Соціально-правовий захист пенітенціарного персоналу України

Друге питання

Висновок по першому питанню

Адміністрація при наявності достатніх основ має право піддавати огляду виробничі об’єкти, а також речі й одяг осіб, що входять на виробничі об’єкти, де працюють засуджені, і виходять із них (ст. 102).

Ø Застосування сили пенітенціарним персоналом України.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби під час виконання завдань з виконання кримінальних покарань у межах своїх повноважень, мають право в порядку і випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про міліцію" та іншими законами України, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.

До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії. Злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору. При застосуванні фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор.

Співробітники та працівники установ кримінально-виконавчої системи мають виконувати певні функції у відповідності із своїми функціональними обов’язками. Ці функції напряму залежать від посади, яку вони займають. Від пенітенціарного персоналу вимагається дотримуватися норм законодавства, що в свою чергу також є проявом політики держави по відношенню до пенітенціарних установ.

Соціально-правовий захист персоналу установ і органів виконання покарань як елемент правового статусу і системи мотивації праці. Основною правовою характеристикою професійної діяльності працівників правоохоронних органів є їх соціально-правовий статус, що становить єдність правового та соціального компонентів.

Загальний правовий статус людини і громадянина для специфіки професійної діяльності де термінується у спеціальний статус та рівні окремих соціальних груп. Існування спеціального правового статусу пов’язане зі спеціальним суб’єктом і залежить від тієї соціальної ролі, в якій можуть до певної міри обмежувати загальні права і обов’язки громадянина.

Суспільні відносини щодо виконання кримінальних покарань потребують правового закріплення взаємин персоналу і засуджених, громадськості, суб’єктів господарювання тощо. В основі правового статусу персоналу установ виконання покарань лежить його фактичний соціальний статус, обумовлений усією сукупністю економічних, політичних, духовних, моральних та інших його характеристик, базою для яких є професійна сфера і конкретна посада. На підставі наведеного вище, правовий статус – це зміст його службово-трудових правовідносин, який має особливості як по вертикалі (залежно від керівного рівня), так і по горизонталі (залежно від напряму діяльності).

Під соціально-правовим статусом працівників установ виконання покарання доцільно розуміти обумовлену реально існуючими суспільними відносинами і закріплену в законодавчих та інших нормативно-правових актах сукупність прав, свобод, обов’язків, законних інтересів, обмежень, морально-правових вимог, заборон, а також положення юридичної відповідальності та соціально-правового захисту як гарантії ефективної діяльності працівників.

Соціально-правовий статус персоналу установ виконання покарань представлений у законодавстві України залежно від специфіки роботи конкретного працівника (зокрема, того виду покарання, для виконання якого задіюється посадовець) і конкретизується на рівні кримінально-виконавчої системи у підзаконних нормативно-правових актах, а на рівні установи виконання покарань – у функціональних обов’язків для кожної посади.

Нинішній соціально-правовий захист працівників правоохоронних органів в цілому вирішує завдання мотивації праці, хоча не завжди робить це науково обґрунтовано. Також можна відмітити спеціалізовані ознаки соціально-правового захисту, притаманні саме для правоохоронних служб: законодавчі заборони і кримінальна відповідальність за протидію у виконанні службових завдань, додаткові заходи з конфіденційності особистих даних, правові гарантії захисту членів сім»ї правоохоронця, форми компенсації за об’єктивно складні умови служби.

Правове положення персоналу - це сукупність прав і обов’язків, покладених на них під час виконання функцій виконання карного покарання.

Ø Права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.

Посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані:

1) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;

2) забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;

3) виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту;

4) застосовувати передбачені законом засоби виправлення і ресоціалізації засуджених; сприяти трудовому та побутовому влаштуванню осіб, звільнених від відбування покарання, та їх соціальній адаптації;

5) забезпечувати виконання актів амністії та помилування;

6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом;

7) проводити реєстрацію засуджених і осіб, узятих під варту, їх фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку та дактилоскопію;

8) забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

9) припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань;

10) запобігати вчиненню злочинів та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймати щодо них рішення;

11) забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

12) виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; провадити дізнання відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

13) брати участь у боротьбі з тероризмом у межах своїх повноважень;

14) виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню злочинів засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення;

15) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення;

16) організовувати загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених та залучати їх до праці;

17) забезпечувати додержання вимог законодавства з охорони державної таємниці, праці та навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки;

18) здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково;

19) забезпечувати правовий і соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та членів їхніх сімей;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів мають право:

1) вимагати від засуджених, осіб, узятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства;

2) проводити огляд і обшук засуджених та осіб, узятих під варту, їх речей, огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких установлені режимні вимоги, а також вилучати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи;

3) тимчасово обмежувати або забороняти відповідно до законодавства рух транспорту на прилеглих до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів територіях, не допускати громадян на ці території або зобов'язувати їх там залишатися чи покинути ці території з метою додержання вимог режиму, захисту життя і здоров'я громадян;

4) у разі здійснення заходів щодо розшуку та затримання засуджених і осіб, узятих під варту, які вчинили втечу, або засуджених, які ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява:

а) входити безперешкодно в будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, а за згодою власників - також у жилі та підсобні приміщення громадян і перебувати в них;

б) зупиняти та проводити огляд транспортних засобів;

в) перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

г) затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються;

ґ) проводити особистий огляд затриманих осіб та речей, що знаходяться при них;

5) одержувати безперешкодно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян відомості, матеріали та іншу допомогу, необхідні для виконання покладених завдань;

6) запроваджувати в установленому законом порядку режим особливих умов в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

7) застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію" та іншими законами України;

8) здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно із законами України;

9) складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання і застосовувати інші заходи, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення;

10) проводити медичний огляд засуджених і осіб, узятих під варту, з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших засобів, що одурманюють, призначати медичне обстеження засуджених;

11) використовувати засоби масової інформації для розшуку засуджених і осіб, узятих під варту, які вчинили втечу;

12) приймати згідно із законом у володіння і користування від установ, організацій і підприємств незалежно від форм власності, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно;

13) користуватися безоплатно при виконанні службових обов'язків усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів;

14) здійснювати інші права, передбачені законом.

Взагалі персонал пенітенціарної системи ділиться на дві категорії, що вирішують різні задачі і мають визначений правовий статус. Перша категорія містить у собі співробітників, що мають спеціальні звання рядового і начальницького складу, друга - робітники та службовці.

Ø Правовий захист осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов’язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.

В інтересах забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та членів їхніх сімей не допускається розголошення в засобах масової інформації відомостей про місце проживання цих осіб.

Відомості про проходження служби особами рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби надаються з дозволу начальників органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань забезпечує осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби зброєю і спеціальними засобами індивідуального захисту для постійного носіння і зберігання в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує працівникам установ і органів виконання покарання, а також членам їхніх сімей гарантований захист. Недоторканність, честь і гідність персоналу охороняються законом.

Співробітники несуть основне навантаження по досягненню поставлених перед установою задач у сферах забезпечення режиму відбування покарання, безпеки, притягнення засуджених до праці тощо. Важливе значення в правовому статусі співробітників займають повноваження, зв’язані з охороною засуджених, попередженням і припиненням втеч, інших злочинів у місцях позбавлення волі.

Правове положення персоналу з числа робітників та службовців визначається законодавством про працю, кримінально-виконавчим законодавством, а також Правилами внутрішнього розпорядку.

Ø Робітники та службовці також мають право:

- на умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни;

- на відшкодування збитку, заподіяного ушкодженням здоров’я в зв’язку з роботою;

- на рівну винагороду за рівну працю без який би те ні було дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру;

- на відпочинок;

- на об’єднання в професійні союзи;

- на соціальне забезпечення за віком, при втраті працездатності й в інших установлених законом випадках;

- на судовий захист своїх трудових прав.

Ø Соціальні пільги.

Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, Закону „Про Державну кримінально-виконавчу службу” та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Вони диференціюються в залежності від посади, виду установи, що виконує покарання, приналежності персоналу до атестованого або вільнонайманого складу й інших основ. Найбільшим числом пільг у силу особою трудомісткості роботи користуються службовці, що виконують кримінальне покарання у виді позбавлення волі. Співробітники установ, на основі чинного законодавства, одержують підвищену заробітну плату

Співробітники Державної пенітенціарної служби України мають право на безкоштовне медичне обслуговування, для них установлюється подовжена відпустка, впродовж якої вони мають право на курортне лікування в санаторіях і будинках відпочинку. При цьому їм може бути виплачена і грошова компенсація.

Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників Державної кримінально-виконавчої служби здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Для співробітників персоналу установ і органів, що виконують покарання, установлені пільги при одержанні позичок на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво, сплаті земельного податку, податку на нерухомість тощо. Держава дає співробітникам житлові помешкання, створює необхідні побутові умови.

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22,23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Держава забезпечує правовий і соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, Закону „Про Державну кримінально-виконавчу службу” та інших законів України, з метою компенсування персоналу фізичних та інтелектуальних затрат, стимулювання досягнень і високих результатів у службовій та професійній діяльності, а також з ураховуванням характеру і умови служби чи роботи, створення відповідних умови для виконання свої службових обов'язків і завдань.

Дата добавления: 2015-05-29