Види біржових угод. Біржові угоди на фондовій біржі укладаються на фондові активи, допущені до котирування та обігу на біржі

Біржові угоди на фондовій біржі укладаються на фондові активи, допущені до котирування та обігу на біржі. Загальну характеристику біржових угод було наведено у главі 5 посібника, однак специфіка їх укладання на фондовій біржі потребує більш детального підходу.

Укладанню угоди передує подання заявки на біржову операцію, в якій слід вказати: точну назву товару (цінного паперу); вид угоди (купівля, продаж); кількість запропонованих до угоди цінних паперів; термін угоди (сьогодні, до кінця тижня або місяця) та вид угоди.

Основним критерієм видової характеристики біржових угод на фондовій біржі є термін їх виконання.

Під касовими розуміють угоди, що передбачають поставку цінних паперів і одночасну їх оплату безпосередньо в день укладання угоди або протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дня укладання угоди (розрахунковий період). Такі угоди укладають переважно на дрібні партії цінних паперів. Касові угоди бувають простими і з маржею (маржеві).

Під угодами на строк розуміють такі угоди, що передбачають виконання сторонами своїх зобов’язань в інший, аніж передбачено касовою угодою строк, який зазначається в угоді.

Термінові угоди мають складну структуру, їх можна класифікувати залежно від: механізму укладання угоди, способу визначення ціни; способу розрахунків.

За механізмом укладання угоди поділяються на прості, або тверді, умовні (ф’ючерсні, опціонні), пролонговані (з подовженням терміну дії). Зупинимось на їх характеристиці.

Прості (тверді) угоди ‑ стандартизовані за формою і обов’язкові до виконання в обумовлені в договорі терміни. Тверді термінові угоди можна застосовувати, коли є відомості руху грошової готівки. Під час укладання угоди її учасники ‑ покупець і продавець ‑ можуть не мати реальних цінностей, оскільки на момент укладення продавець не передає цінних паперів, а покупець їх не сплачує, вони укладають договір, в якому фіксують обсяг, курс продаж і термін, протягом якого угоду буде виконано. Причому курс, який закладено в угоду, може відрізнятися від існуючого, і скоріше за все відрізнятиметься від касового на момент ліквідації угоди. За цих умов учасник, який грає на підвищення (“бик”), розраховує на подорожчання біржового товару, а тому фігурує в договорі термінової угоди як покупець та фіксує в ньому курс стосовно угоди, нижчий, ніж за його розрахунками. Цей курс є касовим на момент ліквідації угоди. Очікування гравця "ведмедя" протилежні.

Основною метою укладання угоди для "бика" є купівля за нижчим курсом, ніж касовий, на момент ліквідації угоди, а для "ведмедя" ‑ продаж за курсом, який перевищує поточний. Отже, метою таких операцій є різниця курсів, а не цінні папери як об’єкт інвестування. Це зумовило появу угод "на різницю".

Термінові угоди “на різницю” ‑ це угоди, після закінчення терміну яких один із контрагентів повинен сплатити другому суму різниці між курсами, встановленими під час укладання угоди, і курсами, які фактично склалися на момент ліквідації угоди. Цей вид угод має спекулятивний характер і дуже підвищує кредитний ризик. Об’єктом угоди є різниця між курсами, яка виплачується стороні, що програла.

Умовні угоди, або угоди з премією— це термінові угоди, в яких один із контрагентів за визначену винагороду (премію) отримує право на підставі особливого замовлення (опціону) до певного дня зробити той чи інший вибір (який стосується умов виконання угоди): виконати угоду або відмовитися від її виконання.

Зміст цих угод полягає в тому, що курс цінних паперів на момент кінцевих розрахунків зміниться порівняно з існуючим, і стороні, яка програла, досить часто вигідніше заплатити премію й отримати право відмовитися від придбання або продажу цінних паперів.

Умовні угоди, або угоди з премією, поділяються на: прості з премією; кратні з премією; стелаж.

Прості угоди з премією передбачають, що платник премії має право вимагати виконання угоди без права вибору або зовсім від неї відмовитися (це право називається правом "відступу").

Залежно від того, хто є платником премії ‑ покупець чи продавець, прості угоди з премією поділяються на два види:

- угода з умовною купівлею, або з попередньою премією (премію платить покупець);

- угоди з умовним продажем, або з протилежною премією (премію виплачує продавець).

У будь-якому разі стороні, яка програла, краще відступити (відійти), ніж виконати цю угоду.

Кратні угоди з премією ‑ платник премії має право вимагати від свого контрагента передачі йому цінних паперів у кількості, що перевищує в два, три і більше рази встановлену кількість під час укладання за курсом, визначеним на момент укладання угоди.

Стелаж ‑ угоди з премією, коли платник премії отримує право самостійно визначати в угоді свій стан як учасника, тобто на час її виконання оголошувати себе або покупцем, або продавцем. Платник зобов’язаний або купити в свого контрагента-отримувача премії цінні папери за вищим курсом, або продати їх за нижчим курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Термінові угоди з преміями можна оформляти опціоном.

На сьогодні торгівля опціонами здійснюється також на валютні контракти, ставки за кредитними контрактами та іншими базовими активами, які мають високу ліквідність і ринкову вартість.

Пізніше виникли "похідні цінних паперів другого порядку" ‑ опціони, варанти, тощо. Світовий ринок опціонів має тенденцію до зростання, тому можна передбачити, що й на вітчизняному ринку, після створення цивілізованого ринку цінних паперів, опціонна торгівля буде також успішно розвиватися.

Пролонгована угода — це позабіржова термінова угода. Потреба в пролонгованій угоді виникає в біржового гравця в тому разі, якщо прогнозована ним зміна курсу не відбулася та ліквідація термінової угоди не принесе прибутку. Проте біржовий спекулянт розраховує, що його прогнозування стосовно зміни курсу здійсниться найближчим часом, тому йому треба подовжити терміни угоди, тобто її пролонгувати. Отже, пролонговану угоду укладає біржовий гравець з метою отримання прибутку наприкінці її терміну від здійснених ним біржових спекуляцій за договором термінової угоди, укладеної раніше.

Існує два різновиди пролонгованої угоди ‑ репорт (сучасна назва в економічній літературі ‑ репо) і депорт (інколи беквордейшен). Ці різновидності визначаються станом біржового гравця в угоді: “бики” ‑ репортують, “ведмеді" ‑ депортують.

Угода репо (репорт) ‑ угода щодо продажу тих чи інших активів зі зворотним їх викупом. Ця угода поширена в операціях із цінними паперами (наприклад, продаж дилером інвесторові короткотермінових цінних паперів з умовою викупити їх за фіксованою ціною через певний час).

Депорт, або беквордейшен ‑ спекулятивна термінова угода, яку укладають на фондовій біржі в розрахунку на зниження курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці. Особа, яка укладає угоду на продаж цінних паперів через певний час, розраховує, що зможе після закінчення цього терміну придбати цінні папери за ціною, нижчою, ніж ціна, зафіксована в угоді, й отримати дохід.

За способом визначення ціни на фондові цінності термінові угоди поділяються: за поточною ринковою ціною; за ціною на день реалізації; за ціною на конкретну дату.

За способом розрахунків угоди поділяються: на кінець місяця; на середину місяця; через фіксоване число днів після укладання угоди.

Кількість укладених на фондових біржах касових угод, як правило, перевищує число термінових угод, оскільки касові угоди активно використовують не лише ті, хто купує акції й облігації, задовольняючи потреби своїх клієнтів, а й біржові спекулянти. З розвитком біржової фондової торгівлі касові угоди за формою фактично перетворилися на термінові угоди.

Дата добавления: 2015-05-31