Індивідуальні і колективні відносини в сфері трудового права

Як економічна категорія трудові відносини являють собою невід'ємну частину виробничих відносин. Вони відображають положення різних соціальних груп, їхні взаємини у виробництві і взаємний обмін діяльністю. Будучи елементом виробничих відносин, трудові відносини знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності з відносинами власності на знаряддя і засоби виробництва і з відносинами розподілу продуктів виробництва. Трудовим відносинам як ланці виробничих відносин властиві всі особливості останніх: вони носять об'єктивний характер (тобто не залежать від свідомості людей), змінюються відповідно до змін продуктивних сил суспільства, завжди піддаються активному впливу з боку надбудови (у т.ч. з боку трудового права як елемента надбудови).

Учасниками (суб'єктами) трудових відносин виступають працівник і роботодавець(організація, власник-підприємець), що свої взаємини будують, як правило, на договірній (контрактної) основі і на відплатних початках. За свою працю працівники одержують або заробітну плату по заздалегідь установлених нормах (тарифам), або частину доходу організації.

Говорячи про трудові відносини як предметові трудового права, варто мати на увазі, що мова в даному випадку йде лише про ті з них, що базуються на найманій праці. Трудові відносини, засновані на самостійній праці (праці власників), відповідно до чинного законодавства не включаються в предмет трудового права. Це відноситься, зокрема, до індивідуально-трудової діяльності, діяльності підприємців-власників, трудовим корпораціям і товариствам, що не застосовують працю найманих робітників. Наприклад, праця письменника, ученого, винахідника, якщо він відбувається поза суспільною кооперацією праці, не відноситься до сфери трудового права. Однак якщо та ж праця письменника чи вченого протікає в трудовому колективі редакції або журналу наукової установи за завданням адміністрації в рамках трудового договору (контракту), те в наявності звичайні трудові відносини, регульовані трудовим правом, тому що вони засновані на найманій праці. У силу найманого характеру госслужби трудові відносини госслужащіх також варто відносити до предмета трудового права, однак служба в Збройних Силах, в органах внутрішніх справ, прикордонних військах, контррозвідці і зовнішній розвідці до предмета трудового права не відноситься, а складає предмет адміністративного права. Служба в зазначених органах виходить за рамки трудових відносин і звичайної роботи. Вона зв'язана з виконанням оборонної функції держави.

Індивідуальні трудові відносини як предмет трудового права характеризуються наступними специфічними рисами: ці відносини протікають в умовах внутрішнього трудового розпорядку з підпорядкуванням працівника регламентованим умовам спільної діяльності; працівник включається в трудовий колектив конкретної організації; включення працівника в трудовий колектив опосредованно особливим юридичним фактом (трудовим договором (контрактом), актом обрання на посаду і т.п.); зміст трудових відносин зводиться до виконання працівником визначеного роду роботи відповідно до його спеціальності, кваліфікацією, посадою. До сказаного варто додати, що працівник виконує визначену міру праці і за свою працю одержує або заробітну плату по заздалегідь установлених нормах (тарифам), або частину доходу організації.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх ціль – виконання працівником визначеної трудової функції.

Розглядаючи трудовий договір у вузькому значенні, варто обмежитися відносинами по його висновку, зміні і припиненню. Це ядро всіх індивідуальних трудових відносин.

До індивідуальних трудових відносин відносяться:

n по професійній орієнтації і профотбору, здійснюваному роботодавцем;

n по висновку, зміні і припиненню трудового договору;

n по навчанню працівників безпосередньо на виробництві і підвищенню їхньої кваліфікації;

n по відстороненню працівників від роботи;

n по оцінці й атестації працівників;

n по заробітній платі і нормуванню праці;

n за робочим часом і часу відпочинку;

n по дисципліні праці;

n по охороні праці;

n по дисциплінарній відповідальності працівника;

n по матеріальній відповідальності сторін трудового договору.

Колективні трудові відносини – це середовище обирання індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне положення з індивідуальними трудовими відносинами.

Так, підводячи підсумок сказаному, можна зробити висновок, що трудові відносини як предмет трудового права являють собою ланку виробничих відносин, що складаються в процесі застосування праці в суспільній кооперації праці, коли громадянин включається в колектив організації для виконання визначеного роду роботи (трудової функції) з підпорядкуванням установленому трудовому розпорядку.

Дата добавления: 2015-05-31