Використання займенників у професійному мовленні

Відмінювання займенників

1. Особливістю відмінювання особових займенників є те, що під час відмінювання у них змінюється не тільки закінчення, а й основа: я – мене –мені – мене – мною – на мені. Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява у них після прийменників та в орудному відмінку початкового звука н-, наприклад: він – його (нього) – йому – його (нього) – ним – на ньому (на нім); вона – її (неї) – їй – її (неї) – нею – на ній.

Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без н: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому.

2. Зворотний займенник себе не має форм називного відмінка, роду, множини. Відмінюється як особовий займенник другої особи ти: -, себе – собі – себе – собою – собі.

3. Вказівні займенники той (та, те), отой (ота, оте), такий (така, таке), отакий (отака, отаке), цей (ця, ці) відмінюються подібно до прикметників твердої групи. Займенники жіночого роду та, ця в родовому і орудному відмінках однини мають такі форми: тієї (тої) – цієї (цеї) – тією (тою) – цією (цею).

Займенники той, цей і те, це у місцевому відмінку однини мають паралельні форми: на тому – на тім, на цьому – на цім.

4. Присвійні займенники наш, ваш відмінюється аналогічно до прикметників твердої групи, а займенник їхній – до прикметників м’якої. Перед закінченням -ого, -ому пишеться м’який знак: їхній – їхнього – їхньому – їхній (їхнього) – їхнім – на їхньому.

5. Означальний займенник весь (увесь) відмінюється як прикметники м’якої групи, а в орудному відмінку множини закінчуються на –іма (всіма). Займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий (всяк), інший, самий (сам) відмінюються як прикметники твердої групи: кожний – кожного – кожному – кожний (кожного) – кожним – кожному.

6. Для відмінювання займенників хто, що, хтось, щось, дехто, дещо, будь-хто, будь-що, хто-небудь, що-небудь, ніхто, ніщо характерний суплетивізм: дехто – декого – декому – декого – деким – на декому. У неозначених займенників якийсь і чийсь у родовому і знахідному відмінках множини з’являється вставний о: якихось, чиїхось; так само утворюється друга форма орудного відмінка займенників хтось і щось, кимсь і кимось, чимсь і чимось.

У прийменникових формах заперечних займенників усі складові частини пишуться окремо, наприклад: ні до кого, ні з ким, ні на кому, ні з ким.

7. Відносний займенник чий має у давальному і місцевому відмінках паралельні форми: чий – чийого – чийому (чиєму) – чий (чийого) – чиїм – на чийому (чиїм).

Оскільки займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно вводити їх в текст. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність. Наприклад: 1) Коли Петренко познайомився з Степаненком, він (?) був уже начальником відділу. Хто був начальником відділу, Петренко чи Степаненко? Тому речення потрібно скласти так. Познайомившись з Петренком, Степаненко вже був начальником відділу. Або: Степаненко вже був начальником відділу, коли познайомивсязПетренком.

Більшість ділових паперів оформляється від імені установи, підприємства, організації. Проте, займенник ми в цій ситуації опускається. Документи, як правило, починаються дієсловами у першій особі множини: просимо…, надсилаємо…, повідомляємо… Особовий займенник ми використовується в документах для пом’якшення категоричності вимоги чи наказу. Паралельно вживається форма третьої особи: Дирекція просить…, завод повідомляє…, фірма надсилає…, дирекція повідомляє…, ректорат зобов’язує...

Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви (у заявах, запрошеннях, офіційних листах, приватних листах, адресованих старшій за віком особі): Прошу Вашого дозволу на поїздку…, Одержав Вашого листа. При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у множині: Ви сказали, Ви повідомили.

Займенник Ви (Вам) (наприклад: Надсилаємо Вам для ознайомлення …) теж можна уникати, що створить загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю: Надсилаємо для ознайомлення....

Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Ви, Вас, Вам, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками Вам, Вас, Вами. Наприклад: Пропоную Вам з’явитись; Прошу Вас уточнити. Введення у текст особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

Якщо більшість документів оформляється офіційно від третьої особи і не містить займенника, то в особових документах чи при адресуванні певній особі вживається особовий займенник я (в автобіографіях, дорученнях, розписках).

Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків, коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським ми з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого (... у процесі дослідження ми дійшли таких висновків).

Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, ними переказано – вони переказали, вами доведено – ви довели.

Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Наприклад, у такому контексті: Доповідачі говорили і про недоліки, і про досягнення. Це слід врахувати в подальшій роботі (з протоколу). Незрозуміло, що слід врахувати: позитивне, чи негативне? Директор звільнив Петренка з займаної посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Яке ж рішення не схвалюють у колективі, про призначення Остапенка чи про звільнення Петренка?

Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово. Наприклад: Петренко В.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера.

Вживання присвійного займенника свій може, деколи, спричинити двозначність у тексті, наприклад: Представник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт. У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому, щоб внести ясність, речення слід змінити: Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт.

Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням. Займенник усякий вживається з відтінком узагальнення (У нашому класі є всякі учні); будь-який має значення такого, якому не віддається перевага у виборі, який завгодно на вибір (Мене влаштує будь-який квиток). Кожний (кожен) – означає виділення будь-якого предмета з кола однорідних. Наприклад: Кожний документ в кінці року здається в архів.

У деяких випадках займенники усякий (всякий), кожний, будь-який можуть заміняти один одного без будь-яких смислових змін, наприклад: Кожна ( або всяка) людина прагне бути щасливою; Президент зможе відповісти на будь-яке (всяке) запитання (заміна можлива).

Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний.

Займенник усякий (всякий) вживається переважно у розмовному мовленні, та художньому стилі. Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).

Займенник будь-який вживається у публіцистичному і науковому стилях. Наприклад: Сучасний Київ можна порівняти з будь-якою європейською столицею.

Займенник будь-який дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий. Наприклад: Завтра ми надамо вам любу (треба будь-яку) інформацію з питань, що належать до нашої компетенції.

Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні перевагу слід надавати займеннику їхній, а не їх (від – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію – реалізовано їхню продукцію.

На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: студент, який навчається…; юрист, який захищає…; контракт, що був підписаний…

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий – це «незалежний». Наприклад: Не виконали план окремі підприємства міста. Як зрозуміти цю фразу: деякі, певні чи самостійні, незалежні?

Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене.

Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення: І там степи, і тут степи, та тут не такії (Т.Шевченко).

У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.

Дата добавления: 2015-05-26