Поняття виникнення зобов’язань

Зобов'язання (obligatio) - правові основи, в силу яких ми примушуємо небудь виконати відповідно до законів нашої держави (інституції Юстиніана).

Сутність зобов'язання полягає не в тому, щоб зробити нашим яку-небудь річ або сервітут, а в тому, щоб він нам що-небудь дав, зробив або надав (визначення юриста Павла).

Зобов'язання - правовідношення, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана виконати що-небудь на користь іншої особи (кредитора). Як відносини, розраховані на майбутнє час (дія боржника на момент встановлення зобов'язання ще скоєно), зобов'язання за своєю природою - відношення, засноване на довірі (кредитне). Це ставлення з самого початку розраховане на припинення, звичайно шляхом виконання, цим воно відрізняється від права власності.

Сторони зобов'язання:

кредитор (creditor) - особа, яка має право вимагати. Кредитор може бути єдиним фізичною або юридичною особою. Кредиторів може бути декілька;

боржник (debitor) - особа, яка зобов'язана виконати вимогу. Головна характеристика боржника - витребування проти його волі. Боржників може бути кілька.

Зміст зобов'язання передбачає обов'язок боржника вчинити дію, спрямовану на досягнення мети зобов'язання та право кредитора вимагати вчинення цього діяння (поведінки боржника).

Згідно Павлу зміст зобов'язання становить 3 елементи:

dare (дати), тобто передача права власності;

facere (зробити) - вчинення як позитивних дій, так і невчинення дій;

praestare (надати) - надання особистої послуги або прийняття відповідальності за іншого.

У праві Юстиніана зміст зобов'язання виражається словом solvere (розвідати).

Виконання зобов'язань повинно бути:

можливим - перебувати в людських межах сил;

дозволеним - не забороняти законом або вдачею;

моральним - відповідати не тільки приватним інтересам особи, але і не суперечити інтересам суспільства, вираженим у моралі;

кількісно і якісно певним, піддаватися матеріального виразу.

Дії, спрямовані на припинення зобов'язання, повинні були складати інтерес для кредитора. З широким розповсюдженням в Римі договору стіпуляціі вимога особистого інтересу так і зберігалося до кінця. У більш розвинених формах зобов'язань ця вимога була пом'якшено (наприклад, зізнавався що має юридичну силу договір доручення, що полягав не в інтересах особи, що дає доручення, а в інтересах третьої особи).

Предмет зобов'язання - те, що повинно бути надано в силу зобов'язання. Предметом може бути індивідуально визначена річ і річ, визначена родовими ознаками, відповідно до чого визначається ризик і припинення зобов'язань.

Зобов'язання передбачає виконання майнового характеру, хоча за своєю юридичною природою зобов'язання є річ безтілесна, воно спрямоване до задоволення потреби в матеріальних речах - предметах або послугах; не може вважатися зобов'язанням вимога щодо речей безтілесних, що не припускають матеріальної реа лізації або взагалі невизначених.

Дата добавления: 2015-05-31