Теорія фінансово-господарського контролю 1 страница

1. З етимологічної точки зору “контроль” – це:

1. Заключна функція управління.

2. Перевірка, спостереження за чим-небудь.

3. Подвійний список.

4. Порівняння, зіставлення.

2. Онтологічний аспект контролю передбачає його розгляд як:

1. Проблеми та освітньої дисципліни.

2. Різновиду управлінської діяльності.

3. Типу відносин та виду діяльності.

4. Системи створення інформації.

3. Гносеологічний аспект контролю передбачає його розгляд як:

1. Системи створення вхідної інформаці.

2. Проблеми, науки та освітньої дисципліни.

3. Підсистеми та функції управління.

4. Типу відносин та виду діяльності.

4. Етап становлення контролю в Україні передбачає:

1. Створення інституцій контролю законодавчої та виконавчої влади.

2. Удосконалення чинного законодавства щодо підвищення відповідальності за недотримання норм контролю.

3. Поширення державного нагляду за діяльністю господарюючих суб’єктів.

4. Розмежування та запровадження нових контрольних повноважень контролюючих органів.

5. Принцип системності:

1. Передбачає необхідність трансформування системи контролю.

2. Розкриває сутність контролю, як сукупності взаємопов’язаних елементів.

3. Передбачає пристосованість елементів системи контролю до зовнішнього середовища.

4. Забезпечує отримання ефекту від здійснення контролю.

6. Контроль в системі управління — це:

1. Окрема система.

2. Функція управління.

3. Інвентаризація та ревізія.

4. Посадовий обов’язок виконавця.

7. Контроль в системі економічних наук:

1. Є системою спеціальних економічних знань.

2. Не є наукою.

3. Прикладна дисципліна у науці про управління.

4. Дисципліна на межі декількох наук.

8. Економічний контроль має наступні функції:

1. Практичну.

2. Виховну.

3. Усі перелічені.

4. Пізнавальну.

9. Контроль з боку власника — це:

1. Фіскальний контроль.

2. Суспільний контроль.

3. Вірна відповідь відсутня.

4. Економічний контроль.

10. Поняття «зміст економічного контролю» включає в себе:

1. Систему конкретних заходів з раціонального господарюванню.

2. Перевірку господарської діяльності.

3. Систему спостереження за діяльністю підприємця.

4. Виявлення порушень законодавства.

11. Тематична контрольна перевірка –це:

1. Засіб періодичного контролю.

2. Ревізія.

3. Засіб поточного контролю.

4. Засіб загальноекономічного контролю.

12. Організаційний аспект контролю передбачає:

1. Сукупність прийомів перевірки документів.

2. Вибір форми контролю, склад його суб’єктів і об’єктів.

3. Сукупність прийомів перевірки операцій.

4. Методи здійснення контролю.

13. Найбільш ефективним є такий контроль, який допомагає:

1. Виявити обман.

2. Виявити невикористані резерви.

3. Виявити винних посадових осіб.

4. Виявити всі помилки.

14. Продовжує зворотній зв’язок між суб’єктом і об’єктом управління функція:

1. Планування.

2. Регулювання.

3. Контролю.

4. Обліку.

15. Методологічно сутність контролю як поняття зводиться до:

1. Фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських фактів.

2. Вивчення, порівняння і виявлення відхилень.

3. Усього переліченого.

4. Прийняття управлінських рішень.

16. Система контролю — це сукупність:

1. Технічних засобів контролю.

2. Різних об’єктів контролю.

3. Форм і методів контролю.

4. Суб’єктів, об’єктів, контрольних дій.

17. До повноважень органів законодавчої та виконавчої влади належать:

1. Визначення конституційності норм контролю.

2. Визначення форм і видів контролю.

3. Правильна відповідь відсутня.

4. Формування норм контролю.

18. Встановіть, чи вірне дане твердження:

1. Економічний контроль – це контроль, спрямований на відстеження стану економіки та соціального розвитку країни.

2. Економічний контроль – це контроль, спрямований на захист та примноження об’єктів права власності.

3. Економічний контроль – це контроль, який здійснюється шляхом дослідження інформації про здійснення господарської операції в системі обліку.

4. Економічний контроль – це контроль, який здійснюється за власним бажанням суб’єкта господарювання.

19. До стратегічних завдань контролю належать:

1. Виявлення відхилень та їх причин.

2. Пошук економічних ресурсів і ефективність їх використання.

3. Визначення факторів, що призвели до відхилень.

4. Інтерпретація відхилень.

20. До тактичних завдань контролю належать:

1. Попередження небезпечних порушень.

2. Прогнозування ситуації для об’єкта.

3. Оцінка відхилення як «небезпечного» або «безпечного» для системи.

4. Пошук економічних ресурсів.

21. Функція контролю — це така характеристика управління, що дозволяє:

1. Визначити форми контролю, склад його суб’єктів і об’єктів.

2. Вибрати певні методи здійснення контрольних дій.

3. Правильна відповідь відсутня.

4. Виявити проблеми і відповідно скоригувати діяльність системи.

22. Контроль є ефективним, якщо він:

1. Відповідає всім вказаним характеристикам.

2. Є своєчасним, простим, економічним.

3. Має стратегічний характер.

4. Націлений на досягнення конкретного результату.

23. ДКРС України – є системою фінансових органів, на яку покладені функції:

1. З контролю за законністю та ефективністю використання коштів державного та місцевих бюджетів, державних цільових та позабюджетних фондів, валютних кредитів.

2. З оперативного управління видатками державного бюджету.

3. По здійсненню фіскального контролю за діяльністю платників податків та забезпечення виконання доходної частини бюджету.

4. По здійсненню управління державними корпоративними правами.

24. До функцій контролю належать:

1. Усі перелічені.

2. Спостереження.

3. Оцінка.

4. Моніторинг.

25. Особливість суб’єктів державного контролю полягає в тому, що вони є:

1. Тільки виконавцями контролю.

2. Тільки ініціаторами контролю.

3. Правильна відповідь відсутня.

4. Як ініціаторами, так і виконавцями контролю.

26. Функції зі здійснення постійного контролю за використанням коштів державного бюджету здійснює:

1. Державне казначейство України.

2. Пенсійний фонд України.

3. Національний банк України.

4. Рахункова палата України.

27. Функції з оперативного управління видатками державного бюджету здійснює:

1. Фонд державного майна України.

2. Державна контрольно-ревізійна служба України.

3. Державне казначейство України.

4. Державна податкова адміністрація України.

28. Функції з контролю за використанням коштів державного і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів і валютних кредитів здійснює:

1. Національний банк України.

2. Державна контрольно-ревізійна служба України.

3. Рахункова палата України.

4. Державне казначейство України.

29. Основним суб’єктом фіскального контролю в Україні є:

1. Аудиторська палата України.

2. Державна податкова адміністрація України.

3. ДКРС України.

4. Рахункова палата України.

30. Функції з надання кредитів уряду, обслуговуванню внутрішнього державного боргу здійснює:

1. Державне казначейство України.

2. Фонд державного майна України.

3. Рахункова палата України.

4. Національний банк.

31. Сфери формування доходів бюджету, видатків бюджету, формування та використання державної і комунальної власності є об’єктами:

1. Державного фінансового контролю.

2. Аудиту.

3. Муніципального контролю.

4. Банківського нагляду.

32. Головним органом фінансового контролю в системі виконавчої влади є:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Міністерство фінансів України.

3. Державна податкова адміністрація України.

4. Аудиторська палата України.

33. Соціальні видатки держави затверджуються:

1. Законом „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

2. Державними соціальними стандартами.

3. Законом „Про державний бюджет”.

4. Не затверджуються в загалі.

34. Мета контролю полягає у:

1. Покаранні винних осіб.

2. Виявленні порушень.

3. Правильна відповідь відсутня.

4. Досягненні системою встановлених цілей.

35. Державний фінансовий контроль реалізується ДКРС через проведення:

1. Комплексних ревізій.

2. Тематичних контрольних перевірок.

3. Ревізій і перевірок.

4. Державного фінансового аудиту та інспектування.

36. Ретроспективний контроль:

1. Здійснюється перед виконанням господарських операцій.

2. Виявляє відхилення в поточній діяльності.

3. Сприяє мотивації та надає інформацію для планування.

4. Здійснюється в ході виконання господарських операцій.

37. За часом здійснення ревізія належить до:

1. Перспективного контролю.

2. Послідуючого контролю.

3. Оперативного контролю.

4. Попереднього контролю.

38. До основних ознак ревізії належать:

1. Всі перелічені.

2. Чіткий правовий статус.

3. Межі розповсюдження та строки проведення.

4. права та обов’язки ревізорів та посадових осіб, діяльність яких перевіряється.

39. Встановіть, чи вірне дане твердження:

1. ДКРС може перевіряти підприємства недержавної форми власності за власною ініціативою.

2. ДКРС не може перевіряти підприємства та організації, що отримують кошти з валютних фондів.

3. ДКРС може перевіряти Секретаріат Президента України.

4. ДКРС не може перевіряти підприємства недержавної форми власності за власною ініціативою.

40. Підконтрольними органам ДКРС є:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Служба безпеки України.

3. Верховна Рада України.

4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади.

41. Завдання ревізії підприємств, організацій недержавного сектору економіки, які не одержували бюджетних коштів, не використовували державного майна, визначаються:

1. Прокуратурою.

2. Органом дкрс.

3. Органом ДПА.

4. Органом, який доручив проведення ревізії.

42. Державний фінансовий аудит є різновидом:

1. Державного фінансового контролю.

2. Інспектування.

3. Ревізії.

4. Всі відповіді вірні.

43. Ревізії за зверненням правоохоронних органів проводяться:

1. Все зазначене вірне.

2. За спеціальним зверненням чи дорученням органів державної влади.

3. У суб’єктів господарювання, підконтрольних та непідконтрольних органам дкрс.

4. З ініціативи органів державної влади.

44. Відомчі ревізії здійснюються:

1. Контрольно-ревізійним апаратом органів державного контролю.

2. Контрольно-ревізійним апаратом вищестоящих органів.

3. Органами незалежного контролю.

4. Правильної відповіді немає.

45. Метою системи внутрішнього контролю є:

1. Надання інформації зовнішнім контрольним органам.

2. Забезпечення економічної безпеки та ефективного функціонування суб'єктів господарювання.

3. Стеження за виконанням персоналом інструкцій.

4. Виявлення всіх без виключення помилок у бухгалтерському обліці.

46. Якщо суб’єкт господарювання має частку державного майна, то одним із завдань ревізії є:

1. Підтвердження достовірності звітності.

2. Обов’язкове здійснення аналізу ефективності використання майна.

3. Обов’язкове здійснення аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання.

4. Обов’язкове визначення прибутковості суб’єкта господарювання.

47. Строки проведення планової виїзної ревізії:

1. В будь-який час за бажанням власника.

2. Один раз на три роки.

3. Не частіше одного разу на календарний рік.

4. Кожного кварталу.

48. За результатами ревізії надається:

1. Службова записка.

2. Рекомендації.

3. Висновок.

4. Акт.

49. Перевірку оприлюдненої звітності та системи обліку, на базі якої вона створена, слід визначити як:

1. Ревізію (документальну).

2. Інвентаризацію.

3. Внутрішній контроль.

4. Аудит.

50. Виникнення аудиту в підприємництві обумовлено:

1. Інтересами держави по контролю за власністю.

2. Відсутністю державної системи контролю.

3. Інтересами менеджменту.

4. Розвитком кількості власників, їх відчуженістю від управління власністю.

51. Операційний аудит — це:

1. Перманентна інвентаризація.

2. Перевірка окремих господарських операцій.

3. Систематичний огляд діяльності підприємства з метою її покращання та недопущення помилок.

4. Перевірка однієї господарської операції за весь період її здійснення.

52. Аудит фінансової звітності — це:

1. Перевірка однієї господарської операції за весь період її здійснення.

2. Аудит відповідності вимогам законодавства.

3. Аудит достовірності показників звітності.

4. Перманентна перевірка звітності.

53. Метою ревізії є:

1. Складання акту.

2. Висловлення думки про достовірність показників звітності.

3. Виявлення недоліків з метою їх усунення.

4. Перевірка.

54. Найважливішим принципом аудиту є:

1. Незалежність.

2. Порядність.

3. Конфіденційність.

4. Об’єктивність.

55. Аудит відрізняється від ревізії:

1. Строками проведення.

2. Метою, завданнями, правовим регулюванням.

3. Нічим.

4. Обов’язковістю, методами проведення.

56. Встановіть, чи вірне дане твердження:

1. В основі аудиту лежить цивільне право.

2. Завданням аудиту є збереження активів, профілактика зловживань.

3. В основі ревізії лежить принцип розумної достатності з орієнтацією на співвідношення затрат і результатів.

4. За своїм характером аудит і ревізія однакові види діяльності.

57. Перевірка є формою реалізації:

1. Попереднього та поточного контролю.

2. Представницького контролю.

3. Стратегічного та тактичного контролю.

4. Документального та фактичного контролю.

58. Планові виїзні перевірки здійснюються:

1. Не частіше 1 разу на місяць.

2. Кожного кварталу.

3. 1 раз у півріччя.

4. Не частіше 1 разу на рік.

59. Про планову виїзну перевірку суб’єкт господарювання:

1. Не повідомляється.

2. Повідомляється письмово за 10 днів.

3. Повідомляється усно за 1 день.

4. Правильна відповідь відсутня.

60. У разі реорганізації (ліквідації) підприємства проводяться:

1. Перевірки не проводяться.

2. Планові перевірки.

3. Позапланові перевірки.

4. Правильна відповідь відсутня.

61. За результатами оперативних перевірок, які проводяться органами ДПС складається:

1. Акт.

2. Довідка.

3. Висновок.

4. Рекомендації.

62. Внутрішній контроль здійснюють:

1. Органи ДПА.

2. Внутрішні служби підприємств.

3. Незалежні аудитори.

4. Будь-які контрольні органи.

63. Встановіть, чи вірне дане твердження:

1. Організованість СВК означає спроможність швидко та легко пристосовуватись до змін в ході здійснення діяльності.

2. Вибірковість СВК означає спроможність оперативно реагувати на управлінські та інші дії.

3. Раціональність СВК означає спроможність знаходити оптимальні рішення з організації та здійснення контролю.

4. Гнучкість СВК означає спроможність забезпечити вибір об’єкта і інформації для проведення перевірки.

64. Найважливішим елементом СВК є:

1. Дотримання необхідних правил і процедур.

2. Фактичний контроль за активами.

3. Незалежні перевірки виконання обов’язків.

4. Компетентний персонал, що заслуговує довіри.

65. Встановити чи вірне дане твердження:

1. Ревізія є засобом поточного контролю.

2. Метою ревізії є підтвердження достовірності звітності.

3. ДКРС обов'язково перевіряє підприємства не державної форми власності.

4. Ревізія об'єднує в собі фактичний і документальний контроль.

66. Зміст контролю визначається:

1. Формами здійснення.

2. Предметом його вивчення, метою та завданнями, принципами і функціями.

3. Методичними прийомами та процедурами.

4. Господарською діяльністю суб’єкта.

67. Розгляд предмету контролю в просторовому аспекті означає:

1. Визначення часу здійснення контролю.

2. Визначення об’єктів контролю.

3. Відповідність предмета контролю оточуючому економіко-правовому середовищу.

4. Визначення спрямованості контролю.

68. Параметр об’єкту контролю — це:

1. Характеристика зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на об’єкт.

2. Діюче законодавство україни.

3. Регістри бухгалтерського обліку.

4. Якісна/кількісна характеристика найбільш суттєвої сторони об’єкта.

69. Предмет контролю має свою конкретизацію в:

1. Звітності та регістрах обліку.

2. Висновку контролера.

3. Наявному майні об’єкта перевірки.

4. Об’єктах, які характеризуються контрольованими параметрами.

70. Предметом контролю є:

1. Адекватність відображення господарського факту в системі обліку.

2. Адекватність системи обліку.

3. Стійкий фінансовий стан підприємства.

4. Правильно визначений фінансовий результат.

71. Інформаційною моделлю господарського факту є:

1. Бухгалтерський баланс.

2. Статут.

3. Договір.

4. Первинний документ.

72. Реальний факт — це:

1. Факт, здійснений в конкретному місці, в конкретний час та з участю реальних юридичних або фізичних осіб.

2. Факт, здійснений своєчасно.

3. Факт, відображений в регістрах бухгалтерського обліку.

4. Факт, відображений у бухгалтерській звітності.

73. Господарський факт може інтерпретуватись як:

1. Реальний і точно відображений.

2. Усе перелічене вірне.

3. Реальний і неточно відображений.

4. Точно відображений і нереальний.

74. До об’єктів, стан яких оцінюється тільки за кількісними характеристиками, належать:

1. Господарські процеси.

2. Економічні ресурси і результати діяльності.

3. Інформаційні можливості бухгалтерського обліку.

4. Оперативність функції управління.

75. Висновок про достовірність бухгалтерської звітності, законність господарських операцій та ефективність використання ресурсів базується на оцінці об’єктів у:

1. Минулому.

2. Теперішньому часі.

3. Майбутньому.

4. Минулому та теперішньому часі.

76. В межах внутрішнього контролю знаходяться:

1. Тільки засоби та предмети праці.

2. Тільки основне та допоміжне виробництво.

3. Всі види об’єктів контролю.

4. Тільки організаційні форми та функції управління.

77. Критерієм вибору суттєвих факторів, що впливають на поведінку об’єкта контролю, є:

1. Процедури контролю.

2. Завдання контролю.

3. Мета контролю та компетенція контролера.

4. Форми контролю.

78. Правильне визначення параметрів контрольованого об’єкта значною мірою впливає на:

1. Результат контролю.

2. Вибір процедур контролю.

3. Вибір суб’єктів контролю.

4. Методи контролю.

79. До загальнонаукових методичних прийомів, які застосовуються в контролі відносять:

1. Інвентаризацію, контрольні заміри.

2. Аналіз, синтез, аналогію, моделювання.

3. Економічний аналіз, експеримент.

4. Інформаційне моделювання, службове розслідування.

80. До групи органолептичних методичних прийомів належать:

1. Статистичні розрахунки, групування недоліків.

2. Аналітичні групування, камеральні перевірки.

3. Вибіркові спостереження, службове розслідування.

4. Системний аналіз.

81. До розрахунково-аналітичних методичних прийомів слід віднести:

1. системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

2. Аналітичне групування, систематизоване групування.

3. Групування недоліків, інформаційне моделювання.

4. Економіко-математичні методи, статистичні розрахунки.

82. До прийомів узагальнення і реалізації результатів контролю відносять:

1. Групування недоліків, службове розслідування.

2. Дослідження документів, нормативно-правове регулювання.

3. Конкретизацію, моделювання.

4. Документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування.

83. Економічний аналіз застосовується при:

1. Попередньому контролі.

2. Ретроспективному контролі.

3. Всіх перелічених видах контролю.

4. Поточному контролі.

84. Інвентаризація є основним прийомом:

1. Ретроспективного контролю.

2. Поточного контролю.

3. Попереднього контролю.

4. Не є прийомом контролю.

85. Одним із видів технологічного контролю є:

1. Контроль якісних характеристик виробів.

2. Контроль якості сировини і матеріалів.

3. Контроль кількісних показників продукції.

4. Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво.

86. Синтез — це прийом:

1. Розчленування об’єкта на складові частини.

2. Вивчення окремих частин об’єкта.

3. Вивчення взаємозв’язку факторів, що впливають на об’єкт контролю.

4. Вивчення об’єкта в цілісності, в єдності.

87. Дедукція — це спосіб виведення висновків від:

1. Загального до окремого.

2. Окремого до загального.

3. Окремих величин до точних характеристик якісних зв’язків і відношень.

4. Якісних зв’язків і відношень до окремих величин.

88. Якщо при перевірці звіряють показники звітних форм на узгодженість між собою, то це:

1. Верифікація.

2. Інвентаризація звітності.

3. Зустрічна перевірка.

4. Камеральна перевірка.

89. Перевірка наявності і стану матеріальних активів, фінансових ресурсів і розрахунків, повторна лічильна та бухгалтерська обробка первинних документів — це:

1. Ревізія.

2. Бухгалтерська експертиза.

3. Слідчий експеримент.

4. Інвентаризація.

90. Хронологічний, систематизований і хронологічно-систематизований способи групування належать до прийомів:

1. Групування недоліків.

2. Аналітичного групування.

3. Економічного аналізу.

4. Статистичних розрахунків.

91. Контроль достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій та відповідності їх діючому законодавству — це прийом:

1. Документування результатів проміжного контролю.

2. Дослідження документів.

3. Нормативно-правового регулювання.

4. Експертизи бухгалтерських документів.

92. До спеціальних методичних прийомів контролю належить:

1. Функціонально-вартісний аналіз.

2. Розрахунково-аналітичні методи.

3. Системний аналіз.

4. Аналіз.

93. Якщо суцільний контроль неможливий або недоцільний, то використовуються прийоми:

1. Конкретизації.

2. Статистичних розрахунків.

3. Абстрагування.

4. Вибіркових спостережень.

94. Методика контролю — це:

1. Сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів.

2. Сукупність відповідних процедур контролю.

3. Сукупність відповідних принципів, методів, засобів та прийомів.

4. Сукупність принципів контролю.

95. Аналіз — це загальнонауковий метод, який передбачає:

1. Розгляд об’єкта як єдиного цілого.

2. Пізнання одних об’єктів на основі їх подібності з іншими.

3. Пізнання конкретних, притаманних тільки даному об’єкту, особливостей.

4. Розгляд кожної частки об’єкта як самостійного предмету контролю.

96. Метод, оснований на заміні об’єкта контролю його аналогом, називається:

1. Аналогія.

2. Конкретизація.

3. Абстрагування.

4. Моделювання.

97. Незвичайно крупні списання з рахунків дебіторської заборгованості, нетипово малий обсяг реалізації, нетипово крупні виплати вивчаються за допомогою метода:

1. Сканування.

2. Перевірки по суті.

3. Перерахунку.

4. Інформаційного моделювання.

98. Щоб пересвідчитись у забезпеченні умов зберігання коштів у касі необхідно застосувати прийом:

1. Опитування.

2. Ознайомлення з договором про матеріальну відповідальність касира.

3. Інвентаризація.

4. Огляд приміщення каси.

99. Контрольний обмір робіт – це прийом:

1. Фактичного контролю.

2. Документального контролю.

3. Суцільного контролю.

4. Вибіркового контролю.

100. Результати зустрічних перевірок оформлюються:

1. Довідкою.

2. Доповідною запискою.

3. Актом.

4. Будь-яким з вказаних документів.

101. Перевірка наявності обов’язкових реквізитів, кодів фірми, справжності підписів – це:

1. Огляд змісту первинного документу.

2. Перевірка первинного документа за формою.

3. Зустрічна перевірка.

4. Бухгалтерська експертиза.

102. Встановити відповідність якості виготовленої продукції стандарту якості можна за допомогою застосування:

1. Технологічного контролю.

2. Хіміко-технологічного контролю.

Дата добавления: 2015-05-26