Правопис географічних назв

Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог транскрипції.

Російська літера е передається через е: Верхоянськ, Новочеркаськ, Воронеж, Нева.

Російська літера е передається через є:

а) на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;

б) після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєво, Посьєт;

в) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах -єв, -єєв: Лежнєво, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, мис Рем’янцева;

г) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і: Бєлово, Бєлгород, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, е передається через і: Арабатська Стрілка, озеро Біле, Біловезька Пуща, Піщане, Біла Церква, Стрілка.

Літера ё передається:

а) через йо на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення й+о: Йолкіно, Соловйово;

б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о: р. Оленьок, мис Дежньова, але: р. Березова, Орел.

в) через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.

Літера э передається через е: Ельбрус, Естонія.

Російська літера и передається:

1. Через і:

а) на початку слова: Іркутськ, Іжевськ, Іваново;

б) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц): Челябінськ, Ніжин, Австрія;

в) у кінці невідмінюваних назв: Сочі, Батумі, Сухумі.

2. Через ї після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк, Мар’їно;

3. Через и:

а) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Жигалово, Нальчик, Тушино;

б) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для російської та української мов: Дмитров, Михайловське, Гаврилово, але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін.;

в) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк;

г) у префіксі при: Приволжя, Приморськ;

д) у суфіксах - ик, -ич, -ищ: Зимовники, Боровичі, Осиповичі, Углич, Митищі.

е) у закінченні географічних назв, які вживаються тільки у множині: Березники, Горки, але Жигулі.

є) у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.

Прикметникові закінчення географічних назв передаються:

а) -ый, -ой – через –ий: Грозний, Донський;

б) - ий після твердого приголосного – через - ий: Великий Устюг; після м’якого – через - ій: Нижній Тагіл;

в) - ая, -яя – через -а, -я: Зелена Пристань, Нижня Тунгуска;

г) - ое, -ее – через - е, -є: Бологе, Покровське, Крайнє.

Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Човни, Карські Ворота.

Російські назви з кінцевими -ово, -ево, -ино передаються через -ово, -єво, -іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво, Бородіно, Пушкіно, Мар’їно, Рощино.

Апостроф пишеться в географічних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, П’ятихатки, Ак’яр, Гур’єв.

Апостроф не пишеться перед йо: Муравйово, Соловйово.

М’який знак пишеться в географічних назвах після д, т, з, с, ц, л, н:

а) перед я, ю, є, ї: Пхеньян, Усольє;

б) перед приголосним: Клязьма, Льгов;

в) у кінці слів: Гомель, Нахічевань, Тянь-Шань.

Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українським - ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ.

У географічних назвах, які мають в російській мові основу на приголосний (крім б, п, в, м, ф, р) і закінчення -ье, відбувається подвоєння приголосних: Запорожье – Запоріжжя, Полесье – Полісся, Закавказье – Закавказзя, але Приазов’я, Причорномор’я.

Дата добавления: 2015-05-26