Відповідальність неповнолітніх в кримінальному праві

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особ­ливий правовий статус. Тому окремим розділом Кримінального кодексу встановлені “ Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

Кримінальній відповідаль­ності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

У віці від чотир­надцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній від­повідальності не всі особи, що вчинили злочини, а лише ті, які вчинили найнебезпечніші злочини, такі, як умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, зґвалтування, диверсію, захоп­лення заручників, розбій, вимагання, бандитизм, те­рористичний акт, хуліган­ство тощо.

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань, як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк, а також - додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Передбачено чотири максимальних строки позбавлення волі, які можуть бути призначені неповнолітньому залежно від тяжкості вчиненого злочину: за вчинений повторно злочину: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – строк не більше 2 років; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років; за тяжкий злочин - не більше 7 років; за особливо тяжкий – не більше 10 років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років.

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.

У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Примусові заходи виховного характеру суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом. Виключена можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи з 14 років, за злочини вчинені з необережності.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Кримінальне право — це система юридичних норм, встановлених органом законодавчої влади, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, котрі їх вчинили.

Злочин і покарання – головні правові інститути, що визначаються його нормами.

Предмет кримінального права становлять відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням зло­чину і застосуванням за це певних покарань.

Методом правово­го регулювання відносин у кримінальному праві є застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин.

Кримінальний кодекс України залежно від ступеня тяжкості поділяє злочини на чотири групи (категорії).

Кожен злочин має стадії - певні етапи його здій­снення. Розрізняють незакінчений та закінчений злочини.

Співучастю у злочинівизнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Основним джерелом галузі є Кримінальний кодекс України - систематизований законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України. Його головною функцією, головним суспільним призначенням є функція захисту найбільш важливих суспільних відносин.

Кримінальна відповідальність - одна із видів юридичної відповідаль­ності, яка настає за скоєння злочинів і встановлюється державою. Суть кримінальної відповідальності в тому, що держава осуджує особу, дає негативну оцінку їй та вчиненому злочину, що ви­значається обвинувальним вироком суду.

Підставою криміналь­ної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеч­ного діяння, яке містить склад злочину.

Кримінальним законом передбачені обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння. За їх наявності вчинене людиною діяння, яке зовні схоже на злочин, не являє собою суспільної небезпеки, тому що дії визнаються суспільно корисними.

Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особ­ливий правовий статус.

Кримінальній відповідаль­ності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

Дата добавления: 2015-05-31