Стаття 194. Поняття цінного паперу

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Чому сучасність є рефлексивною?

А) тому, що суспільство змушено постійно реагувати на різного роду соціальні небезпеки та виклики;

Б) тому, що відбувається постійний процес зміни поколінь;

В) має місце поява нових субкультур;

Г) змінюються ціннісні орієнтації сучасної молоді.

74. Символічний капітал за П.Бурдьє –це:

А) національність людини;

Б) релігійна ідентичністьіндивіда;

В) фінансові ресурси агента;

Г) соціальні ресурси, що пов язані із високою репутацією, престижем, пошаною людини.

75. Передумовою становлення та розвитку сучасної соціологічної теорії є:

А) Велика французька революція 1789 р.;

Б) глобальні зміни в сучасному суспільстві;

В) перехід від традиційного до індустріального суспільства;

Г) занепад соціального інституту релігії.

21. Яка підсудність справ про усиновлення?

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

22. Які наслідки обмеження визнання фізичної особи недієздатною?

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; вона позбавляється права на вчинення будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун, який одночасно несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

Не випадково у рішенні суду не вказується, на який час фізична особа визнається недієздатною, бо згодом, під впливом певних обставин (лікування тощо) стан психічного здоров'я такої особи може покращитися. Якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у фізичної особи поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку. Це можливо за позовом опікуна або органу опіки та піклування.

23. Які наслідки оголошення фізичної особи померлою?

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

24. Умови та наслідки позбавлення батьківських прав.

Батьківських прав можуть позбавити лише з наступних причин передбачених у ст. 164 Сімейного кодексу
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Після того як одного або двох батьків позбавили батьківських прав це потягне за собою відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу наступні правові наслідки:

1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

25. Правові наслідки визнання спадщини відумерлою. Відмова від прийняття спадщини.

Спадщина визнається судом відумєрлою (ст.275 ЦПК) у разі:

1) якщо знайти спадкоємців за заповітом і за законом не вдалося;

2) усунення спадкоємців від права на спадкування;

3) неприйняття спадкоємцями спадщини;

4) відмови від її прийняття.

У статті 1277 ЦК та ст. 274 ЦПК ініціатором процесу визнання спадщини відумєрлою у суді встановлено лише орган місцевого самоврядування с а місцем відкриття спадщини, який є вигодонабувачем. Виходячи ж з то го, що всі відомості про зазначені обставини має нотаріус, він зобов'язаний надати всі необхідні відомості органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Автори дотримуються концепції, що нотаріуси є заінтересованими особами у визнанні спадщини відумерлою, оскільки саме вони несуть обов'язки з приводу охорони спадкового майна, ведуть спадкові справи, тому вони зацікавлені в тому, щоб спадщина не залишалась відкритою тривалий строк.

26. Охарактеризуйте нормативно-правові акти, які передбачають порядок позбавлення батьківських прав

27. Охарактеризуйте нормативно-правові акти, які передбачають порядок усиновлення

28. Право на психіатричну допомогу та форми психіатричної допомоги.

Психіатрична допомога згідно зі ст. 1 Закону визначається як комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбаченими цим законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

До примусових спеціальних заходів надання психіатричної допомоги законом віднесено:

1. психіатричний огляд;

2. амбулаторна психіатрична допомога та її продовження;

3. госпіталізація до психіатричного закладу та продовження такої госпіталізації.

29. Суб’єкти, які уповноважені звернутися до суду. Підсудність справ. Вимоги до заяви.

Відповідно до ст. 279 ЦПК правом звернення до суду з відповідною заявою закон наділяє лікаря-психіатра та представника психіатричного закладу. Отже, родичі, знайомі, співробітники, законні представники, органи опіки та піклування та інші заінтересовані особи не наділені правом на звернення до суду з вимогою про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги або її продовження в примусовому порядку подається до місцевого суду за місцем проживання особи, яка потребує психіатричної допомоги. Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку або про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцем знаходження цього закладу.

Заява про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку за формою та змістом має відповідати загальним та спеціальним вимогам, які встановлені законом. Передусім у заяві про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку повинні бути чітко зазначені підстави для надання особі відповідної психіатричної допомоги та зазначені відомості, що вказують на відсутність усвідомленої згоди особи чи її законного представника щодо надання такої допомоги.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, який має містити обґрунтування необхідності надання особі такої допомоги та інші матеріали. До заяви про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги або примусову госпіталізацію та її продовження має бути доданий висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 2 ст. 280 ЦПК).

30. Підстави надання психіатричної допомоги. Розгляд справи. Судове рішення.

Відповідно до закону підставами для проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника є відомості щодо можливості обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (частини 1, 5 ст. 11 Закону).

Під усвідомленою згодою відповідно до ст. 1 Закону розуміється згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їхні побічні ефекти та альтернативні методи лікування.

• Підставами для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, тобто без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника є можливість її обстеження або лікування лише в стаціонарних умовах у разі встановлення в неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
• неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (ст. 14 Закону).

Так, розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку проводиться судом колегіально в складі одного судді і двох народних засідателів (ч. 4 ст. 234 ЦПК).

Законом встановлено скорочені строки розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку:

• про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом протягом 24 годин;
• про проведення в примусовому порядку психіатричного огляду повинні розглядатися судом протягом 3 днів;
• про надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації мають бути розглянуті протягом 10 днів.

Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра або представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника про припинення надання психіатричної допомоги в примусовому порядку є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги (ст. 282 ЦПК).

31. Звернення до суду із заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. Підсудність справ. Особливості розгляду справ та ухвалення рішення

Право на звернення. Заявником у даній категорії справ є представник протитуберкульозного закладу, повноваження якого повинні бути оформлені за загальними правилами про процесуальне представництво.
Заява повинна містити, крім положень, встановлених ст. 119 ЦПК, встановлені законом підстави для такої госпіталізації (наявність заразної форми туберкульозу, відмова хворого від госпіталізації, ухилення від лікування тощо). До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
Відповідно до ст. 284 ЦПК така заява подається до суду протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу. Однак це не означає, що заява подана з порушенням встановленого строку підлягає залишенню без розгляду. Суд може вказати на це в окремій ухвалі, постановленій у справі.
Заява подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого (лікувальними закладами, слідчими ізоляторами, установами виконання покарань та ін.) (ст. 283 ЦПК, ст. 12 Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”).
Розгляд справи здійснюється колегіально у складі професійного судді та двох народних засідателів. За клопотанням особи, щодо якої ставиться питання про госпіталізацію, для забезпечення таємниці про стан її здоров’я, гарантовану ст. 286 ЦК, суд у нарадчій кімнаті може постановити ухвалу про закритий судовий розгляд.
Справа розглядається судом у строк не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі за обов’язковою участю представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов’язковою. Сама особа, щодо якої ставиться питання про її примусову госпіталізацію, відповідно до ст. 285 ЦПК може брати участь у судовому засіданні крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

32. Загальна характеристика справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Відповідно до ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Суд збір – 0,1 (крім – встановленя факту каліцтва, смерті чи безвісти)

33. Підсудність справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

За місцем проживання заявника. За місцем знаходження будівлі.

34. Коло осіб, що мають права подавати заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Заявниками у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, можуть бути громадяни, заінтересовані у встановленні певних фактів, оскільки від цього залежить можливість реалізації їх суб'єктивних прав.

35. Зміст позовної заяви. Документи що подаються разом із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заява про відкриття провадження у справі про встановлення фактів, які мають юридичне значення, повинна відповідати як загальним вимогам, що висуваються до змісту і форми позовної заяви, встановлених ст. 119 ЦПК, так і спеціальним вимогам, передбаченим ст. 258 ЦПК. У заяві можна просити суд установити кілька фактів, які мають юридичне значення.

У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що по-свідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

36. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення

Рішення суду у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, повинне відповідати загальним вимогам, установленим для рішень суду. Суд має зазначити, які обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлені, і якими доказами вони підтверджуються, а при задоволенні заяви чітко сформулювати, який факт і з якою метою встановлений. Рішення суду про встановлення факту, що підлягає реєстрації в органах РАЦСу або оформленню в нотаріальних органах, не замінює собою документів, що видаються зазначеними органами.

37. Юриздикційність справ про передачу безхазяйної речі в комунальну власність

Заява подається до суду за місце знаходження речі.

Заявник – представник територіальної громади.

Нерухома річ береться на облік протягом 1 р. та про це робиться оголошення в ЗМІ.

Склад суду – 1 суддя

Суд. Збір – 0,1.

38. Відкриття провадження у справі. Заявник. Предмет доказування в справах про передачу безхазяйної речі в комунальну власність

Визначення суб'єкта звернення з відповідною вимогою до суду зумовлено тим, що суб'єктом набуття права власності на безхазяйну нерухому річ є відповідна територіальна громада, на території якої вона розміщена та була виявлена.

Умови передання безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади визначені ЦК України.

Передусім, згідно з ч. 2 ст. 335 ЦК за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена безхазяйна нерухома річ, вона має бути взята на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Головною метою такого оголошення є виявлення власника майна, щоб уникнути необ- ґрунтованого позбавлення його права власності, виявити осіб, які можуть допомогти у встановленні його особи чи заявити права на це майно.

Орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, згідно зі ст. 335 ЦК може звернутись до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, якщо ніхто не заявить про свої права на неї.

Заявник – представник територіальної громади.

Предмет доказування – річ являється безхазяйною, взята на облік, сплив 1р. з дня взяття на облік, публікація в ЗМІ.

39. Розгляд справ та ухвалення рішення про передачу безхазяйної речі в комунальну власність

Розгляд справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність здійснюється суддею одноособово. Відповідно до закону ці справи розглядаються судом за участю заявника і заінтересованих осіб (ст. 272 ЦПК).

Вирішуючи справу, суд встановлює, чи дійсно нерухома річ є безхазяйною, тобто не має власника або він невідомий, чи є фактичні володільці, що певним чином використовують це майно, чи не належить воно померлій особі, особі, яка оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою, і т. ін.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким задовольняє або відхиляє вимогу заявника про передачу нерухомої речі у комунальну власність. Визначивши, що нерухома річ є безхазяйною, тобто не має власника або залишена ним без намірів зберігати право власності на нього, взята на облік в установленому порядку органом, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, та що з дня взяття цієї речі на облік сплив один рік, суд ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади. Рішення суду про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади є підставою для державної реєстрації права власності на це майно в порядку, встановленому законом. Рішення суду про передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна^[256]. Судове рішення за цією категорією справ може бути оскаржене та набуває законної сили в передбаченому законом загальному порядку.

40. Відкриття справи та підстави для визнання спадщини відумерлою

Стаття 1277 ЦК передбачає 4 умови, за яких спадщина може бути визнана відумерлою:

1) відсутність спадкоємців за заповітом і за законом;

2) усунення усіх спадкоємців від права на спадкування;

3) неприйняття спадщини;

4) відмова усіх спадкоємців від прийняття спадщини. Наявність зазначених умов після закінчення одного року з моменту відкриття спадщини є підставою для звернення до суду з відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою. При цьому правом такого звернення наділений лише відповідний орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК).

Заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК). Місцем відкриття спадщини є місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК)

Заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана до суду за місцем відкриття спадщини після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

41. Розгляд справи та ухвалення рішення. Розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю

42. Правовий режим інформації, яка містить банківську таємницю

43. Судова юрисдикція справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю

Банківська таємниця відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію»1 відноситься до інформації з обмеженим доступом і є конфіденційною інформацією. Під нею розуміється інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту

Із змісту ст. 287 ЦПК випливає, що заявником може бути: а) особа, яка має право на отримання такої інформації, але за законом її не наділено правом безпосередньо звертатися до банку з вимогою про розкриття такої інформації; б) особа, яка відповідно до закону має право звертатися до банку із заявою про розкриття банківської таємниці у відповідному обсязі (обмеженому), проте банк відмовив їй у розкритті цієї інформації1.

Справа відповідно до ст. 289 ЦПК розглядається у закритому судовому засіданні, за місцем знаходження банку.

Відповідно до ст. 62 Закону № 2121 -IIІ інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками лише:

· на письмовий запит або з письмовою дозволу власника такої інформації;

· за рішенням суду;

· органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Антимонопольного комітету - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

· органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу - щодо наявності банківських рахунків;

· центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу - на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також стосовно учасників зазначених операцій;

· органам державної виконавчої служби па їх письмову вимогу - з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження";

· стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

44. Розгляд справ та судове рішення про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю

Про відкриття провадження у справі постановляється ухвала, в якій одночасно зазначається про призначення справи до розгляду з визначенням дати. Попереднє судове засідання у справах цієї категорії не проводиться.

Заява розглядається у п'ятиденний строк з дня її надходження у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та байку. Якщо справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, повідомляється тільки заявник. Неявка у судове засідання зазначених осіб без поважних причин не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їх участь обов'язковою.

Суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви, якщо під час судового розгляду встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом.

Встановивши, що заявник вимагає розкрити банківську таємницю за наявності для цього підстав і повноважень, суд ухвалює рішення про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи.

У резолютивній частині рішення вказується, що ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню, а також те, що заявник або особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду і таке оскарження не зупиняє його виконання.

45. Цінні папери в цивільному обороті

1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Дата добавления: 2015-05-29