Яка відмінність синграфів від хірографів?

Що означає термін «римське право»?

Римське право — правова система Стародавнього Риму, що діяла до шостого століття, коли Римсько-Візантійська держава прийнялагрецьку мовою уряду. Розвиток римського права охоплює понад тисячу років юриспруденції, від Законів Дванадцяти таблиць (бл. 439 р. до Р. Х.) до лат. Corpus Iuris Civilis (528-35 рр.), запроваджених імператором Юстиніаном І. Це римське право, Кодекс Юстиніана, діяло у Східній Римській імперії (331–1453), а також послужило основою правових систем у континентальній Європі, а також в Ефіопії та найдавніших європейських колоніях, включаючи латиноамериканські.

Історично термін «римське право» також позначає правову систему, яка до кінця XVIII ст. діяла у більшості країн Західної Європи.Німеччина, будучи ядром Священної Римської імперії (963–1816), послуговувалася римським правом довше; таким чином, останнє значною мірою вплинуло на європейські системи громадянського права. Значного впливу римського права зазнало також загальне право Англії та Північної Америки, що особливо виявилось у латинізованому глосарії правової термінології — stare decisis, culpa in contrahendo, pacta sunt servanda.[1] На противагу цьому Східна Європа не зазнала сильного впливу юриспруденції Corpus Juris Civilis, хоч і знаходилася під впливом Візантії; натомість вона прийняла Візантійське право.

Запозичені з грецької практики боргові документи, так звані синграфи і хірографи, які згодом були поширені і на відносини між римськими громадянами.

- Синграфи -«це двосторонній письмовий документ, який фіксував факт пе­редачі кредитором певної суми грошей боржнику, скріплювався підписами і печатками як кредитора, так і боржника, а також підписами свідків. Усе це свідчить про те, що процедура складання синграфа була досить складною. Тут крім наявності свідків оголошувався зміст договору, що не завжди було бажа­ним. Тому в імператорський період синграф поступово втрачає своє значення і натомість приходить хірограф.

Хірограф - це односторонній документ, укладений самим боржником від власного імені, без свідків і ним же підписаний.

Отже, замість книг прибутків і видатків літеральні контракти почали офор­
млятися простою розпискою, про яку детальніше буде йти мова в наступному
параграфі.

Поширення на всю імперію прав римського громадянства при імператорі Каракалі позбавило цей інститут перегринського права юридичної сили. Про­те він не зникає зовсім, а відродився в післякласичному римському праві у вигляді тих письмових cautio, з якими ми вже ознайомилися, розглядаючи пи­тання про стипуляцію.

Дата добавления: 2015-05-31