Порядок укладання біржових угод

Будучи фактом вільного волевиявлення двох і більше сторін, порядок укладання біржової угоди регламентується нормами ЦК України, ГК України, Закону України “Про товарну біржу”, інших законів та Правил біржової торгівлі окремо взятої біржі.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначає ГК України, наголошуючи на тому, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вищезазначених вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Що стосується особливостей укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, то законодавець передбачив застосування загальних правил укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Зокрема при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, додержанням загального порядку укладення договорів, про що вище наголошувалось.

Таким чином укладання біржових угод базується на принципі вільного волевиявлення їх сторін, з дотриманням певного порядку, що власне і пояснює особливість природи біржових торгів.

Вільне волевиявлення сторін договору проявляється у змісті його укладання, що передбачає:

- пропозицію однієї сторони (оферентом) укласти договір – оферта;

- прийняття пропозиції іншою стороною (акцептантом) – акцепт.

Як зазначає О.А. Беляневич механізм вираження біржової оферти й акцепт оферти підкоряється твердим стандартам ділових звичаїв, визначається переважно особливостями біржового товару й передбачає дотримання формалізованої процедури, що має особливості, обумовлені тим, що процес укладання біржових угод на товарній біржі відбувається в умовах конкуренції продавців і покупців[57].

Як бачимо укладання біржової угоди є складним процесом, а тому доцільно виділити окремі стадії (етапи).

Перша стадія – вираження оферти, що передбачає оголошення ведучим біржових торгів (маклером) заявки члена біржі на продаж або купівлю товарів. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Згідно вимог ЦК України (ст. 641) пропозиція укласти договір (оферта) має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Із зазначеного бачимо, що законодавець серйозно підійшов з вимогами до оферти, як до речі і самі біржі у своїх внутрівідомчих нормативних актах. Перш за все, оферта має бути достатньо визначеною, що дозволяє кожній із сторін бачити конкретні наміри іншої сторони, особливо коли угода наближається до офіційного укладення.

По-друге, оферта має бути чітко спрямована на кінцевий результат попередніх домовленостей, а саме укладання біржової угоди, що врешті решт відрізняється від звичайних переговорів.

По-третє, як це зазначено в ЦК України, оферта має містити істотні умови договору, що визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Перш за все при укладенні договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії та виконання договору.

Умови про предмет у договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 ЦК України, а у разі їх відсутності ‑ в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

І по-четверте, оферта повинна мати чітку адресність конкретній особі, як то члену біржі, брокеру та іншим учасникам біржових торгів, що знаходяться в операційному залі біржі. Відтак, кожен хто першим відгукнеться на оферту, акцептує її і тим самим ліквідовує пропозицію, що свідчить про однократність оферти при укладенні біржового договору. Водночас не виключається і множинність адресатів оферти, адже процедура біржової торгівлі передбачає участь у ній певного кола суб’єктів.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Законодавець наголошує, що пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Тоді як пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Як бачимо пропозиція укласти договір може бути визнана офертою за умови її відповідності всім вищезазначеним вимогам.

Друга стадія – прийняття пропозиції іншою стороною угоди – акцепт. Виникає за умови, коли біржовий маклер оголошує оферту продавця чи покупця, а учасники торгів підтверджують свою готовність укласти біржовий договір шляхом відповідного реагування, зазвичай підняття реєстраційного номера, що свідчить про прийняття пропозиції, тобто акцепту.

Законодавець вимагає (ст. 642 ЦК України), щоб відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) була повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з тим, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Окремий порядок прийняття пропозиції (акцепт) регламентується й Правилами біржових торгів, що затверджуються кожною окремою біржею. Зокрема Правилами передбачено, що після оголошення оферти кожен з учасників торгів має право в продовж певного часу, використовуючи подання звуків та професійних жестів, домовлятися про конкретні умови договору. З цього випливає, що нерідко, погоджуючись в принципі на умови договору, інша сторона (акцептант) може висувати свої умови, відтак сторони міняються своїми статусами, тобто оферент стає акцептантом, тоді як акцептант – оферентом.

Така поведінка учасників торгів підтверджується власне і вимогами норм ЦК України, згідно яких відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як особливу форму вираження оферти й акцепту наводять використання конклюдентних дій, а саме відповідної поведінки особи, що дає право зрозуміти її (особи) наміри щодо укладення угоди на заздалегідь відомих сторонами умовах. Однак така форма вираження оферти й акцепту має місце лише при укладення угод, щодо яких законодавець допускає можливість усної форми.

Дедалі більшого поширення при укладанні біржових угод набуває використання електронних торгівельних систем (далі ‑ ЕТС). Основний їх зміст полягає в тому, що до моменту укладення угоди сторона, яка подала заявку на біржовий товар, може змінити умови оферти, однак лише в частині, що стосується обсягу і ціни угоди. Більше того такі зміни можливі лише до моменту реєстрації заявки в реєстрі укладених угод, оскільки з моменту реєстрації угод оферта стає безвідкличною. Що стосується решти умов, то вони залишаються сталими, а отже незмінними.

На думку Є. Петросяна, особливість прийняття пропозиції (акцепт) при використанні ЕТС полягає в тому, що по всіх біржових угодах другою стороною виступає кліринговий центр товарної біржі, що діє на підставі договору з кожним з учасників біржової торгівлі. Кліринговий центр з а допомогою ЕТС одночасно акцептує оферти-заявки двох учасників торгів, не створюючи при цьому двох самостійних договорів. У результаті акцепту обох оферт виникає тільки один контракт, тому що в одній заявці-оферті пропонується купити біржовий товар, а в другій – продати. У результаті одночасного акцепту кліринговим центром обох оферт виходить єдиний договір, єдине волевиявлення двох учасників торгів[58].

Виходячи із зазначеного, можна виділити особливості укладення біржових угод з використанням ЕТС, як то:

- укладення угоди здійснюється за реальної відсутності їх сторін (продавця і покупця) в торгівельному залі біржі;

- кожна із сторін угоди, виступає у ролі оферента, ініціюючи через заявку бажання продати чи придбати біржовий товар, тобто укласти біржову угоду;

- подана сторонами угоди заявка розглядається як оферта, маючи затверджену біржею стандартну форму;

- прийняття пропозиції здійснює кліринговий центр, відповідно до алгоритму ціна/час;

- біржова угода вважається укладеною з моменту внесення запису до реєстру угод;

- укладені та зареєстровані через електронну торгівельну систему угоди мають юридичну силу та не потребують додаткових юридично значущих дій;

- факт укладення через електронну торгівельну систему угоди фіксується на жорсткому диску, сервері тощо.

Як бачимо зазначені особливості укладення біржових угод є прийнятними для визнання угоди дійсною, однак їх (особливості) варто врахувати при розробці та затвердженні Правил біржової торгівлі відповідної біржі. Сказане підтверджується правовою нормою ЦК України (ст. 638), згідно якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законодавець істотними умовами договору визначає умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Більш конкретизовано поняття істотні умови господарського договору деталізуються нормами ст. 180 ГК України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК України, а у разі їх відсутності ‑ в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Зважаючи на це продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі ж відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо ж продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом, як це має місце на біржі продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Окрім цього, продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). При цьому, гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Ціна у біржовій угоді визначається в порядку, встановленому ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін в угоді може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Варто наголосити, що ціна зазначається в договорі у гривнях, тоді як ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови угоди щодо ціни.

Беручи до уваги багатоаспектність біржових угод, саме такою є і класифікаційна характеристика біржових цін, зважаючи на якість товару, місце поставки, стадія переробки, розмір партії, походження товару тощо.

Особливістю біржових цін є те, що вони представлені ціною продавця, ціною покупця, ціною біржової угоди, врешті котирувальною ціною.

Безперечно, що одним з найважливіших завдань брокерської діяльності є участь у визначенні довідкової біржової ціни – котирування. Підходи до цієї операції існують різні. Так, у Німеччині в складанні котирувальних бюлетенів беруть участь виключно офіційні маклери (курс-маклери). В інших країнах цим займаються спеціальні котирувальні комісії, що призначаються Біржовим комітетом з членів біржі і постійних відвідувачів.

На українських біржах до 1917 року і в період непу основним показником котирування були, так звані, типові або довідкові ціни. Встановлені котирувальною комісією, вони були цінами переважаючої реалізації. Це було пов’язано з великою розкиданістю цін протягом навіть одного торгового дня. При великій кількості укладених з певним товаром угод типову ціну визначити не так уже й складно, оскільки згідно із законом великих чисел відхилення взаємно компенсуються, і за основу з великою впевненістю можна брати середню ціну.

Однак при малій кількості угод типову ціну визначити значно важче. Тут необхідною була висока компетентність членів котирувальної комісії. Ціна виводилася з урахуванням всіх ціноутворюючих чинників: співвідношення попиту і пропозиції, кількості учасників торгів, умов розрахунку, поставки, транспортування. При цьому необхідно забезпечувати відповідність (але не збіг) раніше виведеної типової ціни і тієї, що виводиться (нинішньої).

Таким чином, типова ціна відображає вартість одиниці товару при типових обсягах продажу й умовах реалізації. Крім неї в біржовий бюлетень заносяться на кожний вид товару межі відхилень, встановлені продавцями і покупцями цін укладених угод: найбільша і найменша. Важливу роль у котируванні відіграло правильне визначення кон’юнктури ринку, тобто того середовища (співвідношення попиту і пропозиції, кількість операцій, руху цін), в якому сформувалися відображені в котируванні ціни.

У біржовому зведенні вказується мінімальна і максимальна ціни, визначені в ході кожного з біржових торгів, а також останні (при закритті торгів) ціни продавців і покупців, тобто ціни, за якими продавці виявили бажання продати, а покупці купити товар. Офіційною котирувальною або розрахунковою ціною для кожної позиції на даний день є ціна при закритті біржі. Брокери і клієнти, аналізуючи ситуацію з цінами на біржі за попередній період, а також кон’юнктуру (співвідношення попиту і пропозиції в попередній і майбутній періоди) можуть прогнозувати котирування на сьогодні і завтра.

Сучасні біржові бюлетені і методи котирування дещо відрізняються від тих, які були в дореволюційний період і в період непу. За останні десятиріччя у світі відбулася значна уніфікація біржової справи.

А тому, серед методів котирування найбільше поширення отримали:

- метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери;

- метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди, з вказівкою “від – до”.

У біржові бюлетені заноситься як довідкова ціна, яка відображала вартість одиниці товару при типових обсягах і умовах продажу, так і коливання цін на кожний вид товарів.

Нині біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на день у встановлений час.

Таким чином, розрізняють котирування за результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що виникає в результаті торгів. Частота публікації котирування залежить від інтенсивності біржової торгівлі та величини обороту товарів (контрактів) на біржі. При незначній кількості операцій проводиться тільки підсумкове котирування, а при великій біржовій торгівлі виникає необхідність визначення рівня цін протягом біржового дня (або хоча б за першу його половину).

На найбільших біржах поточне котирування цін являє собою, як правило, просту демонстрацію фактичних цін укладених в цей день угод. Підсумкове котирування здійснюється різними способами, але у будь-якому разі її здійснює ЕОМ шляхом фіксування дійсних цін укладених угод.

Способи відображення котирування цін на біржах поступово змінюються й удосконалюються з часом. Можна виділити основні види котирування:

1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша (максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з кожного товару (контракту).

2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт) в умовах кон’юнктури даного дня.

3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт), але одночасно вказуються і проміжні “переломи” в динаміці цін, що відбуваються протягом біржового торгу.

4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і останньої угоди дня.

Здійснення самого котирування цін підпорядковується певним правилам, більшість з яких на сучасних біржах дотримується як результат уніфікації вимог до угод, що здійснюються наявністю типового обсягу партії, типового порядку розрахунків і поставки тощо.

Все це відноситься головним чином до угод з реальними товарами і цінними паперами. На сучасних ф’ючерсних ринках роль котирування цін дещо інша. У договорах, що укладаються на строк (з виконанням контракту у майбутньому), ціни, угод не завжди вказуються. У такому випадку ці контракти укладаються за цінами, що склалися в той день, коли за умовами договору угода повинна бути виконана. Таким чином, мова йде про ціни котирування цього дня, вони стають не просто орієнтиром для брокерів, а встановленою для такої угоди ціною.

Обороти ф’ючерсних операцій на біржі, як правило, рівні року (особливо це стосується сільськогосподарських товарів), і в біржових бюлетенях котирування товарів вказується відповідно по місяцях.

Стандартні котирувальні таблиці складаються з шести граф, у яких вказуються рік і місяць поставки даного виду товару, відповідні ціни на товари по місяцях і величина підвищення або падіння цін.

За своєю природою біржові котирування універсальні. Вони являють собою ряд цін на однорідний товар із стандартними, протягом тривалого періоду незмінними умовами контракту. Це й дозволяє використати їх як світові ціни.

Угоди з біржовим товаром можуть укладатися:

1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладення угоди;

2) за ціною, що склалася на ринку на момент поставки товару;

3) коли ціна досягне певної (граничної) величини;

4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку.

Якщо в обумовлений день довідкова котирувальна ціна відсутня, то розрахунок проводиться за ціною, яка опублікована в останній, попередній дню ліквідації день, в який проводилося котирування. Якщо котирування на цей товар не проводилося більше трьох біржових днів до дня ліквідації, то розрахунок проводиться за угодою сторін, а якщо такого не буде досягнуто, – за ціною, що встановлена арбітражною комісією і котирувальним комітетом.

При укладенні угод на товар, що не котирується на даній біржі, довідкова котирувальна ціна встановлюється на основі довідкових котирувальних цін основних товарів і операцій.

Сьогодні все більшого поширення набуває ф’ючерсна ціна, а саме ціна біржової ф’ючерсної угоди, що передбачає поставку обумовленої кількості товару визначеного сорту (марки) або сортів (марок) за погодженою ціною протягом зазначеного періоду. В усіх, за винятком незначного відсотка, випадках зобов’язання з ф’ючерсних контрактів виконуються шляхом виплати або отримання різниці в ціні, а не шляхом поставки реального товару.

Незважаючи на таке різноманіття біржових цін, варто пам’ятати, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти ринку, а відтак виражає згоду сторін угоди на задоволення їх інтересів і може бути змінена за згодою цих сторін.

Так зокрема, товарна біржа має право розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти, а також зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір. Разом з тим, на товарній біржі забороняються:

- купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;

- будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;

- поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон’юнктури[59].

Строком дії угоди є час, впродовж якого існують зобов’язання сторін, що виникли на основі цієї угоди. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними угоди, не поширюються умови укладеної угоди, якщо угодою не передбачено інше. Закінчення строку дії біржової угоди не звільняє сторони від відповідальності за її порушення, що мало місце під час дії біржової угоди.

Таким чином, розглянутий механізм укладення біржових угод свідчить, що в його основі застосовуються загальні правила укладення договорів через вільне волевиявлення сторін, з урахуванням норм біржового законодавства.

Дата добавления: 2015-05-31