Питання для обговорення. 1. Що називається орфографію?

1. Що називається орфографію?

2. Що є одиницею орфографії?

3. Назвіть принципи українського правопису. Схарактеризуйте їх.

4. Назвіть основні типи орфограм за графічним вираженням.

5. Які зміни відбулися в українському правописі у вживанні великої літери, у правилах переносу, правописі іншомовних слів та складних іменників.

Практичні завдання

1. Встановіть, за яким принципом пишеться кожне слово.

Ярослав Мудрий мав п¢ять синів: Ізяслава, Святослава, Всеволода, Ігоря і Володимира. Між тих синів поділив він цілу Україну на п¢ять уділів, а ще шостий уділ - Галичину, дав своєму внукові Ростиславові, що був сином Володимира.

На жаль, ті сини Ярослава Мудрого не жили по батьківській смерті в згоді так, як того бажав їх славний батько. Вони зараз почали між собою воювати, а з того користали нові вороги України - половці, що прийшли тоді з каспійських степів. (“Історія України”)

2. Запишіть слова відповідно до правил українського правопису, поясніть їх написання.

Авто/транспорт, радіо/локатор, інженер/електрик, сільсько/господарський, складно/скорочені, складно/підрядне, псевдо/науковий, псевдо/(Ф,ф)ауст, віце/адмірал, місто/герой, ясно/зелений, квітка/лілея, ромен/зілля, жовто/гарячий, машино/ремонтний, Велика /(В,в)едмедиця, Аму/(Д,д)ар¢я, Софіївська/ (Б,б)орщагівка, (Я,я)сна/ П,п)оляна, південно/слов¢янський, дев¢яти/процентний, контрольно/вимірювальний, Івано/ (Ф,ф)ранківськ,, пів/вагона, пів/коло, вічно/зелений, людино/день, дівчина/рибчина, норд/вест, пів/(Є,є)ропи, пів/яблука, пів/ящика, обер/лейтенант, аеро/фото/зйомка, вчитель/історик.

Повторіть теми “Правопис складних слів”, “Правопис складних іменників”, “Правопис складних прикметників”, “Правопис складних географічних назв” (за підр. Г.О.Козачук: Українська мова.Практикум. - К., 1991).

3. Від поданих словосполучень утворіть, де можливо, складні слова; перевірте правопис за “Орфографічним словником”, поясніть написання.

Висока кваліфікація, добувати сіль, подібний до м¢яча, культура і побут, історія й етнографія, північний схід, обернена пропорція, рожевий і золотий, Біла Церква, двадцять чотири поверхи, чітко виражений, суспільно корисний, ломити камінь, скло і бетон.

4. Підготуйте повідомлення про лист. Напишіть будь-який діловий лист (запит, вимогу, прохання, звернення, попередження, нагадування, підтвердження, відмову, гарантійний лист).

5. Відредагуйте речення та словосполучення. Поясніть наявні орфограми.

Повістка дня слідуюча. Я виступаю з докладом. Приступаємо до обговорення (до роботи). Я лишаю вас слова. Нарада по проблемам. Збори відбудуться в три години. Міністерство дає добро. На цьому питанні зупинюсь більш конкретніше. У цьому питанні ми розберемось. Саме основне питання. Першим ділом треба вирішити це питання. На ділі получається щось друге. Ви правий (не правий). Ітак будемо сумувати наші прибутки. Я не відказуюсь від своїх слів. Це моє особисте враження. Це сама відповідальна задача. Про це говорити не приходиться. Маємо виконати великий об¢єм роботи.

6. Поставте потрібні розділові знаки. Поясніть наявні орфограми.

У людини одна турбота думати про хліб (П.Мирний). Туди де мій дім і хочу я летіти (Б.Олійник). Це ти Бальківщино в невтомнім труді як прапор шумить над віками (В.Сосюра). Світе ясний, світе мій прекрасний хочу я у пісні повсякчасно лиш для тебе жити не вмирать (В.Сосюра). Де ж ви голуб¢ятка мої соколи ясні? (М.Вороний) Південний крвю як тепер далеко лежиш від мене ти!(Л.Українка) О земле рідна Знаєш ти свій шлях у бурі у негоді (М.Рильський).

Повторіть теми “Розділові знаки при уточнюючих членах речення”, “Розділові знаки при звертанні”.

7. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему. Поясніть наявні орфограми.

За тиждень Степан упорядкував архів і дав лад бібліотеці, пораючись коло неї з якоюсь чуттєвою втіхою, бо любив цю справу, любив книжки, як може їх любити той, хто з них почерпнув не тільки перше знання про світ, а й захоплення ним - для того книжка лишається вічним, мінлиіим і живим добродієм (В.Підмогильний).

8. Складіть опис рідного міста чи села, використавши у структурі тексту: а) іменний складений присудок, б) дієслівний складений присудок, г) однорідні означення, д) складнопідрядне речення з підрядним способу дії.

Література

1. Антисуржик/За ред. О.Сербенської. - Львів, 1994. - С.47-48.

2. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. - К., 1991.

ТЕМА 10. ПУНКТУАЦІЯ

1. Найголовніші правила пунктуації.

2. Розділяючі та виділяючі знаки.

Література

1. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. - К., 1991.

2. Пазяк О.М. та ін. Українська мова. Практикум. - К., 1990.

3. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Украхнська мова. Довідник. - К., 1990.

Короткий зміст теми

Пунктуація (походить від латинського слова, що в перекладі на українську мову означає - крапка) - це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.

Розділові знаки - це частина графічної системи - умовно прийняті значки (крапка, кома, тире та ін.), що вживаються на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією.

Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.

Правило, у якому йдеться про вживання пунктограми, називається пунктуаційним. Загальні пунктуаційні правила такі:

1) крапка вживається:

- у кінці розповідного або спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України та ще йтимуть. (П.Загребельний);

- як знак незакінченості слова на письмі, наприклад: т. або тов. (товариш), гр. (громадянин).

Крапка не ставиться:

- в абревіатурах між складовими частинами: ООН, вуз;

- у скорочених назвах метричних мір: г (грам), кг (кілограм), м (метр), т (тонна);

- у кінці заголовків, на вивісках, штампах.

2)кома ставиться:

а) між однорідними членами речення. Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (Нечуй-Левицький). Чи то садок видніє, чи город, чи поле?(Панас Мирний). Тече вода в синє море, та не витікає (Шевченко). Зазеленіли луги, ще й дібровонька (Пісня). Але: По вулиці вітер віє та сніг замітає (Шевч.

б) перед словами: а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченнях з однорідними членами після узагальнюючих слів: Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля;

в) для виділення звертань: Народе мій, до тебе я ще вернусь! (В.Стус);

г) після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова у реченні: Гей, на коні, всі у путь! (Тичина).

?) після стверджувальних слів - так, еге, гаразд, (а) якже, авжеж та ін., заперечення ні, запитання що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їх конкретний зміст: Еге, я правду вам казав (Гребінка);

д) для виділення вставних слів і вставних речень:

Треба хліба людині й металу,

Треба музики і п¢єдесталу,

Та, мабуть, над усе до загину

Треба віри людині в людину (Забаштанський);

е) для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами - як, мов, немов, ніби, як і, ніж і та ін.: Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (Гончар);

є) для виділення підрядних речень: Коли під¢їхали до собору одержувати комбікорм, то на дверях висів замок, хоч до кінця робочого дня було ще далеко (Гончар).

ж) для виділення прикладок: Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (Коцюбинський);

з) для виділення відокремлених членів речення:

- прикладок: Орфографію, або правопис, повинен знати кожен;

- означень: Вмирав поет, залюблений у світ,

Вмирав поет, залюблений у море (Осадчук);

- обставин: По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва...(Тютюнник);

и) для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами: крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема й под. (якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються): Гризуни, наприклад ховрашки, завдають багато шкоди людям;

і) для виділення частин складного речення: У житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюбинський). Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (Коцюбинський).

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий (Франко).

3) крапка з комою ставиться:

а) між поширеними однорідними членами речення, особливо якщо в середині хоч би одного є коми:

Привіт тобі, зелена Буковино,

Твоїм хорошим горам і гаям;

Твоїм одважним, дорогим синам!(Самійленко);

б) між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення, коли вони поширені або в середині їх уже є розділові знаки: Було, мабуть, гарно: вночі випвс сніг, і сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло... ялинкове гілля. З крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки(Дрозд);

в) між реченнями - частинами складносурядного речення, зв¢язаними - а, але, проте, однак, все ж таки (рідше - і, та), якщо ці речення мають значний обсяг або в середині їх є коми: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритися, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка);

г) між поширеними однорідними підрядними реченнями, підпорядкованими одному й тому ж головному, особливо коли в середині таких підрядних є уже розділові знаки:

І тепла радість душу обняла,

І сам не знаєш у задумі світлій,

Що краще - вечір цей чи ночі мла;

Що краще - біля тебе сад розквітлий

І серць квітучих трепет молодий

Чи над тобою зоряні сади (Борис Тен);

ґ) між групами незалежних речень, коли необхідно вказати межі між ними на відміну від розмежування окремих речень: Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні-петринівочки, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває так наспіє полуниці, що жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках...(Гончар).

Дата добавления: 2015-05-26