Норми права

У разі заперечення відповідачем законної сили судового рішення, він міг захищатися проти

нього. У класичний період за наявності поважних причин відповідач міг просити у претора

реституції. В імператорський період судове рішення можна було оскаржити до вищої інстанції

(апеляція). Однак якщо вища інстанція залишала скаргу без задоволення, то відповідач при-

суджувався до відповідальності в подвійному розмірі. При ухиленні відповідача від виконання

судового рішення позивач мав право здійснити примусове стягнення.

При легісакційному процесі відповідальність могла бути особистою – відповідача тримали під

арештом до сплати боргу або до його відпрацювання. Пізніше відповідальність стала майновою. В

цьому разі кредитори вводилися у володіння. Через деякий час майно боржника продавалося з

аукціону. Покупець цього майна ставав його власником і боржником кредиторів відповідача.

5. Позовна давність

Сплив великого строку після правопорушення породжує певні негативні наслідки і в

судочинстві. За давністю важко встановити дійсні обставини справи – втрачено документи, помер-

ли чи виїхали свідки, забуто окремі факти тощо. Зовсім інша річ, якщо позивач звертається за

захистом свого порушеного права відразу чи протягом короткого строку після правопорушення.

Крім того, якщо позивач довго не звертався за захистом свого права, це породжує невизначеність у

правових відносинах, в цивільному обігу. Наприклад, до покупця звернулася третя особа,

стверджуючи, що куплена нею річ належить їй на праві власності. Однак активно ця третя особа

не діє (позову не подає). Покупець, між тим, купив річ для подарунка, а тепер не знає, як бути.

Невизначеність породжувала нестабільність цивільного обігу, чого не можна допускати. Тому з

давніх часів строки в майнових спорах – необхідний елемент цивільного судочинства.

Строки мають різне значення і в інших правовідносинах. В одних випадках час може

породжувати правовий захист, в інших – погашати. Закінчення певного терміну перетворює факт

у право (набувальна давність), проте він і гасить право (позовна давність). Час надає право одному,

водночас позбавляючи права іншого.

Поміж часово-правових категорій у судочинстві найбільшого значення набула позовна давність

– встановлений законом строк для захисту порушеного права в суді. Як правова категорія у

римському праві вона виникла досить пізно, класичне римське право цього поняття не знало. За

тих часів були законні строки для деяких позовів, з яких поступово розвинулась і позовна давність.

Законні строки погашали саме матеріальне право, отже, право на захист його в суді. Вони були

Дата добавления: 2015-05-31