Привілеї та імунітети міжнародних організацій і їх персоналу

Для успішного виконання функцій, закріплених у засновницьких документах, міжнародні міжурядові організації потребують певної незалежності від влади держави перебування, тобто привілеїв та імунітетів. Сучасне міжнародне право надає привілеї та імунітети як універсальним, так і регіональним міжнародним організаціям. Зазвичай привілеї та імунітети міжнародних організацій визначаються у їх статутних документах, багатосторонніх конвенціях і двосторонніх угодах між організацією і державою перебування. Сьогодні намітилася тенденція щодо уніфікації привілеїв та імунітетів міжнародних організацій.

Відповідно до Конвенції про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Організація має в принципі такі самі привілеї та імунітети, як і дипломатичні представництва, хоча зі своєю специфікою. Так, ООН на території своєї штаб-квартири в Нью-Йорку має власну службу безпеки, а також радіомережу, що здійснює радіопередачі. Але щодо злочинів, скоєних на території штаб-квартири ООН, юрисдикцію здійснюють суди США. При цьому жодні процесуальні дії у приміщеннях ООН влада США не може здійснювати без дозволу Генерального секретаря ООН.

За Угодою між ООН і США 1947 р. про штаб-квартиру ООН влада Сполучених Штатів не повинна перешкоджати в'їзду в штаб-квартиру Організації і виїзду з неї представників держав, співробітників ООН та інших офіційних осіб. США зобов'язані видавати візи на в'їзд у країну співробітникам ООН, експертам, персоналу постійних представництв держав при ООН.

Подібна угода була також укладена в 1946 р. між ООН і Швейцарією, де знаходиться штаб-квартира Європейського відділення ООН (Женева).

Особисті привілеї та імунітети співробітників ООН залежать від їх статусу і виконуваних функцій. Дипломатичні привілеї та імунітети в повному обсязі поширюються на відносно невелике коло співробітників ООН - Генерального секретаря і його заступників. До заступників Генерального секретаря ООН прирівнюються виконавчі секретарі економічних комісій ООН (для Європи, Азії і Тихого океану, Західної Азії, Африки, Латинської Америки і Карибського басейну), представник Генерального секретаря ООН на Кіпрі, представник ООН для Індії і Пакистану та деякі інші співробітники. Особисті привілеї та імунітети поширюються також на членів сімей вказаних співробітників.

За положеннями Конвенції 1946 р. решта співробітників ООН має функціональні привілеї та імунітети, що поширюються на них тільки при виконанні службових обов'язків.

Експерти ООН, які беруть участь у виконанні місій організації, мають привілеї та імунітети, необхідні їм для виконання функцій у період діяльності місії. Це правило стосується експертів неурядових організацій та інших осіб, які залучаються ООН до роботи в семінарах, симпозіумах, конференціях й інших заходах, що проводяться організацією.

Відповідно до Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 р., ці міжнародні організації мають практично ті самі привілеї та імунітети, що й ООН.

Ця Конвенція передбачає, що дипломатичні привілеї та імунітети надаються в повному обсязі тільки вищому посадовцю спеціалізованої установи і членам його сім'ї. В додатках до Конвенції, які поширюються на певні спеціалізовані установи ООН, а також в угодах, що укладаються спеціалізованими установами з державою перебування, передбачається надання цих привілеїв та імунітетів і деяким іншим керівникам спеціалізованих установ.

Так, у Додатку IV до Конвенції 1947 р. визначено, що дипломатичними привілеями та імунітетами в повному обсязі користується, крім Генерального директора ЮНЕСКО, і його заступник, а також дружина і неповнолітні діти останнього. За угодою між ЮНЕСКО і Францією - державою перебування цієї організації - дипломатичні привілеї та імунітети надаються на території Франції також директорам департаментів ЮНЕСКО і деяким іншим службовцям, їх подружжю і дітям, що знаходяться на їх утриманні.

На решту співробітників спеціалізованих установ ООН поширюються функціональні привілеї та імунітети.

Дата добавления: 2015-05-31