Злочини проти безпеки виробництва 2 страница

Статтею 271 КК не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою (гірничих будівельних інших), правил безпеки на вибухонебезпечних підпрі-ємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки на виробні цтві, правил безпечного використання промислової продукції абс

¹ ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять [Текст] затв. 26.03.1999 р. (п. 4.14). - К.: Держстандарт України, 1999.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 2. - Ст. 10.

безпечної експлуатації будівель і споруд. Порушення таких правил кваліфікуються за статтями 272-275 КК.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у від­сутності необхідного інструктажу або поверховому інструктажі з тех­ніки безпеки, недостатньому нагляді за дотриманням правил охорони праці, неогородженні рухомих частин механізмів, незадовільному санітарно-гігієнічному стані виробничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устаткування, інструментів та ін.

За частиною 1 ст. 271 КК наслідком злочину є «шкода здоров'ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв'язок між по­рушенням правил і цим наслідком.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб 'єкт злочину — службова особа підприємства, установи, орга­нізації незалежно від форми власності або громадянин — суб'єкт під­приємницької діяльності. За статтею 271 КК можуть відповідати лише ті службові особи, які на підставі наказу адміністрації, посадової ін­струкції чи відповідно до займаної посади мають спеціальні обов'язки з охорони праці на певній ділянці роботи або контролю за їх виконан­ням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забез­печення виробничо-технічної дисципліни на підприємстві чи на окре­мих його ділянках або керують виконанням тих чи інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

У частині 2 ст. 271 КК встановлено відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Допущене службовою особою порушення, якщо воно спричинило вказані в ч. 1 або ч. 2 ст. 271 КК наслідки та заподіяло одночасно іс­тотну шкоду підприємству, організації або громадянам чи інші тяжкі наслідки, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 271 і 367 КК.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підви­щеною небезпекою (ст. 272 КК) може мати місце на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо Це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризу­ються підвищеною небезпекою, оскільки ймовірність настання небез­печної шкоди при їх виконанні є набагато вищою, ніж за звичайних

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

робіт. Це роботи в гірничому і будівельному виробництвах, з високо­токсичними промисловими отрутами або електрозварювальні роботи та ін. Порушення правил безпеки при виконанні таких робіт може при­звести, наприклад, до обвалів у шахтах, значних за кількістю потерпі­лих нещасних випадків, падіння людей із висоти, спричинення значної матеріальної шкоди.

Основним безпосереднім об 'єктом цього злочину є безпека праці при виконанні робіт із підвищеною небезпекою.

Потерпілим унаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272 КК, є працівник виробництва. За загальним правилом, у випадках заподі­яння шкоди стороннім особам відповідальність настає або за злочин у сфері службової діяльності (наприклад, службова недбалість —■ ст. 367 КК), або за злочин проти життя і здоров'я особи (статті 119,128 КК). Разом із тим у певних випадках, спеціально передбачених відпо­відними правилами безпеки проведення робіт з підвищеною небез­пекою, сторонні особи, як і працівники виробництва, можуть бути визнані потерпілими від злочину, передбаченого ст. 272 КК¹.

Діяння описано у ст. 272 КК як «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві...». Перелік таких робіт є в нормативно-правових актах. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (ч. 2 ст. ЗО) перелік таких робіт затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці². Цей перелік має чинність на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геологорозвідка, укладення великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механіз­мів, електрозварювальні роботи та ін. Для встановлення протиправ-ності діяння необхідно також звертатися до нормативно-правового акта (галузевого або міжгалузевого), яким визначені правила безпеки під час проведення відповідних робіт, що входять до Переліку, маю-

¹ Див., напр.: Типова інструкція для осіб, відповідальних за безпечне проведення
робіт з переміщенням вантажів кранами (п. 2.1.6): затв. 20 жовт. 1994 р. // Бюл. нормат.
актів.-1995.-№8.-С. 22.

² Перелік робіт з підвищеною небезпекою: затв. наказом Держ. ком. України з на­
гляду за охороною праці від 26 січ. 2005 р. № 15 // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 8. -
Ст. 455.

чи на увазі, що у даному випадку має значення не галузь виробництва, а сам характер таких робіт.

За статтею 272 КК може наставати відповідальність і при порушен­ні правил безпеки під час виконання робіт з підвищенною небезпекою у зв'язку з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється без перед­баченої законом державної реєстрації чи без одержання ліцензії на види діяльності, які підлягають ліцензуванню, або з порушенням умов та­кого ліцензування, а також при зайнятті забороненими видами підпри­ємницької діяльності або діяльності за яку відповідальність установ­лено окремими статтями Особливої частини КК. У випадках поєднан­ня порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищенною небезпекою з діяннями, передбаченими іншими статтями Особливої частини КК, вчинене має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. 272 КК та відповідною статтею Особливої частини КК, наприклад статтями 202-204, 263 (п. 10 постанови Пленуму Вер­ховного Суду України від 12 червня 2009 р.).

Порушення правил безпеки може бути допущене шляхом дії (на­приклад, використання для кріплення перекриття штреків бракованих стійок) або бездіяльності (наприклад, незабезпечення на висоті без­печними пристосуваннями: приймальними площадками, захисними щитами та ін.) або в їх поєднанні (наприклад, направлення робітників на виконання робіт із підвищеною небезпекою без попереднього об­стеження місця цих робіт та складання акта про таке обстеження).

Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків; заподіяння шкоди здоров'ю потерпі­лого. Між порушеннями правил безпеки при виконанні робіт із підви­щеною небезпекою і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв'язок.

Із суб 'єктивної сторони злочин, що розглядається, характеризу­ється змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт — особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою. Це можуть бути гро­мадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, службові особи (ке­рівники робіт, інженерно-технічні працівники), технічні службовці, працівники, що безпосередньо виконують роботи.

Частина 2 ст. 272 КК встановлює більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприєм­ствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК) може призвести до вибухів, пожеж, пошкодження або знищення майна, загибелі багатьох людей. Тому такого роду діяння розглядають як одне з найнебезпечні-ших посягань на безпеку виробництва.

Згідно з ч. 1 ст. 273 КК відповідальність настає за порушення пра­вил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебез­печних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Основним безпосереднім об 'єктом цього злочину є безпека вибу­хонебезпечних виробництв (включаючи безпеку праці).

Потерпілими від злочину можуть бути як працівники вибухонебез­печного виробництва (підприємства, цеху, іншої ділянки виробничої діяльності), так і особи, які не мають до нього відношення.

Діяння має бути вчинено у визначеному місці — вибухонебезпечно­му підприємстві або у вибухонебезпечному цеху. До вибухонебезпечних належать підприємства або окремі цехи, що використовують, наприклад, аміак, ацетон, бензин, бутан, доменний газ, силон, метан, спирт, толуол, коксовий газ, ефір, сірководень, сірковуглець, уайт-спірит як сировину або основний продукт, або ці речовини виділяються при виробництві. Вибухонебезпечними визнаються підприємства і цехи, що виробляють вибухонебезпечні речовини, порох і боєприпаси. До вибухонебезпечних належать також деякі цехи збагачувальних і брикетних фабрик (напри­клад, цех термічного сушіння, подрібнювальний і пресувальний цехи). Це може бути і хімічна лабораторія, де в результаті різноманітних до­слідів утворюються вибухонебезпечні речовини. До вибухонебезпечних підприємств належать і шахти, небезпечні через можливість виділення газу (метану) або через наявність вугільного, сірчаного або сульфідного пилу, це також шахти з розробки вугільних пластів, схильних до рапто­вих викидів вугілля і газу або ж до самозаймання копалини.

Відповідальність за ст. 273 КК може настати при вибухах речовин, що зумовили визнання підприємства (цеху) вибухонебезпечним.

Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпечних визнача­ється не характером наслідків, що настали, а категорією і класом ви-328

робництва за вибухонебезпечністю, встановленими технологічним регламентом. Ці категорії, класи та їм подібні характеристики встанов­люються проектними організаціями, міністерствами, виробничими об'єднаннями, органами Держгіртехнагляду і деякими іншими орга­нізаціями як для підприємства в цілому, так і для окремого його комп­лексу, а також для різноманітних основних (цех, ділянка, відділення) і допоміжних (склади, лабораторії) виробничих підрозділів, зовніш­нього обладнання, вугільних пластів та інших об'єктів промисловості, сільськогосподарських та інших підприємств.

Не можна кваліфікувати за ст. 272 КК діяння, що викликало вибух і заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого або загибель людей на вироб­ництві, не віднесеному в установленому порядку до вибухонебезпеч­ного.

Порушення правил, що забезпечують безпеку виробництва на ви­бухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, може полягати в палінні у приміщенні вибухонебезпечного цеху, користу­ванні відкритим вогнем у газовій (метановій) шахті, веденні робіт за відсутності належної вентиляції тощо.

За частиною 1 ст. 273 КК наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил безпеки і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв 'язок.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт — особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Ними можуть бути: громадяни — суб'єкти підприємницької діяльнос­ті; службові особи (керівники підприємств, головні інженери, началь­ники цехів, їх заступники, механіки, завідуючі вентиляцією, началь­ники ділянок, майстри тощо), робітники та службовці вибухонебезпеч­них цехів і підприємств. Сторонні для цих виробництв особи, які пере­бували з дозволу (правомірно) на таких підприємствах (практиканти, працівники інших установ та організацій, екскурсанти тощо), внаслідок реальної можливості усвідомлювати особливу небезпечність таких виробництв також можуть нести відповідальність за ст. 273, якщо до їхнього відома у встановленому порядку були доведені правила без­пеки на вибухонебезпечних підприємствах.

Частина 2 ст. 273 КК встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК). У частині 1 цієї статті передбачено відповідальність за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі лю­дей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого. Такі порушення можуть заподіяти винятково тяжкі на­слідки: людські жертви, вибухи, знищення або пошкодження атомних реакторів та інших експлуатаційних установок, радіоактивне забруд­нення місцевості, опромінення населення.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є ядерна або радіаційна безпека виробництва (включаючи безпеку праці).

Ядерна безпека — це дотримання норм, стандартів та умов вико­ристання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Радіаційна безпека — дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, що встановлені нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Потерпілими від злочину можуть бути як працівники виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, так і особи, які не мають до такого виробництва відношення.

Порушення вчинюються на виробництвах, де використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. До виробництв, де використовують­ся ядерні матеріали, належать атомні станції, споруди і комплекси з промисловими, експериментальними і дослідницькими ядерними реакторами і ядерними стендами тощо. До виробництв, що містять радіоактивні матеріали, належать, зокрема, сховища радіоактивних відходів. Ядерними матеріалами є: уран, плутоній, торій у вигляді металу, сплаву, хімічного концентрату, якийсь інший матеріал, що містить зазначені речовини у певній концентрації. Радіоактивними є джерела іонізуючого випромінювання природного або штучного по­ходження, що перебувають у будь-якому стані.

Основним нормативним актом, що регулює безпеку використання ядерних і радіоактивних матеріалів, у тому числі на виробництві, є За­кон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.¹

Порушеннями правил ядерної або радіаційної безпеки можуть бути: допуск до роботи осіб, які не мають права працювати на об'єктах атомної енергетики, порушення фізичного захисту атомних реакто-

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 12. - Ст. 81.

рів або установок, у яких використовуються радіоактивні матеріали,

тощо.

Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 274 КК, є: створення

загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподі­яння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил і вказа­ними наслідками необхідно встановлювати причинний зв 'язок.

Із суб'єктивної сторони злочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форми вини.

Суб'єктом злочину можуть бути: громадяни — суб'єкти підпри­ємницької діяльності, службові особи, робітники та службовці, сто­ронні виробництву особи, зобов'язані додержуватися на виробництві правил ядерної чи радіаційної безпеки.

Частина 2 ст. 274 КК встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. 275 КК). У частині 1 цієї статті злочин описано як порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промис­лової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу за­гибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шко­ду здоров'ю потерпілого.

Небезпека таких порушень полягає в тому, що вони можуть спри­чинити під час використання продукції небезпечні для її споживача наслідки: вибух, пожежу, техногенну аварію, руйнацію будівель і спо­руд, що супроводжуються нещасними випадками, знищенням майна. Заподіяння шкоди в процесі створення промислової продукції внаслідок порушення правил охорони праці ст. 275 КК не охоплю­ється. За наявності відповідних підстав такі дії слід кваліфікувати за ст. 271 КК.

Основним безпосереднім об 'єктом злочину є безпека використан­ня промислової продукції та безпека експлуатації будівель і споруд.

Потерпілими від злочину є споживачі промислової продукції: ті, хто працює на даному або інших виробництвах; користуються нею в побуті; а також особи, які працюють, проживають або іншим чином використовують будівлі та споруди.

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

З об 'єктивної сторони злочин може бути спричинений порушенням правил, що убезпечують використання промислової продукції, при роз­робленні або конструюванні такої продукції (наприклад, серйозні про-рахунки при розробці ракет-носіїв, авіаційних двигунів, турбін та ін.) або в процесі її виготовлення чи зберігання. Так, при виготовленні продукції може бути використано недоброякісні матеріали, а при її зберіганні — по­рушено, наприклад, вимоги температурних режимів або вологості сховищ. Окрім того, з об'єктивної сторони злочин може полягати у порушенні правил безпеки при проектуванні або зведенні будівель і споруд (напри­клад, помилки, допущені при проектуванні, або деконструктивні відхи­лення від встановлених технологій будівництва мостів, висотних споруд, складних перекриттів, виступаючих елементів будівель тощо).

Наслідками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 275 КК, є: створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків; заподі­яння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил і вказа­ними наслідками має бути встановлено причинний зв 'язок.

Із суб'єктивної сторони злочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форми вини.

Суб'єктом злочину можуть бути: громадяни — суб'єкти підпри­ємницької діяльності, службові особи, конструктори, проектувальники, працівники промислового або будівельного виробництв, які зобов'язані дотримувати правил, що стосуються безпечного використання про­мислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

Частина 2 ст. 275 КК встановлює відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Злочин, передбачений ст. 275 КК, слід відмежовувати від злочину, передбаченого ст. 227 КК, — випуск або реалізація недоброякісної про­дукції, предметом якого є недоброякісна і некомплектна продукція чи товари, що випускаються на товарний ринок або реалізуються безпо­середньо споживачеві. У той же час предметом злочину, передбаченого ст. 275 КК, є недоброякісна промислова продукція, що не відповідає вимогам якості, які забезпечують безпеку її використання, тобто коли при використанні такої продукції (товару) була створена реальна загро­за загибелі людей, настали інші тяжкі наслідки або заподіяна шкода здоров'ю потерпілого. У таких випадках особа, яка при розробленні, конструюванні, виготовленні або зберіганні продукції припустилася порушення правил, що стосуються безпечного її використання, несе відповідальність за ч. 1 або ч. 2 ст. 275 КК. За відсутності перелічених вище наслідків дії особи необхідно кваліфікувати за ст. 227 КК. 332

Контрольні запитання

1. Як визначається родовий об'єкт злочинів проти безпеки ви­
робництва, його зміст?

2. Від чого залежать особливості безпосередніх об'єктів окре­
мих злочинів проти безпеки виробництва?

3. Що являє собою діяння при вчиненні злочинів проти без­
пеки виробництва?

4. Які види суспільно небезпечних наслідків передбачені в нор­
мах КК, що забезпечують безпеку виробництва?

5. Які форми вини притаманні суб'єктивній стороні злочинів
проти безпеки виробництва?

6. Хто може бути визнаний суб'єктом злочинів проти безпеки
виробництва?

■

-

Зіочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Розділ ХШ

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

§ 1. Поняття і система

транспортних злочинів

Із розвитком транспорту збільшується потужність транспортних засобів і швидкість їх руху, що має важливе значення для розвитку суспільства. Проте це спричиняє і негативні явища, тому що більш тяжкими стають наслідки транспортних подій, у яких гинуть люди, втрачаються матеріальні цінності. Боротьба з транспортними злочина­ми за сучасних умов набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний розділ Особливої частини КК. Головною ознакою, за якою транспортні злочини об'єднані в одну групу, є їх єдиний родовий об'єкт. Таким об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосередні об 'єкти окремих транспортних злочинів лежать у пло­щині родового об'єкта, хоча і мають свої особливості. Вони залежать насамперед від видів транспорту, на яких можуть бути скоєні ці зло­чини, а також від характеру об'єктивної сторони і кваліфікуючих об­ставин. Зокрема, деякі злочини можуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, у зв'язку з чим виникає питання про додатковий безпосередній об'єкт — життя і здоров'я особи.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сиг­налізації, автоматизації, які забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об 'єктивної сторони ці злочини сконструйовані по-різному. Більша частина цих посягань описана в законі як злочини з матеріаль­ним складом, менша частина — з формальним.

У злочинах з матеріальним складом об'єктивна сторона характе­ризується діянням, наслідками і причинним зв'язком між ними.

-

Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності особи. Деякі злочини (наприклад, пошкодження шляхів сполучення і тран­спортних засобів) можуть бути вчинені лише шляхом дії.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні певних пра­вил. Це означає, що диспозиції таких статей є бланкетними, тому для встановлення факту порушення цих правил необхідно звертатися до відомчих нормативних актів, які регламентують поведінку працівника транспорту або іншого учасника дорожнього руху. Важливо точно ви­значити, які статті, пункти, параграфи нормативних актів порушені та у чому це порушення виявилося.

Обов'язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки.

Наслідками у статтях цього розділу КК названі: загибель однієї або кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

Відповідальність за транспортні злочини диференційована залеж­но від тяжкості наслідків, що настали. Тому тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї або кількох осіб вказані в деяких статтях як кваліфіку­ючі обставини.

Під іншими тяжкими наслідками, які зазначені в деяких статтях, слід розуміти тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велику матеріальну шкоду.

При встановленні матеріальної шкоди, яка спричиняється в тран­спортних подіях, необхідно враховувати вартість знищених або по­шкоджених транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них і т. д.

Своєрідними наслідками, які вказані у деяких статтях, є створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Така небезпека створюється внаслідок порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або пошкодження шляхів сполучення чи транспортних засобів. У технічній системі тран­спорту відбуваються певні зміни і створюється реальна можливість настання тяжких наслідків, тобто високий ступінь імовірності їх на­стання. Ці зміни в технічній системі транспорту порушують нормаль­не її функціонування, чим заподіюється шкода об'єкту злочину. Така небезпека (загроза) виступає і як ознака злочинного діяння, і як нероз­ривний з ним своєрідний наслідок. Обов'язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв'язку між діянням особи і змінами, що відбулися в технічній системі транспорту.

Розділ XIII

Третьою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів з ма­теріальним складом є причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали. У справах даної категорії для її встановлення призначаються експертизи.

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів визначається залеж­но від складності її об'єктивної сторони. Злочини з формальним скла­дом вчиняються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації і призначення покарань.

Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, пові­тряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також незаконне заволодіння транспортним засобом при кваліфікуючих обставинах (ч. 2 і ч. З ст. 289 КК) відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі транспортні злочини, наприклад порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспор­ту, може здійснювати лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт (ст. 276 КК).

Таким чином, під транспортними злочинами слід розуміти перед­бачені кримінальним законом, суспільно небезпечні діяння, що посяга­ють на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспор­ту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

У розділі XI Особливої частини КК ці злочини розміщені в певній системі. При цьому враховується тяжкість злочину, а також види тран­спорту, на яких вони вчиняються. На першому місці стоять злочини, які вчиняються на залізничному, водному і повітряному транспорті (статті 276-285 КК), на другому — на автомобільному і міському елек­тротранспорті (статті 286-290 КК). Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошко­дженні магістральних трубопроводів (статті 291, 292 КК).

Розміщення транспортних злочинів за певною системою дає мож­ливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що підви­щить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів тощо.

Дата добавления: 2015-05-31