Організація оздоровчої фізичної культури в виробничій сфері

Виробнича фізична культура розв'язує такі завдання:

• зміцнення здоров'я;

• створення найбільш сприятливих умов для оволодіння професією, підви­щення і збереження кваліфікації та професійної працездатності;

• сприяння швидкому відновленню працездатності та зниженню втоми, як у процесі праці, так і після роботи;

• поєднання фізичних вправ з гігієнічними та фізіотерапевтичними проце­дурами для профілактики несприятливих впливів.

Упровадження виробничої фізичної культури дає значний економічний ефект, що забезпечується підвищенням професійної працездатності завдяки зни­женню втоми й підвищенню продуктивності праці, збільшення обсягу продукції, зниженням втрат від браку і т.д.;

• зниженням загальної професійної захворюваності, виробничого травматизму завдяки загальному зміцненню організму робітників і цілеспрямованій дії фізичних вправ, які враховують характер трудової діяльності.

Виробнича фізична культура як система мас такі самостійні напрями:

1) виробнича гімнастика, основними завданнями якої є підвищення праце­здатності під час роботи за рахунок зниження втоми, прискорення відновлюваль­них процесів;

2) післяробоче відновлення, яке сприяє прискоренню відновлювальних про­цесів після закінчення робочого дня;

3) профілактичні заходи щодо несприятливих факторів праці, підвищення стійкості організму до їх дії;

4) професійно-ирикладна фізична підготовка, яка передбачає розвиток або підтримку визначеного рівня фізичних і психічних якостей, умінь і навиків.

Виробнича гімнастика включає чотири форми занять:

• ввідна гімнастика;

• фізкультпаузи;

• фізкультурні хвилинки;

• мікропаузи.

Ввідна гімнастика — це комплекс фізичних вправ, які готують людину до роботи. Оскільки різні фізіологічні функції організму, в тому числі центральна нервова система (ЦНС), включаються в робочий режим та досягають оптималь­ної інтенсивності неодночасно, виникає необхідність їх активізації.

Фізкультпаузи, що вводяться в режим робочого дня для активізації віднов­лення працездатності, базуються на принципі активного відпочинку. Під час фізкультпаузи виконуються декілька вправ (5-7), які здатні забезпечити ефект відновлення в результаті "переключення" - зміни характеру діяльності або чергу­вання роботи різних ланок рухового апарату. Ефект активного відпочинку, відкритий І.М.Сєченовим, проявляється відразу та зберігається 1,5-2 години.

Для ефективної організації фізкультпауз усі професії поділяються на чотири групи:

1-а група - професії легкої праці, робота пов'язана з виконанням простих операцій кистями та пальцями рук. Напруження уваги й зору при обмеженій рухливості та робоча поза стомлюють людину своєю одноманітністю. Прикладом можуть бути працівники конвеєрів.

2-а група - професії фізичної праці середньої напруженості. Робота викону­ється в позі стоячи, включає елементи розумової та фізичної праці, вимагає на­пруження уваги, зору, великої точності. Рухи різноманітні, динамічні, з помір­ними фізичними зусиллями. Прикладом є робітники-верстатники.

3-я група - професії важкої фізичної праці, їх робота пов'язана із застосува­нням значних фізичних зусиль. В основному виконується стоячи, за участю прак­тично всіх м'язових груп, викликає значну фізичну втому. Прикладом можуть бути вантажники, монтажники-висотники, маляри.

4-а група - професії розумової праці. Робота вимагає значного інтелекту­ального, нервового, емоційного напруження, але малорухома, без фізичних зу­силь. Прикладом можуть бути бухгалтери, вчителі, науковці.

Складено типові схеми фізкультпауз за групами праці. В їх розробці брали участь досвідчені фахівці, зокрема В.М.Баранов, П А.Мусаєлов, Л.Н.Ніфон-това та ін. Фізкультурні паузи можуть бути комплексними за умови, що фізичні вправи чергуються з прийомами самомасажу, локальними гідропро-цедурами, елементами психорегуляційного тренування.

Фізкультурні хвилинки належать до малих форм активного відпочинку. Вони проводяться впродовж 1-2 хв і включають 2-3 вправи.

Фізкультурні хвилинки можуть бути загальної або локальної дії. Позитив­ний ефект досягається лише за умови багаторазового виконання різних за змістом фізкультурних хвилинок упродовж робочого дня. В основному, через 1,5-2 години роботи виникає потреба у відпочинку, її можна задовольнити за допо­могою відповідного комплексу фізичних вправ.

Мікропауза - ще одна мала форма активного відпочинку. У ній використо­вується, як правило, одна вправа, окремий рух або прийом, які повторюються 4-6 разів упродовж 20-30 с. Позитивний ефект досягається за рахунок багаторазового виконання - 5-8 разів упродовж робочого дня.

Мікропаузи сприяють зниженню збудливості ЦІІС та аналізаторних систем (м'язове розслаблення, пасивний відпочинок із заплющеними очима й поєднанні з простими формулами аутотренінгу, глибоким ритмічним диханням, подовженим видихом).

Мікропаузн сприяють також нормалізації мозкового та периферійного кро­вообігу. Вони включають різні рухи головою, дихальні вправи, елементи і прийо­ми самомасажу окремих частин та ділянок тіла.

Правильно побудований режим роботи, ефективна її організація не гаран­тують повного вирішення питання ліквідації фізичної втоми або нервового напру­ження. Саме тому після закінчення робочого дня людина здебільшого відчуває втому.

Дослідження свідчать, що основна маса робітників та службовців (близько 55 %) відчувають втому середнього ступеня, 25 % - значно втомлюються, а 20 % - втоми не відчувають. Отже, близько 80 % осіб, які працюють, потребують післяробочого відновлення.

Одним із засобів, що дає змогу прискорити процес відновлення, є спеціаль­но підібрані фізичні вправи, дія яких базується на ефекті рухових переключень.

Заняття на підприємствах з метою відновлення працездатності можуть проводитись у цеху, у спеціально обладнаних відновлювальних центрах, кімнатах психологічного розвантаження, на спортивних спорудах поблизу підприємств.

Для відновлення сил використовуються різні засоби фізичної культури як самостійно, так і в комплексі з гігієнічними та фізіотерапевтичними процеду­рами, психорегулюючим тренуванням. Вибір цих засобів залежить від характеру локалізації та ступеня втоми після закінчення праці.

Відновлювальна гімнастика проводиться відразу після закінчення робочого дня. Якщо є чи наявні належні санітарно-гігієнічні умови, вона може проводитися безпосе-редньо на робочих місцях. Під відновлювальною гімнастикою розуміють комп-лекс фізичних вправ, іноді разом із самомасажем, який виконується 7-10 хв і включає 7-9 вправ.

Заняття у відновлювальних центрах різного типу - комплексних або одно-функціональних. Вони можуть бути обладнані різними технічними засобами: психорегуляції, пасивної дії, гідротеплодії.

У центрах комплексного типу використовуються різні засоби відновлення, в однофункціональних — переважає один засіб. Так, у центрі гідровідновлення основним засобом є басейн, ванни, бані тощо. У центрах психорегуляції основ­ним засобом є аутогенне тренування.

Заняття в центрах проходять три рази на тиждень безпосередньо після роботи впродовж 25-30 хв. Вони проводяться у формі уроку і складаються з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Використання різних технічних засобів для виконання вправ дає змогу значно скоротити час занять. У ході занять слід проводити самоконтроль за ЧСС. Приблизні комплекси вправ із застосува­нням тренажерної техніки розроблено Н.А.Мусаєловим, Л.Н.Ніфонтовою.

Основним завданням занять виробничою фізичною культурою профілак­тичного спрямування є підвищення стійкості організму до несприятливих дій різних факторів праці. Якщо у 30-ті роки основним несприятливим фактором був значний відсоток важкої праці, то нині.несприятливий вплив на організм має гіпокінезія - обмежена кількість і обсяг рухів та гіподинамія - зменшення м'язо­вих зусиль у процесі праці. Одночасно зі зменшенням частки важкої фізичної праці різко збільшилася кількість видів діяльності, пов'язаних з простими та одноманітними операціями, які розвивають особливий функціональний стан - монотонію.

Встановлено, що незначні, постійні фізичні навантаження впродовж трива­лого часу можуть призвести до перенапруження та розвитку захворювань нерво­во-м'язового апарату.

Основними формами занять фізичними вправами профілактичної спрямо­ваності є профільовані групи здоров'я, самостійні заняття, заняття у фізкультурно-оздоровчих центрах підприємств та ін. Кожна з названих форм має свої особливості.

Профільовані групи здоров'я організуються для працівників, які мають однотипні умови чи характер роботи або однотипні захворювання.

У профільованих самостійних заняттях також використовуються різні види вправ з урахуванням специфіки праці та професійних захворювань.

Профільні заняття у фізкультурно-оздоровчих центрах підприємств - одна з найбільш ефективних форм профілактичних дій. Заняття проводяться урочною формою до та після роботи, в обідню перерву.

Зміст занять фізичними вправами профілактичної спрямованості визнача­ється методистами разом із лікарями. Заняття супроводжуються лікарським та педагогічним контролем.

Професійно-прикладна фізична підготовка - процес розвитку та підтримки на оптимальному рівні фізичних та психічних якостей, рухових здібностей та навиків, які необхідні при виконанні трудових операцій визначеного характеру, змісту та умов. "'

Основними завданнями професійно-прикладної фізичної підготовки є: • розвиток важливих для конкретної професії рухових якостей; • виховання професійно важливих вольових та інших психічних якостей;

• формування та вдосконалення прикладних рухових здібностей та навиків, пов'язаних з особливостями умов праці;

• оволодіння фізкультурними знаннями про індивідуальне використання засобів фізичної культури для підвищення працездатності.

Професійно-прикладна фізична підготовка проводиться у спеціальних групах, а також у секціях з прикладних видів спорту.

Для проведення професійно-прикладної підготовки професії народного господарства поділяються на сім умовних груп:

• робітники розумової праці;

• водії транспортних засобів (машиністи);

• монтажники, ремонтники, наладчики, регулювальники;

• верстатники;

• працівники конвеєро-поточного виробництва;

• працівники, що виконують операції з підвищеною точністю рухів;

• робітники, що працюють у специфічних умовах.

Вищевикладена організація оздоровчої фізичної культури у виробничій сфері стосується, в першу чергу, міського виробництва. Незважаючи на те, що деякі описані положення можуть бути застосовані в організації оздоровчої фізич­ної культури як в місті, так і на селі, вважаємо за потрібне зазначити особливості проведення названого напряму роботи серед працівників агропромислового * комплексу.

Сільськогосподарське виробництво має свою специфіку, суттєво відрізняє­ться від інших сфер виробництва. Для нього характерні: сезонність і терміновість робіт, праця просто неба з ранньої весни до пізньої осені, віддаленість місця роботи від житла, контакт зі шкідливими для здоров'я хімічними речовинами. Все це обумовлює особливості фізкультурно-оздоровчої роботи, її відмінність від занять мешканців міст, де, в першу чергу, вирішуються проблеми гіподинамії, гіпокінезії та психоемоційного напруження. У сільській місцевості фізкультурні заняття повинні забезпечувати відпочинок, профілактику захворювань, спілку­вання.

Зазначені особливості змісту оздоровчої фізичної культури аграріїв вима­гають розв'язання таких завдань.

• упровадження засобів фізичної культури в режим праці, відпочинку, фор­мування здорового способу життя;

• зміцнення здоров'я, розвиток фізичних якостей, продовження творчого довголіття;

• формування, удосконалення рухових вмінь та навиків, необхідних у виробничій діяльності та побуті;

• підвищення працездатності, забезпечення результативної виробничої діяльності у важких та мінливих умовах;

• профілактика професійних захворювань, позбавлення негативних проя­вів, які виникають у виробничій та побутовій праці тощо.

Визначення змісту та форм проведення фізкультурно-оздоровчих занять залежить від:

• характеру та умов праці;

• місця та умов проживання;

• Індивідуальних інтересів, потреб, нахилів;

• віку, статі, стану здоров'я;

• фізичної підготовленості;

• матеріально-фінансового забезпечення занять. Фізкультурно-оздоровча робота на селі проводиться за такими напрямами: -

Дата добавления: 2015-05-29