Форми обов’язкової податкової звітності, податкового обліку: поняття, юридичний статус, порядок видання, подання, оскарження

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обо­в'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у від­повідній формі податкової звітності. Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що піддягне сплаті до бюджету. По­даткову звітність може здійснювати як платник податку само­стійно, так і його представник або податковий агент. Платник податків може не надавати податковому органу по­даткову звітність, якщо: 1) звітність про виконання податкового обов'язку надає по­датковий агент; 2) платник податків входить до складу консолідованої гру­пи платників по податках, звітність за якими надається голов­ним підприємством. Податкова звітність реалізується шляхом подання платни­ком податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. Особли­вістю податкової документації с те, що в її складі немає спеціа­лізованих «податкових» первинних документів, оскільки під­ставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здій­снення господарської операції. Податкову звітність подають до податкових органів за під­сумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлю­ються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчен­ня звітного податкового періоду. Якщо останній день подан­ня податкової звітності є вихідним або святковим, то днем по­дання звітності вважається наступний за вихідним або свят­ковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за пра­вилами і на підставах, передбачених податковим законодав­ством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник по­датків подає в податкові органи такі види податкових доку­ментів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті: 1. Розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожно­му податку існує єдиний податковий документ, в якому плат­ник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений зако­нодавством термін. Такі документи містять відомості про стро­ки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декла­рація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути декларація про прибуток підпри­ємства, обов'язок надання якої закріплений п. 16.4 ст. 16 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» 2. Супутню (чи довідкову)документацію — документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислен­ня податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахун­ки. Така документація поділяється на: а) документи, необхідні для обчислення податків, напри­клад, звіт про результати діяльності виконавця довгостроко­вих договорів (контрактів) б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків, приміром, розраху­нок—повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями; 3. Облікову документацію — це документи, що являють со­бою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують­ся в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупова­них документів визначається сума податків, що підлягає вне­сенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності 4. Податкові повідомлення — документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про термі­ни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників по­датків перед бюджетами і державними цільовими фондами» суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган. За своєю суттю вони є офіційним повідомленням податкових органів про необхідність внесення платником податків відповідної суми податку у визначений термін.

Найчастіше податкова звітність полягає у по­данні податкової декларації. Згідно з п. 1,11 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»^;, податковою декларацією є документ, який подає платник по­датків до контролюючого органу у строки, встановлені зако­нодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового орга­ну і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розра­хунку, відповідно до якого платник податків самостійно об­числює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податково­го) місяця; б) календарному кварталу чи календарному півріччю — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім кален­дарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податків на доходи ФО (прибуткового податку з громадян) — до 1 квітня року, наступного за звітним. Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг або інших елементів податко­вих баз, які раніше були відбиті у податкових деклараціях чи розрахунках з окремих податків або зборів (обов'язкових пла­тежів), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування. Платник податків має право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації: а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декла­рації): б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі плат­ник податків повинен ке пізніше ніж за десять днів до закінчен­ня граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. По­рядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються КМУ.

140. Юридичне визначення сфери податків, зборів, інших обов’язкових платежів, його необхідність, законодавчі та наукові підходи. Місце цих платежів у системі державних доходів.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначають­ся законами України про оподаткування. При цьому система оподаткування законодавчо визначається як сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування», а обов'язкові пла­тежі, справляння яких не передбачене цим Законом, сплаті не підлягають.

Таким чином, у контексті податкового законодавства під терміном «податки» звичайно розуміють сукупність обов'язко­вих платежів, що містяться у переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів) Закону України «Про систему оподатку­вання».Визначення сфери податків не може бути повним без їхнього розгляду в системі вищого порядку.

З теорії фінансового права відомо, що податки належать до системи державних доходів. Щоб визначити місце податків у системі державних доходів, коротко згадаємо структуру останніх. Під державними доходами звичайно розуміють сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що вико­ристовуються нею для здійснення її завдань і функцій.За порядком формування державні доходи поділяють на централізовані та децентралізовані. Децентралізовані доходи - - це доходи державних підпри­ємств, установ, організацій, що формуються в основному за ра­хунок їхніх прибутків. Централізовані доходи — це доходи Державного та місцево­го бюджетів, Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та інших державних цільових фондів.Залежно від того, який метод фінансової діяльності застосо­вують при залученні того чи іншого виду державного доходу розрізняють обов'язкові платежі й добровільні надходження. Як відомо, поняття державних доходів є ширшим за поняття доходів Державного бюджету і, крім останніх, охоплює також доходи інших централізованих і децентралізованих фондів коштів.Вирізняють особливості в правовому регулюванні відносин по залученню того чи іншого виду державного доходу. Це поясню­ється різноманітністю джерел надходження доходів і видів фон­дів, до яких ці доходи зараховуються. Ураховуючи особливості правового регулювання різних видів доходів, їх класифікують за спільністю ознак у кілька груп:1) неподаткові доходи;2) податки;3) доходи від державного кредиту;4) доходи від особистого й майнового страхування.Значна частина державних доходів формується за рахунок не­податкових платежів, до складу яких входять як неподаткові до­ходи державного та місцевих бюджетів, так і внески до держав­них цільових фондів.Доходи державного бюджету - - це здійснювані на підставі правових норм обов'язкові й добровільні надходження до бю­джету, що використовуються державою для здійснення її функцій.За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікують на: 1) обов'язкові платежі неподаткового характеру; 2) податки; 3) інші надходження.Доходи бюджетів за юридичними формами поділяють на по­даткові й неподаткові.Бюджетне законодавство класифікує доходи бюджету за п'ятьма розділами:1) податкові надходження;2) неподаткові надходження;3) доходи від операцій з капіталом;4) офіційні трансферти;5) державні цільові фонди.При цьому податковими надходженнями визнаються перед­бачені податковими законами України загальнодержавні й місце­ві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються доходи від вла­сності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, над­ходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.Визначення обов'язкових платежів, поділ бюджетних доходів на податкові й неподаткові в податковому та бюджетному зако­нодавстві має більше формальний, аніж суттєвий характер. Предметом вивчення податкового права заведено вважати коло обов'язкових платежів, що містяться у переліку Закону України «Про систему оподаткування».

Таким чином, з точки зору місця в системі однорідних явищ податки - це різновид державних централізованих доходів, що надходять до бюджетів та державних цільових фондів.

Дата добавления: 2015-05-31