Тема 2. Система мови

Питання для обговорення

1. Назвіть функції мови, схарактеризуйте їх.

2. На чому грунтується соціопсихологічна природа мовного спілкування?

3. Розкажіть про мовну ситуацію, яка склалася в Україні на сучасному етапі її розвитку.

4. Коли виникла українська літературна мова? Особливості її функціонування на різних етапах історичного розвитку.

Практичні завдання

1. Прочитайте і законспектуйте статтю Б.Харчука “Слово і народ”. Складіть розповідь за поданим планом:

1) Слово - “сорочка духу народу”.

2) Мова, людина, Батьківщина - поняття нерозривні.

3) Занедбати мову - вчинити самогубство.

4) Висновки (про ставлення до слова, до мови як до святині, без яких немає ні народу, ні держави).

2. Прочитайте статтю І.Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, складіть її план.

3. Прочитайте працю “Наука про рідномовні обов¢язки” І.Огієнка. Випишіть “Десять найголовніших заповідей свідомого громадянина”. Законспектуйте ХІІ і ХІІІ розділи “Школа і рідна мова” й “Учитель і рідна мова”.

4. Запишіть слова у дві колонки: 1) ті, у яких поставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа.

1. Дев.ятсот, серм.яга, хутор.янин, зв.язок, духм.яний, пор.ядок, бур.ян. без.язикі, тьм.яно, цв.ях, присв.ята, реп.ях, п.ятдесят, арф.яр, від.їзд.

2. З.ясовано, Солов.йов, медв.яний, п.ятсот, посер.йознішав, дзв.якнути, розв.зано, помор.янин, св.ято, сузір.я, харків.янин, вар.яг, мавп.ячий, роз.ятрити, при.їзд.

5. Поясніть розділові знаки. Визначте тип речення.

Бешкетному цьому створінню дорога вже пахне пригодами, ніч обіцяє ризики й тривожності, передгроззя таємно тішить дитячу душу. оченята грають змішаною з острахом цікавістю до цих просторів, до очеретів, тихих плес, до насуплено потемнілого небосхилу (О.Гончар).

6. Запишіть правильно.

Об¢ява, справка, доклад, виписка з протоколу, пояснююча записка, довіреність, явочний лист, командировочне посвідчення, розщотна відомість, мнима угода, подача документа, підготуйте ходатайство, бланки на ісході, його розпис завірено, розположення статей у звіті, запросити від заявителя, нужденні члени сім¢ї, його лишили прав власності, документ включає важні відомості.

Література

1. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. - Львів. - 1994.- С. 52.

2. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація?// Вітчизна.- №№ 5-8.- 1990.

3. Огієнко І. Наука про рідномовні обов¢язки// Газ. “Слово”. - №№ 13-15. - 1991.

4. Харчук Б. Слово і народ. // Прапор.- 1988. - №10.(Кн.”Випробування істиною”-К.:Рад. письменник.- 1989. (Збірник публіціста) або: Ж. Укр. мова і літ. в шк. -1991.- №9.- С.61-67.

5. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови.- К.,1993.- С. 44.

1. Мовні рівні.

2. Мовні одиниці.

3. Розділи науки про мову.

Література

1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К. - О.: Либідь. - 1991.

2. Русский яз?к.?нциклопедия. Гл.ред. Ф.П.Филин.- М.,1979.

3. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. - К.,1988.

Короткий зміст теми

Системою (в перекладі з грецької означає “сполучення, організація”) називається організована множина взаємозв¢язаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів; 2)їх організованість; 3) взаємопов¢язаність. Приклади систем: годинник, Сонячна система, суспільствотощо. У кожній із цих систем усі три ознаки системності є настільки виразними, що не потребують доведення.

Інакше з мовою. Тут самоочевидними ознаками є тільки множинність елементів і організованість. У ній все регламентоване, підпорядковане певним правилам. Можна сказати “зелений дуб”, “зелена липа”, але не можна - “зелений липа”, “зелена дуб”.

Взаємопов¢язаність елементів у мові не є самоочевидною і потребує доказів. Ця ознака системи проявляється в тому, що між елементами встановлюються певні відношення (інакше - залежності або кореляції). Наявність відношень між мовними одиницями і доводить, що мова становить собою систему.

Кожна система існує для виконання певної функції. Мовна система існує як знаряддя спілкування і пізнання. Успішне функціонування мови забезпечується її складною, але надійною структурою. Справедливими є твердження, що мова - це система систем. У кожній мові можна виділити фонетичну, семантичну і синтаксичну системи.

1. Рівні мови - це підсистеми (яруси) мови. Основними рівнями мови є фонологічний, морфологічний, синтаксичний і лексико-семантичний. У кожному рівні мови досліджуються певні одиниці і відношення між ними (див.: пункт 2).

На фонологічному рівні досліджуються звуки мови, фонеми, склади, інтонація; на морфологічному - морфеми, форми слів; на синтаксичному - словосполучення і речення; на лексико-семантичному - лексеми (слова) і лексико-семантичні варіанти слів. Виділяють також морфологічний, словотворчий і фразеологічний рівні.

2. Одиниці мови - це постійні мовні елементи, які відрізняються один від одного призначенням, будовою і місцем у системі мови. За своїм призначенням одиниці мови діляться на номінативні, комунікативні та будівельні.

Номінативні одиниці мови називають окремі поняття, предмети. Основною номінативною одиницею є слово (лексема); складними номінативними одиницями є фразеологізми (пекти раків, накивати п¢ятами, чуло моє серденько).

Основною комунікативною одиницею є речення: з допомогою речень люди оформлюють і висловлюють свої думки, почуття та волевиявлення, добиваючись взаємного розуміння.

Будівельні одиниці мови служать засобом побудови й оформлення номінативних і комунікативних одиниць мови. Найпростішими будівельними одиницями є фонеми (частина звука) і морфеми (частина слова). До будівельних мовних одиниць належать словотворчі моделі, а також моделі словосполучень і речень, за якими у мові будуються (творяться) слова, словосполучення і речення.

У мові є план вираження, тобто її форма, і план змісту, тобто її змістова сторона, інформація, що виражається мовою. Існування обох цих планів мови забезпечується спеціальними мовними одиницями. Відзначимо, що з-поміж чотирьох основних типів одиниць мови - фонем, морфем, слів і речень - перший тип (фонеми) обслуговує план вираження, а три наступні - ще й план змісту. Тому фонеми самі по собі ніякого змісту не виражають, є однобічними одиницями мови і не належать до знаків. Морфеми ж, слова і речення виражають певний зміст, є двобічними одиницями мови і становлять собою знаки мови або їх поєднання. У ланцюжку фонема - морфема - слово - речення кожна наступна одиниця побудована з попередніх. Тим самим кожна попередня одиниця у кожній наступній стає компонентом її форми. Отже, форма кожної наступної одиниці стає більш складною.

Так, основна одиниця фонетичного рівня - фонема. Це найменша звукова одиниця, яка відіграє смислорозрізнювальну роль.

Одиниця морфологічного рівня - морфема; це найменша значима одиниця мови.

Одиниця лексико-семантичного рівня - слово; одиниці синтаксичного рівня - синтаксична конструкція - словосполучення і речення.

Мовні одиниці різних рівнів відрізняються одні від одних ступенем складності. Нижчий рівень, фонетичний, складається з найпростіших одиниць (фонем), які є будівельним матеріалом одиниць наступного рівня, морфологічного, морфеми; одиниці лексико-семантичного рівня - слова - складаються з морфем, а синтаксичні конструкції, як одиниці наступного рівня, мають складовими частинами - слова. Наприклад, слово літній складається з таких фонем: /л¢/, /і/, /т/, /н¢/, /і/. Із фонем складаються морфеми: літ-н-ій, які створили слово; зі слів будуються різні синтаксичні конструкції: словосполучення - літній дощик або речення: Шумить літній дощик.

3. Відповідно до рівнів мовної структури будується й наука про мову. Вона складається з таких розділів: фонологія і фонетика - вивчає звукову будову мови; морфологія - вивчає морфемну будову слова й закономірності їх зміни; словотвір - вивчає способи й засоби творення слів; лексикологія й семантика - вивчають слово і його значення; фразеологія - наука про стійкі словосполучення; синтаксис - вивчає способи об¢єднання слів у синтаксичні конструкції і взаємовідношення між ними. Із фонологією й фонетикою зв¢язана орфоепія, що втановлює правила вимови, графіка - про зображення звуків мовлення буквами й орфографія - правила написання слів. Із лексикологією і семантикою зв¢язана лексикографія, що являє собою теорію і практику складання словників. Із синтаксисом зв¢язана пунктуація, що встановлює правила вживання розділових знаків. Вище описані розділи мовознавства, пов¢язані з рівнями мови. Але відрізняються галузі мовознавства, які вивчають мову в цілому з цієї чи іншої точки зору. До них належать стилістика, типологія, історична граматика, порівняльна граматика, етимологія, діалектологія, соціолінгвістика, психолінгвістика тощо.

Стилістика - галузь мовознавства, яка вивчає способи використання мовних ординиць і категорій у різних мовних стилях, а також функціональну стильову систему літературної мови в її сучасному стані.

Типологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає принципи і способи типологічної класифікації мов; 2) класифікація мовних одиниць на основі спільності яких-небудь ознак. Історична граматика вивчає граматичну будову мови в її історичному розвитку. Порівняльна граматика вивчає закономірності історичного розвитку мов шляхом порівняння їх граматичної будови. Етимологія - розділ науки про мову, що вивчає походження й історію окремих слів і морфем. Діалектологія - розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови. Соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає загальні закономірності функціонування мови в суспільстві, особливості розвитку мови в різних суспільних умовах, вплив соціальних чинників на мову. Психолінгвістика - розділ мовознавства, а також сприйняття й формування мовлення і їх співвідношення із системою мови. Палеологія - допоміжна історично-філологічна дисципліна, що вивчає історію письма, закономірності розвитку його графічних форм та характерні особливості на основі стародавніх писемних пам¢яток.

Дата добавления: 2015-05-26