Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Визначення країни походження товарів




В митних цілях всі товари, що знаходяться на митній території ЄС, розподіляються на дві групи: «товари спільноти» – community goods, та «товари не належні спільноті» – non-community goods. Вільний рух товарів в межах митної території ЄС забезпечується лише щодо «товарів спільноти».

До «товарів спільноти» належать:

- товари, повністю отримані на митній території ЄС, які не містять в собі товарів імпортованих з країн або територій за межами митної території ЄС;

- товари, ввезені на митну територію ЄС з третіх країн або територій та випущені (розмитнені) для вільного обігу;

- товари, отримані або вироблені на митній території ЄС з вищезазначених товарів.

Всі інші товари вважаються такими, що не належать спільноті і для випуску для вільного обігу на митній території ЄС повинні бути розмитнені. Важливим чинником в реалізації заходів митної політики відносно таких товарів виступає визначення країни походження товару, оскільки відповідно до нього визначаються які заходи тарифного та нетарифного регулювання повинні бути застосовані щодо товару.

Митне законодавство ЄС виділяє два види походження товарів – непреференційне та преференційне.

Згідно ст. 35 МКЄС визначення походження товару необхідно для вирішення питань щодо:

- застосування до товарів пільгових тарифних заходів;

- застосування до товарів положень, окрім тарифних заходів, що ґрунтуються на положеннях Спільноти та які стосуються торгівлі окремими видами товарів;

- підготовки та видачі сертифікату походження.

Правила щодо визначення непреференційного походження товарів встановлено ст. 36 МКЄС. Згідно з нормами даних статей, товарами походженням з певної країни є: 1) товари, повністю отримані чи виготовлені в цій країні; 2) товари, що виробляються більше ніж в одній країні, вважаються виготовленими на території тієї країни, де вони підлягали кінцевій, суттєвій, економічно обґрунтованій обробці чи виробництву на підприємстві, спеціально обладнаному з цією метою, та які мають результатом виготовлення нового продукту або являють собою важливу стадію виготовлення.

Походження товару не має значення, якщо товар знаходиться у вільному обігу в середині спільного ринку чи митного союзу ЄС, якщо застосовується усереднена ставка мита, якщо стосовно товару не застосовуються захисні заходи, якщо даний вид товару звільняється від сплати мита та якщо товар експортується з території ЄС без будь-яких експортних відшкодувань.

Митні органи держав-членів ЄС можуть вимагати надання документу про походження товару (сертифікату походження) та вимагати інших доказів походження.

Питання видачі сертифікатів походження деталізовано в нормах Імплементаційного кодексу ЄС [19]. Зокрема, Імплементаційний кодекс (ІК) виділяє два види сертифікатів походження: універсальний сертифікат походження та сертифікат для сільськогосподарської продукції.

Універсальний сертифікат походження (ст. 47 ІК) повинен відповідати наступним умовам:

1) бути виданим відповідним органом державної влади або агентством, відповідним чином уповноваженим владою країни;

2) містити всі дані, необхідні для ідентифікації товару, на який його видано, а саме: вид товару; кількість упаковок, їх тип, нумерація і маркування; вага товару нетто і брутто, або кількість (об’єм); відправник товару;

3) недвозначно вказувати країну походження товару, по відношенню до якого видано сертифікат.

Якщо товар походить з країни-члена ЄС, в сертифікаті вказується, що товар походить з ЄС.

Сертифікат для сільськогосподарської продукції (ст. 56 ІК) необхідний для продуктів походженням з третіх країн та на які поширюються особливі умови імпорту. Такий сертифікат діє на протязі 10 місяців.

Зразки форм сертифікатів походження наводяться у спеціальних додатках до Імплементаційного кодексу.

Правила щодо преференційного походження товарів встановлюють умови, які повинні бути виконані для передання товару під застосування пільгового тарифного режиму або пільгових тарифних заходів (ст. 39 МКЄС). Також під преференційним походженням товару прийнято розуміти товари, виготовлені в країнах що розвиваються.

На сьогоднішній день ЄС застосовує тарифні пільги та преференції по відношенню більш ніж 200 країн та митних територій. Крім того, якщо товар походить з певного регіонального економічного об’єднання, всі члени якого користуються митними пільгами або преференціями в ЄС, застосовується принцип регіональної кумуляції, згідно з яким товар розглядається як такий, що походить з однієї митної території. Згідно зі ст. 70 ІК, регіональна кумуляція застосовується до наступних регіональних об’єднань:

- Асоціація південно-західних азіатських країн (АСЕАН);

- Центральноамериканський спільний ринок (САСМ);

- Південноазійська асоціація регіонального співробітництва.

Ішим принципом є так звана повна кумуляція, яка застосовується щодо товарів походженням з країн, що підписали з ЄС угоди про створення зон вільної торгівлі. Подібні угоди діють між ЄС та Туреччиною, між ЄС та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕФТА), до якої входять Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн.

Крім того, ст.ст. 98 та 120 ІК надають преференції товарам походженням з «окупованих територій» (Західний берег річки Йордан та сектор Газа), а також з республік колишньої Югославії (за винятком Сербії і Чорногорії).

Для товарів преференційного проходження передбачено 4 види сертифікатів походження:

- форма «А» для товарів, що ввозяться (ст.ст. 78 – 88 ІК), та форма «APR» для товарів що пересилаються у поштових відправленнях (ст.ст. 89 – 92 ІК) для країн-бенефіціарів автономних преференцій ЄС у відповідності до Генералізованої системи преференцій;

- форма «EUR 1» та «EUR 2» для «окупованих територій» (Західний берег річки Йордан та сектор Газа) (ст.ст. 105 – 114 ІК) та колишньої Югославії (ст.ст. 127 – 134 ІК).

Основними вимогами щодо видачі вищезазначених сертифікатів є такі:

- сертифікат видається за заявою експортера чи уповноваженої ним особи;

- разом із заявою подається документ, що підтверджує відповідність товару вимогам для отримання сертифікату;

- сертифікат видається компетентним органом держави-члена ЄС.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 1642; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.