Правила оцінювання задачі № 1. Задача оцінюється у 10 балів

Задача оцінюється у 10 балів. 1 бал необхідно виставити у разі, якщо учасник олімпіади визначить ті галузі права та внутрігалузеві інститути, а також нормативно-правові акти, які стосуються даної ситуації. 1 бал необхідно виставити у разі, якщо буде дано вичерпну адміністративно-правову кваліфікацію протиправних діянь усіх трьох суб’єктів. По 1 балу необхідно виставити у разі, якщо учасник олімпіади повністю розкриє склад кожного із трьох адміністративних правопорушень. 1 бал необхідно виставити у випадку, якщо буде розкрито питання процесуальних норм притягнення до адміністративної відповідальності всіх суб’єктів і буде зазначено особливості притягнення до адміністративної відповідальності Максима як неповнолітньої особи. 1 бал необхідно виставити у разі, якщо учасник олімпіади вкаже на те, що існують підстави для притягнення винних також до дисциплінарної відповідальності. 1 бал необхідно виставити у випадку, якщо буде зазначено, що звільнення працівника у порядку дисциплінарного стягнення, є правом роботодавця, а не його обов’язком, оскільки на дисциплінарну відповідальність, на відміну від адміністративної відповідальності, не поширюється принцип невідворотності юридичної відповідальності та буде вказано на те, що притягнення працівників одразу до двох видів юридичної відповідальності не суперечить нормі, яка викладена у ч. 1 ст. 61 Конституції України. 1 бал необхідно виставити у разі, якщо учасник олімпіади розкриє питання процесуальних норм притягнення винних до дисциплінарної відповідальності із вказівкою на особливості розірвання трудового договору з неповнолітнім з ініціативи роботодавця. 1 бал необхідно виставити у випадку, якщо буде зазначено, що замість розірвання трудового договору з Василем та Максимом роботодавець міг обмежитися доганою або взагалі вибачити їх і що є підстави для оголошення догани Григорію.

Задача № 2

Родина Новаківських, що складалась з трьох осіб, займала трикімнатну квартиру в будинку державного житлового фонду. Син Новаківських одружився з Рижовою, яка за згодою усіх, хто проживав у помешканні, поселилася в ньому. Через рік молода сім’я розпалася і Рижова, яка не мала іншої житлової площі, запропонувала зробити обмін квартири. Новаківські відповіли на це відмовою. Тоді Рижова пред’явила позов про примусовий обмін житлової площі, подавши суду два конкретних варіанти обміну.

Новаківські заперечуючи проти обміну, вказували на те, що проживають на даній площі вже понад 40 років і не збираються переїжджати з центрального району міста в райони новобудов. Крім того, на їхню думку, запропоновані Рижовою варіанти обміну ущемляють їхні інтереси, тому що їм доведеться користуватися менш впорядкованим житлом і проживати з дорослим сином у суміжних кімнатах.

Рижова наполягала на задоволенні позову, вважаючи, що знайдені нею варіанти обміну не порушують прав Новаківських, тому що на кожного з них буде приходитися така ж за розміром житлова площа, якою вони користувалися і раніше. До того ж житлова площа в даних квартирах є впорядкованою відповідно до вимог діючого законодавства. Яке рішення повинен прийняти суд? Свою відповідь обґрунтуйте.

Рішення:

Відповідно до ч. 1 ст 65 Житлового кодексу України (далі – ЖКУ), Рижова є особою, яка у встановленому порядку вселилась у жиле приміщення як член сім'ї наймача. Рижова набула рівних із іншими членами сім'ї прав на користування жилим приміщенням, оскільки при вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖКУ). Після розірвання шлюбу вона, за умов її подальшого проживання у займаному жилому приміщенні, зберігає такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім'ї (ч. 3 ст. 64 ЖКУ). Відповідно до ст. 69 та 79 ЖКУ Рижова має право на обмін жилого приміщення. Отже, вимога Рижової про обмін житла висунута до Новаківських є правомірною. Згідно ст. 80 ЖК,У якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то кожен з них вправі вимагати у судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах). Умови, за яких обмін жилих приміщень не допускається, встановленні у статті 86 ЖКУ. Із тексту задачі можна зробити висновок, що такі умови відсутні. Отже, вимога Рижової про примусовий обмін займаного жилого приміщення є правомірною.

Згідно з ст. 62 ЖКУ, до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства. З огляду на чинність глави 2 розділ ІІІ ЖКУ, правила ст. 62 слід розуміти як вказівку на можливість застосування до відповідних відносин Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Ст. 15 ЦКУ передбачає, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» містяться у рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 18 – рп/2004: «Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивно і прямо неопосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам». Інтерес відповідачів у тому, щоб при примусовому обміні не були погіршені їхні житлові умови, є інтересом, який охороняється цивільним законодавством.

Це підтверджується і в постанові Пленуму Верховного Суду Української РСР від 12 квітня 1984 року. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР», в якій зокрема, вказується: «при примусовому обміні на підставі ст. 80 ЖК погіршення житлових умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись. У цьому разі суд має всебічно враховувати інтереси і такі, що заслуговують на увагу доводи членів сім'ї наймача, зокрема, вік, стан здоров’я та інші особливі обставини, що перешкоджають користуванню жилим приміщенням, яке надається в порядок обміну. Однак перебування жилого приміщення в загальній квартирі не може розглядатися як погіршення житлових умов осіб, які проживають в ізольованій квартирі і між якими виник спір» (п.12). Посилання ж Новаківських на те, що вони «проживають на даній площі вже понад 40 років і не збираються переїжджати з центрального району міста в райони новобудов» само по собі не може бути визнано достатньою підставою для відхилення вимог позивачки. Водночас доводи Новаківських про те, що в разі задоволення вимог Рижової їм «доведеться користуватися менш впорядкованим житлом і проживати з дорослим сином у суміжних кімнатах» мають бути розглянуті і всебічно враховані насамперед з того, що при примусовому обміні на підставі ст. 80 ЖК погіршення житлових умов відповідачів як правило, не повинно допускатись. Доводи Рижової, що в разі обміну «на кожного з відповідачів буде проходитися така ж за розміром житлова площа, якою вони користувалися і раніше, до того ж житлова площа в даних квартирах є впорядкованою відповідно до вимог діючого законодавства» самі по собі не можуть бути достатньою підставою для задоволення вимог позивачки, оскільки стан житлових умов відповідачів має бути оцінено з урахуванням усієї сукупності обставин, в тому числі їхнього віку, стану здоров’я, району в якому знаходяться запропоновані позивачкою варіанти обміну. Таким чином, вимоги Рижової можуть бути задоволені судом за умови, що з урахуванням наведених вище обставин при примусовому обміні не відбудеться погіршення житлових умов Новаківських.

Дата добавления: 2015-05-26