Поняття обслуговуючого кооперативу, мета його діяльності

Законодавство про обслуговуючі кооперативи

Законодавство визначає правові, економічні та соціальні засади створення і діяльності обслуговуючих (переважно, сільськогосподарських) кооперативів.

Законодавче регулювання обслуговуючої кооперації здійснюється Конституцією України, Законами України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», ЦК України та ГК України, іншими законодавчими актами, у т. ч. підзаконними.

Найважливішими серед останніх є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України: «Про затвердження плану організаційних заходів щодо сприяння розвиткові сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та забезпечення доступу особистих селянських і фермерських господарств на ринок аграрної продукції» (розпорядження від 11.02.2009 р.); «Про затвердження Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року» (постанова 03.06.2009 р.); «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів» (постанова від 01.07.2009 р.); «Деякі питання надання державної підтримки сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам» (постанови від 19.08.2009 р. та від 09.09.2009 р.); «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів» (постанова від 09.03.2011 р.).

Серед відомчих нормативно-правових актів на увагу заслуговують насамперед накази Мінагрополітики України «Про затвердження примірних статутів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу» від 26 червня 2003 р. та «Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсного відбору сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів» від 17 серпня 2011 р.

Нагальним є прийняття спеціального Закону України «Про обслуговуючу кооперацію».

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності (ст. 2 Закону України «Про кооперацію») [2]. Відповідно до 6 Закону обслуговуючі кооперативи становлять окремий тип кооперативів, у межах якого виокремлюються декілька видів кооперативів.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію») [5].

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації і не ставлять за мету отримання прибутку (надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу).

Отже, обслуговуючі кооперативи – це економічно неприбуткові організації, що належить сільськогосподарським товаровиробникам і управляються ними, надають своїм членам послуги та не мають на меті отримання прибутку для себе, а прагнуть збільшити прибуток своїх членів.

Мета сільськогосподарської обслуговуючої кооперації полягає в підвищенні ефективності сільськогосподарської діяльності, поліпшенні умов розширеного відтворення в аграрному секторі економіки та підвищенні рівня життя сільського населення шляхом зменшення витрат членів кооперативу за рахунок придбання матеріально-технічних ресурсів кращої якості за нижчими цінами, наданні їм усіх необхідних послуг найкращої якості за цінами, нижчими від запропонованих комерційними структурами, та збільшенні прибутковості сільськогосподарських товаровиробників через отримання найбільшої можливої ціни за продукцію, що реалізується через кооператив.

Основні завдання сільськогосподарської обслуговуючої кооперації:

- підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки оптимізації витрат товаровиробників на придбання засобів виробництва, проведення окремих технологічних операцій, здійснення маркетингових досліджень, а також збільшення прибутку від реалізації продукції через свої неприбуткові кооперативні формування;

- розширення доступу сільськогосподарських товаровиробників до агросервісних послуг;

- сприяння формуванню на кооперативних засадах елементів інфраструктури аграрного ринку – агроторгових домів, заготівельних пунктів, аукціонів живої худоби та птиці, оптових продовольчих та плодоовочевих ринків тощо;

- активізація процесів формування сприятливого конкурентного середовища шляхом підтримки розвитку альтернативних комерційним структурам маркетингових каналів руху продукції до споживача, що належать самим сільськогосподарським товаровиробникам;

- стимулювання процесів самоорганізації сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності й сільського населення на кооперативних принципах для організації та забезпечення проведення сільськогосподарських робіт, спільного використання майна, надання технологічних, соціально-побутових та інших послуг;

- удосконалення для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, ефективніше використання каналів збуту, допомога в досягненні міцних позицій на ринку сільськогосподарськими товаровиробниками, протистояння недобросовісній конкуренції, адаптація сільськогосподарських товаровиробників за допомогою сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів до умов ринкової економіки;

- повніше задоволення потреб споживачів у доброякісній продукції і доступних цінах на продовольчі товари;

- розвиток та підвищення ефективності особистих селянських господарств, підвищення доходів та рівня життя сільських жителів;

- подальша розбудова соціальної інфраструктури на селі, підвищення доходів сільського населення, розвиток газифікації, електропостачальної та телефонної мереж тощо;

- створення додаткових робочих місць у сільській місцевості.

Дата добавления: 2015-05-31