Розподіл загальновиробничих витрат

№ п/п	Показники	Порядок розрахунку	Всього	На 1 бази розподілу (1 виріб)	Включення ЗВВ до:
Витрат на виробництво продукції	С/б реа-зованої продукції
1.	База розподілу за нормальною потужністю		2 000	х	х	х
	ЗВВ за нормальною потужністю, грн., з них:		14 000
2.	Змінні	10000:2000=5	10 000		Х	Х
3.	Постійні	4000:2000 =2	4 000		Х	Х
	База розподілу за фактичною потужністю
4.	Лютий		1 600	Х	Х	Х
5.	Березень		2 100	Х	Х	Х
	Фактичні ЗВВ:
6.	Лютий, з них:		12 000
7.	Змінні		8 000	Х	8 000	Х
8.	Постійні	12000-8000 = 4000	4 000	Х	Х	Х
9.1	Постійні розподілені	2 х1600 =3200	3 200	Х	3 200	Х
9.2	Постійні нерозподілені	4000 - 3200 = 800		Х	Х
10.	Березень, з них:		14 500
11.	Змінні		10 500	Х	10 500	Х
12.	Постійні	14500-10500 = 4 000	4 000	Х	Х	Х
12.1	Постійні розподілені	2 х 2100 = 4 200	4 000	Х	4 000	Х
12.2	Постійні нерозподілені			Х	Х

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

Списання змінних і постійних ЗВВ в бухгалтерському обліку відображається записами:

- на суму змінних витрат: Д-т 23 К-т 91;

- на суму постійних розподілених витрат: Д-т 23 К-т 91;

- на суму постійних нерозподілених витрат: Д-т 901 К-т 91.

Облік ЗВВ ведеться в журналах 5 та 5А.

4.6. Облік витрат від браку

Виробничим браком вважається продукція (деталі, напівфабрикати, готові вироби), які по своїй якості не відповідають встановленим вимогам або технічним умовам і не можуть бути використані по своєму прямому призначенню або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Порядок списання втрат від браку залежить від місця виявлення дефекту (внутрішній або зовнішній брак), виду браку (виправний, невиправний, технічно неминучий) і можливості встановлення особи, яка допустила брак.

І внутрішній, і зовнішній брак може бути як виправним, так і невиправним.

Для обліку й узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 24 "Брак у виробництві". За дебетом рахунка відображається вартість зовнішнього і внутрішнього браку, що складається з вартості остаточно забракованих матеріалів, деталей, вузлів, напівфабрикатів, готової продукції і витрат на виправлення браку (якщо брак є виправним), витрат на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрат на утримання гарантійних майстерень. За кредитом рахунка - суми, що зменшують втрати від браку (вартість відходів від бракованої продукції; суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок осіб, винних у браку продукції, якими можуть бути працівники підприємства і постачальники).

В собівартість продукції, зокрема до складу інших прямих витрат включаються втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Втрати від браку, який виник із-за інших причин необхідно відносити до інших операційних витрат.

4.7. Облік незавершеного виробництва.

Продукція, якої незакінчена обробка, яка не пройшла випробування, приймання чи комплектацію згідно з умовами договорів із замовниками, оскільки не відповідає технічним умовам і стандартам належить до незавершеного виробництва.

В обліку незавершене виробництво відображається як сальдо рах. 23 “Виробництво”.

До НВ не належать забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати та вироби, які на момент визначення величини НВ не піддавались обробці.

Для обліку НВ підприємству необхідно визначити її кількість і здійснити оцінку. Кількість НВ може визначатися шляхом зважування, вимірювання та підрахунку, (тобто шляхом інвентаризації НВ), і шляхом теоретичних розрахунків.

Оцінка незавершеного виробництва може здійсюватись:

· за виробничою собівартістю;

· за прямими витратами;

· за собівартістю сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

4.8. Зведення витрат на виробництво і визначення собівартості товарного випуску.

Узагальнення виробничих затрат щомісячно здійснюється на рахунках аналітичного та синтетичного обліку. В кінцевому підсумку всі виробничі затрати узагальнюються на рахунку 23 “Виробництво”, що дає можливість визначити фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг).

Узагальнення витрат здійснюється в певній послідовності. Перш за все, на рахунки виробництва відносять всі прямі витрати. Списання прямих витрат здійснюється на підставі відомостей розподілу відповідних витрат, які складаються за даними первинних документів, також відомостей нарахування амортизації необоротних активів.

Потім списуються загальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягають включенню до витрат на виробництво продукції.

На завершення здійснюється підрахунок виробничих затрат за статтями. За видами виробів, кодами замовлень, за видами послуг, по окремих структурних підрозділах і в цілому по підприємству.

Тобто, за Д-т 23 відображаються всі виробничі витрати – як основні, так і накладні.

З К-т рахунку 23 списується вартість поворотних відходів (у кореспонденції з Д-т 209), виробничого браку, якщо він має місце (на Д-т 24) і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на Д-т 26).

Сальдо за Д-т 23 відображає затрати у НВ. Для визначення затрат у НВ на кінець місяця проводиться його інвентаризація та оцінка виходячи з фактичних матеріальних і трудових витрат.

Фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і послуг визначається так: витрати на незавершене виробництво на початок місяця плюс виробничі витрати за місяць, мінус витрати на незавершене виробництво на кінець місяця, мінус втрати остаточного браку, мінус втрати нестач незавершеного виробництва.

На фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції роблять запис:

Д-т 26 К-т 23

На фактичну собівартість зданих замовникам робіт, послуг:

Д-т 90 К-т 26.

При використанні підприємствами журнальної форми рахівництва для узагальнення витрат використовується журнал 5 та 5А.

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежать від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку витрат.

4.9. Особливості обліку витрат допоміжних виробництв.

Допоміжні виробництва забезпечують основні цехи електроенергією, парою, стиснутим повітрям, інструментами, розробляють нові моделі, надають транспортні послуги, послуги з ремонту та ін.

В залежності від технологічного процесу допоміжні виробництва поділяються на прості і складні.

До простих допоміжних виробництв відносяться ті, які випускають один вид продукції (послуг) і в яких відсутнє незавершене виробництво (енергетичний, теплосиловий, транспортний і т.п.). У складних допоміжних виробництвах технологічний процес складається з окремих переділів, за один звітний період можуть виробляти декілька видів продукції (робіт, послуг), може бути незавершене виробництво (ремонтний, ремонтно-механічний, інструментальний, модельний і т.п.).

В простих допоміжних виробництвах облік витрат організовується, в основному, за економічними елементами. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення витрат на кількість випущеної продукції.

У складних допоміжних виробництвах облік витрат ведеться в розрізі статей калькуляції за позамовним або передільним методом з використанням елементів нормативного.

Цехи допоміжного виробництва можуть надавати один одному послуги.

Зустрічні послуги можуть бути оцінені:

– за лановою собівартістю поточного звітного періоду;

– за фактичною собівартістю минулого періоду;

– за фактичною собівартістю звітного періоду (з використанням математичних моделей).

Витрати допоміжних виробництв відображають на рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв.

5. Облік витрат операційної діяльності, які не включаються в собівартість продукції.

У процесі операційної діяльності підприємства виника­ють витрати, які не включаються до собівартості про­дукції (робіт, послуг). Такі витрати підлягають відобра­женню у складі того звітного періоду, у якому вони відбу­лися (п. 7 П(С)БО 16). До таких операційних витрат належать:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші витрати операційної діяльності.

5.1. Облік адміністративних витрат

Адміністративні витрати включають затрати на управління підприємством та витрати невиробничого характеру, зок­рема:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витра­ти, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

— витрати на службові відрядження й утримання апа­рату управління підприємством та іншого загальногоспо­дарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачан­ня, охорона;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, ауди­торські, по оцінці майна тощо);

— витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногоспо­дарського використання;

— витрати на урегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості про­дукції (робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші витрати загальногосподарського значення.

Облік адміністративних витрат ведеться на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Адміністративні витрати, відображені протягом звіт­ного періоду по дебету рахунка 92, в кінці звітного періоду списуються з кредиту цього ра­хунка в дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.

5.2. Облік витрат на збут.

До витрат на збут відносять:

— витрати пакувальних матеріалів для затарення гото­вої продукції на складах готової продукції;

—витрати на ремонт тари;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, тор­говим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

—витрати на рекламу і дослідження ринку (марке­тинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, які зайняті збу­том;

—витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

— витрати на транспортування, перевалку і страхуван­ня готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслу­говування;

— інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

Протягом звітного періоду ці витрати обліковуються за дебетом рахунка 93 “Витрати на збут” в розрізі встановлених підприємством статей витрат. Списують­ся витрати з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінан­сові результати”.

5.3. Облік інших витрат операційної діяльності.

До інших витрат операційної діяльності належать:

· витрати на дослідницьку роботу та розробки;

· собівартість реалізованої іноземної валюти;

· собівартість реалізованих виробничих запасів;

· сума безнадійної дебіторської заборгованості;

· створення резерву сумнівних боргів;

· втрати від знецінення запасів;

· недостачі і втрати від псування цінностей;

· визнані штрафи, пеня, неустойки;

· інші витрати операційної двяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення та інше).

Зазначені операційні витрати, протягом звітного періоду відображаються за дебетом рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, які в кінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунку в Дт рахунку 79.

Дт 94 Кт 302, 312, 334, 362, 612, 632,685, 20, 26, 28, 38, 61, 63, 65, 66.

Дт 79 Кт 94.

6. Облік витрат і доходів майбутніх періодів.

Витрати майбутніх періодів – це витрати, які здійснені у звітному періоді, але відносяться до наступних облікових періодів.

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням нових видів продукції (проектування та конструювання нових видів продукції; розробка технологічної документації; створення інструментального оснащення; переналагодження устаткування; створення та випробовування дослідних партій продукції, розробку норм та нормативів, складання кошторисів і калькуляцій і ін.), з підготовчими роботами до виробництва, сплачені аванси по орендні платі, страхових, рекламних послугах, за періодичні видання та інші.

Облік витрат майбутніх періодів ведеться на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”. За дебетом рахунку відображаються понесені витрати, за кредитом – їх списання і включення до складу відповідних витрат звітного періоду.

Доходи майбутніх періодів – це доходи, які отримані протягом звітного періоду, які належать до наступних облікових періодів. Це одержані аванси за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи, передплата на періодичні видання, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку та інші одержані аванси (крім одержаних авансів, а також попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи).

Отримані наперед платежі для підприємства становлять кредиторську заборгованість, що зумовлює відображення їх в обліку у складі зобов’язань.

Отримані наперед платежі, які підлягають включенню до доходів майбутніх періодів обліковуються на рах. 69 “Доходи майбутніх періодів”. Одержання (нарахування) доходів відображається за кредитом рахунку, а їх списання за дебетом.

Дата добавления: 2015-05-26