Питання для обговорення. 2. Що вивчає фразеологія?

1. Що таке лексика?

2. Що вивчає фразеологія?

3. У чому полягає відмінність лексичного значення слова (його семантики) від значень граматичних?

4. Чим викликана багатозначність (полісемія) слів?

5. Яке значення слів називається прямим? переносним?

6. Як з¢являються у мові омоніми?

7. Схарактеризуйте міжмовні омоніми.

8. Що таке пароніми?

9. Що таке інтерференція?

Практичні завдання

1. Поясніть значення поданих слів.

Мама, баскетбол, будинок, п¢ятиборство, стіл, пензель, книга, весняний, небесний, акробат, читати, брести.

2. З¢ясуйте значення сталих зворотів. У яких ситуаціях їх можна використовувати?

Молоко на губах не обсохло, баба з воза, через дорогу навприсядки, піднести гарбуза, у рот води набрати, ні риба ні м¢ясо, обливати брудом, без року тиждень, обдаровувати посмішкою, давати задній хід, закрутити голову, не допускати на гарматний постріл.

3. Доведіть багатозначність поданих слів, склавши з ними речення. Визначте їх пряме й переносне значення.

Акварель, колоти, каса, обстановка, звіт, зелений.

4. Чим видрізняються подані слова, що вони означають? З¢ясуйте, яку роль відіграє тут наголос. Згадайте, як записуються омоніми у словниках.

Замок - замок, приклад - приклад, обід - обід, колос - колос, тріска - тріска, брати - брати, води - води.

5. З¢ясуйте значення подаих слів і складіть з ними словосполучення або речення.

Поступальний, поступовий, поступливий, поточний; пояснювальний, пояснюючий; корисний, корисливий; лікувати, лічити; адрес, адреса; біліти, білити; проблемний, проблематичний; дипломат, дипломант, дипломник.

6. Запишіть правильно.

Ці помилки зустрічаються часто. По всім питанням ти дав правильну відповідь. Ніхто, навіть самі кращі учні, не рішили цієї задачі. Чому рівняється цей вираз? Ти попутав усі правила. Докажи теорему. Допишіть два нуля. Напишіть дві строчки. Завдяки запізненню одержав зауваження. Не мішайте працювати в класі. Тихше! Давайте працювати! Шевеліть мозгами! Переверніть сторінки. Розкрийте книжку на сторінці... Відкрийте у класі вікно! Хто знає, підніміть руку.

7. Запишіть слова, розкриваючи дужки, у дві колонки: 1) ті, у яких подвоюються букви; 2) ті, у яких вони не подвоюються.

Бездога/н/ість, лави/н/ий, скаже/н/ий, леви/н/ий, освітле/н/ість, анте/н/ий, огне/н/ий, стара/н/ий, вогня/н/ий, олов¢я/н/ий, щепле/н/ий, орли/н/ий, лату/н/ий, горохвя/н/ий, однозмі/н/ий, височе/н/ий, адресова/н/ий, електро/н/ий, незбагне/н/ий, пореформе/н/ий, тьмя/н/ий, незнище/н/ість, умотивова/н/ість, ешело/н/ий, єди/н/ий.

8. Поясніть уживання розділових знаків. Повторіть тему “Відокремлені означення”.

1. Потім на?анок зійшов дід, весь білий, як кужіль прядива (П.Панч). 2. Нарешті сніг закружляв, лапатий і сріблястий (П.Мирний). 3. Теплі й ніжні, вони ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів (М.Коцюбинський). 4. Ця думка, несподівана для мене самого, налила щасям моє серце (І.Микитенко). 5. Гори підходять до самого моря, гострі, скелясті, мертві, за ними - безмежний сніговий хребет, холодний, як безнадія; холодом смерті віє від тих снігів, крижані вихори зароджуються у піднебессях, падають на тепле море, чорний дим хмар клубочиться між горами й водами, пожадливо тягнеться до сонця, сонце злякано втікає від нього далі й далі, й на морі починає діятись щось несамовите (П.Загребельний).

9. У зв¢язному тексті 5-6 речень) розкрийте значення одного із названих фразеологізмів: народитися в сорочці, каламутити воду, піймати облизня.

10. Напишіть заяву.

Література

1. Антисуржик // За ред. О.Сербенської.-Львів.,1994.-С.54.

2. Олійник О. Знаки-чаклуни. К., 1994.-С.20.

3. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1994.- С.47-57.

ТЕМА 7. НОРМИ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРУ, ФОРМОТВОРЕННЯ І СЛОВОЗМІНИ

1. Словотвірні засоби української мови.

2. Небажаність калькування.

3. Способи творення слів.

4. Основні види помилок, що зустрічаються у мовленні.

5. Утворення форм самостійних і службових частин мови.

Література

1. Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови: Конструювання, редагування, переклад. - К.,1984.

2. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник. - К., 1990.

3. Сучасна українська мова.Довідник / Л.Ю.Шевченко та ін. - К., 1993.

4. Українська мова. Ч.І./За ред. П.С.Дудика. - К., 1988.

5. Скуратівський Л.В., Лобода В.В. Українська мова в таблицях: Довідник. - К.,1993.

Короткий зміст теми

Термін словотвір (словотворення) має два значення: 1) процес творення похідних (нових) слів, одне з найважливіших джерел збагачення словникового запасу мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає процеси словотворення.

Похідні слова у мові утворюються не хаотично, а за певними типами. Група різнокореневих слів однієї частини мови, зв¢язаних між собою спільним значенням і спільними словотворчими засобами, називається словотворчим типом. Наприклад: тенісист, шахіст, шпажист, футболіст - словотворчий тип назв осіб за видом спорту; кияни, тернополяни, львів¢яни, харків¢яни - словотворчий тип назв осіб за місцем проживання; капроновий, нейлоновий, шовковий -словотворчий тип назв ознак предметів за матеріалом.

Слова у мові перебувають між собою в певних словотворчих зв¢язках. Сукупність спільнокореневих слів, розташованих у такій послідовності, в якій вони утворювалися, називається словотвірним гніздом. Наприклад, від слова вода утворилися слова: водиця, водний, водойма, водяний, водявий. Від кожного з утворених слів знову утворюються нові слова. Наприклад, від слова водиця - водичка, водиченька; від слова водний - водник, водність,водніти, заводнити; від третього слова водойма твориться слово водоймище; від четвертого слова водявий утворилися водявість, водявіти і т.д.

1. Словотворчими засобами прийнято називати елементи, які або запозичуються з інших мов, або витворюються мовцями з уже існуючих у даний мові. До словотворчих засобів укрвїнської мови належать твірні слова, твірні основи, афікси (суфікси, префікси, постфікси), словосполучення.

Твірним словом називається те, яке є базою для утоворення іншого слова. Так, іменники - ліс, вода, степ є твірними словами для прикметників - лісовий, водяний, степовий. Далі вже прикметники - лісовий, водяний, степовий стали твірними словами для наступних утворень - лісовик, водяник, степовик.

Слово, яке утворилося на базі існуючого у мові слова, називається похідним.

Спільна частина твірного й похідного слів називається твірною (вивідною) основою. А ті афікси, якими похідне слово відрізняється від твірного, називаються твірними, або словотворчими. Так, у парі рук-а - рук-ав твірною основою є рук-, а твірним суфіксом -ав; у парі рук-ав - рук-ав-иц-я - твірною основою є рукав-, а твірним суфіксом - тільки -иц-.

2. Одним із небажаних явищ в українській мові є калькування. Калька - слово чи словосполучення, складене з українських мовних елементів (морфем, слів) шляхом перекладу структури іншомовного зразка. Кальки, отже, приховані запозичення.

Відповідно до техніки калькування розрізняють такі види кальок: 1) Лексична калька - слово, що виникло в результаті поморфемного перекладу іншомовного слова: підмет від суб¢єкт (лат.). Іноді переклад може бути частковим. Так, у словах - телебачення, бавовна - перекладено тільки другу частину: -бачення, -вовна, а перша частина - теле- і ба- - запозичені прямо.

2) Фразеологічна калька - це послідовний переклад на українську іншомовного фразеологізму: медовий місяць (фр.), мати місце (фр.), жереб кинуто (лат.).

3). Семантичні кальки - це запозичення українським словом значення іншомовного слова, яке відбувається на основі того, що вини вже мають інші спільні значення. Наприклад, слова лівий і правий стали означати політичні поняття під впливом відповідних значень французьких слів; слово блискучий здобуло значення талановитий, прекрасний також під впливом французького.

Часто в українському мовленні зустрічаються ненормативні кальки, запозичені з російської мови: співпадати (рос. совпадать) замість збігатися, багаточисельний (рос. многочисленн?й) замість численний, приймати участь замість брати участь, задавати питання замість ставити питання, рахувати замість вважати, являтися замість являти собою тощо.

3. Розрізняють морфологічні й неморфологічні способи творення спів. До морфологічних способів належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіація. До неморфологічних пособів словотворення належать: морфолого-синтаксичний (перехід слова з однієї частини мови в іншу), лексико-синтаксичний (злиття сполучень слів в одне слово), лексико-семантичний (зміна значення слова).

Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів. Наприклад: за ходити, від давати, до писати.

Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів. Наприклад: бадил ин а, солон еньк ий.

Префіксально-суфіксальний спосіб - це спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів. Наприклад: над брів н ий, о зброї ти.

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова. Наприклад: відходити - відхід, зелений-зелень.

Складання - це спосіб творення слів шляхом поєднання двох і більше основ (тобто поєднання в одному слові твірних основ кожного зі слів, які входять до базової сполуки слів - підрядної чи сурядної). Наприклад: хмари чесати - хмарочос, всюди ходити - всюдихід. Складанням основ та слів утворюються складні слова. Часто складання основ супроводжується одночасною суфіксацією: шестигранний, турбобудування.

Абревіація утворюється приєднанням початкових частин твірних слів (складів, букв, звуків): вуз, загс, райвно.

Морфолого-синтаксичний спосіб (перехід слів із однієї частини мови в іншу) - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу.Наприклад: операційна (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло (хати) перехід іменника в прийменник.

Лексико-синтаксичний спосіб (злиття сполучень слів) - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок зрощення складових частин базової сполуки слів. Наприклад: зірвиголова, добраніч, вищезазначений.

4. Зупинимося на основних видах помилок, які зустрічаються у мовленні.

Поняття помилка узагальнено відображає такі недоліки мовлення, що позначаються словами “неправильно”, “невдало”, “погано”,”незрозуміло”, “недоречно” та ін.

Знання типових помилок допомагає їх уникненню, сприяє формуванню мовленнєвої культури.

У мовленні зустрічаються такі види помилок, як змістові помилки у доборі й використанні мовних засобів, граматичні, орфогрпафічні, пунктуаційні та орфоепічні.

До змістових помилок належать такі:

1. Недостатньо розкрита тема висловлювання.

2. Наводяться думки, що не стосуються теми висловлювання, виходять за її межі.

3. Неправильно повідомляються факти, події.

4. Відсутня основна думка або ж вона нечітко висловлена, недостатньо виділена й доведена.

5. Зміст висловлювання непослідовний, хаотичний.

Помилки у доборі й використанні мовних засобів - це лексичні, стилістичні та словотворчі.

До лексичних помилок належать:

1. Слово вжито у невластивому йому значенні: чисельні замість численні твори, численна замість чисельна перевага, патріот Бальківщини замість патріот, моя автобіографія замість автобіографія.

2. Вжито зайве або ж пропущено потрібне за змістом слово: він дума, що він прийде.

3. Невиправдано повторюються (поряд або недалеко) одні й ті ж чи спільнокореневі або близькі за змістом слова, однотипні за будовою речення: в оповіданні оповідається замість - в оповіданні йде мова.

4. Поєднано за змістом слова, що за мовленнєвою традицією не поєднуються між собою: дати дубової каші замість - дати березової каші.

5. Вжито російське слово замість українського: мені кажеться (замість - здається), виключити (замість вимкнути) світло.

До стилістичних помилок належать:

1. Використані мовні засоби не відповідають мовленнєвій ситуації, змістові висловлювання, меті спілкування: згідно з проханням (замість - на прохання) матері, Чіпка надувся (замість - образився) на своїх товаришів.

До словотворчих помилок належить:

1. Неправильно утворене слово: відпочивший замість - той, хто відпочив, увійшовший замість - той, хто увійшов, телевізорний замість телевізійний, капронний замість капроновий.

Граматичні помилки є двох видів: морфологічні та синтаксичні.

Морфологічні: слово вжите не в тій формі, неправильно утворена форма слова: послати за столярем (столяром), йти до ліса (лісу), не бачити кіна (кіно).

Синтаксичні: неправильно побудовано словосполучення або речення: ставити в (за) приклад, згідно наказу (згідно з наказом), виконувати по вказівці (за вказівкою); повертаючись додому (коли ми повертались додому), почався дощ.

Орфографічні помилки полягають у неправильному написанні слова: в и селий замість веселий, диви ц я замість дивиться, непрацює замість не працює, св¢ято замість свято, ростирати замість розтирати.

Пунктуаційні помилки полягають у тому, що неправильно поставлені розділові знаки.

Орфоепічні помилки - це неправильна вимова слів: /диви^ет¢с¢а/ замість /диви^ец¢:а/, /середа/ замість /се^ире^ида/.

Змістові, лексичні, стилістичні, словотворчі, морфологічні та синтаксичні помилки зустрічаються в усному й писемному мовленні, орфогрвфічні та пунктуаційні - тільки в писемному мовленні, орфоепічні - тільки в усному мовленні.

5. Способи творення іменників:

1) Суфіксальний: вершок, метелиця, змагання.

2) Префіксальний: правнук, нещастя, контрнаступ.

3) Суфіксально-префіксальний: підніжка, подробиці.

4) Безафіксний: синь, блакить.

5) Основоскладання, словоскладання, зрощення: лісотундра, світловодолікарня, Іван-чай, диван-ліжко.

6) Складання скорочених основ: продмаг, вуз, ООН.

7) Перехід прикметників і дієприкметників в іменники: придане, пальне, трудящі.

Способи творення прикметників.

1) Суфіксальний: ніздрюватий, кінний, прядильний.

2) Префіксальний: похмурий, співвідносний, недобрий.

3) Суфіксально-префіксальний: піддоний, безтурботний.

4) Основоскладання без суфікса і з суфіксом: рожевощокий, морозостійкий, машинобудівельний.

5) Перехід дієприкметників у прикметники: битий шлях, стояча вода, шиплячий звук.

Способи творення числівників:

1) Суфіксальний: вісім - восьмеро, дев¢ять - дев¢ятеро.

2) Зрощення: чотири ста - чотириста, п¢ять сот - п¢ятсот, один на десять - одинадцять, два на десять - дванадцять, два десяти - двадцять, три десяти - тридцять.

Способи творення займенників.

1) Суфіксальний: хто-небудь, чий-небудь.

2) Префіксальний: абихто, аніщо, абиякий, аніскільки, ніхто, ніякий, ніщо.

3) Перехід окремих слів з прикметників, дієприкметників, числівників у займенники: цілий (весь), даний (цей), один (якийсь), другий (інший).

Способи творення дієслів.

1) Префіксальний: заграти, довести, розучити, перекласти.

2) Суфіксальний: зеленіти, дерев¢яніти, отаманувати, вищати.

3) Суфіксально-префіксальний: поновити, окрилити, запилювати.

4) Зрощення: вітрогонити, зловтішатися.

Способи творення прислівників.

1) Суфіксальний: охайно, привітно, вороже.

2) Префіксальний: понині, позавчора, дотепер.

3) Суфіксально-префіксальний: по-братськи, по-дружньому.

4) Перехід словоформ змінюваних слів у прислівники: згори, влітку, стоячи, віддавна.

5) Зрощення: праворуч, сьогодні.

Способи творення прийменників.

1) Шляхом складання простих прийменників: з-за, із-за, з-над, з-під, понад, з-поміж, проміж.

2) Шляхом переходу повнозначних слів у прийменники: у зв¢язку з (у зв¢язку з відрядженням), згідно з, незважаючи на, коло (ставка), навколо (школи), уздовж (тину), посеред (вулиці).

Способи творення сполучників.

1) Шляхом зрощення самостійного і службового слова: займенника з прийменником (зате, проте), займенника з часткою (також, проте), займенника з часткою (теж), прислівника з часткою (також, а також).

2) Шляхом переходу самостійних слів(словоформ): що (займенник), тому що (два займенники), незважаючи на те, що (дієприслівник з часткою не, який писався окремо, прийменник, два займенники).

Дата добавления: 2015-05-26