Необхідність та сутність науково-технічної політики

Державне регулювання інноваційних процесів.

Форми та методи реалізації науково-технічної політики.

Необхідність та сутність науково-технічної політики.

Науково-технічний прогрес та економічне зростання.

1. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС
ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Вплив НТП на економічний і соціальний розвиток

Вирішальний вплив НТП на економічний і соціальний розвиток пояснюється передовсім такими обставинами:

1. Використання в промисловому виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем, що стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів.

2. НТП суттєво впливає на структуру економіки. Під впливом НТП зменшується питома вага живої праці в складі витрат на виробництво з одночасним збільшенням питомої ваги зношених в процесі виробництва засобів праці та спожитих предметів праці.

3. Застосування новітньої техніки і технології виробництва забезпечує підвищення якості промислової продукції.

Вплив науково- технічного прогресу на криву виробничих можливостей

Науково-технічні досягнення, що пов’язані зі створенням і впровадженням у виробництво нових технологій і товарів, зумовлюють зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої продукції або на одиницю її корисного показника. Такі технологічні зміни дають можливість виготовляти більше продукції за умов обмежених ресурсів, тобто збільшують максимально можливий випуск продукції економікою.

Вплив науково-технічного прогресу на рівноважне економічне зростання

Розглянути вплив науково-технічного прог­ресу на економічне зростання можна за допомогою макроекономічного аналізу рівноважного стану економіки. Науково-технічний прогрес справляє позитивний вплив на рівноважне економічне зростання на будь-якому етапі розвитку. У стані рецесії економічна політика має бути спрямована на відродження завдяки технологічним змінам економічного потенціалу більш швидкими темпами. У стані інфляційного розвитку технологічні зміни особливо бажані, бо саме вони можуть збільшити реальний ВВП і в такий спосіб зменшити інфляцію. Відтак науково-технічний прогрес може стати потужним антиінфляційним засобом. Ці висновки дуже важливі для формування майбутньої економічної політики України, бо можливість виходу з кризи нашої країни ще й досі недостатньо пов’язується з обов’язко­вим запровадженням усіх досягнень науково-технічного прогресу.

Розвиток науки — важлива складова економічної політики

Постійне вдосконалення засобів і предметів праці, технології виробництва і його організації є головною рушійною силою розвитку продуктивних сил і економічного зростання. Перехід України до системи ринкових відносин гостро поставив проблему занепаду в останні роки рівня науки і техніки. Україна над­звичайно швидко втрачає конкурентоспроможність своєї продукції не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Відбувається це насамперед через низький науково-технічний рівень, низьку якість та великі витрати на виробництво вітчизняної продукції. Сконцентрувавши всі зусилля на реалізації монетаристської концепції економічної політики, уряд не приділив достатньої уваги розвитку науково-технічного прогресу.

Підтримання національної науки і освіти та їх дальший розвиток потребують негайного втручання з боку держави: треба розробити активну науково-технічну політику, побудувати оптимальний для сучасних умов економічний механізм, який поєд­нував би державні та ринкові важелі впливу на науково-технічні процеси і був би максимально зорієнтованим на економічне зростання України та її інтеграцію у світову економіку як промислової держави. Однією з причин браку такої політики є нерозуміння багатьма урядовцями ролі НТП в економічному зростанні, і розвитку промисловості зокрема.

Основні цілі, принципи та завдання державної науково-технічної політики

Основними завданнями державної науково-технічної політики на перехідний період мають бути:

визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

структурна перебудова науково-технічної сфери;

підтримка нових інноваційних структур;

розвиток вищої освіти та організація підготовки наукових кадрів;

розвиток міжнародного співробітництва.

Одним із головних завдань науково-технічної політики є визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Брак активної інвестиційної політики, вивіз капіталу за кордони України, значна «тінізація» економіки зумовлюють необхідність дбайливого вибору структурних пріоритетів, тобто тих наукових напрямів, які необхідно в першу чергу розвивати за рахунок бюджету та позабюджетних фондів, внутрішніх кредитних ресурсів та іноземних інвестицій. Процес вибору загальнодержавних пріоритетів потребує врахування таких головних факторів, як науково-технічне забезпечення найважливіших для України галузей виробництва, способи розв’язання найбільш гострих проблем даного періоду, реальний потенціал в окремих галузях науки і техніки.

З огляду на ці фактори, пріоритетними мають стати галузі, які недостатньо розвинені в Україні, але дозволяють реалізувати науково-технічний потенціал інших галузей, а саме: середнє і точне машинобудування, приладобудування, нові речовини й матеріали, комп’ютерна техніка та інформаційні технології, електронна, електротехнічна та радіотехнічна промисловість. Розвиток цих галузей промисловості уможливить виведення на світовий рівень галузей, що в них Україна вже нині має значні конкурентні переваги: літакобудування, суднобудування, виробництво надтвердих матеріалів, кераміки, танків та ін. Реалізація названих пріоритетів забезпечить ефективну інтеграцію Україна в міжнародний поділ праці й сприятиме скороченню нееквівалентності зовнішньоекономічного обміну.

	Загальна мета Створення умов для досягнення високого рівня життя, примноження національного багатства України
	Поточна мета Напрямки Розробка та реалізація продуманої концепції науково-технічного розвитку
Створення соціально-еко­номічних, організаційних, правових умов для формуван­ня та ефектив­ного використання науково-технічного потенціалу	Розвиток пріоритетних на­прямів науки і техніки та концентрація ресурсів для їх реалізації	Розробка та реалізація дов­гострокових державних науково-техніч­них програм	Підготовка наукових кадрів, інтеграція освіти, науки і виробництва	Правовий та соціальний за­хист наукових і творчих працівників	Створення сучасної інфраструктури науки	Установлення зв’язків з ін- шими державами для використання досягнень вітчизняної та сві­тової науки і техніки
	Принципи
Органічна єдність НТП з економічним, соціальним та духовним роз­витком суспільства	Підтримка конкуренції і підприємництва в науково-технічній сфе­рі	Демократизація та децентралізація уп­равління науково-техніч­ною діяльністю	Розвиток ос­віти, організа­ція підготовки і перепідготовки необхідних кадрів	Рівноправність усіх форм організації науково-техніч­ної діяльності	Свобода поширення науково-техніч­ної інформації та пропаганда науково-технічних досягнень	Максимальне використання можливостей світової науки та міжнародного співробітництва

Рис. 1. Цілі, напрямки та основні принципи державної науково-технічної політики

Структурна перебудова науково-технічної сфери — це приведення її у відповідність із новими суспільними вимогами й можливостями економіки України. У складі науково-технічної сфери заведено виділяти чотири сектори: академічний, вузівський, галузевий, заводський. Для кожного з них характерні специфічні шляхи інтеграції в ринкову економіку, які визначаються попитом на науково-технічну продукцію, обсягами та джерелами фінансування, тривалістю науково-технічних досліджень, наявністю дослідних заводів та ін.

Успішне проведення науково-технічної політики в Україні неможливе без активізації творчої індивідуальності, що безпосередньо пов’язано з розвитком вищої освіти. Матеріально-тех­нічна база багатьох (особливо технічних) вищих навчальних закладів сьогодні є застарілою, потребують удосконалення програми та методи навчання.

З’ясувавши основні цілі, напрямки та завдання науково-технічної політики в Україні можна дійти висновку, що всі вони тісно взаємозв’язані, а відтак потребують комплексного державного підходу до їхнього розгляду та реалізації.

Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики

В Україні існує розгалужена структура державних органів, що здійснюють науково-технічну політику. У структурах як законодавчих, так і виконавчих органів державної влади створено відповідні органи, до функцій яких належить формування засад науково-технічної політики.

Президент України в процесі розробки основних напрямів соціально-економічної політики визначає основні цілі та напрями науково-технічної політики. При Президенті України створено Національну раду з питань державної політики у сфері науково-тех­нічної діяльності, до складу якої входять провідні вчені різних галузей науки, відповідальні урядовці, працівники міністерств та відомств, на яких покладено реалізацію науково-технічної політики. Національна рада готує пропозиції щодо визначення принципів, пріоритетних напрямів розвитку НТП та механізмів її реалізації.

Верховна Рада України ухвалює закони та постанови, в яких визначає основні цілі, напрями, принципи державної науково-технічної сфери, затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, перелік національних науково-технічних програм, створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній сфері, установлює обсяги бюджетного фінансування національних науково-технічних програм, розміри відрахувань до Державного інноваційного та інших фондів. Для вирішення питань формування науково-технічної політики при Верховній Раді України створено комітет з питань науки та народної освіти.

Кабінет Міністрів України координує роботу органів державної виконавчої влади з реалізації науково-технічної політики. Кабінет Міністрів України розробляє постанови, спрямовані на створення на підставі чинного законодавства економічних, правових і організаційних механізмів, що стимулюють діяльність усіх організаційно-правових форм підприємництва щодо прискорення НТП. Кабінет Міністрів України організує розробку національних та державних науково-технічних програм, створює органи управління та механізм реалізації програм, контролює виконан­ня, розподіляє кошти бюджету, визначає порядок формування й ви­користання позабюджетних фондів для науково-технічної діяльності. У процесі здійснення науково-технічної політики Кабінет Мініс­трів України координує роботу міністерств, відомств та інших цент­ральних органів державного управління України й місцевих органів державної влади. Безпосередню роботу з розробки, обґрунтуван­ня та ресурсного забезпечення національних та державних науково-технічних програм проводять Міністерство економіки (головний виконавець), Державний комітет з промислової політики, галузеві міністерства, Міністерство освіти та науки, Міністерство фінансів, Національна академія наук України, галузеві академії наук. При Національній академії наук України працює міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень. З метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблем науково-технічного розвитку при Кабінеті Мініст­рів України створено відповідну комісію.

Незважаючи на велику кількість державних органів, до функцій яких належить здійснення науково-технічної політики, єдиного державного органу, відповідального за реалізацію цієї політики, у країні, на жаль, немає. Так, проведення науково-технічної політики в промисловості здійснюється Державним комітетом з промислової політики, тоді як Державний комітет з питань науки і інтелек­туальної власності, а також Державний інноваційний фонд з
усіма структурами, які координують і фінансують роботи щодо впровадження більшості інноваційних проектів в економіку, чомусь підпорядковано Міністерству освіти та науки. Чинна структура унеможливлює належну реалізацію всього комплексу методів проведення науково-технічної політики, і зокрема, запровадження фінансово-кредитних та податкових регуляторів.

Дата добавления: 2015-05-26