Поняття зобов'язання

Тема 7. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

План

1. Поняття зобов'язання.

2. Основи виникнення зобов'язань.

3. Сторони в зобов'язанні.

4. Виконання зобов'язань.

5. Наслідки невиконання зобов'язань.

6. Забезпечення зобов'язань.

7. Припинення зобов'язань, крім виконання.

Мета та завдання розділу: показати велике значення, яке надавали стародавні римські юристи правовому регулюванню взаємовідносин учасників товарообміну, тому вони встановлювали їх учасникам певні права та обов'язки.

Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу

Необхідно зазначити, що вчення про зобов'язання виникло тому, що була суспільна потреба узаконити динаміку цивільних правовідносин з метою зобов'язати боржника виконати зобов'язання.

Зобов'язання - це правові обмеження, що змушують боржника виконати певні дії, зробити, дати, надати послугу, а кредитор має пра­во це вимагати. Зобов'язальне право регулює відносини у сфері вироб­ництва та цивільного обігу. Предметом зобов'язального права є певна поведінка зобов'язаної особи, її позитивні або негативні (тобто утри­мання від якоїсь дії) дії. За невиконання зобов'язання вільну людину заковували у кайдани, це боргове рабство, яке пізніше було скасова­не.

Предметом зобов'язання виступає дія, яка має юридичне значен­ня і породжує правові наслідки.

Двосторонні зобов'язання - якщо кожна сторона володіє певни­ми правами і несе відповідні обов'язки (купівля-продаж, міна, позич­ка тощо). У синалагматичних зобов'язаннях права й обов'язки розпо­діляються рівномірно.

Натуральні зобов 'язання - ті, що не мали з боку держави позов­ного захисту (фідуціарний правочин, якщо мінує строк позовної дав­ності тощо), залишався лише моральний обов'язок боржника, його ділова репутація тощо.

2. ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Зобов'язання виникає з певних юридичних фактів. Факт- це дійс­на, не видумана подія. Факти, що мають юридичне значення і поро­джують певні правові наслідки, називаються юридичними. В свою чергу, факти поділяються на події і дії. Події-це ті факти, які насту­пають незалежно від волі людини, - шторм, природна смерть людини, землетрус. Дії - це факти, які наступають з волі людей, можуть носи­ти як правомірний (договір, розлучення тощо), так і протиправний характер (делікт).

Правочин - це правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату (на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків). Як правило, встановлення прав і обов'язків сторін при укладенні більшості правочинів відбуваються у відповідності з їх во­лею і бажанням. Такі правочини називаються двосторонніми. Право­чин, укладений без згоди чи проти волі іншої сторони (під погрозою застосування насильства), вважається недійсним. Можливі односто­ронні правочини (заповіт).

Підставою виникнення зобов 'язань служать юридичні факти: а) дого­вір; б) ніби-договір; в) правопорушення; в) ніби-правопорушення.

Договірне цивільне правопорушення - цивільне правопорушення, яке порушує договір (наприклад, прострочення виконання).

Недоговірний делікт - це цивільне правопорушення, яке порушує права особи, з якою порушник у договірних відносинах не перебуває (пошкодження майна). Неправомірні дії прийнято поділяти на три типи: а) злочини; б) проступки; в) цивільні правопорушення. Зобов'я­зання могли виникати не лише з договорів, але й з неправомірних дій- особа, яка завдала матеріальних чи моральних збитків іншій, зобов'язана відшкодувати їх.

3. СТОРОНИ В ЗОБОВ'ЯЗАННІ

Приватне право розрізняло дольові і солідарні зобов 'язання, акти­вні і пасивні. Наприклад, дольове пасивне зобов 'язання - кілька борж­ників одного кредитора відповідають кожний за свою частку боргу. Дольове солідарне зобов 'язання - з кредитором домовлено, що спіль­ний борг він має право стягнути з будь-кого з боржників на свій роз­суд (такий боржник мав право регресного позову до інших). У певних випадках кожний з боржників мав виконати усе зобов'язання у повно­му об'ємі (при злочині). Дольовим активним зобов'язанням називало­ся те, у якому кожний з кредиторів міг стягнути з спільного боржника лише свою належну частку боргу; активним солідарним - у якому кожний з кредиторів міг стягнути з боржника усю суму боргу, щоб

потім розрахуватися з іншими, відповідно до їх частки. При солідар­ному правочині кредитор міг висунути позов і стягнути усю масу бор­гу з найбільш платоспроможного з боржників, полишивши їм надалі розбиратися між собою. Презумпцією було те, що угода вважається дольовою, а солідарною вона буде лише у тому випадку, коли це спе­ціально встановлено законом (у деліктних зобов'язаннях) або укладе­ним договором.

Заміна сторін у зобов 'язанні

Новація - обновлення зобов'язання, новий договір відміняв ста­рий без зміни сторін договору.

За погодженням з боржником кредитор укладав з третьою особою угоду, якою передавав їй своє право вимоги до боржника. Цесія -перевід боргу або поступка кредитором свого права третій особі шля­хом призначення її своїм представником. Боржника лише ставили до відома, засоби забезпечення старого договору при цьому зберігалися. Цесія укладалася як з волі кредитора, так і по судовому рішенню чи на вимогу закону.

Цесія не застосовувалася, якщо: а) вимога носила чисто особистий характер (стягнення аліментів); б) при спірних вимогах (боржник оспорює борг); в) при передачі вимоги більш впливовій особі; г) опі­куваному - на опікуна. При переводі боргу на нову особу вимагалася безумовна згода нового кредитора. Перевід боргу (цесія) міг здійсню­ватися і з ініціативи боржника, який підшукав би кредитору плато­спроможну особу, що погоджувалася узяти на себе вказаний борг.

Вимоги до цесії:

а) прийняття чужого боргу із сторони того, хто приймає, було добро­
вільним;

б) той, хто приймає борг, повинен бути стороннім, не родичем креди­
тора;

в) перевід повинен здійснюватися юридично оформленою угодою.

Дата добавления: 2015-05-31