Що таке конкубінат?

Конкубінат (лат. concubinatus, від con (cum) - разом и cubo - лежу, співжиття,сумісне мешкання) – в римському праві фактичне співіснування чоловіка та жінки (на відміну від повноцінного) з наміром встановити шлюбні відносини. Широко використовувався після жорстких законів імператора Августа про шлюб (18р. до н.е). Не дивлячись на свою розповсюдженість, Конкубінат не тягнув за собою правових наслідків: жінка (concubina) не поділяла суспільного положення співмешканця, який в цей же самий час міг бути в шлюбі, в той час як перебування в конкубінатному шлюбі дружини розглядалося як зрада (адюльтер). Під час принципату правове поняття Конкубінату було поширено на всі випадки, коли був неможливим заключення шлюбу (наприклад через соціальну нерівність). Лише християнські імператори формулюють конкубінат як правовий інститут, як шлюб другого сорту, але не дивлячись на це моногамний, поліпшується правове положення дітей, народжених при конкубінаті. У Візантії конкубінат був відмінений у ІХ ст. на Заході перестав існувати в ХІІ ст., конкубінат навіть був прирівняний до злочину в ХІХ-ХХ ст.., що можна побачити в безлічі західних карних кодексів того періоду.

Законом дозволялося фактичне тривале співжиття жінки та чоловіка (конкубінат). Йшлося про співжиття з наміром чоловіка створити сім’ю, а не тимчасовий зв’язок. Тимчасові зв’язки закон суворокарав.

Конкубінат не мав практично жодних правових наслідків. Діти, народжені в конкубінаті, не мали права на ім’я свого батька, не могли бути його спадкоємцями, не підпадали під батьківську владу. Жінка в таких відносинах не поділяла соціального статусу свого чоловіка.
У республіканський період законний римський шлюб був шлюбом з чоловічою владою. За цим шлюбом жінка повністю залежала від чоловіка, а якщо чоловік сам знаходився під владою батька —то від домовладики.

Але закони ХІІ таблиць допускали можливість звільнення від чоловічої влади. Жінка мала право перешкодити можливості підпорядкування чоловікові, якщо наприкінці кожного шлюбного ро­ку на три доби втікала з дому, і цим переривала перебіг дав­ності.
Згодом влада чоловіка послабляється. Виникає новий вид шлюбу — без чоловічої влади. Дружина виходить з-під влади чоловіка і формально стає незалежною особою.
До шлюбу ставилися певні умови: вільне волевиявлення подружжя, досягнення шлюбного віку — 14 для нареченого і 12 для нареченої, наявність ius conubii (право брати законний римський шлюб), відсутність нерозірваного шлюбу, близького споріднення.
В класичну добу римське право визначалося свободою розлучень. Але згодом, у період монархії, було заборонено розлучатися за взаємною згодою і були вироблені певні підстави для одностороннього розлучення: порушення подружньої вірності, пося­гання на життя одного з подружжя, нездатність до дітонародження, до шлюбного життя, вступ до монастиря одного з подружжя. За одностороннього розлучення без поважної причини накладався штраф.

Дата добавления: 2015-05-31