Свята, розваги, вірування

Свята українського народу знаходилися в нерозривному взає­мо­зв’язку з його трудовою діяльністю, основними видами якої було землеробство і скотарство. З найдавніших часів зберігся цикл календарних обрядів, приурочених до періодів зимового і літнього сонцестояння. Багатьма святкуваннями відмічався початок весни — вони пов’язані з уявленнями первісних людей про те, що світ щорічно народжується знову і це народження відбувається весною. Як наголошувалося, в Стародавній Русі початок весни вважався і початком нового року. Пізніше початок нового року був приведений у відповідність з візантійським літочисленням, за яким новий рік починався 1 вересня. На українських і білоруських землях паралельно з візантійським літочисленням від створення світу існувало й прийняте католицькою церквою літочислення від Різдва Христова, за яким новий рік починався 1 січня. В документах XIV ст. згадується про існування на українських землях звичаю, пов’язаного з січневим новим роком.

До часу зимового сонцестояння було приурочене свято давньо­слов’янського бога керечуна. Пізніше 25 грудня (за юліанським календарем) проголошувалося свято різдва Христова. В ніч перед різдвом готували кутю — ритуальну їжу, яка є найдавнішою формою жертовного хліба, варили узвар з сушених фруктів і все це ставили в сінях на печі. Навколо святкового столу збиралася вся сім’я. Кутю та іншу їжу відносили найближчим родичам. Дорослі й діти на різдво ходили вулицями і під вікнами будинків колядували — співали пісні-колядки, зміст яких вже був пристосований до новозаповітних тем. Але й саме свято, і колядки були відгомонами стародавніх язичницьких вірувань. Тому автор Густинського літопису з обуренням відзначав, що в колядках «ще про Різдво Христове поминають, але більш коляду бъса величають».

Під новий рік також готували кутю, яка називалася щедрою або багатою. Молодь і діти ходили щедрувати — виспівувати пісні-щедрівки, в яких бажали господарям щасливого нового року, сімейного благополуччя, здоров’я. В щедрівках збереглося багато весняних мотивів, що свідчить про стародавню традицію весняного початку нового року. Вранці в перший день нового року відвіку існував звичай поздоровляти один одного. Дорослі і діти приходили в будинок і засівали — посипали зерном, бажаючи при цьому господарям благополуччя, щастя, здоров’я. Давньослов’янський характер носило свято, приурочене до періоду весняного сонцестояння, коли молодь збиралася і виспівувала веснянки та гаївки.

Особливо барвистим було свято Купала, язичницького бога, якому приносили символічні жертви перед початком жнив (23 червня). Увечері, як писав автор Густинського літопису, збиралася «проста чадь обоєго полу і

сплітала собі вінки з зел’їв, коріння», потім розпалювали багаття, іноді ставили зелену гілку — «вільце» і, взявшись за руки, танцювали навколо вогню, співали пісні. Потім «през оний вогонь прескакують, оному бєсу жертву собі приносящеє». В багатьох народних обрядах вогонь був невід’ємним атрибутом. Люди вірили в його очисну силу. На таких молодіжних гуляннях хлопці і дівчата знайомилися, домовлялися про весілля. Влітку молодь збиралася на гулянні кожну неділю, як свідчить про це й Г. Боплан. Вони влаштовували танці під дуду. Взимку гуляння — досвітки або «вечорниці» — суміщали з роботою. Збираючись в одному з будинків, дівчата пряли і співали пісень, хлопці також були зайняті справою. На свято Андрія дівчата ворожили на своїх суджених.

У віруваннях українського народу збереглося багато язичницьких уявлень про могутні сили природи. Вірили в святість землі, води, поклонялися їм як стародавнім божествам, приносили жертви криницям, озерам, гаям. Прагнучи задобрити сили природи, щоб вони доброзичливо ставились до трудівника і допомагали йому, людина здійснювала ряд магічних дій. До них можна віднести і звичай щедрувати, засівати, орати плугом по снігу на новий рік. Виконання цих обрядів люди вважали однією з умов гарного врожаю і благополуччя сім’ї.

На Україні відвіку існував цикл новорічної обрядовості. Напередодні різдва на вечерю готували кутю, варили узвар і ставили в парадному кутку хати. Вечеря супроводжувалась відповідними приказками. Подібна кутя, але з пирогами (кому дозволяло майнове положення) готувалася і під Новий рік. В звичаї куті відчувалися пережитки первісних вірувань людей. У різдвяний вечір хлопці і дівчата, а також молоді жінки і чоловіки колядували — ходили групами селом і співали господарям під вікнами їх будинків величальні пісні. Колядникам дарували дрібні гроші, продукти, солодощі або пригощали. В містах і містечках дячки і семінаристи цього вечора влаштовували вертеп.

Народні обрядові щедрівки (на зразок колядок) влаштовували й на Новий рік. Хлопчики заходили до хатин і посипали (на Чернігівщині — засівали) — розкидали в хатині злакові зерна, бажаючи господарям здоров’я і достатку, за що одержували пироги, солодощі, дрібні гроші. Для багатьох дітей бідняків щедрівки і колядки були єдиною можливістю поїсти вволю.

Кінець зими і початок весни українці відзначали народним святом масниці з її різноманітними розвагами. На масницю готували в основному борошняні блюда — вареники, пироги з сиром, млинці. Початок весни відмічався як радісне свято. Молодь, що збиралася на вулицях, проводила час в розвагах, іграх, співала веснянки — пісні про розставання із зимою, що прославляли оживаючу природу.

Влітку відзначали зелені святки, з якими пов’язувався ряд вірувань, звичаїв і обрядів. В суботу, напередодні зеленої або так званої русальної неділі, житло прикрашали гілками дерев, квітами, запашною травою. Як і раніше, в літніх

звеселяннях молоді зберігалася купальська обрядовість. Восени і взимку молодь проводила вільний час на вечорницях.

Підводячи підсумок, можна сказати, що на побуті і звичаях українського народу позначилось важке соціальне і національне становище даного періоду. Це, проте не могло згасити в нашому народі властивої йому життєлюбності, патріотизму, прагнення до свободи, віри в майбутнє.

Питання для самоконтролю:

1 Які традиції панували в будівництві житла і господарських споруд в Україні в кінці XIII — першій половині XVII століття?

2 Яке значення мав транспорт і як він розвивався протягом XV — першої половини XVII століття?

3 Що вам відомо про торгові шляхи в Україні, як вони використовувались і яку роль відігравали?

4 Що вам відомо про традиції та специфіку українського костюма XIV — XVII століть?

5 Якими характерними рисами відрізнявся костюм багатих від костюма бідних українців?

6 Якими характерними рисами відрізнявся костюм городян від костюма селян в Україні?

7 Які соціальні проблеми в Україні віддзеркалював розвиток костюма?

8 Який вигляд мав святковий український костюм?

9 Які особливості характеризують українську кухню і чим вони були обумовлені?

10 Які з напоїв були найбільш поширеними в Україні впродовж XIV — першої половини XVII століття?

11 Які з традицій і обрядів українського народу були найбільш поширеними протягом XIV — XVII столітть?

12 Яке місце займав Хліб в обрядах українського народу?

13 Розкажіть про весільні обряди в Україні.

14 Якими були особливості сімейних традицій в Україні?

15 Якими були особливості похоронних обрядів в Україні?

16 Які з давньослов‘янських язичницьких традицій зберіглися в Україні?

17 Як склався і які явища віддзеркалював народний календар, що існував в українських землях в XIV — першіій половині XVII століття?

18 Яким було практичне призначення народного календаря?

19 Як змінився народний календар з 1348 р.?

20 Які зміни відбулися в народному календарі з 1582 р.?

21 Що вам відомо про традиційні сезонні свята українського народу?

Тема 6. Культура України епохи культурно-національного відродження (XIX — поч. ХХ ст.)

Дата добавления: 2015-05-26