкладниками [9], вона включала тринадцять обов’язкових нормативів діяльності комерційних банків, аналіз яких давав можливість охоплювати основні аспекти діяльності банку.

Також в 2001 році, з метою удосконалення системи заходів впливу на банки, які порушили банківське законодавство, було ухвалено нове Положення “Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства” від 28.08.2001 № 369 [10]. Це Положення було розроблено на основі аналогічного Положення 1998 року, однак містило більш детальний перелік заходів впливу до банків, які можуть застосовуватися з боку НБУ.

Аналізуючи світові тенденції на ринках банківських капіталів, Національний банк України видає Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань (Постанова від 31.08.2001 № 377) [11], яке розроблено на основі Закону України “Про банки та банківську діяльність” [5]. Проте дане Положення, на відміну від зазначеного Закону, визначає, що до складу банківських об’єднань входять лише банківська корпорація та банківська холдингова група.

У 2002 році відбулося удосконалення рейтингової системи CAMELS (Положення Про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS від 08.05.2002 № 171) [12], яка надала можливість проводити нагляд за діяльністю банків на основі системи оцінки ризиків. Дана система ґрунтувалась на аналізі наступних основних компонентів діяльності банку: достатність капіталу, менеджмент, надходження, якість активів, ліквідність та чутливість до ринкового ризику. Тобто НБУ отримав змогу оцінювати діяльність банку за всіма основними напрямами його діяльності та визначати основні фактори, які на неї впливають.

В цей період також відбулися перевірки оцінки виконання Україною Основних принципів ефективного банківського нагляду: у 1999 р. МВФ та Світовим банком (відповідно до якої визначено, що банківський нагляд в нашій державі повністю відповідає декільком Базельським принципам: щодо засад реєстрації та ліцензування банків та щодо оцінки кредитної діяльності банків); в 2003 р. було встановлено, що з 30 принципів (перший принцип поділяється на шість складових) в Україні виконуються 22 принципи, решта 8 визнано такими, що не відповідають вимогам); в 2005 р. НБУ також провів самооцінку виконання Базельських принципів (було встановлено, що з 8 принципів, які були визначені МВФ та Світовим банком такими, що не виконуються, вжито заходів щодо поліпшення трьох з них), та в 2007 р. оцінка була знову проведена МВФ та Світовим банком (із 30 принципів в Україні повністю або частково виконуються 25).

ІV етап – 2008 р. – до теперішнього часу. На початку 2008 р. було удосконалено структуру дирекції банківського нагляду та регулювання НБУ. На відміну від 1993 р., коли структуру банківського нагляду представляло Головне управління по контролю за банківською діяльністю (до нього входили Управління по контролю за дотриманням нормативів та Управління інспектування), сучасна структура була представлена таким чином: до складу Дирекції з банківського регулювання та нагляду входять департаменти інспектування банків, безвиїзного банківського нагляду, нормативно- методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду, реорганізації та припинення діяльності банків, а також управління юридичного забезпечення банківського нагляду та відділ контролю якості нагляду. Це дало змогу сконцентрувати в одній Дирекції всі необхідні департаменти з метою централізації функцій регулювання та нагляду, а також уникнення дублювання повноважень.[49]

Цей період також характеризувався економічною кризою. На відміну від 2004 р., криза, яка розпочалася в 2008 р., була спричинена економічними наслідками світової фінансової кризи. З метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів банків, НБУ видав Постанову “Про додаткові заходи щодо діяльності банків” від 11.10.2008 № 319 [18] (головним заходом, так як і в аналогічній постанові 2004 р., на нашу думку, було введення мораторію на дострокове зняття вкладів громадянами), яка, на жаль, не допомогла багатьом банкам постраждати від негативних наслідків кризи. В результаті початку так званої “кризи ліквідності” та загрози банкрутств багатьох банків, в жовтні 2008 р. збільшився розмір відшкодування Фондом гарантування вкладів громадян до 150 000 грн. На наш погляд, початком так званої “банківської кризи” в України вважається ситуація, яка склалася з ЗАТ “Промінвестбанк” в результаті масового відтоку коштів клієнтів (в жовтні 2008 р. в банку було призначено тимчасову адміністрацію). Внаслідок цього знизилась довіра населення до банківських установ та почалася паніка серед вкладників банків.

Восени 2008 року відбувалися значні коливання курсу гривні до іноземних валют, піднялися ставки за кредитами комерційних банків, що спричинило погіршення якості кредитних портфелів банків (зростання обсягів неповернення позик). Це, в свою чергу, викликало кризу ліквідності в багатьох банках та необхідність нарощування капіталу. З урахуванням цих наслідків станом на березень 2009 року вже в 11 банках була введена тимчасова адміністрація та невеликі банки (3-ї та 4-ї груп) опинилися на межі банкрутства. Потрібно зазначити, що з початку становлення вітчизняної системи банківського регулювання та нагляду було розроблено й інше методзабезпечення, в тому числі: укази президентів України стосовно заходів зміцнення банківської системи та інші постанови НБУ, які були направлені на вирішення основних питань нагляду та регулювання банківської діяльності.[50]

Таким чином, проведений аналіз законодавчого регулювання банківської діяльності свідчить, що, незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів та здавалося б досить розвинене законо­давство, останнє потребує вдосконалення. Процес кодифікації банків­ського законодавства поруч із розробкою та прийняттям спеціальних законів, під сферу дії яких підпадало б регулювання специфічних правовідносин між суб’єктами та учасниками банківського ринку, посприяв би удосконаленню банківського законодавства, шляхом скасування застарілих норм та доповнення новими положеннями, що регулюють сучасні аспекти банківських відносин

Вичерпний перелік діючих нормативно – правових актів, що регулюють банківську діяльність на фінансовому ринку України викладено в додатку Б.

Таким чином, з початку становлення вітчизняної системи регулювання та нагляду з боку НБУ була видана значна кількість документів, направлених на підтримку стабільності банківської системи. Деякі з них втрачали чинність вже через рік після прийняття, деякі задовольняли потреби нагляду декілька років. Проте ми вважаємо, що найбільш значимі документи були прийняті після 2000 року, коли вітчизяна банківська система вийшла на шлях стабільного розвитку. В останні роки НБУ ввів у дію постанови, які були направлені на підтримку ліквідності банківських установ в умовах нестабільного ринку. Однак, у світлі останніх подій вони не мали достатньо дієвого ефекту. Вважаємо, що НБУ має направити зусилля на подолання негативних наслідків політичної та фінансової кризи 2014 року, забезпечити банківську систему методичним інструментарієм дієвого регулювання та нагляду, а також і надалі удосконалювати вітчизняну систему регулювання та нагляду з урахуванням міжнародних стандартів та вимог Базельского комітету.

Висновки до розділу 1.

Отже серед фінансових посередників банки відіграють ключову роль. Це проявляється в тому, що на банки припадає більша частка в прерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку та банки надають економічним суб’єктам широкий осортимент різних послуг. Важливою умовою ефективної роботи банку є вибір оптимальної організаційної структури, успішне виконання головних функцій,дотримання основних принципів діяльності, максимальне задоволення інтересів клієнтів.

Функціонування банку як фінансового інституту неможливе без здіснення ним банківських операцій. Формування ресурсної бази банку, кредитні операції, депозитні операції та розрахунково – касове обслуговування клієнтів – виступають основними видами банківських операцій. Без однієї операції не можливе виконання іншої. Всі вони є взаємопов’язаними. Операції з цінними паперами та валютними цінностями розширюють можливості банку в отриманні більшого прибутку.

Важливе місце на ринку фінансових послуг відіграє система державного регулювання банківської діяльності в Україні. Головним регулюючим органом у банківській системі виступає Національний банк України. Він виконує важливі завдання, використовуючи різні методи та прийоми. Дільність банків, як фінансових установ регулюється нормативними актами.

Передумовами створення економічно сильної банківської системи виступає досконале нормативно – правове поле діяльності банків, висока конкурентоспроможність вітчизняної банківської системи та ефективний нагляд за дотриманням чинного банківського законодавства.

[1] Ринок фінансових послуг: теорія і практика [Текст]: [моногр.]/ [В.П. Унинець-Ходаківська, О.І. Костюкевич, О.А. Лятамбор]; за ред. В.П. Унинець-Ходаківська – К.: Центр Учбової Літератури, 2009. – 392 с.

[2] Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року. № 2121 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 5-6 – ст.60 [із змінами та доповненнями] [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/ - Назва з екрана

[3] Господарський Кодекс України від 16.01.2003 року. №436- ІV// Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - №18, № 19 -20, № 21-22 – ст..144 [із змінами та доповненнями] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15

[4] Мочерний С.В. Економічній енциклопедії: у 3-х томах [Текст]:/ Мочерний С.В.–К.: Академія, 2000-2002.– С. 104

[5] Банк [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [сайт]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Банк. - Назва з екрана.

[6] Гладких Д. Умови конкуренції на українському ринку банківських послуг / Д. Гладких // Вісник НБУ. – Управління розвитком. – 2012. – С. 9-13

[7] Стельмах В.С. Енциклопедія банківської справи України [Текст]: [Монографія] / В.С. Стельмах – К.: Молодь, Ін Юре, 2001. – С.85

[8] Васюренко О.В. Банківські операції [Текст]: [монографія] /Васюренко О.В. – К.: Вид-во «Знання», - 2008. – С. 18

[9] Рябініна Л.М. Банківські операції [Текст]: [монографія] / Л.М. Рябініна – К.: Центр учбової літератури, 2011. – С.7

[10]Корецька Н.І. Процес концентрації ринку банківських послуг України: оцінка та стратегії позиціонування / Н.І. Корецька // Економічний форум. – 2014. -№1. - С.74-79.

[11] Щетинін А.І. гроші та кредит [Текст]: [монографія] / А.І. Щетинін – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С.344

[12] Тананьян Л.М. Дослідження економічної сутності депозитних операцій банку / Л.В. Тананьян // Фінанси України. – Управління розвитком. – 2013. -№13. – С. 50-52.

[13] Ващенко Ю.В. Банківське право [Текст]: [монографія] / Ю.В. Ващенко – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 344 с.

[14] Сальмі М.О. Фінансові послуги як складова частина фінансового ринку [Електронний ресурс]. /М.О. Сальмі. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=785

[15] Мещеряков А.А. Аналіз економічної сутності понять "ринок фінансових послуг" та "ринок банківських ослуг" [текст] / А. Мещеряков // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 5. – C. 31-35.

[16] Крамаренко Г. О. Стан фінансового сектора України в умовах ринкової трансформації економіки [текст] / Г.О. Крамаренко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14. – C. 11-18.

[17] Полєтаєв О. О. Особливості структури послуг фінансових посередників в Україні [Електронний ресурс] / О. Полєтаєв. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Economy/2005_25/25-10.pdf

[18] Міщенко В. І. Банківські операції [Текст] //підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Славянська, О. Г. Корнеєва. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796 с. С.69-70.

[19] Жуков Е.Ф.Банки и банковские операции: [Текст ]: учебник для вузов / Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, О. М. Маркова и др.; под. ред. проф. Е. Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с. С.201,248.

[20] Ващенко Ю. В. Банківське право [Текст]. / Ю. В. Ващенко.// Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 344 с. С.13.

[21] Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації [Текст ] / О. П. Орлюк. ─ К.: Юрінком Інтер, 2003. ─ 240 с. С.14.

[22] Нурзад І. Л. Правове регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів України: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 [Електрон.ний ресурс] / І. Л. Нурзад. – К., 2004. – 21 с. – Режим доступу: http:// irbis-nbuv.gov.ua.

[23] Олейник О. М. Основы банковского права: [Текст]: курс лекций / О. М. Олейник. – М.: Юристъ, 1997. – 424 с. С.27.

[24] Безклубий І. А. Банківські правочини: [Текст]: [монографія] / І. А. Безклубий. – К.: Вид. Дім “ІнЮре”, 2007. – 456 с. С.61

[25] Ващенко Ю. В. Банківське право [Текст] / Ю. В. Ващенко: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 344 с. С.19.

[26] Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія та практика [Текст]: [монографія] / Д.І. Коваленко – К.: Центр учбової літератури. 2010.. – С. 254.

[27] Костюченко О.А. Банківське право [Текст]: [монографія] / О.А. Костюченко. – К.: Атака. 2011. – 344 с.

[28] Ринок фінансових послуг: теорія і практика [Текст]: [монографія] / В.П. Унинець-Ходаківська, О.І. Костюкевич, О.А. Лятамбор; за ред.. В.П. Унинець-Ходаківської – К.: ЦУЛ, 2009. – 392с.

[29] Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг [Текст]: [монографія] / С.В. Науменкові, С.В. Міщенко. – К.: Знання, 2010. – С. 532.

[30] Д’яконова І.І. Зміна міжнародних стандартів регулювання як фактор впливу нга поведінку іноземного капіталу в банківській системі України [текст] / І.Д’яконова //Вісник ЖДТУ. 2013. № 4 (66). С. 162-168

[31] Онищенко В.О. Регулювання іноземного капіталу в банківській системі: зарубіжний досвід та імплементація його в Україні [текст] / В.О. Онищенко, С.Б. Манжос // Вісник Національного банку України. – 2013. – № 11. – С. 16–21.

[32] Дзюблюк О.В. Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання [Текст]: [монографія] / О.В. Дзюблюк; за ред. д.е.н., проф. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: ТНЕУ, 2010. – 384 с

[33] Глєбова Н. В. Розкриття інформації у фінансовій звіт­ності банківських установ відповідно до МСФЗ і вимог Базель­ського комітету [текст] / Н. В. Глєбова // Бізнес Інформ. – 2012. – № 11. – С. 236 – 240.

[34] Крупка І. М. Сучасні міжнародні вимоги регулювання ліквідності банків [текст] / І. М. Крупка, Х. П. Паньків // Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. – С. 337 – 341.

[35] Міщенко В. Базель-III: нові підходи банківського ре­рулювання [текст] / В. Міщенко, А. Нєзнамова // Вісник НБУ. – 2011. – № 1. – С. 4 – 9.

[36] Паулет Е. Негласна практика Базель-III: дані по бан­ківській системі Канади та етичним банкам [текст] / Е. Паулет // Банки та банківські системи країн світу: зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2011. – Т. 4. № 3. – С. 85 – 92.

[37] Глєбова Н. В.Розкриття інформації у фінансовій звіт­ності банківських установ відповідно до МСФЗ і вимог Базель­ського комітету [текст] / Н. В. Глєбова // Бізнес Інформ. – 2012. – № 11. – С. 236 – 240.

[38] Сенищ П. М. Правові інструменти регулювання роз­витку банківської діяльності в Україні [текст] / П. М. Сенищ // Бізнес Інформ. – 2014. – № 3. – С. 325 – 329.

[39] Впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності: міжнародна практика, українські реалії та досвід країн СНД [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.nabu.com.ua/Analitics/MSFO.pdf

[40] Довгань Ж. М. «Базель-ІІІ» у забезпеченні фінансової стійкості банківської системи [текст] / Ж. М. Довгань // Вісник Універси­тету банківської справи Національного банку України. – 2011. – № 1(10). – С. 224 – 229.

[41] Сенищ П. М. Правові інструменти регулювання роз­витку банківської діяльності в Україні [текст] / П. М. Сенищ // Бізнес Інформ. – 2014. – № 3. – С. 325 – 329

[42] Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-VI // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 40. – Ст. 356.

[43] Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-VI) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

[44] Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 25. – Ст. 131.

[45] Лобозинська С. М. Удосконалення правового регулювання банківської системи України [Електронний ресурс] / С. М. Лобозинська. – Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/

[46] К.А. Івченко Шляхи вдосконалення банківського законодавства України [текст] // Актуальні проблеми політики 2013 № 49. С.237 – 245.

[47] Грушко В. І. Банківський нагляд [Текст] // навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. І. Грушко, С. М. Лаптєв, О. С. Любунь, К. Є. Раєвський. – К.: ЦУЛ, 2004. – 264 с. С.153.

[48] Гудзь Т. П. Банківський нагляд [Текст] // навч. посіб. / Т. П. Гудзь. – К.: Ліра-К, 2008. – 380 с. С. 47.

[49] Міщенко В. І. Банківський нагляд [Текст] // навч. посібник / В. І. Міщенко, А. П. Яценюк, В. В. Коваленко, О. Г. Коренєва. – К.: Знання, 2004. – 406 с. С. 85.

[50] І.О. Лепинська Еволюція банківського регулювання та нагляду в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.uabs.edu.ua/library/Visnik/Numbers/1_26_2009/26.3.11.pdf

Дата добавления: 2015-05-29