Стадії злочину. Співучасть у злочині

В абсолютній більшості випадків винному вдається закінчити задуманий і розпочатий ним злочин. Але нерідко, коли з причин, що не залежали від волі винного, злочин не доводиться до кінця, він є незакінченим. Наприклад, убивця тільки придбав зброю для вбивства і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи тільки поранив його.

Таким чином, можуть бути різні етапи, стадії (в перекладі з грецької слово «стадія» означає стародавню грецьку міру довжини) вчинення злочину, які впливають на відповідальність за нього і на його кваліфікацію1.

Стадії злочину — це передбачені КК, суспільно небезпечні етапи його вчинення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.

Виділяють три стадії злочину: готування до злочину, замах на злочин, стадія закінченого злочину.

Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК).

Підшукування засобів чи знарядь - будь-яка форма (законна чи незаконна) придбання засобів чи знарядь вчинення злочину.

Пристосування засобів чи знарядь - будь-яка дія, направлена на їх зміну з метою найкращого використання при вчиненні злочину.

Підшукування співучасників - це діяльність по залученню (вербуванню) співучасників.

Змова на вчинення злочину - це досягнення між співучасниками угоди на вчинення злочину.

Усунення перешкод— це заходи, спрямовані на покращення умов вчинення злочину (не замикання дверей, відволікання уваги потерпілого тощо).

Інше умисне створення умов для вчинення злочину - це будь-які діяння, за виключенням згаданих вище, що надають можливість для вчинення злочину (вивчення місця вчинення злочину, готування схованки для викрадених у майбутньому речей і т.п.)

Зазначимо, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Замахом на злочин є вчинення особою із прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця із причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

В КК виділяють два види замаху: закінчений та незакінчений. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено із причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину е незакінченим, якщо особа із причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

В теорії кримінального права виділяють ще два види замаху:

а) замах на неналежний об'єкт - включає такі випадки посягання, коли внаслідок допущеної особою помилки її дії не створюють реальної небезпеки заподіяння шкоди об'єкту. Наприклад, стріляє в труп, думаючи, що потерпілий живий;

б) замах непридатними знаряддями — включає такі випадки, коли особа для досягнення своєї злочинної мети застосовує знаряддя, які внаслідок своїх властивостей не можуть привести до закінчення злочину, про що особа не знає. Наприклад, незнаючи, що зброя непридатна, особа стріляє з неї в потерпілого.

Закінчений та незакінчений замах, а також замах на неналежний об'єкт та замах непридатними знаряддями є кримінально караними. Однак, якщо особа на стадії готування чи замаху добровільно відмовилась довести злочин до кінця, вона може і не підлягати кримінальній відповідальності. Такий стан називають добровільною відмовою.

!!! Д.З.

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою, за своєю волею, готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (ст. 17 КК).

На стадії готування та на стадії незакінченого замаху добровільна відмова можлива завжди. На стадії ж закінченого замаху - лише за умови, що особа контролює подальший хід подій і не допускає закінчення злочину. Наприклад, особа, бажаючи вбити потерпілого, який не вміє плавати, кидає його в річку. При цьому особа має реальну можливість того врятувати і до загибелі потерпілого врятовує його.

Після закінчення злочину добровільна відмова неможлива. Але, коли особа активно діє по усуненню наслідків злочину, відшкодуванню збитків тощо в наявності дійове каяття. Дійове каяття кримінальну відповідальність виключає лише в одному випадку: особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

Співучасть у злочиніі є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 КК та 396 КК.

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.

Співучасть у злочині характеризується об'єктивними та суб'єктивними ознаками (ст. 26 КК).

Об'єктивні ознаки співучасті: 1) один злочин вчиняється двома або більше суб'єктами злочину; 2) об'єкт злочину є спільним для всіх суб'єктів злочину (це означає, що ці суб'єкти спрямовують свої зусилля на одні й ті ж правоохоронювані відносини); 3) діяння суб'єктів злочину є спільними (незалежно від вкладу кожного з них); 4) наслідки діянь суб'єктів злочину є спільними для них; 5) між діянням кожного з суб'єктів злочину і наслідками, що виникли, є причинний зв'язок.

Суб'єктивні ознаки співучасті: 1) між суб'єктами злочину є домовленість про вчинення конкретного злочину; 2) кожен із суб'єктів злочину вчиняє діяння прямоумисно; 3) мотив і мета злочину Є спільними для суб'єктів злочину (в усякому разі вони погоджуються на них, при цьому кожен із суб'єктів злочину може чинити діяння з власних мотивів і переслідувати власну мету).

Суб'єкти злочину, які спільно вчиняють злочин, називаються співучасниками злочину.

Види співучасників злочину:

Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими Суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

При з'ясуванні змісту ознак, за якими особа може бути визнана організатором вчинення злочину (злочинів) в простих формах співучасті, потрібно виходити з того, що дії організаційного характеру полягають в об'єднанні дій інших співучасників і спрямуванні їх на вчинення одного чи декількох злочинів або в координації поведінки цих осіб.

Організація вчинення злочину (злочинів) може полягати в залученні співучасників усіх видів (виконавців, пособників, підбурювачів, інших організаторів) або лише одного з них (наприклад, виконавців) і здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Керування підготовкою злочину (злочинів) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника, підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: замовлення злочину; підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення; залучення співучасників, інструктування їх щодо виконання відповідних злочинних діянь; усунення перешкод та інше умисне створення умов для вчинення злочину, зокрема розроблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу працівника такого органу, застосування насильства до нього або його близьких, усунення з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити реалізації злочинних намірів); визначення місць переховування співучасників після вчинення злочину та його знарядь, а також предметів, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням злочину (злочинів) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання діянь, що становлять об'єктивну сторону складу злочину (діяння виконавця), або на забезпечення такого виконання (діяння пособника та підбурювача). Воно може полягати в інструктуванні учасників злочину щодо виконання тих чи інших діянь, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, або щодо забезпечення їх виконання, у координації злочинних дій співучасників (розставлення останніх на місці злочину, визначення послідовності їх дій, налагодження зв'язку між ними), у забезпеченні прикриття цих дій тощо.

Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних злочинів і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.

Забезпечення фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації може полягати і в організації постачання їй коштів іншими особами, і в безпосередньому його здійсненні. У такий спосіб кошти можуть спрямовуватись на фінансування витрат, пов'язаних як із функціонуванням організованої групи чи злочинної організації (придбання автотехнічних засобів, зброї чи іншого майна, оренда приміщення, виплата коштів членам цих об'єднань за виконання ними відповідних функцій, а також винагороди виконавцям та іншим співучасникам злочинів, підкуп представників влади, здійснення розвідувальних заходів, вкладання коштів у незаконну підприємницьку діяльність тощо), так і з учиненням конкретного злочину.

При цьому слід мати на увазі, що здійснення іншого, крім фінансового (наприклад, матеріально-технічного, інформаційного), забезпечення злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації за змістом ч. З ст. 27 КК не є підставою для визнання особи організатором. Це можливо лише за умови вчинення нею й інших дій, відповідальність за які передбачено зазначеною нормою.

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Залежно від виконуваних співучасниками ролей, виділяють два види співучасті: 1) проста співучасть; 2) складна співучасть (інакше кажучи, співучасть з розподілом ролей, або співучасть у тісному розумінні).

Проста співучасть – має місце там, де всі співучасники злочину безпосередньо виконують його об'єктивну сторону, тобто є виконавцями злочину. Наприклад, усі б'ють потерпілого.

Складна співучасть – характеризується тим, що між співучасниками відбувається розподіл ролей. Тобто кожен із співучасників злочину виконує ту роль, яка йому визначена спільною домовленістю співучасників злочину

Дата добавления: 2015-05-31